Захворіло у світі
31,605,656
Померло у світі
970,934
Вилікувалось у світі
21,747,491
Захворіло в Україні
184,734
Померло в Україні
3,705
Вилікувалось в Україні
81,670
Гібридні війни олігархів: як Україна увійшла в «кризу зеленого тарифу» і як може з неї вийти

Гібридні війни олігархів: як Україна увійшла в «кризу зеленого тарифу» і як може з неї вийти

І що з цього приводу думають закордонні партнери нашої країни

Цей матеріал також доступний російською
Гібридні війни олігархів: як Україна увійшла в «кризу зеленого тарифу» і як може з неї вийти
Колаж СтопКор

Криза на українському ринку електроенергії, у центрі якої опинився конфлікт з інвесторами відновлюваної генерації щодо виплати «зеленого» тарифу, посилюється через міжнародний резонанс. 1 червня три галузеві асоціації звернулися до президента України Володимира Зеленського з проханням втрутитися в ситуацію, яка на урядовому рівні зайшла в глухий кут.

«Галузь «зеленої» енергетики залучила $10 млрд інвестицій в економіку України, що становить 25% від усіх інвестицій в країну з часів незалежності... Врегулювання ситуації важливо не тільки для функціонування бізнесу, а й для забезпечення енергетичної безпеки держави та її інвестиційної привабливості», – йдеться в листі.

Як назрівала криза?

Це не перша акція такого роду. З аналогічним зверненням до української влади звернулася Американська торгова палата (АТП), акцентуючи, серед іншого, на важливості збереження державних гарантій, що їх враховували міжнародні фінансові організації та комерційні банки в умовах кредитування інвесторів українських проектів.

Бізнес налаштований на взаємоприйнятне врегулювання ситуації, інакше на Україну чекають численні позови в міжнародних арбітражних судах, попереджає АТП.

Хоча в уряді вже неодноразово анонсували підписання меморандуму з інвесторами української альтернативної генерації, це не наблизило розв'язання конфлікту. Зате вже мало хто сумнівається, що ринок став заручником війни трьох олігархів – Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського та Віктора Пінчука.

Кожен із них свого часу використовував доступні правові можливості й політичний тиск, аби максимально заробити на генерації або заощадити на тарифах на постачання електроенергії для своїх промислових підприємств. Тепер ніхто з трьох бізнесменів не хоче поступатися, продовжуючи використовувати окремих представників у системі державної виконавчої влади для захисту власних поглядів на ринкові процеси.

Неоднозначна дискусія зайшла в глухий кут, у якому кожен учасник скандалу і правий, і неправий одночасно. Адже енергетична система – одна з найскладніших систем, придуманих людством. А всі «балакучі голови» цього конфлікту схильні розглядати її окремі сегменти замість наслідків від їхньої спотвореної взаємодії загалом.

У результаті ситуація призвела до масштабного фінансового дисбалансу на енергоринку й заблокувала його розвиток. Уряд, попри обіцянки, тепер налаштований прискорити підвищення тарифів для населення, щоби врегулювати енергокризу, спровоковану в першу чергу неефективним державним управлінням

Такий варіант не виключений у Програмі стимулювання економіки для подолання наслідків епідемії COVID-19, затвердженої Кабміном 27 травня. Але чіткої визначеності, як буде стабілізована ситуація, немає.

Який вигляд усе це має з-за кордону?

В Єврокомісії, яка виступила одним з активних драйверів ринкових перетворень в Україні, уважно спостерігають за її розвитком. Багато процесів у нашій країні Брюссель сприймає крізь оцінку Польщі, яка вже пройшла схожим шляхом.

Близькість кордонів і досвід ринкових реформ дозволяють Варшаві грати роль «адвоката України» в Євросоюзі, що найбільш яскраво проявляється в енергетичному порядку денному. Приклад – історія з блокуванням газопроводу «Північний потік – 2», у якій польський держхолдинг PGNiG доклав зусиль, аби максимально розтягнути в часі його будівництво, а потім домігся через суд, щоб на проект поширювалися правила Третього енергетичного пакета ЄС про доступ третіх сторін до його потужностей.

Це допомогло, серед іншого, відстояти інтереси української газотранспортної системи на переговорах «Нафтогазу» з «Газпромом» під час підписання нового транзитного контракту 2019 року.

У такому контексті особливу увагу викликає оцінка польськими експертами кризи на українському ринку електроенергії. Mind вивчив основні думки, що публікуються в інформпросторі, та надає найхарактерніші з них.

Мацей Заневич,
аналітик Польського інституту міжнародних відносин

Українська енергетика опинилася в складному становищі. Її майбутнє залежить від політичних рішень, які не завжди означають кращий вибір.

Проблеми українського енергетичного сектору не є чимось новим, але їх не можна порівнювати з проблемами, наприклад, Польщі. З липня 2019 року український ринок електроенергії почав працювати за новими правилами на основі європейських стандартів. Це означає, що ціна електрики має залежати від попиту і пропозиції, а не від рішень українського уряду. Було оголошено сміливу реформу. Але її автори швидко злякалися наслідків і зробили як мінімум один крок назад.

З одного боку, це було вчинено для захисту населення від високих цін на енергоносії, але з іншого – зберегло практику перехресного субсидування. Тобто звичайні громадяни України отримують дешеву електроенергію за рахунок підвищених тарифів для промисловості, що так само призводить до зростання боргів на ринку. Виходить замкнуте коло. До того ж проблеми посилилися через теплу зиму й пандемію коронавірусу, що обвалили попит на енергоресурси.

Антикризовий план в. о. міністра енергетики Ольги Буславець на практиці може призвести до банкрутства НАЕК «Енергоатом». Створюється система для підтримки генерації відновлюваної енергетики, у якій важливу роль відіграє капітал Ріната Ахметова. Але вона згубно впливає на доходи й виробництво електроенергії на державних атомних станціях.

Реформи, які мали сприяти розвитку українського енергосектору, посилили кризу. Сама енергетика стала полем бою для різних груп впливу.

Перед Україною також стоять зобов'язання щодо реалізації угоди про асоціацію з Європейським Союзом, зокрема пов'язані з екологією і захистом навколишнього середовища. Але виникла проблема з пошуком кандидата на посаду міністра енергетики. Як сказав президент Володимир Зеленський, в Україні важко знайти незалежного фахівця. Очевидно, більше визначеності в оцінці перспектив українського ринку ми отримаємо, коли буде призначено нового міністра.


Конрад Свірський,
професор Варшавського технологічного університету,
голова ради директорів компанії
 Transition Technologies SA

Україна дуже подібна до Польщі у багатьох аспектах. Наприклад, обидві країни рідко вчаться на власних помилках, зокрема, коли йдеться про ринкові перетворення.

COVID-19 лише прискорив і активізував усі процеси дезінтеграції українського енергоринку і, крім того, несподівано виявив усі його вади. Проте варто уважно спостерігати за тим, що відбувається, бо це може не лише вплинути на політичну стабільність нашого сусіда, але й поліпшити уявлення про те, як працюють концепції енергореформ на практиці.

В Україні, треба зазначити, була використана досить екзотична комбінація ринкових обмежень, пов'язаних із формуванням цін і роботою різних видів генерації.

Значну роль у дисбалансі на ринку України, як і у всіх країнах, зіграло переплетіння енергетичного сектора з політикою. Тому соціальний захист українських громадян за допомогою низьких тарифів став ключовим елементом ситуації... Як наслідок, на ринку стали стрімко зростати борги, і деякі компанії опинилися на межі фінансового краху. Весь ринок хитається, наче картковий будиночок. Кінцеві користувачі не платять, й у всіх гравців поглиблюються проблеми з ліквідністю.

Які уроки можна винести з катастрофи, що насувається? Розвиток відновлюваних джерел енергії має ґрунтуватися на довгострокових планах і відкритих правилах гри. Занадто високі тарифи чи субсидії, які приваблюють любителів-бізнесменів, закінчуються спекулятивним ринком і навіть крахом. У нас є приклади Іспанії, Чехії, Польщі, а тепер – й України.

Розвиток ВДЕ має ґрунтуватися на розумних ринкових моделях, а не на завищених тарифах і державних субсидіях, що призводять до миттєвої динаміки. Це ризикує закінчитися катастрофою, яка заблокує розвиток ВДЕ.

Підтримка громадян за допомогою занижених тарифів – приваблива перспектива, але одночасно вона вбиває всю економіку, а не лише енергосектор. Занижені тарифи – це завжди програшний варіант, вони створюють перешкоди для модернізації енергетики незалежно від того, які схеми держава використовує для їхньої компенсації.

Енергетичний ринок має бути максимально стабільним і прозорим. Експерименти з поєднанням регулювання, субсидій та вільного ринку – не працюють. Енергосистема не може стабільно працювати без інвестицій у розвиток мережі постачань і створення гнучких резервних потужностей.

Майбутнє української енергетики зараз виглядає туманно. Проте не варто забувати, що Україна володіє дивовижною здатністю не тільки створювати складні проблемні ситуації, але також виходити переможцем із найбільших неприємностей.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті