Nota Bene: як «Енергоатом» закуповує обладнання для неіснуючих блоків
І чому від торгів вкотре відсторонили українського виробника
Mind продовжує публікувати матеріали в рубриці Nota Bene. Цей формат передбачає дещо більш емоційне забарвлення, що, втім, компенсується глибиною експертизи автора в досліджуваному питанні. Сьогодні Ілона Заєць, редактор розділу «Держрегулювання» Mind, шукає відповіді на запитання: чому в українську атомну галузь так складно зайти місцевим виробникам комплектуючих, однак впевнено прокладається шлях зарубіжним компаніям, явно дружнім до РФ.
Через кілька днів чеська компанія JB Plus sro з потужним російським бекґраундом «освоїть» близько 130 млн грн на торгах «Енергоатому». Причому, схоже, на закупівлі обладнання під енергоблоки, які ще принаймні років п'ять не продукуватимуть електроенергію.
Український виробник, що пропонує створити аналогічну продукцію менш ніж за 90 млн грн, «Енергоатом» не цікавить. Як і коли з'явилася JB Plus sro, хто й навіщо заводить її в атомний сектор України?
Про що конкретно йдеться? 30 червня 2021 року відбудуться торги із закупівлі НАЕК «Енергоатом» вертикального трифазного асинхронного електродвигуна з короткозамкненим ротором – двигуна для головного циркуляційного насоса. Очікувана вартість закупівлі – 134 млн 640 тис. грн. Аванс – 80%. Двигун призначений, згідно з тендерною інформацією на ProZorro, для нових блоків Хмельницької АЕС. Контактними особами вказані представники відокремленого підрозділу «Енергоатому» – «Атомпроектінжиніринг», який здійснює виключно проєкти нового будівництва.
Ці два енергоблоки двома указами вимагав добудувати президент України Володимир Зеленський, і неодноразово обіцяв в. о. президента «Енергоатому» Петро Котін. ТЕО проєкту було затверджено ще урядом Володимира Гройсмана у 2018 році. Але проєкт закону України про добудову ХАЕС до Верховної Ради не внесено: немає оцінки впливу на навколишнє середовище нових блоків, оскільки Мінекології не завершило процедуру консультацій із суміжними державами про транскордонне перенесення.
Як просувалася «справа»? Наприкінці минулого року міністр екології Роман Абрамовський повідомив, що Словаччина, Угорщина, Румунія та Молдова ще не завершили процедуру консультацій. І прогнозував, що на процес піде 3–4 місяці. Вони давно минули, але світла в кінці тунелю не видно – міністр забув згадати, що в процесі бере участь ще Австрія, де панують антиядерні настрої та яка активно боролася з добудовою блоків радянського дизайну в Чехії (АЕС «Темелін») та Угорщині (АЕС «Пакш») .
Власно кажучи, крім затвердженого ТЕО на 72,3 млрд грн із водо-водяними енергетичними реакторами (ВВЕР) виробництва Skoda JS, інших документів у «Енергоатому» немає – указами президента такі питання не вирішуються.
Загалом, в України має ще бути складна процедура переговорів, у яких повинні бути задіяні МЗС, Мінекології, Міненерго. А також – непроста процедура узгодження проєкту в Держатомрегулюванні; і – нарешті – голосування закону в парламенті. Однак, попри дефіцит оборотних коштів, «Енергоатом» закуповує обладнання під проєкт, що не існує. Мабуть, надихнувшись поставленим президентом Зеленським завданням вийти на $500 млн прибутку до кінця року.
Втім, на пряме запитання одного з учасників торгів «Для якої мети здійснюється закупівля – для нового будівництва або заміни наявного обладнання, тобто в рамках ремонтної кампанії?» – «Енергоатом» чомусь не відповів.
Навіщо купувати саме зараз? Відповідь на це запитання якраз лежить у вільному доступі на ProZorro. Закупівля електродвигуна була внесена до плану закупівель «Енергоатому» 17 березня 2021 року і вже 18 березня було оголошено торги. На них подалися чотири компанії: Новокаховське ТОВ «Завод крупних электричних машин» зі своєю продукцією, словацько-угорська Lite Power Global Network sro, яка займається в основному ВДЕ та стічними водами. А також чеська JB Plus sro та білоцерківське ТОВ «ІТО» з тим самим обладнанням того самого австрійського виробника – Elin Motoren. І з тією самою технічною специфікацією, погодженою «Енергоатомом» спільно з чеською компанією-посередником у «Держатомрегулюванні» 20 січня 2021 року.
Перші два підприємства, зокрема виробник ЗКЕМ, чиї двигуни до 2014 року активно купував «Росатом» (вони використовуються на АЕС із ВВЕР у Росії, Ірані, Індії), були відхилені через відсутність узгоджених із НАЕК та «Держатомрегулюванням» техумов або техспеціфікації.
Щоб узгодити ці документи, ЗКЕМ мав знати про закупівлю. Але як, коли закупівлю внесли до річного плану за день до оголошення торгів, а на узгодження таких документів йде в середньому пів року?
Щодо термінової потреби в закупівлі, то, як ми вже сказали вище, момент, коли цей двигун знадобиться (якщо, звичайно, знадобиться) настане не раніше, ніж за три роки. І це найоптимістичніший прогноз з усіх можливих, оскільки до монтажу обладнання на недобудованих енергоблоках ще дуже далеко.
Що не так у цьому сценарії? Сам ЗКЕМ дивується, звідки його конкуренти дізналися про майбутню закупівлю, встигли менше ніж за місяць (у серпні 2020 року) узгодити технічну специфікацію з трьома АЕС і керівництвом «Енергоатому» і удвох вийти на торги з одним узгодженим документом. ЗКЕМ зі свого боку висловлює готовність випустити та поставити електродвигун українського виробництва, який нічим не поступається австрійському.
Причому продати його з урахуванням подальшого сервісу, оскільки завод може своїми силами виконувати гарантійний і післягарантійний ремонти. Плюс завод наголошує, що готовий був на старті торгів знизити ціну на чверть: зі 134 млн грн до менш ніж 100 млн грн, а під час торгів – до 90 млн грн і нижче. Інакше кажучи, ціна закупівлі явно істотно завищена.
Щоправда, дивується він всьому цьому в листі на ім'я міністра енергетики Германа Галущенко, який, як ми пам'ятаємо, є найбільш яскравим представником команди, що зайшла в «Енергоатом» у травні 2020 року.
І дивується даремно. Про JB Plus sro в «Енергоатомі» дізналися 2019 року з листа з пропозицією «А давайте ви поміняєте два старі радянські електродвигуни на наші нові австрійські».
Компанії запросили поспілкуватися, і JB Plus sro спільно з ELIN Motoren GmbH як його «офіційний і ексклюзивний представник» відвідала РАЕС для розробки проєкту нового електродвигуна – як можливого майбутнього аналога електродвигуна головного циркуляційного насоса (ГЦН) на енергоблоках № 3,4 РАЕС.
Втім, варто зазначити, що з чотирьох атомних електростанцій «Енергоатому» тільки РАЕС не завізувала узгоджену в ДІЯРУ технічну специфікацію на торгах, які відбудуться 30 червня. Тобто закуповувати австрійські двигуни Рівненська АЕС не планує. Принаймні за нинішнього її генерального директора Павла Павлишина.
Однак повернемося у 2019-й. Через пів року після візиту на Рівненщину АЕС JB Plus sro звернулася до тодішнього міністра енергетики та екології Олексія Оржеля з нагадуванням про те, що вони, як і раніше, хочуть поставляти продукцію.
Лист зареєстровано в Мінекоенерго 20 листопада, а вже 22 листопада перший заступник міністра Віталій Шубін вимагає протягом тижня відзвітувати про наміри.
На що «Енергоатом» тактовно відповідає: «Панове пів року нічого по суті не робили, хоча ми їм пояснили, що в рамках закону їм потрібно розробити й узгодити пакет документів...»
А за тиждень після відповіді Оржель домігся відставки тодішнього президента Юрія Недашковського. Але JB Plus sro в «Енергоатомі» з'явилася набагато пізніше – після відставки Оржеля і вже за нинішнього керівництва компанії. Взимку цього року її запросили на раду головних інженерів у НАЕК «Енергоатом» спільно з австрійцями.
Варто зазначити, що нинішні торги – не перша спроба зареєстрованої в Чехії компанії JB Plus sro «розпиляти» атомні мільйони. У січні 2021 року ці фірми збиралися податися на торги по деталях для ущільнення головного роз'єму реактора (принаймні ставили запитання як потенційний учасник), але торги «знесли».
Mind описував цю історію ще до скасування торгів: коли вимогою подавати вже узгоджену в ДІЯРУ документацію зняли з торгів українське підприємство – Новокраматорський машинобудівний завод. Правда ж, до болю знайома ситуація, як і в нинішньому випадку – із ЗКЕМ? І тоді, і зараз «Енергоатом» ігнорує поширену практику узгоджувати техумови вже під час постачання.
Через кілька днів стане відомо найцікавіше: кому піде аванс у 80% від контракту на 130 млн грн. Якщо зайти на сайт чеської фірми JB Plus sro, відразу можна потрапити на російськомовну сторінку. Чеської версії немає. Перше, що кидається в очі, – партнери компанії: російська «Транснефть», казахстанська «КазТрансОйл» і білоруське «Біленерго».
Що являє собою JB Plus sro? До 2013 року компанія зрідка з'являлася в Україні, переважно була орієнтована на Білорусь і Казахстан. З 2014 року в Україні не світилася, зате широко вийшла на Росію, зокрема і з продукцією Сумського заводу «Насосенергомаш». А також у Вологодській області відкрила цех великовузлового складання наукоємного машинобудівного обладнання – частотних приводів для нафтової промисловості (ТОВ «ДжейБіПлюс.РУ»).
У планах компанії – поступова локалізація виробництва частотних приводів (до 70–80%) на території області (заміщає українського виробника). Російське підприємство створено 2015 року, зареєстровано в Череповцю. Співробітників – до 50 осіб. Основним замовником є «Транснефть», але останніми роками замовлень практично немає.
До речі, саме «Укртранснафта» була основним клієнтом JB Plus sro в Україні останніми роками. Тільки з травня до липня 2020 року чеська компанія стала переможцем у 6 з 12 тендерів. Загальна сума укладених тоді договорів – 76,32 млн грн.
Хоча з'являлася вона в «Укртранснафті» і раніше. Ось один із прикладів: 2017 року з ціною рівно на 1 гривню вищою (не нижчою, а вищою – ми не помилилися!) JB Plus sro перемагає в дніпропетровської «Союзенерго». Втім, торги були невеликі: поставлялася трубопровідна арматура на суму 137,7 тис. грн.
Тоді ж JB Plus sro спробувала вийти на «Укртрансгаз», але невдало. Цим торгам, на які чеська компанія не встигла податися в липні 2020 року, у травні того самого року передувала цікава селекторна нарада з Нижнім Новгородом (РФ). На ньому вона домовилася з російським АТ «Румо» вибити традиційного постачальника УТГ – бориславський завод «Рема». Той самий, який НАЕК «Енергоатом» спільно із СБУ у 2020 році відсунув від проєкту імпортозаміщення російської продукції – запчастин для РДЕС.
Очевидно, що компанія JB Plus sro, яка пустила в Росії коріння (а абикого пускати коріння в Росії не пускають), системно працювати з Україною почала саме з приходом команди Володимира Зеленського. Подейкують, що в «Енергоатом» її дуже наполегливо заводив перший помічник президента України Сергій Шефір, який курирує «Енергоатом».
У будь-якому разі відтоді це вже третя описана Mind спроба забрати ринок збуту в українських компаній і продовжити залежність від Росії через формально європейські компанії. Бориславська «Рема», Новокраматорський машзавод, новокаховський Завод крупних електричних машин. Хто наступний?
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: editor@mind.ua.
