Книжка тижня: незрілий геній проти сильної жінки в романі Славенки Дракуліч «Мілева Айнштайн: теорія туги»
Історія першого шлюбу видатного фізика Альберта Айнштайна очима його ексдружини
Славенка Дракуліч – одна з найвідоміших сучасних хорватських письменниць. Український читач знайомий переважно з її публіцистикою, що присвячена балканським війнам чи посткомуністичному, постколоніальному дискурсу.
Натомість «Мілева Айнштайн: теорія туги» – соціальний роман, у якому авторка дивиться на Альберта Айнштайна – генія, лауреата Нобелівської премії з фізики, очима його першої дружини – сербської науковиці Міци Марич, жінки, яка пожертвувала кар'єрою заради успіху чоловіка та догляду за дітьми.
Але не поспішайте думати, що йдеться про феміністичне трактування взаємин двох непересічних особистостей. У своїй книжці Славенка Дракуліч прагне першої ролі для жінки, якій соціальні стереотипи та гординя власного чоловіка несправедливо нав'язали другорядну роль.
Оригінальна назва: Mileva Einstein, teorija tuge
Бекграунд. Славенка Дракуліч створила власний цикл видань, присвячених талановитим жінкам, які опинилися в тіні відомих чоловіків. Хтось із них зміг вийти на світло, а когось поглинула сірість… Книжці «Мілева Айнштайн: теорія туги», що в оригіналі вийшла 2016 року, передували ще два біографічні романи. Перший із цієї своєрідної серії був присвячений стосункам мисткині Фріди Кало з художником-монументалістом Дієго Ріверою (Frida ili o boli), другий – коханню фотографині, моделі Дори Маар і видатного сюрреаліста Пабло Пікассо (Dora i Minotaur. Moj život s Picassom).
Видавництво: «Навчальна книга – Богдан», Тернопіль
Сюжет. Книжка складається з чотирьох частин. Перша, «На кухні», розпочинає оповідь з 1914 року – з кульмінації стосунків Мілеви й Альберта, коли відомий науковець практично вигнав дружину та двох синів із квартири в Берліні, а пізніше надіслав матері своїх дітей принизливого листа з умовами подальшого спільного життя, які перетворювали її на служницю.
Емоційно спустошена, втомлена та пригнічена, на кухні у друзів Мілева згадує спільне з Альбертом минуле, намагається зрозуміти, як так сталося, що «за десять років вона пройшла шлях від упевненої у собі усміхненої дівчини, яка хоче займатися наукою, до покоївки, яка має турбуватися про брудну білизну».
Вона має ухвалити рішення: пристати на умови й остаточно стерти свою особистість чи почати самостійне життя із синами, повернувшись до Швейцарії. У ситуації, що склалась, Мілева відчуває себе «бранкою без надії на помилування». На неї тисне забагато відповідальності. А що ж сам Айнштайн? Він засліплений власною геніальністю, потрібністю в наукових колах та коханням до кузини Ельзи.
Міркуючи про зради Альберта, його ставлення до сім'ї, до неї особисто, Мілева доходить висновку, що «вирости – означає взяти відповідальність за свої вчинки, а він уникав цього». Тут важливо нагадати, що майбутнє подружжя познайомилося в інституті, коли Айнштайну було лише сімнадцять років.
Друга частина книжки, «У потягу», розвиває події 1914 року, коли на Мілеву Айнштайн падають відразу дві війни: її особиста з чоловіком та Перша світова. Власне, жінка ухвалила рішення разом із синами повернутися до Цюриха.
Поки триває подорож, жінка пригадує подію, з якої, на її думку, пішла тріщина в її стосунках з коханим. Ще студентами Альберт і Мілева привели на світ позашлюбну дитину. Майбутній батько умовив жінку приховати факт народження, бо це, мовляв, могло завадити його кар'єрі, адже за складний характер та надто революційні ідеї Айнштайна не любили в наукових колах. Тоді Мілева поїхала до своїх батьків, народила в їхньому маєтку, хотіла віддати доньку в іншу родину, але не змогла, попросивши батьків опікуватися нею, поки Альберт не знайде роботу й не ожениться з нею. Але маленька дівчинка помре від скарлатини, а Мілева ніколи собі не пробачить, що мусила вибирати між нею та Айнштайном, причому не на користь дитини.
Врешті моральні та фізичні сили героїні вичерпаються. Протягом кількох років вона постійно перебуватиме в лікарнях. Серцевий напад, проблеми із суглобами, параліч – усе це викликано внутрішніми переживаннями Мілеви, яка розуміє, що розчарувала свого батька, пожертвувавши кар'єрою заради допомоги Айнштайну, що була змушена розлучити синів із татом, хоч останній більше «піклувався про все людство, ніж про двох своїх хлопчиків», з гіркотою усвідомлює, що її Альберт, який колись покохав її за розум, цілеспрямованість, став міщанином та й просто негідником, який виставляє її перед друзями істеричкою. Про це йдеться в тертій частині роману – «У лікарні».
Врешті Мілева погоджується на розлучення, Альберт документально обіцяє віддати їй та дітям гроші Нобелівської премії, щоправда, ще до її отримання.
Йде 1925 рік, жінка нарешті має власну квартиру. Про цей період життя героїні розповідає остання частина книжки «На балконі». Здається, вона примирилася з усім, що з нею відбувалось, але новина про одруження Айнштайна з кузиною Ельзою знову збурює емоції.
Ласа до грошей, майбутня друга дружина фізика прагне позбавити Мілеву винагороди Нобелівської премії. Але наша героїня знаходить спосіб цьому протидіяти. Мілева погрожує Альберту, що напише мемуари, у яких розкаже, як готувала за нього лекції, як писала статті, здійснювала розрахунки, як колись давно вони вирішили, що на наукових роботах буде стояти лише його ім'я…
Владнавши фінансове питання, жінка буде змушена вирішувати інше – набагато серйозніше. У її молодшого сина діагностують шизофренію. А тому всі свої сили, які невідомо звідки беруться в жінок, вона віддаватиме на те, щоб бути поруч зі своїм Тете…
Вам сподобається, якщо: ви любите художні твори, засновані на реальних подіях; прагнете емоційної літератури, яка порушує актуальні теми; не боїтеся зазирнути далі загальноприйнятого образу тієї чи іншої особистості.
Вам не сподобається, якщо: вважаєте, що всі історії про пригноблених і принижених жінок вигадують феміністки, щоб позлити чоловіків та звести на них наклеп; не хочете повертатися в минуле, бо й у сучасному світі вистачає несправедливості.
Головна причина прочитати: «Мілева Айнштайн: теорія туги» Славенки Дракуліч – талановитий роман. Він повністю зосереджений на емоціях і переживаннях головної героїні, які відгукнуться й сучасним жінкам, а чоловікам дадуть можливість хоч трохи наблизитися до тієї поліфонії почуттів, що може вирувати в душах представниць аж ніяк не слабкої статі. Ця книжка є історією про кохання, відданість і розчарування, документом минулого, у якому жінці була відведена лише одна роль. Водночас роман можна назвати мапою психологічної трансформації особистості, яка, долаючи одні страхи, не змогла протистояти іншим.
«Мілева Айнштайн: теорія туги» – тонка письменницька робота, виконана з ювелірною точністю, а тому й особливою проникливістю.
У тому ж дусі:
Жіль Леруа «Пісня Алабами»
За цей роман французький письменник Жіль Леруа 2007 року отримав престижну Гонкурівську премію. Хоч тематика твору, присвяченого життю Зельди Фітцджеральд, дружини американського прозаїка, представника «втраченого покоління» Френсіса Скотта Фітцджеральда, аж ніяк не стосувалася реалій чи минувщини батьківщини автора, журі премії відзначило художню майстерність Леруа. Дійсно, «Пісня Алабами» – оголений нерв, історія кохання, що перетворилося на тортури. Книжка написана так, що перехоплює подих.
Отже, в центрі роману – стосунки подружжя Фітцджеральдів, подані саме з позиції жінки. Її емоційна розповідь дає можливість побачити, яким нечуйним був Френсіс, як легко він дослухався до свого друга, а може й навіть до коханки Ернеста Гемінгвея, який робив все можливе, щоб знеславити Зельду та зруйнувати їхній шлюб. Жінка, яка мала власні творчі амбіції, страждала від самотності, тягнулася до світла любові, опинилася в пастці: той, хто мав дослухатись до неї, турбуватись, став її катом… «Пісня Алабами» – сильна історія, дійсно чи не найкраща книжка, присвячена цій непересічній парі.
Скотт Ферріс «Інґа»
Якщо дві попередні книжки є художніми біографіями, «Інґа» Скотта Ферріса – нонфікшн, у якому немає місця авторським фантазіям. Втім життя цієї неймовірної жінки і не потребує вигадок, бо воно сповнене пригод, пристрастей і кохання, яким позаздрить будь-який автор любовних романів.
Отже, Інґа Арвад – міс Данія, жінка, яку мати з дитинства готувала до зіркового майбутнього якщо не балерини, то світської левиці, красуня, вроду якої відзначив Адольф Гітлер. Вона кидалась у пригоди і шлюби, приваблюючи дуже різних, але неймовірно цікавих чоловіків. Одним із них на початку 1940-х став молодий Джон Кеннеді. За розвитком їхніх стосунків стежитиме не лише батько Джона, впливовий американський політик, а й ФБР, бо Інґу підозрюватимуть у шпіонажі на користь Німеччини.
Врешті цей роман завершиться, жінка далі будуватиме своє життя, у якому ставатиме все менше блиску і все більше буденних турбот, але те, що Інґа вплинула на Кеннеді, посприявши його змужнінню, залишиться фактом.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
