Акції п'яти стратегічних підприємств передано державі. На кого тепер працюватимуть заводи Коломойського, Богуслаєва, Жеваго та Григоришина?

Акції п'яти стратегічних підприємств передано державі. На кого тепер працюватимуть заводи Коломойського, Богуслаєва, Жеваго та Григоришина?

Чому відчуження акцій не є їхньою націоналізацією і чи повернуть їх колишнім власникам після війни

Этот материал также доступен на русском языке This material is also available in English
Акції п'яти стратегічних підприємств передано державі. На кого тепер працюватимуть заводи Коломойського, Богуслаєва, Жеваго та Григоришина?
Цех заводу Авто КрАЗ
Фото: ukrautoprom.com.ua

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) 6 листопада ухвалила рішення про забезпечення примусового відчуження на користь держави акцій п'яти стратегічних підприємств. Ними стали «Укрнафта», «Укртатнафта», «Мотор Січ», «АвтоКрАЗ» та «Запоріжтрансформатор». Факт відчуження акцій підтвердили президент Володимир Зеленський, секретар Ради національної безпеки та оборони (РНБО) Олексій Данилов, міністр оборони Олексій Рєзніков та прем'єрміністр Денис Шмигаль. Офіційне підтвердження свого рішення увечері 7 листопада опублікувала і НКЦПФР.

Навіщо це було потрібно? Як заявив Володимир Зеленський, примусове відчуження цих підприємств у держвласність необхідне для того, щоб забезпечити оборонні потреби країни. «На засіданні Ставки Верховного Головнокомандувача було ухвалено рішення про перехід у власність держави активів стратегічно важливих підприємств. Такі кроки, необхідні для нашої держави в умовах війни, вживаються згідно з чинними законами і допоможуть забезпечити нагальні потреби нашого сектору оборони», – написав у себе в телеграм Зеленський.

Денис Шмигаль запевнив, що з юридичного погляду відчуження акцій відбулося виключно в рамках чинного законодавства.

Олексій Данилов повідомив, що вилучені активи набули статусу військового майна, їх управління передано Міністерству оборони.

Олексій Резніков зі свого боку пояснив, що підприємства забезпечуватимуть потреби секторів безпеки та оборони. Це постачання паливно-мастильних матеріалів, відновлення та ремонт озброєння, військової техніки тощо.

Що таке примусове відчуження акцій? І Шмигаль, і Резніков акцентували увагу на тому, що процедура відчуження підприємств у держвласність не є націоналізацією.

Процедура відчуження відповідає вимогам Закону України №4765-VI«Про передачу, примусове відчуження чи вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Відповідно до формулювання, яке міститься в ст. 1 цього закону, примусове відчуження майна передбачає:

  • позбавлення власника такого майна, яке перебуває у приватній чи комунальній власності, права на нього;
  • передачу майна у власність держави для використання в умовах військового чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Також ст. 12 закону передбачає можливість повернення відчуженого майна після скасування військового чи надзвичайного стану.

Націоналізація – це процедура повернення державну власність об'єктів, які належать приватним власникам, зокрема раніше приватизованого майна. Націоналізація може означати як примусове, так і компромісне вилучення об'єктів у їхніх власників. Націоналізація може бути реалізована шляхом механізмів викупу, банкрутства, добровільної передачі, придбання контрольного пакета акцій чи прав власності за рішенням суду.

Отже, можна зробити висновок, що:

  • примусове відчуження майна на користь держави застосовується в умовах воєнного часу, і колишні власники мають можливість повернути свої активи назад;
  • націоналізація – це повернення в держвласність тих об'єктів, які були передані в приватні руки, при цьому ймовірність реприватизації таких підприємств є мінімальною.

Чиї акції стали власністю держави? Майже всі підприємства, щодо яких запроваджено процедуру відчуження, належать українським підприємцям, скажімо так, з «проблемною» біографією.

Близько 42% акцій компанії «Укрнафта» до передачі в держвласність належали групі «Приват», ключовими бенефіціарами якої є Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов. 50% плюс однією акцією володів НАК «Нафтогаз України». Власниками інших акцій були міноритарні акціонери. Також Коломойський із Боголюбовим володіли 60% акцій «Укртатнафти». Інші 40% цього підприємства належали «Нафтогазу».

«Укрнафта» є найбільшим видобувачем нафти в Україні. Обсяг нафти та конденсату, які видобуло підприємство за 2021 рік, становив 1,499 млн тонн. «Укртатнафті» належить Кременчуцький нафтопереробний завод, який через ракетні обстріли фізично не функціонує з весни.

Пакетом у розмірі близько 75% акцій підприємства «Мотор Січ» володіла група китайських інвесторів, у яких уже кілька років жеврів конфлікт із українською владою через спроби націоналізувати компанію. Крім цього, колишнього власника «Мотор Січі» В'ячеслава Богуслаєва, який залишався почесним президентом компанії, наприкінці жовтня було заарештовано за підозрою в колабораціонізмі та пособництві державі-агресору. Серед іншого в Богуслаєва виявили російське громадянство.

«Мотор Січ» – одне з найбільших у світі підприємств, яке розробляє, виробляє та ремонтує авіаційні газотурбінні двигуни. Основну масу продукції компанія надсилала на експорт. За 2021 рік від закордонних постачань «Мотор Січ» отримала 5,5 млрд грн прибутку.

«АвтоКрАЗ» є частиною фінансово-промислової групи «Фінанси та кредит», яка належить бізнесменові Костянтину Жеваго. Підприємство виробляє великотоннажні вантажні автомобілі. Щомісячний випуск транспортних засобів у довоєнний час становив близько 20 одиниць техніки. У 2022 році «АвтоКрАЗ» планував виготовити 1000 автомобілів.

Сам Жеваго давно живе за межами України та перебуває у розшуку. Бізнесмена шукає Інтерпол через звинувачення в розтраті $113 млн банку «Фінанси та кредит», який до банкрутства належав Жеваго.

Підприємство «Запоріжтрансформатор» спеціалізується на випуску силових масляних трансформаторів, електричних реакторів і входить до сфери впливу бізнесмена Костянтина Григоришина, який з 2018 року перебуває під санкціями росії. У жовтні 2018 року Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі про банкрутство «Запоріжтрансформатора» – з ініціативи самого підприємства через його неплатоспроможність.

Проте компанія продовжувала працювати. Наприклад, влітку 2021 року «Запоріжтрансформатор» уклав контракт на виготовлення двох трансформаторів для розподільчої компанії «Атирау Жарик» із Казахстану. А наприкінці 2021-го оператор системи передачі електроенергії «Укренерго» замовив у підприємства виробництво трансформаторів на суму 149 млн грн.

Як буде організовано роботу підприємств після передачі державі? У розмові з Mind один із представників НКЦПФР заявив, що всі питання, пов'язані з організацією подальшої діяльності підприємств, до сфери відповідальності НКЦПФР не входять. Комісія лише виконала рішення, ухвалене на засіданні Ставки Верховного Головнокомандувача, і «…технічно зафіксувала перехід пакетів акцій у держвласність».

Втім, Денис Шмигаль запевнив, що всі ті компанії, які вже працювали, без діла не сидітимуть й отримають ще більше замовлень від держави. «Діяльність підприємств, які на сьогоднішній день не функціонували, буде відновлено, їх технічний потенціал буде використано на 100%, а трудові колективи повернуться у виробничий процес», – пообіцяв прем'єр, уточнивши, що всі підприємства працюватимуть у режимі 24/7.

Олексій Резніков зі свого боку повідомив, що вже на всіх п'яти підприємствах затверджено наглядові ради. Вони згодом призначатимуть новий менеджмент, який займатиметься виробничими процесами.

Чи можливе повернення підприємств їхнім власникам? Щодо повернення пакетів акцій назад колишнім власникам у майбутньому, така процедура передбачена законом №4765-VI. Але в якій формі її буде реалізовано, за словами співрозмовника з НКЦПФР, наразі невідомо.

Олексій Данилов, зокрема, заявив, що після завершення дії військового стану відчужені активи дійсно можуть бути повернені власникам або буде відшкодовано їхню вартість.

Якщо ж звернутися до цього закону, то в ньому сказано таке. Якщо колишній власник примусово відчуженого майна наполягає на його поверненні, це можливо лише в судовому порядку та за умови, що майно вціліло.

Альтернативним варіантом може стати надання ексвласникам відчужених підприємств іншого майна, якщо це можливо. При цьому всі суперечки, пов'язані з відшкодуванням вартості примусово відчужених активів, також вирішуються в судовому порядку.

Зважаючи на вищесказане, можна зробити висновок, що навіть якщо Коломойський, Боголюбов чи Григоришин наважаться після скасування військового стану вимагати свої пакети акцій назад, це виллється в багаторічні судові позови. І не факт, що суди завершаться на користь бізнесменів.


Доповнено:

Уже після публікації матеріалу декілька юристів за запитом Mind поділилися своїми міркуваннями з приводу того, до яких наслідків може призвести примусове відчуження акцій раніше приватизованих підприємств в Україні. Зокрема, як вирішуватиметься питання повернення цих активів після закінчення війни.

Так, керуючий партнер, партнер – засновник АО Arzinger Тімур Бондарєв та юрист компанії, адвокат Володимир Наконечний наголосили, що в деяких націоналізованих активах в якості міноритарних акціонерів присутні також міжнародні інвестори/кредитори, і їхні інтереси, зокрема на отримання компенсації, теж потрібно враховувати.

«Таким чином, публічна мета, яка була заявлена державою, є зовсім не такою очевидною, як може здатися на перший погляд, а війна могла бути вигідним прикриттям для отримання контролю над підприємствами», – вважають вони.

Крім того, варто пам’ятати, що забираючи під свій контроль активи, держава бере на себе всі зобов’язання відповідних підприємств. «Якщо деякі з них мають досить непоганий фінансовий стан, то щодо інших націоналізованих активів є великі питання щодо їх фінансового здоров’я, деякі з них знаходяться в стані банкрутства. І саме державі доведеться з цим розбиратися.

Схоже, що рішення держави стане предметом юридичних протистоянь (і не лише в Україні) протягом багатьох майбутніх років, адже виникає дуже багато питань щодо його обґрунтованості, об’єктивності та справедливості. Акціонери деяких компаній можуть мати дуже широкий арсенал для маневру щодо міжнародних способів захисту через попередні спори з державою Україна або через країну походження/реєстрації.

Наприклад, акціонери ПАТ «Укрнафта» раніше уже судилися з державою Україна в інвестиційному арбітражі на підставі Договору до Енергетичної Хартії (єдиний МІУ між Україною та Кіпром) у справі Littop v Ukraine. У цій справі Україна здобула перемогу, а трибунал відмовив Littop та іншим кіпрським компаніям-акціонерам в юрисдикції», – наголошують Тімур Бондарєв і Володимир Наконечний у колонці для Mind.


Григорій Трипульський, керуючий партнер ЮКК «Де-Юре», нагадує, що такого вилучення активів у країні ще не траплялося.

«Раніше було прописано механізм викупу державою приватних активів з метою суспільної необхідності (наприклад, будинків для прокладання доріг), проте використовувався він украй рідко та складно. Крім того, розмір таких активів непорівнянний. Можливо, націоналізація банків чимось схожа на інструмент, що використовується зараз.

Законом передбачено компенсацію власникам вилучених для військових потреб підприємств їх вартості через п'ять років або повернення таких активів. Проте детально механізм не розписаний та не застосовувався.

Особливо дивним буде повернення активів власникам, якщо за час їх використання держава проведе багатомільйонні вкладення (низка вилучених підприємств однозначно потребує таких інвестицій). Але при цьому враховувати інвестиції підприємств, спрямовані на оборонні потреби, також не можна: такі підприємства рідко бувають прибутковими, а інвестиції – величезними», – вважає він.

За словами Григорія Трипульського, логічним буде провести оцінку активу на момент вилучення і потім (через п'ять років) виплатити його вартість. Проте оцінка таких активів – це приблизна цифра, яка може по-різному трактуватися різними експертами. Вартість активів під час бойових дій багаторазово знизилася, порівняно з довоєнною реальністю.

«Вважаю, що з боку власників підприємств зараз будуть подані колективні позови. І держава буде змушена доводити, чому саме ці підприємства виявилися стратегічно важливими. У воєнний час українські суди, швидше за все, ухвалять бік держави, проте рішення Європейського Суду з прав людини може виявитися сюрпризом для України. Втім, доки таке рішення з'явиться, мине чимало часу.

Важко оцінити, наскільки саме ці підприємства потрібні державі. І чому не можна було просто розміщувати на них ті чи інші замовлення або взяти їх у тимчасове управління. Однак очевидним є той факт, що «скриньку Пандори» відкрито. Тож хочеться вірити, що такі вилучення активів не стануть масовими і не застосовуватимуться лише до «неугодних» олігархів», – резюмував експерт.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua та стрічці Google NEWS
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло