Викинь шубу, здавай макулатуру і ставай вегетаріанцем: що робити, щоб врятувати світ

Викинь шубу, здавай макулатуру і ставай вегетаріанцем: що робити, щоб врятувати світ

Практичні дії, які може робити кожен з нас для покращення екології

Этот материал также доступен на русском
Викинь шубу, здавай макулатуру і ставай вегетаріанцем: що робити, щоб врятувати світ
Фото: pixabay

Президент Генасамблеї ООН Марія Фернанда Еспіноса, відкриваючи зустріч високого рівня з питання зміни клімату, оголосила: в нас є час лише до 2030 року, щоб щось змінити  переглянути споживацьке ставлення до природи, зменшити рівень промислового забруднення планети і знизити викиди CO2 в атмосферу. Тому що після 2030 року зміни клімату стануть незворотними, стверджувала вона, посилаючись на дані науковців.

Отже, лишилося тільки 10 років. З іншого боку, людство має аж 10 років – на те, щоб врятувати… ні, не планету, адже вона нікуди не подінеться. Точніше буде – врятувати самих себе.

У рамках проекту «Великий бізнес – велика відповідальність» Mind в основному розповідає про екологічні ініціативи компаній-гігантів, які допомагають досягти цілей сталого розвитку. Але в питанні захисту довкілля немає «маленьких» та «дорослих» – це спільне завдання, тож відповідальна за результат поруч із корпораціями й кожна окрема людина в міру своїх сил. Mind пропонує розглянути, що саме можна зробити.

Боротьба з пластиковими відходами

«У нас немає планети “Б”»: як врятувати світ лише за 10 років

У чому полягає проблема? Ми звикли вважати, що пластикові відходи – це погано, тому що вони не розкладаються сотні років і накопичуються на сміттєзвалищах. Насправді проблема якраз в іншому – вони розкладаються. Точніше – розкришуються на мільйони дрібних часточок пластику.

«Ви перебільшуєте проблему одноразових пакетиків, – пише одна з користувачів соцмережі в дискусії. – У мене багато років лежав у шафі «пакет з пакетиками», за який всі забули. І ось я відкриваю його і бачу, що всі ці пакети розкришилися на порох. Так що все чудово розкладається».

Так, але потім усі ці мікрочастки потрапляють у ґрунт, звідти – у підземні води, в річки. Їх поглинають тварини й риба. Ставши частиною харчового ланцюжка, пластик потрапляє і в наш організм, у кров і тканини – але як чужорідна речовина не засвоюється, а накопичується, несучи загрозу здоров’ю. Токсикологи ще тільки починають досліджувати цю проблему.

«Якщо мікрочастинки пластмаси потрапляють у тканини організму, це може призвести до так званого оксидативного стресу, тобто руйнування клітин внаслідок окислення, який своєю чергою спричиняє хронічні запалення і спричиняє багатьо захворювань», – розповідає експерт у галузі токсикології Амстердамського університету Гізер Леслі.

Як можна розв'язати проблему? Щороку у світі виробляється 322 млн тонн пластику, і з них найбільша частка – 36%, тобто 116 млн тонн – іде на упаковку продуктів. За даними Єврокомісії, щороку на одного жителя припадає 31–37 кг пластикових відходів, 91% з яких ніколи не буде перероблено.

У Європі до цього ставляться серйозно – там з 2021 року вводиться повна заборона на одноразовий посуд, а також на вушні палички, коктейльні трубочки тощо.

Звісно, до нас ця ініціатива теж колись дійде. Але вже зараз в Україні є багато людей, які сортують сміття, віддають пластик на перероблення й ретельно ставляться до вибору продуктів, намагаючись звести купівлю пластику до нуля.

Маріанна Бойко, «перший практичний екоблогер», як вона себе називає, навіть заснувала власний сайт, де розповідає про те, як позбутися залежності від пластику. Нині Маріанна – відома екоактивістка, бере участь у багатьох проектах на центральних телеканалах і радіо. У 2015 році вона починала з проекту «104 дні без поліетилену» – свою щоденну боротьбу за пошук продуктів і товарів, вільних від пластику, вона активно висвітлювала в соцмережі і привернула увагу до проблеми.

«Було важко перебудувати мислення щодо покупок. Спочатку поліетиленові пакети замінила на паперові, а потім на багаторазовий посуд, який брала з собою. Одна лише відмова від води в пластикових пляшках призвела до економії 500 грн за три місяці. Значне зменшення побутової хімії та заміна на екологічні соду, гірчицю також добре вплинули на сімейний бюджет та зменшення відходів. Сміття від нашої сім’ї за день – з розмір моєї долоні. Це тому, що ми користуємося виключно багаторазовою тарою», – наголошує Маріанна.

У містах України сортування сміття поки що відбувається на рівні людей, які порпаються в сміттєвих баках і заробляють невеликі гроші тим, що здають на перероблення пластикові й скляні пляшки, макулатуру. Проте є певний прошарок екологічно свідомих людей, які готові навіть везти в Київ зібране сміття – ті його види, які в їхніх містах не приймають.

«Мене надихає бажання залишити на планеті щось корисне після себе, а не купи сміття, – каже киянка Юлія Ярова. – Знайшла в інтернеті адресу сортувальної станції «Україна без сміття» у Києві – вони беруть на перероблення практично весь пластик, зокрема одноразові пакетики. Дивовижно, що на цей склад приїжджають цілими сімʼями, привозять зібране сміття».

Екоблогер Наталка Бардалим з Кропивницького розповідає, чому стала сортувати сміття. «Я не хочу, щоб через 100  років після мене валявся мій стаканчик з-під кави чи пакетик, у якому я дві хвилини несла пиріжок. Це точно не той слід, який варто залишати на Землі. Щоразу, коли я здаю зібрану вторсировину, мені приємно думати, що я особисто зменшила загрозу пожежі на полігонах рівно на ось таку купку сміття. Мені приємно знати, що на фотострашилках ті нещасні лелеки або черепахи, що заплуталися в поліетилені, точно будуть не в моїх пакетах. Бо свої пакети я відправляю на перероблення в «Україна без сміття». Це не лише для нащадків. Це вже зараз, для нас», – наголошує вона.

Збереження лісів

«У нас немає планети “Б”»: як врятувати світ лише за 10 років

У чому полягає проблема? До середини ХХ століття площа лісів на планеті становила 80 млн кв. км. Зараз вона зменшилася до 30 млн кв. км. Тобто за останні 70 років людство знищило дві третини всіх лісів світу. Сьогодні темпи винищення лісу сягають 6 млн га за рік – це фактично 685 га за годину.

В Україні з цим справи навіть гірші. Загальна площа вітчизняного лісового фонду становить  10,4 млн га. Екологи стверджують, що за останні роки лісистість в Україні скоротилася з 44% до 11% території. Цікаво, що в європейських країнах цей показник значно вищий: наприклад, Німеччина має 30,1% лісів , Польща – 28,6%, Франція – 27,6%, а рекордсмени – Швеція (60,3%) та Фінляндія (64,7%).

На сьогодні Україна – це найменш заліснена країна Європи й водночас – і це очевидно взаємопов’язано – найбільший експортер лісу в Європу.

Європа свій ліс береже: Молдова на кілька років запровадила мораторій на вирубку лісів, Албанія ввела такий мораторій аж на 10 років, а в Румунії вирубка більш ніж 1 га лісу прирівнюється до тероризму.

Тим часом до ЄС прямує український ліс. Хоча у квітні 2015 року було прийнято мораторій на вивезення необробленого лісу-кругляка за кордон, наші метикуваті земляки знайшли чимало способів обходити цю заборону. Наприклад, розпилюють стовбур поздовж на дві частини – і за документами це вже… дрова! Після введення мораторію експорт дров з України в Європу збільшився на 21%.

Так, ми погодимося, що знищувати ліси – це погано. Наслідки уявляємо десь так: одного дня приведемо онуків у той ліс, де ми збирали гриби – а лісу немає… Але навряд чи ми усвідомлюємо рівень дійсної загрози вже сьогодні.

Не треба бути метеорологом, щоб побачити: клімат змінюється й випадає все менше дощів. Для України як аграрної країни – це питання вкрай гостре, адже добробут і малих господарств, і великих агрохолдингів залежить від росту с/г культур. Не пройшли непоміченими минулорічні протести одеських фермерів, які втратили суттєву частину врожаю через аномальну посуху.

Так от: дощів усе менше через вирубування лісів. Механізм цього явища розповів німецький лісник із багаторічним досвідом Петер Воллебен. Більшість дощових хмар утворюються над великими водоймами – морями й океанами. Вони рухаються вглиб континенту силою вітру, але дорогою випаровують вологу. Чим далі від узбережжя – тим стає сухіше, через 600 км утворюються перші пустелі. Виходить, що життя могло би існувати лише на вузькій смузі вздовж країв континентів.

Але, на щастя, існують ліси. Влітку дерева споживають до 2500 куб. м води на квадратний метр, які вони, дихаючи, виділяють у повітря. Через цю водяну пару заново утворюються хмари, які, пересуваючись углиб континенту, приносять дощ. Ця «водяна помпа» функціонує настільки добре, що опади в деяких великих регіонах Землі, наприклад, на Амазонській рівнині, на відстані тисяч кілометрів від берега такі ж сильні, як і на узбережжі.

«Єдина передумова – від моря й до найвіддаленішого куточка має існувати ліс. Уся система ламається, коли лісу немає. Без лісів проникнення води вглиб материків стає нестабільним і ослабленим, а часто – неможливим», – пише Воллебен у книзі «Таємниче життя дерев».

Як можна розв'язати проблему? Завадити вирубуванню лісів не так просто, особливо якщо масштаби зростають на державному рівні. Але знову ж таки – все починається з власного споживання.

«Це може виражатися в дрібницях, – каже волонтер Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) Андрій Плига. – Наприклад, банально здавати папір або вироби з картону на перероблення. По-друге, по можливості купувати деревину/папір із маркуванням FSC – цей логотип означає, що деревина отримана з лісового господарства, яке веде рубки на принципах сталого розвитку, тобто, умовно кажучи, не знищує ліс хаотично. По-третє, навіть не будучи спеціалістом, під час перебування в лісі можна звернути увагу на чергову вирубку і звернутися в екоінспекцію з вимогою перевірити її законність».

«І найпростіший спосіб в епоху соцмереж – просто зробити репост. Варто підтримувати природоохоронні організації, що переймаються темою збереження лісів – їх не так багато, і будь-яка інформаційна допомога, поширення їх матеріалів будуть суттєвими», – додає екоактивіст.

Захист зелених насаджень у містах

«У нас немає планети “Б”»: як врятувати світ лише за 10 років

Ось де реально можна захистити дерева – у своєму місті, на своїй вулиці, у власному дворі.

У чому полягає проблема? Перефразовуючи класика, скажемо так: в Європі всі щасливі міста з красивими парками і скверами схожі один на одного, а от в Україні кожне нещасне місто, де зелені зони одну за одною віддають під забудову – нещасне по-своєму. Недалекоглядний комерційний інтерес перетворює наші міста на монстрів: сквери і зони відпочинку не приносять прибутку, зате прибуток приносять такі речі, як торговий центр, чи автомийка, чи хоча б парковка для автомобілів. Тому їх стає все більше, а скверів у містах – усе менше.

Ніби цього мало, дерева по місту масово гинуть через варварську обрізку – так зване кронування (також називають «омолоджувальна» обрізка, топінг), коли в дерев зрізають усі гілки і перетворюють на стовпи. Чим більше часу минає – тим стає очевидніше, що після такого «омолодження» дерева хворіють, гниють – і зрештою їх спилюють як аварійні.

Будь-який садівник вам пояснить, що дерево має стійкий баланс між розміром крони та розміром кореня – вони живлять один одного, з крони в результаті фотосинтезу надходять поживні речовини у корінь. А тому скільки крони в дерева спиляли – такий же об’єм кореня загине від голоду. Через мертве коріння в ослаблене дерево проникають патогенні гриби, які точать деревину зсередини.

Зверніть увагу, про цю небезпеку чітко вказано в українському законодавстві. У Правилах утримання зелених насаджень (Наказ №105 Мінрегіонбуду) прописано, що за один раз у дерева не можна видаляти більше 1/3 частини гілок. А постанова №559 Кабінету міністрів пояснює, що дерево, яке втратило більше ніж половину крони, «є пошкодженим до ступеня припинення росту» – тобто, до загибелі.

Що можна зробити для розв'язання проблеми? Щоб зупинити безглузде і непотрібне «кронування» дерев, яке – як ми зʼясували – взагалі є незаконним, громадяни можуть звертатися в регулюючі та правоохоронні органи.

1. Виклик поліції на місце проведення обрізки, заява в поліцію. Патруль має зупинити роботи до зʼясування обставин. Зазвичай хлопці з бензопилами показують поліцейським дозвіл на «санітарну обрізку». Санітарна обрізка, за законодавством, – це видалення тільки сухих гілок.  А спилювання всієї крони – це вже явно перебір. Тому в заяві в поліцію потрібно вказати статтю 153 КУпАП, за якою здійснюється правопорушення: «Знищення або пошкодження зелених насаджень».

2. Заява в інспекцію з благоустрою. Зелені насадження є елементами об’єктів благоустрою, тому цей контролюючий орган при міській раді зобов’язаний буде відреагувати на заяву протягом 10 робочих днів і надати письмову відповідь. Направляйте таку заяву прямо на міську раду, у відділ звернень громадян. Зазвичай інспектори складають протокол на порушника за статтею 152 КУпАП «Порушення правил благоустрою». Штраф складе від 1360 грн фізичній особі до 1700 грн юридичній особі.

3. Заява в екологічну інспекцію, де також вказати статтю 153 КУпАП «Знищення або пошкодження зелених насаджень». Держекоінспекція є органом, який здійснює державний нагляд за дотриманням на місцях вимог законодавства щодо зелених насаджень. Штрафи в екоінспекції значно більші, оскільки інспектори ДЕІ вимірюють діаметр кожного пошкодженого дерева і нараховують збитки залежно від їх кількості та розмірів.

4. Розголос. Завдяки Facebook та іншим соцмережам сьогодні є можливість оперативно повідомляти про ситуацію великій кількості людей, залучати їх до дискусій, виходити на зв’язок з чиновниками, які також присутні в соцмережах. Усе це допомагає привертати увагу ЗМІ та мешканців міста до проблеми.

Реальність така, що ми маємо пришвидшеними темпами пройти той шлях самосвідомості й відповідальності, який у західних країнах формувався століттями. Маємо відкинути страх виділитися із натовпу і зробити те, чого не роблять інші. Всі пройшли повз робочих, які пиляють дерево – а ви зупинилися. Спитали документи. Викликали поліцію. Врятували від знищення ще два дерева, які залишилися. От ви вже й герой, який змінює світ.

Зменшення споживання м’яса

«У нас немає планети “Б”»: як врятувати світ лише за 10 років

У чому полягає проблема? На будь-яких переговорах високого рівня, присвячених екології та скороченню викидів CO2, одна тема завжди залишається в тіні: тваринництво. Ця корова настільки священна, що її боїться зачіпати навіть Грета Тунберг, остерігаючись втратити частину своїх прихильників. На цьогорічному економічному форумі в Давосі другою за важливістю (після COVID і вакцинації) стала тема кліматичних змін і, зокрема, глобальне потепління.

Десятки спікерів, конференцій, наукових статей – і всі про те саме: 1) треба відмовитися від вугілля 2) треба перейти на сонячну й вітрову енергетику. А також мільйон новин про електромобілі, які точно врятують світ.

Тема тваринництва не звучала взагалі. Хоча ще 2006 року ООН опублікувала результати масштабного дослідження «Довга тінь тваринництва – екологічні проблеми та альтернативи», яке виявило, що тваринництво виробляє 18% усіх парникових газів, тобто більше, ніж увесь транспорт на планеті – автомобілі, літаки, кораблі, поїзди, вантажні перевезення, які разом продукують 13% викидів CO2.

«Тваринництво є одним із головних чинників, що сприяють виникненню найсерйозніших екологічних проблем, – сказав високопоставлений представник Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Хеннінг Стейнфельд. – Потрібні термінові дії, щоб виправити ситуацію».

Крім вуглекислого газу, сектор тваринництва виробляє набагато більшу частку парникових газів, шкідливіших за CO2. Зокрема, продукує 65% окису азоту (більша частина – з гною), який спричиняє у 296 разів сильніший ефект глобального потепління, ніж CO2. На тваринництво припадає 37% усього метану (у 23 рази сильніший парниковий газ, ніж CO2), який виробляється травною системою жуйних тварин, і 64% аміаку, який спричиняє кислотні дощі.

У доповіді наголошується, що зі зростанням добробуту люди щороку споживають більше м'ясних і молочних продуктів. Прогнозується, що світове виробництво м'яса з 229 млн тонн в 1999/2001 році збільшиться до 465 млн тонн в 2050 році, а виробництво молока зросте з 580 до 1043 млн тонн. На сьогодні галузь тваринництва використовує 30% всієї поверхні землі.

До руйнівних впливів також слід додати забруднення води відходами тваринництва, хімічними речовинами зі шкіряних заводів, добривами й пестицидами при обробці кормових культур, а також антибіотиками та гормонами, що тягне за собою резистентність населення до антибіотиків, що зростає.

А от експерти Світового банку взяли вище. 2009 року вчені-екологи переглянули дані дослідження ФАО «Довга тінь тваринництва», врахувавши те, що було не враховано, занижено та неправильно розподілено, і зробили висновок, що виробництво продуктів тваринного походження генерує 51% парникових газів. Крім іншого, вони включили в підрахунки вирубку лісів на планеті заради розведення худоби.

Створення нових пасовищ є основною причиною вирубки лісів, особливо в Латинській Америці, наприклад, близько 70% колишніх лісів в Амазонії були передані під випас худоби.

Що можна зробити для розв'язання проблеми? Відповідь на це питання очевидна: зменшити споживання мʼяса й інших тваринних продуктів. Але чому про це мовчать?

Як пише ВВС, уряди навіть розвинених країн побоюються реакції виборців, які не люблять, коли влада втручається в такі особисті сфери, як дієта. А самі люди мало знають про зв'язок харчування і глобального потепління, тому дуже мало хто чинить тиск на владу з вимогою зробити що-небудь в цій сфері. Це «замкнене коло» призводить до того, що питання зміни харчування знаходиться серед непріоритетних, незважаючи на всю його важливість.

Між тим останні кілька років стали буквально переломними в рішенні багатьох людей відмовитися від мʼяса. Значною мірою цьому посприяв вихід 2019 року фільму «Переломний момент» (The Game Changers), продюсерами якого виступили Арнольд Шварценеггер, Джекі Чан і Джеймс Кемерон. У фільмі увага приділена відомим спортсменам, які відмовилися від м'ясо-молочної продукції та перейшли на рослинну дієту – і після цього їхні спортивні показники різко пішли вгору, покращилася витривалість і здатність відновлюватися після травм.

Разом із фільмами «Виделки проти ножів» (Forks against Knives) та «Велика рогата змова» (Cowspiracy), що розповідають про шкоду надмірної кількості мʼяса для здоровʼя та про змову великих м'ясо-молочних корпорацій з політиками й навіть організаціями з охорони здоров’я, все це справило ефект бомби, що вибухнула, – і кількість веганів у світі пішла вгору в геометричній прогресії.

Ринок відреагував миттєво – виробники тут же стали пропонувати так зване рослинне м'ясо, продукт, створений з рослинних білків, що за смаком нагадує фарш. Піонером у цій галузі стала американська Beyond Meat, мільярдні інвестиції в ці «створені без жодної жорстокості» котлети вклали Білл Гейтс і Леонардо Ді Капріо. Стартап виявився настільки успішним, що в нього швидко зʼявилися конкуренти, серед яких виробник веганських продуктів Impossible Foods Inc., а також Nestle SA, Tyson Foods та інші.

Ця хвиля дійшла й до України – на сьогодні в нас нараховується не менше десятка виробників «рослинного мʼяса», серед яких Eat Me At, Vegetus, Dynameat і навіть кондитерська компанія АВК.

Зауважте, ми не закликаємо до повної відмови від мʼяса, оскільки це справа дуже індивідуальна. Раціонально до цього питання підходить колишній «бітл» Пол Маккартні, який вже багато років пропагує проводити так звані понеділки без мʼяса. Причому він уже зумів переконати багато кого не тільки в британському уряді, а й в урядах інших країн, нещодавно – президента Аргентини.

Цю ініціативу підхопив і Арнольд Шварценеггер, колишній бодибілдер і любитель стейків, нині – веган і прихильник здорового харчування: «Спробуйте всього один день на тиждень не їсти мʼяса. За цей день з вами нічого не станеться, зате ви зможете на собі відчути різницю, побачити зміни, які приносить така дієта. І хтозна, можливо, за понеділками підуть вівторки, а там – і інші дні тижня…»

Відмова від натурального хутра

«У нас немає планети “Б”»: як врятувати світ лише за 10 років

Тим часом в Україні з’явилася ще одна, зовсім нова для нас екологічна проблема – нашестя хутрових ферм. Вони мігрують сюди з Європи, де існують потужні зоозахисні рухи проти виробництва натурального хутра.

У чому полягає проблема? 14 країн Європи вже заборонили в себе хутрове виробництво. Австрія, Великобританія, Сербія, Нідерланди, Люксембург, Чехія, Македонія, Словенія запровадили повну заборону. Під впливом громадськості низка країн встановили перехідні терміни для остаточного припинення хутрового виробництва (Бельгія, Данія, Естонія, Хорватія, Боснія і Герцеговина) або ввели настільки суворі умови, що воно стає просто невигідним (Швеція, Швейцарія, Іспанія). Наприкінці березня припинила діяльність остання хутрова ферма в Німеччині. А Норвегія стане першою скандинавською країною, де заборонять використання хутра – країна, яка була одним із найбільших у світі виробників хутра, згорне цю індустрію до 2025 року.

І що ж роблять підприємливі європейці? Зараз вони масово переміщують своє виробництво в Україну. Тому що в нас, по-перше, рух із захисту тварин не настільки сильний, щоб завадити їм, по-друге, фактично немає екологічного контролю й відсутнє будь-яке законодавство, яке б регулювало діяльність хутрових ферм, по-третє – дешева робоча сила. Ну а по-четверте, в нашому суспільстві досі вважається, що ходити в натуральній шубі – це виглядати «статусно» і «по-багатому».

Чому це погано? Для виробництва шуб в Україні щороку вбивають понад 630 000 хутрових тварин. Якщо поділити на 365, то це 1750 тварин щодня. За даними Держспоживслужби, в Україні працює 37 хутрових ферм, при цьому офіційно зареєстровані з них лише 10. В Мінагрополітики не бачать проблеми і стверджують, що хутрові ферми щороку приносять у бюджет $70 млн.

Крім питання про те, чи варто убивати тварин заради хутра, існує ще один бік проблеми: серйозна шкода хутрової промисловості для екології. Річ у тім, що після того, як з тварин здирають шкіру, для її подальшої обробки – дублення – використовують надзвичайно токсичні хімікати, у зв’язку з чим хутрове виробництво належить до екологічно небезпечних видів підприємницької діяльності.

Оскільки 95% виробленого в Україні хутра йде на експорт, тож виходить, що шкідливе виробництво просто перенесли до нас, як у країну третього світу. Але ж, як не крути, скажуть економісти, хутрові ферми – це великі інвестиції та робочі місця для тих сіл, біля яких вони побудовані.

«Це зовсім не так», – відповідає Павло Вишебаба, відомий екоактивіст і захисник тварин. Разом із колегами вони відвідують села, де вже діють хутрові ферми, запитують у мешканців, як їм працюється на цих виробництвах.

«Якщо в селі, яке має, наприклад, тисячу мешканців, з'являється  20–30 робочих місць (середня кількість працівників на хутровій фермі. – Mind), це не розв'язує проблему безробіття. Друге – умови праці. Більше 2–6 місяців люди не можуть там працювати, це не робота на все життя. Норки, як скунси, виділяють дуже неприємний газ. І це ж не одна тварина, а десятки тисяч. Сморід на кілька кілометрів чути, можете уявити, що відбувається на самій фермі. У людей зʼявляються розлад сну, мігрені, через хімікати виникають онкологічні хвороби. Це дані європейських досліджень, якими аргументують закриття хутрових ферм. А в Україні такі дослідження не проводяться. Людина пішла на два місяці, заробила гроші, а потім іде лікуватися, тому що має хвороби дихальних шляхів, часто виникають бронхіти тощо. Тобто питання робочих місць не вирішується».

Крім того, за інформацією Академії аграрних наук України, від діяльності хутрових ферм та інших тваринних комплексів зменшується родючість ґрунту в радіусі до 10 км. На додачу сільськогосподарські культури забруднюються бактеріями та вірусами, стійкими до антибіотиків, оскільки звірків на хутрових фермах, як і інших промислових тварин, забезпечують значною кількістю антибіотиків для уникнення інфекцій.

Що можна зробити для розв'язання проблеми? В України зараз діє масштабний рух проти хутрових ферм «Кампанія ХутроFF». Екоактивісти інформують населення про небезпеку, пов’язану з хутровим виробництвом. Створена ними на урядовому сайті петиція про заборону хутрових ферм рекордно швидко набрала потрібних 25 000 підписів. На основі цієї петиції 36 депутатів Верховної Ради разом з екологами розробили й зареєстрували законопроект №2360 про поступову заборону в Україні хутрових ферм.

Якщо парламент ухвалить цей законопроект, хутрове виробництво в Україні буде заборонено з 1 січня 2025 року, а до цього моменту вимоги до утримання хутрових тварин буде посилено: тварини житимуь в умовах, максимально близьких до природних, як то доступ до ґрунту та водойм.

На момент написання матеріалу доля законопроекту №2360 залишається невизначеною – його досі не виносили на голосування.

Цю екологічну проблему можна розв'язати насправді легше, ніж усі інші – просто відмовитися купувати вироби з натурального хутра.

У галузі моди  все більше світових брендів відмовляються від використання продукції звіроферм. Зокрема, про відмову від хутра заявили такі законодавці моди, як Gucci, Michael Kors, Jimmy Choo, Burberry і Diane von Furstenberg. Нещодавно до них приєдналися такі імениті бренди, як Chanel і Versace.

«Хутро? Я з цим зав’язала. Я не хочу вбивати тварин заради моди. Це неправильно», – каже королева моди Донателла Версаче. Очевидно, що незабаром ці тенденції охоплять всю модну індустрію на заході. Наприклад, у мерію Нью-Йорка подали проект рішення про заборону на території міста продавати вироби з хутра. Таке ж рішення вже ухвалили Лос-Анджелес і Сан-Франциско.


Усі екологічні проблеми мають одне спільне походження: більшості людей до них байдуже. Ми впираємося в них носом, але бачити не хочемо. Тому що переконані: від нас нічого не залежить, а всі ці намагання – некуплений пластиковий пакет, лампочка-економка, здана на переробку пачка картону – лише дрібниці.

Але ж усі глобальні зміни вибудовуються з дрібниць. З тисяч дрібниць, зроблених тисячами людей. Усе на світі, як бачите, можна змінити – якщо почати з себе.

Використано матеріали ресурсів: Deutsche Welle, Bloomberg, BBC, Mind, «Новое время», «ТСН», Центр новин ООН, The Village, «Дзеркало тижня», журнал «Персона», соцмережі

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті