Дорога життя: чому українські порти виявилися незамінними для експорту

Третій місяць блокади українських портів, з яких два робляться відчайдушні спроби вивезти сільгосппродукцію альтернативними шляхами, зафіксував незаперечний факт: без моря неможливо забезпечити зерновий експорт у потрібних обсягах.

Максимум, який може генерувати залізниця, – 1,5 млн тонн зерна на місяць за мінімальної потреби 4 млн тонн, і потенціалу портів – до 6 млн тонн. Загалом Україні до початку нового сезону – тобто в найближчі півтора місяці – потрібно перевалити 20 млн тонн зерна. Чому це можливо зробити лише морськими шляхами і як цього досягти?

Чому не впоралися залізниця та автотранспорт?

Ідея замістити 90% морського експорту сушею від початку була утопічною, і практика лише довела це. Щодня порти Великої Одеси приймали близько 3000 вагонів. Зараз така ж їхня кількість стоїть на західному кордоні.

Експериментальний зерновий потяг із України через Польщу до Клайпеди йшов три тижні.

У результаті експорт зерна впав з довоєнних 4–5 млн  тонн на місяць до 300 000 тонн у березні та 1,1 млн тонн у квітні. За перші 22 дні травня автомобільним транспортом було експортовано лише 28 000 тонн зерна.

План уряду наростити сухопутний експорт сільгосппродукції до 2 млн тонн на місяць, навіть якщо його буде досягнуто, все одно щонайменше вдвічі менший за мінімально необхідний обсяг перевалки.

Чим це загрожує?

Фінансові втрати України від блокування портів сягають $200 млн на день. Однак втрати решти світу значно вищі й обчислюються в людських життях.

Експорт із Причорноморського регіону йде до сотні країн світу, зокрема до найбільш вразливих з точки зору продовольчої безпеки регіонів Східної Африки.

Частка імпорту продовольства у загальному товарному імпорті

Так, Ємен у 2020 році імпортував 710 000 тонн пшениці з України та 800 000 тонн із Росії. Усього від українського зерна залежні близько 400 млн осіб, які від початку березня  втратили цей ресурс.

Девід Біслі, директор-виконавець Всесвітньої продовольчої програми, зазначає, що якщо українська зернова квота залишиться незаповненою, то світ зануриться у продовольчу кризу на найближчі 10–12 місяців. «Це буде пекло на землі», – констатує він.

Як голод ширитиметься світом?

Можна припустити, що проблема голоду ескалується свідомо, задля посилення тиску на рф. Але це не скасовує того, що загроза зовсім не є ілюзорною. Україна займає надто помітне місце на світовому ринку продовольства, щоб її відсутність пройшла без наслідків чи могла бути легко заміщена у короткостроковій перспективі.

«Призупинення відвантаження з портів Одеси, Херсона та Миколаєва, з яких експортується понад 90% українського зерна, спричинило підвищення [світових] цін. Якщо українські порти будуть ще довгий час заблоковані, а залізниця, якою країна намагається здійснювати перевезення, пошкоджуватиметься, то ціни й надалі зростатимуть», – каже Катерина Маркевич, провідний експерт економічних та соціальних програм Центру Разумкова, додаючи, що залізнична логістика сама по собі досить дорога.

За її словами, зростання цін на зернові автоматично впливає на м'ясо-молочну продукцію, оскільки кукурудза, ціна на яку зросла до $350/тонна (у січні ціна становила $276/тонна), використовується як корми. «Лише 12% кукурудзи вживається в їжу», – нагадує вона.

Поки в деяких частинах світу розгортатиметься продовольча криза, українське зерно ризикує згнити просто неба. Вже до кінця літа до нинішнього надлишку 20 млн тонн додасться зерно нового врожаю. Навіть за неминучого зниження показників збирання порівняно з минулорічними, експортний потенціал складе не менше 40 млн тонн.

А що на думці в росії?

У питанні зернового експорту російська сторона сповідує риторику «самі себе бомблять» – згідно з їхньою офіційною версією, Україна сама не хоче вивозити зерно, замінувавши підходи до Одеси.

Проте важливість чинника голоду та чергової хвилі міграції до Європи, яку він може спровокувати, кремль чудово розуміє та намагається використати як зброю в боротьбі за пом'якшення санкцій. Василь Небензя, постійний представник росії при Організації Об'єднаних Націй, заявив, що «формально добрива та зерно не під санкціями, але є логістичні, транспортні, страхові, банківські проблеми», створені західними санкціями, які «заважають вільно експортувати».

У телефонній розмові з лідерами Франції та Німеччини владімір путін заявив, що росія готова обговорити шляхи, які дозволяють Україні відновити відвантаження зерна з чорноморських портів. «Зі свого боку, росія готова допомогти знайти варіанти безперешкодного експорту зерна, зокрема експорту українського зерна з чорноморських портів», – заявили в кремлі. росія готова збільшити експорт добрив та сільськогосподарської продукції, «якщо проти неї буде знято санкції».

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба назвав позицію росії «найкращим прикладом шантажу в міжнародних відносинах».

На сьогодні альтернативи морському шляху експорту збіжжя з України немає. Водночас союзники вже заявили, що пом'якшення санкцій в обмін на гуманітарний коридор не планується. Міністр оборони Великобританії Бен Уоллес виключив можливість переговорів про скасування санкцій «на таких умовах» і закликав Росію «вчинити правильно» та дати можливість Україні експортувати зерно, щоб запобігти голоду в низці країн Азії та Африки.

Завадити її реалізації можуть два чинники. Перший – позиція Туреччини, яка дотримується нейтралітету, і якій пропонується відкрити Босфор для проходу військових кораблів-конвоїрів. Другий – навіть за умови військового конвою ніщо не заважає російському Чорноморському флоту атакувати одне із суден ешелону. Будь-який постріл означатиме офіційний початок третьої світової війни.