Як війна та стрес змінюють психіку українців і що із цим робити. Поради психолога
Чи можна подолати постійний страх смерті та розірвати негативне коло «стимул – реакція»
Такий надзвичайно стресовий чинник, як війна, не може проходити для людини безслідно. Річ у тім, що саме війна (як і її загроза) є потужним тригером найвпливовішого типу страху – страху смерті, який через так званий рептильний мозок керує всім нашим життям (навіть за страхом публічних виступів і страхом самотності також стоїть страх смерті). А напруженість для психіки створює постійна, розтягнута в часі загроза життю та відсутність надії на швидку зміну ситуації.
Про те, як не втратити своє ментальне здоров’я, розпитали Наталі Вінс – майстриню трансформаційної психології, психологиню-практика, кандидатку психологічних наук.
Як працює психіка українців на території бойових дій протягом уже майже двох років
Якщо говорити простими словами, то ми перебуваємо у стані перманентного стресу, виходи з якого відсутні. З огляду на психологічні процеси наша психіка опинилася в замкненому колі «стимул – реакція», де стимулом є загроза життю, а реакцією – стресовий стан психіки.
Попри те що стрес прийнято вважати чимось негативним, кожен психолог готовий довести протилежне. Стресовий стан – це потужний ресурс, а от некоректне використання цього ресурсу дійсно створює нам достатньо проблем.
Тож ця схема «стимул – реакція» діє безперервно, і що потужнішим є стимул, то сильнішим є емоційно-психологічний відгук.
«Якщо розглядати бойові дії як стимул, що тригерить ще й страх смерті, то першим дає відгук саме наш «рептильний мозок», який відповідає за базові інстинкти виживання. І цей відгук, незалежно від віку, статі чи інших чинників, може бути тільки трьох типів – «бий», «замри» або «біжи». Відповідно до типу реакції, рептильний мозок дає сигнал ендокринній системі продукувати певний «гормональний коктейль», який має дати тілу сили, щоб «відпрацювати» саме цю реакцію, відповідно: або втекти, або сховатись і завмерти, або ввімкнути режим «супермена» і розкидати ворогів. І все начебто зрозуміло, аби не одне але: «рептильный мозок» дістався нам від прапрапращурів, які мешкали в лісах і печерах, потерпаючи від диких звірів, войовничих сусідів та природних негод. І той потужний гормональний викид у кров миттєво використовувався організмом, втілюючись у конкретних діях», – пояснює Наталі Вінс.
Нині ж ми сидимо в гаджетах, сприймаємо новини про черговий обстріл, бачимо руїну та смерть – тригер пішов у «рептильний мозок», який дав сигнал, наприклад, «бий», і понеслись у кров адреналін, норадреналін, тестостерон та кортизол. І на момент цього викиду людина здатна перестрибнути, наприклад, двометровий паркан, роздерти пащу собаці голими руками, натомість ми… продовжуємо сидіти на одному місці.
Куди скеровується стрес у повсякденному житті
Отже, наш організм у стресовій ситуації дає нам потужний ресурс. Але про наслідки його ігнорування нам ніхто не розповідає, а варто було б.
Не використовуючи так званий стресовий ресурс за прямим призначенням, ми отримуємо складні наслідки, які проявляються в розладах ендокринної системи, психоемоційних проблемах, випадках неконтрольованої агресії, порушеннях сну й апетиту, роздратованості, неможливості зосередитися, дратівливості, депресивних станах і фобіях. Якщо по такому колу ходити місяцями або роками, на нас можуть чекати ще серйозніші наслідки – від ПТСР (посттравматичного стресового розладу) та клінічної депресії до ШТРЛ (шизотипічного розладу особистості).
«Додайте до психофізіології так званий людський фактор, й отримаємо наднапружене суспільство, масовий хейт у соцмережах, перманентну війну «за мову / церкву», розлад у кожній родині і, як результат, розділене, ослаблене суспільство, яке перебуває в постійному стресі та відчутті тотальної ненависті. Зрозуміло, що ворог напав на нас із зброєю в руках, знищує наші домівки, вбиває найкращих на полі бою і мирних, ні в чому не винних, у містах; але не зрозуміло, чому тайфун своєї ненависті ми спрямовуємо не на ворога, а один на одного», – констатує Наталі Вінс.
Колективне відчуття несправедливості й ненависті до ворога – обґрунтоване, потужне та зрозуміле. Проте воно потребує виходу, так би мовити, реалізації. У військових воно посилює жагу до перемоги, надає наснаги та сил, спрямовуючи той самий «стресовий ресурс» у необхідне русло. Але більшість із нас не на фронті. І саме тут з'являється найбільший ризик – потрапляння в пастку проєктивних механізмів психіки, які змушують нас знаходити «ворога» поряд і виливати всю свою агресію на нього.
А найгіршим є те, що цим ворогом може стати будь хто: родина, колеги, водій таксі, продавчиня в супермаркеті або невідомий у соцмережі. Ця енергія завжди знайде вихід, навіть незважаючи на розлад стосунків, втрату друзів чи роботи.
Найбільш розповсюдженими симптомами психологічної напруженості українців є «неконтрольована ненависть», «синдром відкладеного життя», невроз нав'язливих станів, суїцидальні наміри, клінічна депресія, ПТСР та ШТРЛ. Саме тому надзвичайно важливо знаходити продуктивний вихід «стресовому ресурсові».
Практика протидії стресу
«Зараз пропоную потужну NLP-практику, яка свого часу розплющила мені очі й допомогла вистояти. Називається вона «Лист собі». Виконується так: уявіть, що ви можете зі свого сьогодні написати листа собі – тій людині, яка розплющить очі від вибухів вранці 24 лютого 2022 року. Опишіть, що б ви сказали? Яку найважливішу та найціннішу пораду дали б собі? Якими були б слова підтримки? І який запропонували б план дій? Підкажіть собі, у чому тоді був ваш урок? І яку користь ви із цього всього жаху зможете за підсумками винести? Саме ці слова – не психолога, не отримані від будь-якого іменитого експерта, а ваші слова самим собі допоможуть вам черпати і сили, і віру з надією, щоб гідно витримати всі випробування долі та ще, можливо, допомогти в цьому близьким», – радить Наталі Вінс.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
