Хто винний: як впливають кліматичні зміни на фінансовий результат

Думка про те, що зміна клімату становить загрозу для фінансової системи, абсурдна не в останню чергу тому, що всім уже відомо про глобальне потепління та дефіцит і поступове вичерпання викопного палива. Новий поштовх до фінансового регулювання, пов’язаного з кліматом, насправді не стосується ризиків: йдеться про політичний порядок денний. Як держави намагаються використати кліматичні загрози і як така політика може вплинути на розвиток економіки, Mind пропонує дізнатися з матеріалу від project-syndicate. Старший науковий співробітник інституту Гувера Джон Х. Кокран (John H. Cochrane) пояснює, до чого може призвести така політика держав.

Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».

У США Федеральна резервна система, Комісія з цінних паперів та бірж і Департамент казначейства готуються включити кліматичну політику до фінансового регулювання США, плануючи навіть ще більш зухвалі кроки в Європі. А виправдання – небезпека для фінансової системи «кліматичних ризиків». Але це абсурдне твердження. Фінансове регулювання використовується для протягування кліматичної політики, яка інакше була б відхилена як непопулярна або неефективна.

«Клімат» означає розподіл імовірностей погоди – діапазон потенційних погодних умов і подій разом з імовірністю. «Ризик» означає несподівані фактори, а не зміни, що відбуваються та про які всім відомо. «Системний фінансовий ризик» у свою чергу – можливість того, що вся фінансова система розвалиться, як це мало не сталося 2008 року. Це ще не означає, що хтось і десь може втратити гроші через падіння цін на активи, хоча центральні банки швидко розширюють власну компетенцію в цьому напрямку.

Інакше кажучи, «кліматичний ризик для фінансової системи» – раптова несподівана значна й поширена зміна в розподілі ймовірності погоди достатня для того, щоб викликати збитки, які знищать подушки безпеки в акціонерному капіталі та довгостроковій позичці, спровокувавши загальні системні короткострокові позички. Це означає п’яти- або, щонайбільше, десятирічний горизонт, протягом якого регулюючі органи можуть почати оцінювати ризики на балансі фінансових установ. Кредити на 2100 рік ще не видано.

Така подія лежить за межами будь-якої науки про клімат. Урагани, теплові хвилі, посухи й пожежі жодного разу не спричиняли системних фінансових криз; немає науково обґрунтованого бачення, що їхня частота й інтенсивність зміняться так радикально, щоб змінити факти в найближчі десять років. Наша сучасна диверсифікована індустріалізована орієнтована на послуги економіка не так сильно залежить від погоди та навіть від резонансних подій. Підприємства та люди, як і раніше, переїжджають з холодного іржавого поясу (промислового Середнього заходу США) до спекотних Техасу та Флориди, де часто трапляються урагани.

Які ризики мають враховувати країни

Якщо регулюючі органи турбуються про нестандартні ризики, які загрожують фінансовій системі, то в перелік мають війти війни, пандемії, кібератаки, кризи суверенних боргів (місцевих адміністрацій), політичні крахи та навіть падіння астероїдів. Усе, крім останнього, здається більш імовірним, аніж кліматичні ризики.

Мабуть, ризик регулювання клімату більш імовірний. Регулятори з екологічних питань можуть виявитися настільки некомпетентними, що завдаватимуть шкоди економіці, створюючи системні ризики. Але навіть мені цей сценарій здається надуманим. Знову ж таки, якщо йдеться про регуляторні ризики, безпристрасні регулятори мають вимагати більш широкого визнання всіх політичних і регуляторних ризиків. Між новими тлумаченнями антимонопольного законодавства адміністрації Байдена, торговельною політикою попередньої адміністрації та всепроникливим політичним бажанням «зламати великі технології» не існує дефіциту регуляторної небезпеки.

Безумовно, неможливо, щоб якась жахлива подія, пов’язана з кліматом, протягом наступних десяти років спровокувала системні зміни, жодна гіпотеза сучасної науки чи економіки не описує такого розвитку подій. Але якщо це звичайнісінький страх, єдиний логічний спосіб захисту фінансової системи – різке збільшення розміру власного капіталу, бо саме це захищає фінансову систему від будь-яких ризиків. Визначення ризиків і технократичне регулювання кліматичних інвестицій, за визначенням, не можуть захистити від невідомих факторів чи немодельованих «переломних моментів».

Що можна сказати про «ризики переходу» та «заблоковані активи»?

Чи не втратять нафтові та вугільні компанії у вартості при переході на низьковуглецеву енергію? Так, дійсно, втрати будуть. Але про це вже всі знають. Нафтогазові компанії втратять більше, лише якщо перехід відбудеться швидше, ніж очікувалося. А спадкові активи з викопного палива не фінансуються за рахунок короткострокових позичок, як це було з іпотечними кредитами 2008 року, тому втрати акціонерів і власників облігацій не загрожують фінансовій системі. «Фінансова стабільність» не означає, що жоден інвестор ніколи не втрачає грошей.

Узагалі за всю історію технологічних переходів фінансові проблеми жодного разу не виникали через занепад промислової галузі. Крах фондового ринку 2000 року не був спричинений втратами в машинописній, кіно-, телеграфній галузях і зникненням логарифмічної лінійки. Це були технологічні компанії, які випередили свій час. Так само крах фондового ринку 1929 року не був спричинений падінням попиту на кінні екіпажі. Нова індустрія, зокрема радіо, кіно, автомобілі та електроприлади, зазнала краху.

Якщо вас турбують фінансові ризики, пов’язані з переходом до нової енергії, небезпеку становлять нові улюбленці з астрономічною вартістю, наприклад «Тесла». Найбільша фінансова небезпека – це «зелена» бульбашка, спричинена попереднім бумом державних субсидій та заохоченнями центрального банку. Сьогодні саме ті, хто високо літає, найбільш вразливі до зміни політичного курсу й нових кращих технологій. Якщо регулятивні кредити вичерпаються або водневі паливні елементи витиснуть батареї, «Тесла» ускочить у лихо.

Що ж таке фінансове регулювання клімату?

Однак наші регулятори прагнуть лише заохочувати інвесторів накопичувати гроші. Фінансове регулювання клімату – це відповідь у пошуках питання. Суть полягає в нав’язуванні певних політик, які не проходитимуть через звичайну демократичну законотворчість або звичайне створення екологічних норм, що вимагає хоча б удаваного аналізу витрат і вигоди.

Ця політика передбачає відмову від викопного палива до впровадження заміни та субсидування електричних автомобілів, поїздів, вітряків і фотоелектричних батарей, що працюють на акумуляторах, – тобто йдеться не про ядерні технології, технології зв’язування вуглецю, водню, природного газу, геоінженерію чи інші перспективні технології.

Нагальні проблеми – зміна клімату та фінансова стабільність. Вони вимагають оперативності послідовних розумних науково обґрунтованих політичних відповідей. Та фінансове регулювання клімату не допоможе, зокрема, клімату, лише надалі політизуватиме центральні банки та знищить їхню дорогоцінну незалежність.  Джерелом наступної кризи стане дещо інше. Тож наші одержимі кліматом регулятори вкотре не зможуть цього передбачити – так само сценаристи стрес-тестів за десятиліття жодного разу не передбачили можливості пандемії.

Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».