«Батю, ми намагалися»: чому 2 млн га сільгоспземель не врятують рейтинг влади
5 запитань до дій Зе-команди в аграрній площині напередодні місцевих виборів

15 жовтня, перебуваючи в Чернігові, президент Володимир Зеленський намагався якщо не врятувати, то бодай поліпшити кепські справи «Слуг народу» перед виборами до місцевих органів влади. На заході з дуже комуністичною назвою «Земля – народу» він анонсував передачу майже 2 млн гектарів землі у власність місцевих територіальних громад.
Виходячи з максимально консервативної ринкової оцінки 500 $/га, цей «подарунок» тягне на мільярд доларів і, з огляду на суму, звісно, не може бути безкоштовним. Паралельно голова Держгеокадастру Роман Лещенко – в спробі посилити історичність моменту – пістрявив яскравим цифрами та цитатами: країну розграбовано, з 10 млн га державних сільгоспземель залишилася ледь половина, але президент – хороший, він усе виправить. Судячи з того, що дійство відбувалося фактично напередодні виборів – на нього робилася ключова ставка.
Чи здатна «земельна тема» за нинішньої ситуації принести політичні дивіденди, розбирався Mind. Розглянемо п'ять найболючіших питань і відповіді на них, виходячи з наявних реалій.
Чи справді питання землі настільки важливе для умовної громади в районі Х області Z?
Так, беззаперечно. Земельний податок і взагалі відрахування, пов'язані з землею, – важлива складова місцевих бюджетів. Але набагато важливішим є вплив, що його набуває ОТГ, отримуючи наділи і, відповідно, право ними розпоряджатися. До останнього часу села та смт могли управляти угіддями лише на своїй території. Водночас землі сільгосппризначення за межами населених пунктів повністю були підвладні Держгеокадастру.
Вартість умовного поля на околиці обласного центру дає великий простір для зловживань. Крім того, очевидним є – особливо на тлі реформи децентралізації – конфлікт між повноваженнями центрального чиновника Держгеокадастру розпоряджатися землею й інтересами місцевої громади, яка може мати альтернативну думку з приводу її використання, але до останнього часу не мала права голосу щодо цього питання.
У 2018-2019 роках уряд Володимира Гройсмана передав до ОТГ 1,7 млн га землі. Як відомо, на дострокових парламентських виборах ця ставка не зіграла.
Що зміниться після перепідпорядкування 2 млн га від центру до ОТГ?
Максимально цинічно: якщо раніше хабарі за виділення 2 га в рамках безоплатної приватизації отримувало головне управління Держгеокадастру в області та передавало частину нагору (за «джентельменською угодою» – половину), то тепер ця винагорода осяде в кишенях голів ОТГ.
Є думка, що низова корупція – токсичніша через свою дешевизну – і перепідпорядкування в 2013 році «районних» земель центру було вимушеним кроком, аби припинити «великий переділ».
З позитиву – місцеві жителі будуть позбавлені «сюрпризів», коли львівські студенти отримують 100 га в Хмельницькій області, забираючи їх у місцевих фермерів. Соціальне напруження якщо й виникне – то вирішуватиметься на місцях.
Чи вірити цифрі в 5 млн га «вкрадених» земель?
Ні, цифра перебільшена мінімум уп’ятеро, щоб вразити необізнаних і серед них – президента Зеленського. Від 2013 року, з урахуванням надактивного виділення земель учасникам АТО, у приватну власність перейшло лише 0,7 млн га.
Об'єктивна оцінка «хибно» виведеної з держвласності землі – ще 1 млн га за весь період незалежності України. Решта площі дуже легко прораховується:
- землі запасу – 1,4 млн;
- землі в постійному користуванні – 1,3 млн га;
- у приватній власності – 0,7 млн га
- Крим + Донбас – 0,7 млн га;
- в оренді, але залишаються державними – 1,6 млн га;
- передано ОТГ в 2018–2019 рр. – 1,7 млн га.
Чому стільки галасу, якщо все так легко перевірити?
Очевидним є кадрова й інтелектуальна криза.
Голова Держгеокадстру Роман Лещенко – 29-річний фермер, який раніше керував колективом, що складається максимум з п'яти осіб. І тепер «цифри державного значення» занурюють його в непозбувну бентегу: спочатку держчиновник говорить про те, що з 2013 року нарізано по 2 га близько 700 000 га землі, і тут же озвучує цифру «вкраденої у держави землі» в 5 млн га.
При цьому сам кадастр досі не наповнений. І на чому саме проводив аудит Лещенко – достеменно не зрозуміло. Хаотичні цифри, ним озвучені, викликали щире здивування навіть у найлояльніших представників земельної спільноти. При всьому бажанні не можна від 10 млн га відняти 700 000 га – і отримати на виході «вкрадені» 5 млн га.
Чи зіграє ця «карта» на виборах?
Однозначно – ні. По-перше, де-факто надана послуга втрачає свою цінність. ОТГ навряд чи почуватимуться облагодіяними: вони вважають, що їм повернули те, що і без того їм належить.
По-друге, як не парадоксально, але централізм земельного питання і налагоджені зв'язки з місцевим кадастром були одними з чинників, які змушують оглядатися при заповненні бюлетеня. Тепер ці кайдани знято.
Асоціація фермерів ненав'язливо попередила своїх членів, а також усіх зацікавлених, що голосувати варто лише за того, чиї справи реально відомі, і закликала не зважати на «красиві слова». А не заручитися підтримкою сільгоспвиробників на місцевих виборах – означає програти їх ще до початку. І жодні 2 млн га земель (і навіть більше) цього факту не змінять.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].