Акценти тижня: біткоїн замість мітингів, екологічна місія «Північного потоку – 2» та «риба розбрату» Франції з Британією

Акценти тижня: біткоїн замість мітингів, екологічна місія «Північного потоку – 2» та «риба розбрату» Франції з Британією

Огляд основних подій минулих семи днів і реакція на них зарубіжної преси

Этот материал также доступен на русском
Акценти тижня: біткоїн замість мітингів, екологічна місія «Північного потоку – 2» та 	«риба розбрату» Франції з Британією
Фото: depositphotos.com

Mind продовжує цикл публікацій під загальною назвою «Акценти тижня». У ньому ми висвітлюємо головні події, що напередодні сколихнули світове співтовариство та мають відчутний вплив на економіку не лише окремих держав, а й цілих регіонів. У сьомому випуску інформаційної добірки ми зосередилися на тому, який вплив чинять криптовалюти на поведінку фінансових регуляторів різних країн, чому не всі на Заході схильні ратувати за заборону «Північного потоку – 2» та дослідили локальне протистояння французьких рибалок з британським регіоном, яке мало не вилилося у гучний міжнародний конфлікт.

Віртуальна опозиція: криптовалюти змінюють фінансову політику багатьох країн

Останнім часом стає дедалі очевиднішою неспроможність існуючих досі механізмів державного та аудиторського контролю встигати за «бумом» інвестицій у криптовалюти на світовому ринку.

Так, Financial Times пише про посилення напруги між фінансовими органами США та Німеччини і міжнародними криптовалютними біржами. Прикладом цього став квітневий конфлікт між обмінною платформою Binance та німецькими регуляторами з BaFin.

Криптовалютні біржі порушують усталену корпоративну структуру, закриваючи свої штаб-квартири і цілком переходячи у діджитал-формат, що становить додаткову перешкоду для виконавчих органів різних держав.

Уряди та офіційні фінансові установи багатьох країн заздалегідь попереджають своїх громадян про ризики, пов’язані з інвестуванням у криптовалюту. Британський Орган з Фінансового Нагляду, зокрема, цього року вже лякав криптоінвесторів можливістю втратити 100% своїх вкладів. А голова сінгапурського Центрального банку Тарман Шанмугаратнам на початку минулого місяця заявляв, що віртуальні активи є надзвичайно волатильними, бо не мають під собою економічного фундаменту.

Дехто ж пішов ще далі: так, влада Туреччини 30 квітня несподівано заборонила торгівлю «віртуальними монетами». В такий спосіб можновладці сподіваються врятувати реноме знеціненої нацвалюти – ліри, одночасно оголосивши «полювання» на засновника однієї з найбільших турецьких платформ із торгівлі криптовалютою, який згодом утік в Албанію, прихопивши з собою близько $2 млрд інвесторських грошей.

Водночас, прихильники криптовалют вбачають у них можливість припинити безконтрольний випуск грошей урядами світу, отже – подолати інфляцію. І в деяких країнах – зокрема, у Венесуелі, де гіперінфляція – звична річ, – населення дедалі активніше інвестує в крипторесурси, шукаючи більш ліквідну альтернативу національній валюті.

А контролюючі органи та центральні банки держав не можуть не усвідомлювати, що криптовалюта, попри її невизначений статус, вже «вкорінилася» в глобальну економіку, як влучно висловився Крістіан Нолтінг, голова відділу інвестицій Deutsche Bank. Тому, схоже, що представники фінансової влади спробували піти шляхом «пряника», а не «батога», вводячи свої власні віртуальні гроші – «держкоїни», як називають їх автори матеріалу в The Economist.

За свідченням британської газети, можливість випуску цифрової валюти розглядають щонайменше 50 центробанків світу. А деякі, зокрема банки Багамських островів та Китаю, вже встигли її реалізувати.

Цими діями, на думку багатьох експертів, держави світу відповідають на виклик висхідного крипторинку, що загрожує фінансовому авторитету національних органів. Однак для повномасштабного старту нової віртуальної платіжної системи, підкріпленої цетробанками, ймовірно, знадобиться ще немало часу.

Біткоїн же, як і інші, менш популярні криптовалюти, вже існує та стрімко захоплює дедалі більшу частину глобального ринку платежів. Хтозна, до чого призведе конкуренція між децентралізованим блокчейном та традиційною монополією держав на грошову емісію. Проте, одна річ зрозуміла: якщо біткоїн спромігся кинути виклик головним економічним агентам світу –державним банкам, то криптовалюти ще скажуть своє гучне слово в діалозі з фінансовою владою багатьох країн.


«Північний потік – 2»: «хиткий міст» на шляху до вільної від викидів Європи

«Північний потік – 2», будівництво якого вже майже завершене, обіцяє стати значним геополітичним важелем для Росії та економічною катастрофою для України. Протягом останніх двох років ризик потрапити під санкції США стримував деякі європейські компанії від участі у спорудженні газогону, однак спритність російських органів у співробітництві з європейськими колегами за допомогою підставних компаній сприяла продовженню роботи над проєктом. Головним прихильником «Північного потоку – 2» в Європі на сьогодні є Німеччина, влада якої вже неодноразово підтверджувала свою цілеспрямованість щодо запуску цієї «труби».

Не покращила ситуацію і відсутність у нещодавньому пакеті санкцій США проти Росії згадки про «Північний потік – 2», що викликало значне роздратування серед членів американського Конгресу. Проте останні заяви Білого дому та американських високопосадовців свідчать про те, що США не відмовилися повністю від планів введення додаткових санкцій проти головних архітекторів російського газового проєкту. Так, Державний секретар США Ентоні Блінкен називає газопровід «жахливою перспективою» як для України, так і для самої Німеччини, радячи європейським компаніям триматися подалі від участі в його побудові та експлуатації.

Проте, чи дійсно варто суворо карати всіх задіяних у новому енергетичному проєкті? На думку Стівена Гросса, голови Центру досліджень Європейського та Середземного регіонів Нью-Йоркського університету, введення нових санкцій проти газогону лише понівечить американо-європейські відносини, підірвавши основи спільної дипломатії держав у боротьбі з глобальними змінами клімату.

Натомість американський фахівець пропонує адміністрації Байдена знайти компроміс з офіційними особами в Європі для роботи над спільним «зеленим» майбутнім світу.

Як зазначає Стівен Гросс, сьогодні перед Німеччиною стоїть проблема заміни колишніх енергетичних потужностей, що ґрунтувалися на спаленні вугілля, більш екологічними альтернативами. Але індустрія відновлювальної енергетики, що стрімко розвивається в країні протягом останніх років, не здатна забезпечити національну економіку достатньо дешевою електроенергію. У цьому плані для німецьких органів «Північний потік – 2» є єдиним раціональним виходом із ситуації. Водночас автор називає газогін «хитким мостом» на шляху до скорочення обсягів загальноєвропейських парникових викидів.

За словами Гросса, головна проблема – не те, що «Північний потік – 2» для Німеччини та Європи сьогодні є найвигіднішим варіантом отримання електроенергії, а те, що він є єдиним. Тому нові санкції не примусять європейську економіку відмовитися від російського газу, а лише завдадуть їй додаткових збитків, відвернувши політичні еліти регіону від подальшої співпраці з Білим домом у сфері охорони клімату.

Автор статті передає власне бачення розв’язання конфлікту: не звужувати європейський енергоринок, примушуючи ЄС відмовитися від російського газу, а навпаки, сприяти його розширенню за допомогою спільних інвестицій у нову енергетичну інфраструктуру на континенті. Так, одним із варіантів є фінансування США проєкту побудови нового морського терміналу скрапленого природного газу (СПГ) в Німеччині, що дозволило б країні імпортувати дешевший газ з інших держав, окрім Росії.

Однак новий термінал не розв’язав би проблему впровадження цілковито чистої енергетики, оскільки все одно стосувався би спалення газу, а значить – призводив би до додаткових парникових викидів. Натомість Гросс пропонує Білому дому спільно з ФРН розробити план розвитку європейських батарейних потужностей, адже США є світовим лідером у галузі виробництва літій-іонних та сонячних батарей. Саме американського досвіду та технологій, на думку фахівця, так бракує Німеччині для остаточної відмови від брудних джерел енергії, зокрема й від російського газу.

Тому, як зазначає Гросс, влада США має прагнути не досягнення короткострокових геополітичних результатів, обмежуючи європейський вибір, а тяжіти до перетворення європейської енергетики шляхом залучення інвестицій в енергетичні технології та новітню інфраструктуру регіону. Як не дивно, тільки «випустивши» новий трубопровід на волю, американські політики, на думку автора, здатні спонукати Німеччину відмовитися в майбутньому від споживання будь-якого, у тому числі й російського, газу.


Від рибацьких човнів до військових суден: як і чому посварилися Британія та Франція

Минулорічний брексит, як і очікувалося, приніс британським політикам цілу низку неприємностей. Неабияке занепокоєння в Лондоні викликала подальша доля автономних британських регіонів, зокрема Шотландії, що виступала проти виходу країни з ЄС і в офіційних колах якої пожвавилися розмови про можливе відокремлення регіону від решти Великої Британії. Проблемою для деяких британських бізнесменів став також і новий режим вільної торгівлі між Північною Ірландією та ЄС, затверджений у результаті брекситу і відомий як «Північно-ірландський протокол».

Минулого тижня сумнозвісна пост-брекситівська історія отримала своє продовження. Так, влада Джерсі, який є частиною архіпелагу Нормандські острови між Францією та Британією, ввела ліцензії для французьких рибалок на перебування та риболовлю поблизу острова.

Проте, як пояснює BBC, не всі французькі рибалки дістали повний доступ до прибережних вод Джерсі, що призвело до їх невдоволення. Ображені риболови пригрозили владі Джерсі блокадою одного з головних портів острова.

У відповідь на це, минулої середи Британія, яка формально курує зовнішньополітичні відносини Нормандських островів, відіслала до Джерсі два військових кораблі в якості «запобіжного заходу», передає NY Times. У свою чергу, обурений французький уряд наступного дня відрядив на місце конфлікту власні патрульні судна.

На думку багатьох фахівців, відрядження військових кораблів Британією було небажаним і нерозумним заходом, що призвів до ескалації напруги у відносинах не лише між Британією та Францією, а й між Лондоном та Брюсселем, які тільки-но почали налагоджувати співпрацю після брекситу.

За даними ВВС, Європейська комісія офіційно виступила на боці Франції, охарактеризувавши ліцензії на рибальство як порушення попередніх торгівельних угод між Британією та ЄС.

Як пише The Economist, французька міністерка з питань мореплавства Аннік Жирарден досить чітко натякнула представникам влади Британії та Джерсі на можливість відключення острова від підводних кабелів, за допомогою яких Франція забезпечує Джерсі близько 95% усієї електроенергії, що споживається його населенням. Інший французький високопосадовець також пообіцяв застосувати додаткові фінансові санкції в разі, якщо Британія не дотримуватиметься своїх торгівельних домовленостей.

Попри те, що ситуація між рибалками та представниками влади Джерсі невдовзі розрядилася, а міністр закордонних справ острова запевнив, що непорозуміння між двома сторонами не призведе до масштабного військового конфлікту між Британією та Францією, однак інцидент, імовірно, не додасть блиску репутації Британії. На неї європейські політики дедалі частіше дивляться як на політичного та економічного вигнанця, а майбутні суперечки між ЄС та Альбіоном можуть не обмежитися самими лише погрозами.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті