Нове Середньовіччя у XXI столітті: чому звична політика більше на працює, а війни стануть частішими та тривалішими
Чого нас вчить протистояння США й Китаю
Воно з’являється при спостереженні за натовпом, що штурмує вашингтонський Капітолій, або перегляді кадрів виводу військ США з Афганістану, на яких афганці чіпляються за літаки у спробі залишити Батьківщину. Можливо, слухаючи, як батьки школярів звинувачують один одного та адміністрацію через вимоги до вакцинації. Або в кількості наркозалежних. Або бездомних.
Це – відчуття, що все навколо руйнується.
Роками воно присутнє у Тімоті Хіза, провідного дослідника питань міжнародної безпеки аналітичного центру RAND Corporation. У багатьох своїх дослідженнях він переконує, що поточні тренди – ослаблення урядів, фрагментація суспільства, збільшення кількості загроз – свідчать про кінець ери індустріальних наддержав.
Ми увійшли в епоху нового Середньовіччя.
Хіз досліджує Китай, і його висновок містить заразом і попередження. Досвід протистоянь і конкуренції, який США накопичили за два століття, стає все менш і менш релевантним у міру вступу людства в нове Середньовіччя. Суперництво з Китаєм матиме більше спільного з мерехтливими конфліктами XIV століття, аніж зі схожими на глобальні катаклізми війнами століття XX.
«Протягом багатьох років ми бачимо ознаки того, що ера потужних націй, що процвітають, сходить нанівець. Я шукав, як би це пояснити, і жодна з наявних теорій не стала мені у пригоді. Ідея нового Середньовіччя (неомедівалізму. – Mind) стала відповіддю. Коли я почав її розробляти, всі встало по своїх місцях. Майже кожна галузь соціальних наук надавала докази регресу», – каже Тімоті Хіз.
І йдеться не про прогноз. Хіз вірить, що ми живемо в цій епосі вже років зо 20. Ми просто наразі не готові визнати це.
Неомедівалізм зовсім не означає повернення в часи лицарів, замків, мечів та кріпацтва. Зручностям сучасного життя, від базової санітарії до штучного інтелекту, нічого не загрожує. Мова про загальну ситуацію, з якою доводиться поратись очільникам держав.
Як тоді, так і зараз влада й багатство зосереджені в руках невеликого прошарку еліти. Більшість людей сфокусовані на проживанні наступного дня, а не на питаннях управління країною. Загрози з’являються як зсередини, так і ззовні – ворожі армії, пандемії, голод, посухи, природні катаклізми та злочинність.
Тож король, починаючи війну, не міг мобілізувати все суспільство під свої знамена. Занадто тиснути на мешканців, обкладати їй надмірними податками – і вони збунтуються. Натомість очільники держав комплектували армії найманцями й нерідко надавали перевагу тривалим осадам, а не битвам у відкритому полі.
Згодом, кількома століттями пізніше, ситуація геть змінилась. Індустріальна революція сформувала нову державу – централізоване, щільне об’єднання людей зі спільними ідеалами. Лідери змогли звертатися до патріотизму та колективної жертовності в моменти потреби. Вони дістали змогу залучати величезні за кількістю армії, переводити економіку на військові рейки та роками вести тотальну війну на винищення.
Експерти нерідко радять шукати джерела напруженості між США та Китаєм, що зростає, у періоді холодної війни. Проте холодна війна охоплювала дві країни на піку їхньої сили та цілком зосереджених одна на одній. Це – зовсім не те, що Хіз бачить навколо себе у 2024 році.
Гравці нової холодної війни
Колись потужні уряди не здатні виконувати своїх функцій. Політика перетворилася на племінні союзи. Нерівність зростає – а заразом і соціальний неспокій і поділ. У США ледь набралося приблизно 20% опитаних Pew Research Center, хто вважає, що федеральний уряд робить правильні кроки та ухвалює логічні рішення. Пандемія COVID – найбільший виклик за часів новітньої історії – роз’єднала людей замість того, щоб об’єднати їх.
У Китаї ситуація не краща – нерівність і гальмування економічного зростання погіршили загальний настрій нації. Злочинність та корупція квітнуть. Очільники нації покладаються на репресивний апарат задля підтримки порядку й утримання влади. Бюджет на внутрішню безпеку країни протягом понад 10 років перевищував оборонні витрати.
Це не схоже на країни, здатні поставити на кін все.
«Слабкість держави створює ризики, виклики, що стоять перед цими країнами, настільки потужні, що вони справді не можуть дозволити собі тотальний конфлікт», – каже Хіз.
Тим, хто ухвалює рішення, настав час перейняти середньовічний тип мислення. Вони не можуть розраховувати на лояльне ставлення населення до військових обмежень, що вимагатимуть реальної та тривалої жертовності. Інші загрози – пандемія, кліматичні зміни, політичні потрясіння – завжди конкуруватимуть за увагу та ресурси. Загрози постають перед усіма націями світу, тому партнери й союзники не зможуть значно допомогти.
У підсумку це означає, що Китай та США перебувають (і перебуватимуть) під внутрішнім тиском, щоб зменшити непотрібну ескалацію. Це може призвести до тривалого, проте низької інтенсивності протистояння, а не до тотальної війни, до якої теоретично готувалися країни. Час від часу можливі ескалації, на кшталт китайської блокади Тайваню. Але навіть ці зіткнення будуть скромними за теперішніми стандартами, а за ними слідуватимуть тривалі періоди відновлення. Частіше сутички відбуватимуться в кіберпросторі, на економічних аренах, у «сірих зонах» міждержавних стосунків.
Тож порада Тімоті Хіза політикам проста: будьте надзвичайно скептичними до всіх порадників, які пояснюють протистояння США – Китай на прикладі холодної війни. Світ більше так не працює.
«Нове Середньовіччя лишиться, – пишуть Хіз та його соавтори. – Тренди є структурними, а повернення до стану індустріальних національних держав є неможливим… Що швидше планувальники та лідери думок у США зрозуміють і почнуть сприймати реальність неомедевалізму, то швидше будуть розроблені слушні та ефективні стратегії та плани».
Висока ціна для росії
На початку повномасштабного вторгнення росія ввела до України війська та техніку як у часи конвенційної війни індустріальної епохи. Не спрацювало – все загрузло.
Відтоді росіяни не можуть навіть провести часткову мобілізацію. Ба більше, героїзацією загиблих на війні кремль уникає відчуття жертовності. Тому росіянам доводиться наповнювати своє пошарпане військо найманцями, ополченцями та злочинцями. Вони цілять по цивільних об’єктах, намагаючись зломити волю українців до спротиву, замість атак військовою технікою. Згодом росіяни повернулися до однієї з найдавніших військових стратегій – осади.
«Немає епічних битв і масштабних кампаній, що були звичайною практикою в часи світових війн та перед ними – коли величезні армії декілька днів боролися, аж допоки битва не кінчалася перемогою однієї зі сторін. Теперішня війна – тривала серія сутичок, артилерійських дуелей, незначних просувань та осад. Навіть методи її ведення є середньовічними», – вказує Хіз.
Він вірить, що історики майбутнього дивитимуться на російську війну як на поворотний момент, кінець однієї глави й початок іншої. Проте, у певному сенсі, нова глава є продовженням тієї, що писалася два століття тому.
«Дивує не прихід нового Середньовіччя. Дивують останні 200 років, якими живе Західна цивілізація. Новітнє Середньовіччя, яке ми спостерігаємо, насправді набагато ближче до норм людського сприйняття», – зважує Тімоті Хіз.
Тренди, що визначають нове Середньовіччя
Дослідження RAND не є першим, яке описує сучасний світ у середньовічних термінах. Його цінність в аналізі впливу цих умов на суперництво між США та Китаєм. Автори дослідження визначили п’ять трендів, які визначатимуть епоху:
- Держава, що слабшає. Уряди намагатимуться зберегти легітимність; сфокусуються на внутрішній безпеці; надаватимуть товари, послуги та можливості, яких від них очікують виборці.
- Суспільство, що фрагментується. Національні настрої будуть погіршуватися, водночас посиляться різноманітні локальні та транснаціональні спільноти.
- Економіка розбалансована. Зростання буде обмежуватися кількома секторами. Проблеми зростання нерівності, зниження соціальної мобільності та тіньової економіки ускладняться.
- Поширення загроз. Поширення небезпек на кшталт природних катаклізмів, інфекційних хвороб і насильства з боку недержавних гравців утворить відчуття постійної загрози, навіть попри ризик зіткнення з іншою державою.
- Неформальність війни. Збройні сили будуть максимально складатися з професійних військових, доповнених контрактниками, найманцями та воєнними об’єднаннями на кшталт ополчення. Старі методи ведення війни – міжусобиці, осади та короткі конфлікти – повернуться.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
