Шість есеїв про світову фінансову систему. Кейс шостий, фінальний: як фінансова система відреагує на війну наддержав

Ідея про те, що економічна інтеграція здатна забезпечити мир, є старою, інтуїтивно зрозумілою та напрочуд хибною. У книжці, що вийшла друком і була популярною у 1910 році, економіст Норман Енджелл доводив, що конфлікт великих держав є нераціональним, адже «складність сучасних фінансів робить Нью-Йорк залежним від Лондона, Лондона від Парижа, Парижа – від Берліна, найбільшою мірою за історію людства». Століттям пізніше, схоже, західноєвропейське сприйняття бажаного за дійсне закінчилося будівництвом «Північного потоку – 2», газопроводу з росії до Німеччини. У глобалізованому світі у війни немає переможців. Проте це ані зупинило Європу від риття траншей у 1914 році, ані росію – від вторгнення в Україну у 2022-му.

Останній матеріал з циклу адаптованих перекладів видання The Economist про стан справ, перспективи та можливі варіанти розвитку подій із глобальною фінансовою системою.

Читайте також: Шість есеїв про світову фінансову систему. Кейс перший: в очікуванні катастрофи

Шість есеїв про глобальну фінансову систему. Кейс другий: як кризи переформували світ великих грошей

Шість есеїв про світову фінансову систему. Кейс третій: обмеження світового руху капіталу

Шість есеїв про глобальну фінансову систему. Кейс четвертий: національні платіжні системи множаться та по-своєму захоплюють світ

Шість есеїв про глобальну фінансову систему. Кейс п’ятий: як скинути долар з трону?

Існує спокуса зробити висновок, що фрагментація, про яку йшлося у цих шести есеях спеціального проєкту – рух капіталів, платіжних мереж та фінансових інституцій, буде прискорена геополітичними факторами, але насправді все не так. Єдина глобалізована фінансова система не є ані потрібною, ані достатньою умовою для миру. Ігноруючи це, офіційні особи від Вашингтона до Пекіна шкодуватимуть про втрачені можливості та зв’язки. Але вони точно не наближатимуть Армагеддон.

Нормалізуючи стан конфлікту між державами, вони, звичайно, уможливлюють війну. Світ, у якому країни забороняють іноземні інвестиції у «стратегічні» галузі, є світом, у якому можливі будь-які тертя між ворогами (між друзями насправді також). І цей світ не забарився: президент Джо Байден блокує придбання компанії US Steel з боку Nippon Steel – її конкурента з Японії, країни – союзниці США. Компанії власноруч створюють обмежувальні їх лінії захисту із кожною новою хвилею санкцій.

Це не означає, що вартість війни буде меншою за неймовірну. Щоб лише відчути те сум’яття, яке охопить світ, варто прочитати умови нещодавнього стрес-тесту від Банку Англії. «Різке зростання геополітичної напруженості викликає серйозне погіршення в очікуваннях основних економічних індексів» – так починається сухий опис воєнного сценарію, який має розіграти лондонське Сіті. Акції падають, волатильність зростає, а інвестори намагаються убезпечити свої портфелі. Великі суверенні фонди починають продавати державні боргові зобов’язання урядів США, Великої Британії та країн ЄС. На десятий день дефолт оголошують всі середнього розміру фонди, і «немає навіть натяку на зменшення напруженості в середньостроковій перспективі».

Війна, чим вона гарна?

(відсилання до антивоєнної пісні Едвіна Старра)

Варто лише відбутись одній події, що спровокує війну – наприклад, Китай вторгається на Тайвань, США стають на бік острівної держави – і описаний сценарій набуває неприємної реальності. Як у 1914 та в 1930-х, державні облігації держав-учасниць потраплять під серйозний тиск. У випадку облігацій Казначейства США баланс формуватиметься між бажанням інвесторів знизити ризики та репутацією найбезпечнішого активу світу. Але навіть у цьому разі зростання військових витрат на тлі наявного дефіциту бюджету, що спричинить випуск великої кількості облігацій, призведе до зростання цін і розкручування маховика інфляції.

Знецінення начебто найбільш безпечного активу пустить хвилі, що похитнуть й інші фінансові інститути. Варто лише пригадати хедж-фонди та банки, що мало труднощі у 2022 й 2023 роках. Але цього разу ризик падіння системно важливих компаній буде цілком реальним.

Ринки акцій також опиняться у стані вільного падіння. Тайвань є виробником найбільш технологічних чипів. Це обладнання є ключовим для компаній по всьому світу, особливо – для американських технологічних гігантів. «Дивовижна сімка» (Microsoft, Apple, Nvidia, Amazon, Alphabet і Tesla) коштує більше шостої частини загального індексу акцій світу. Китайська блокада Тайваню миттєво призведе до порушення їхніх ланцюгів постачання і падіння вартості акцій. І це – ще до початку дії торговельних санкцій, які США та союзники запровадять проти Китаю, отримавши зустрічні санкції, що вдарять по невійськовий частині економіки. Власники акцій усіх видів зі зрозумілих причин намагатимуться вибігти у двері, що стрімко зачиняються.

Така сама ситуація буде і з платежами. Неважко уявити відключення китайських банків від SWIFT і доларового кліринга – проте складніше уявити, що це рішення змінить правила гри, враховуючи час, який усі сторони мали на підготовку. Найбільшим буде ефект, який це протистояння справить на децентралізацію платіжних систем, що посилить китайську систему CIPS. Для інших країн, які шукатимуть менш геополітично афілійовану платіжну систему, готові пропозиції від Індії з її рішеннями на основі платформи UPI. Але поки що це не на часі.

Якими можуть бути наслідки?

Домінувальне становище долара залежатиме від наслідків конфлікту для Сполучених Штатів. Попередня світова резервна валюта, британський фунт стерлінгів, перестала бути такою після десятиріч зниження його ролі на світовій арені. Внаслідок двох світових війн британська імперія ослабла й стала обтяженою боргами. Не дивно, що фінансова гегемонія також була втрачена. Якщо з Америкою не станеться чогось настільки ж катастрофічного, складно уявити, що долар втратить свої позиції.

Насправді, навіть якщо інвестори поводитимуться неочікувано та продадуть свої долари, у коротко- та середньотерміновій перспективі американська валюта навіть посилиться. Есвар Прасад із Брукінґського інституту зазначає, що зовнішні зобов’язання США, деноміновані в доларах, становлять $51 трлн, тоді як зовнішні активи, деноміновані в інших валютах, становлять $33 трлн. З американського погляду слабший долар лишить незмінним обсягом зобов’язань, але зробить активи більш вартісними. Це просто стане проблемами закордонних власників доларових боргів, саме по них буде завдано удару.

Навіть у відсутність гарячої фази війни між наддержавами жодна з них не полишає прагнення перетворити свою фінансову систему на зону бойових дій. Якби тільки вони могли. Попри всі недоліки, поточна конфігурація світових фінансів є гарною. Зараз не лише кілька західних країн мають доступ до переваг міжнародного фінансування, інвестуючи в розвиток і водночас захищаючись від потенційних криз. Розвиток технологій може зробити ситуацію ще кращою. Яким провалом буде поділ світу на обмежені та розділені блоки.