Книжка тижня: «Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга» Орисі Демської
Зародження і розвиток української мови, а також перебіг лінгвоцидів, з яких вона вийшла переможницею
На культурній мапі модерної української мови є дві важливі точки: Бад-Емс, звідки указом намагалися переконати світ, що української мови немає, не було й бути не може, і Страсбург – точка, де 21 березня 2022 року українська отримала статус майбутньої офіційної мови Європейського Союзу.
Орися Демська розповідає про зародження й розвиток української мови від індоєвропейської прамови до наших днів, її взаємодію з іншими мовами, історію взаємозбагачень, непримириме протистояння з російською і перебіг лінгвоцидів, з яких вона все ж таки вийшла переможницею.
Докладніше – в огляді Mind.
Бекграунд. Орися Демська – українська лінгвістка, докторка філологічних наук, професорка. Викладала в Дрогобицькому, Львівському, Вроцлавському, Варшавському, Ягелонському (Краків), Ґіссенському (Німеччина) університетах, Києво-Могилянській академії. Організаторка й перша голова Національної комісії зі стандартів державної мови. Професорка Національної академії СБУ. Великий Учитель Української академії лідерства. Входить до складу Комісії з питань найменувань КМДА.
Історію можна розповідати по-різному. Зазвичай ідеться про хронологічну послідовність подій. Авторка розповідає історію української мови як історію ключових подій, які мусили відбутися і які визначають майбутнє, що має відбутися. Наприклад, виникла Київська держава. Володимир хрестив Русь. Християнство взяв із Візантії. Людність Київської держави стала православною. Отримала Святе Письмо церковнослов’янською мовою. Не латиною. Перехід із латини на народні мови – окрема революційна культурна подія Європи.
Коли слов’янські діалекти вперше засвідчили своє існування у світі, дві найвпливовіші мови – грецька й латинська – визначали правила гри. У їхній тіні перебували всі інші мови континенту, зокрема такі сильні сьогодні, як-от: англійська, французька чи німецька. Коли українська мова робитиме перші самостійні кроки й проживатиме давній період, латина буде мовою європейської університетської освіти, науки, права, літератури, а грецька – офіційною мовою найвпливовішої світової держави. Коли наша мова то підійматиметься, то падатиме протягом тривалого середньоукраїнського періоду, латина стане третьою священною мовою Біблії нарівні зі староєврейською та старогрецькою, щоб урешті-решт поступитися живим народним мовам Європи і зникнути з ужитку, лишивши за собою невеличкий простір Ватикану.
Українська протягом своєї історії не змагалася ні з грецькою, ні з латинською, ні навіть із церковнослов’янською, а співпрацювала із церковнослов’янською та польською. Вступила в непримиренне протистояння з російською. Здавалося б, усе без шансів. І знову-таки – вистояла. Кілька разів умирала – і ці кілька разів відроджувалася. Схоже на історію життя легендарної особистості. Людини-переможця. Саме оця історія української мови про перемогу найцікавіша.
Історія ключових мовних подій лягла в основу книжки «Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга». Бад-Емс і Страсбург – два західноєвропейські міста, які визначають дві головні точки культурної історії модерної української мови. Відстань між ними – 241 кілометр. Пішки йти два дні й чотири години.
Для українців та української мови інша метрика: 146 років із далеко непересічними подіями. Пункт виходу з Бад-Емса – «украінского языка нєт, нє было і быть нє может». Мета Страсбурга – українська мова як 25-та офіційна мова Європейського Союзу.
Видавництво: Vivat
Сюжет. Що поєднує Німеччину, Італію, Хорватію, Фінляндію, Естонію, Латвію, Литву та Україну? Відповідей може бути багато. Наприклад, те, що ці країни підтримують нас у великій російсько-українській війні початку ХХІ століття. Проте аж ніяк не спаде на думку, що в них однакова мовна логіка виникнення модерної держави. Сучасний польський лінгвіст Роман Шуль формалізує цю логіку як «мова – народ – держава». Узагальнена формула «мова – народ – держава» працює так: люди, які спілкуються говірками однієї мови, починають відчувати між собою зв’язок – той зв’язок спричиняє почуття спільності людей – на основі такої спільності формується один народ – цей народ вирішує створити політичну організацію, що має назву «держава». Інакше кажучи, це філологічні держави. Тому знати їхню історію означає знати історію їхньої мови.
«У XVIII столітті українці зробили кілька речей. Змінили козацьку ідентичність на селянську. Втратили автономію. Позбулися еліти. Втратили стару книжну мову. Здається, невпинно рухалися до того, щоб зникнути, перетворитися на більших росіян, ніж самі росіяни. Треба ж було статися Французькій революції, Романтизмові з’явитися на місці Просвітництва, а Котляревському перелицювати Вергілієву «Енеїду» новою українською мовою. Усі ці, на перший погляд, не пов’язані між собою речі приведуть до народження української державності через сто років», – йдеться у книжці.
«Котляревський напівсерйозно, напівжартома відповідно до вимог класицизму зробив першу мовну реформу. З’явилася нова українська літературна мова. Шевченкові належало зробити ще один реформаційний крок – створити сучасну українську літературну мову. Мову, яка піднеслася над усіма діалектами й одночасно зберегла зв’язок з ними. Мову, яка узагальнила все вітальне, сильне, красиве з усіх діалектів і залишила поза увагою деталі та маргінальні вияви», – пише Орися Демська.
Вам сподобається, якщо: ви хочете отримати доступний виклад про формування української державності і національної ідентичності через мову та завдяки мові.
Вам не сподобається, якщо: ви не підтримуєте тезу, що драматична історія буває не лише в людей, а й у мов, а також вам не цікаво дізнатися, як боролися за виживання українська мова та її носії протягом століть.
Головна причина прочитати: раз і назавжди розставити точки над «Ї» у своїх роздумах щодо мовного питання – книжка проливає світло на деякі болючі моменти, що стосуються розвитку та становлення української мови, і у такий спосіб позбавляє комплексу меншовартості.
«Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга» розповідає читачеві без фахової філологічної підготовки про ключові події культурного життєпису мови, які визначали розгортання всього її життєвого шляху від виникнення перших власне українських мовних рис до перетворення на одну з європейських мов. Книжка описує культурну історію мови в контексті епох, ідей і мовних практик.
«Статус державної мови – це більше, ніж звичайний привілей. Він закликає виконувати соціальні обов’язки. Це змушує бути суб’єктним, брати відповідальність, провадити проактивну політику. Одна річ – бути мовою під забороною, вторинною, безправною, призначеною на знищення. Зовсім інша – мати статус державної. Шлях до державницької позиції de jure і de facto не закінчується ніколи. Не можна раз і назавжди стати мовою державною і не бути готовою підтверджувати цю позицію. Політичний досвід суб’єктності модерна українська мова має. Далі – набуття статусу офіційної мови Європейського Союзу. Однак це не історія. Це сьогодення», – наголошує Демська.
У тому ж дусі:
Ольга Дубчак, Анастасія Рудик «Серце з перцем»
Який у вас характер? Як ви дивитеся на світ, що в ньому вирізняєте, а чого не помічаєте? Якими влучними й дотепними висловами користуєтеся, коли хочете щось або когось схарактеризувати?
Коли ми описуємо світ і себе в ньому, то часто-густо вживаємо фразеологізми – мовні одиниці, що емоційно й образно відображають наші думки, бережуть у собі історію народу та його мудрість.
У цій книжці зібрано яскраві та влучні фразеологізми, що описують зовнішність людини, її характер, стосунки з родичами й не родичами, а також її місце у світі й сам світ. Крім естетичного задоволення від самих висловів та ілюстрацій, читач зможе дізнатися про джерела, історичне підґрунтя й принципи формування української фразеології.
Ольга Дубчак – кандидатка філологічних наук, фахова й літературна редакторка.
Володимир Селезньов «Мовні війни. Міф про «зіпсованість» української мови»
Досі тиражують твердження, нібито українська мова – це та сама російська, але зіпсована польськими та «галицькими» словами. Чи так суттєво вплинула польська мова на українську? Скільки полонізмів та інших запозичень насправді містить українська мова? Чи шкідливі запозичення загалом і як саме взаємодіють різні мови? У книжці вперше комплексно розглянуто ці та інші мовні питання, а також спростовано міф про «зіпсованість» української мови полонізмами, «галицизмами», неологізмами тощо.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
