Україна в європейських ЗМІ: австрійська полуниця дочекалась українських збирачів, Голокост «перетворюють на гру», Саакашвілі та «сурогатні» малюки – знову в центрі уваги
Щотижневий огляд згадок про українські реалії в інформпросторі ЄС
Mind продовжує публікувати матеріали з циклу «Україна в європейських ЗМІ». Вони нададуть читачам розуміння того, у якому світлі наша країна постає перед європейцями та які з тутешніх проблем протягом тижня, що минає, найбільше хвилювали сусідів. Проєкт підготовлено в партнерстві з незалежною громадською організацією Promote Ukraine (Брюссель).
213 українських збирачів врожаю приземлились у Лінці, пише австрійська Krone. Вони прилетіли туди чартерним рейсом, щоб наступні тижні та місяці збирати полуницю й інші фрукти-овочі. По прибуттю вони пройшли тести на COVID-19 і мали залишатися в ізоляції, доки не надійдуть результати аналізів. Тести однієї особи з України таки показали позитивний результат на коронавірус, тому всіх, хто з нею летів, на два тижні залишають на карантині. А 194 особи вже працюють на полях. Тим не менше в понеділок до Лінца прибуде ще 250 трудових мігрантів з нашої батьківщини.
«Відвідувачі грають у голокост у 3D-окулярах: план нового меморіального центру в Україні викликає запеклу критику» – такою є назва статті, опублікованої бельгійським виданням Nieuwsblad. У ній зазначається, що перетворення жахів голокосту на гру, в якій «відвідувачі меморіалу» зможуть відчути себе катами чи жертвами, викликало опір в українському суспільстві.
Автор пише про побоювання, що Росія докладає чимало зусиль, щоб представити тодішнє місцеве населення колаборантами вбивств у Бабиному Яру. На його думку, Москві вигідно створювати такий імідж України, оскільки народне повстання в Києві 2014 року вона називає «переворотом фашистської хунти», а протестувальників «бандерівцями» – за іменем Степана Бандери, «лідера українського націоналістичного руху, який співпрацював з Гітлером».
Великий резонанс викликало і призначення Міхеїла Саакашвілі на офіційну посаду у владі в Україні, пише нідерландська NRC. «Саакашвілі втік із Грузії у 2011-му після того, як програв вибори й був засуджений in absentia до трьох років в’язниці за політичними мотивами, як він сам про це говорить. У 2016 Петро Порошенко – його друг – призначив Саакашвілі головою Одеської ОДА. Після того як між ними виник конфлікт, Саакашвілі втратив український паспорт і виїхав до Нідерландів, на батьківщину своєї дружини. У 2019 році, коли Володимир Зеленський став президентом, паспорт Саакашвілі було повернуто. Але виглядає так, ніби Міхеїл Саакашвілі не є дуже бажаною персоною в Україні. Це видно з його сторінки на Facebook. Там він написав, що Зеленський запропонував йому стати віцепрем’єром, що викликало дуже багато негативу від політиків та бізнесменів. Відтак, йому було надано іншу посаду, що пов’язана з реформами», – повідомляє видання своїм читачам.
Як ми вже повідомляли, майже всі європейські ЗМІ протягом місяця писали про поширення пожеж навколо ЧАЕС. А от про подолання загорянь у Чорнобилі коротко написала бельгійська Demorgen із посиланням на заяву президента України.
Отримала свій розвиток в європейській пресі й згадувана раніше ситуація з немовлятами від сурогатних матерів-українок, чиї батьки – громадяни Німеччини, Франції, США, Мексики та Китаю. Після того, як у мережі з’явилося відео з готелю, де перебувають діти, на це відео різко відреагувала уповноважена з прав людини в Україні Людмила Денисова. Проблемі присвятила матеріал австрійська Krone. Стаття мала назву «Малюки сурогатних матерів застрягли в Україні».
Україна прийняла довгоочікуваний «банківський закон», розчистивши дорогу до фінансової допомоги. Про це своїм читачам повідомив ресурс Euractiv. Як зазначається в статті, Європейська комісія схвально відгукнулася на остаточне ухвалення цього документу.
Згадувалася Україна й в контексті святкування Дня Перемоги. Журналіст видання Sueddeutsche Сілке Бігалке провела інтерв’ю з російським істориком Алєксєєм Міллером, який наполягає, що країни Балтії та Україна почали проводити політику «етнізації жертв» і «русифікації винних». «Після звільнення від Радянського Союзу вони опинилися в незручному становищі, оскільки багато з тих, хто воював проти Совєтів під час війни, також активно брали участь у голокості. Якщо голокост є основним злом, покаяння – це єдиний спосіб. Їхня стратегія тепер полягала в тому, щоб пояснити західноєвропейцям, що вони страждали від двох тоталітаризмів. Ця тенденція активізувалася з 2014 року, після початку конфлікту в Україні та анексії Криму», – цитує видання оцінку Міллера.
Матеріал підготовлено у партнерстві з НГО Promote Ukraine (Брюссель)
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
