«Демонстрація сили» чи «китайський паразитизм»: п’ять поглядів на саміт ШОС
Китай, Індія, росія та незалежні експерти дуже по-різному описують «мегазустріч» лідерів країн ШОС у Тяньцзіні
У понеділок, 1 вересня, у китайському місті Тяньцзінь завершився дводенний саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС), до якої входять Китай, Індія, росія, Пакистан, Іран, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан і Білорусь.
Mind з’ясовував, як цю «мегаподію» описують провладні китайські, індійські та російські газети, а також незалежні європейські та азійські ЗМІ.
Китайське бачення: Пекін розширює вплив
Сі Цзіньпін у своїй промові на саміті зазначив, що ШОС за 24 роки існування зробила «історичне досягнення» – стала найбільшою у світі регіональною організацією, яка об’єднала приблизно половину населення планети та близько чверті міжнародного ВВП. Хазяїн саміту пообіцяв протистояти «гегемонії», «менталітету холодної війни» і «практикам знущань», а також закликав до справедливішого й більш рівноправного глобального порядку.
Китайське видання South China Morning Post пояснило, що цими промовами Сі Цзіньпін намагається позиціювати Китай «як стабільну супердержаву, яка спроможна захистити світовий мир і змінити міжнародній порядок на тлі відступу Вашингтону від своєї ролі глобального лідера».
ШОС – це блок, який значною мірою сфокусований на безпеці, наголошує китайське ЗМІ. Три учасники саміту – російський президент владімір путін, індійський прем’єр-міністр Нарендра Моді та іранський президент Масуд Пезешкіан – зіткнулися з політичними й економічними загрозами від трампівської Америки. Сі Цзіньпін скористався цією «чудовою нагодою», щоб налаштувати країни – члени ШОС проти американського «знущання», пише South China Morning Post.
Російське бачення: «це була демонстрація сили»
Світ побачить понад 25 лідерів країн 1 вересня на саміті в Тяньцзіні та 3 вересня на військовому параді в Пекіні. У такий спосіб новий незахідний полюс сили заявить про себе, стверджує «Комерсант».
«Тільки до вечора 1 вересня, коли на засідання зібрався клуб ШОС+, стало ясно, якого масштабу захід проводить очільник КНР. Тут були лідери Білорусі, Індії, Ірану, Казахстану, Киргизії, Пакистану, Росії, Таджикистану, Узбекистану, Азербайджану, Вірменії, Туркменії (всі СНД), Єгипту, Камбоджі, Мальдівів, М’янми, Непалу, Туреччини, В’єтнаму, Індонезії, Лаосу, Малайзії... І це була, звісно, демонстрація сили», – пише «Комерсант».
Індійське бачення: «Нью-Делі мало втратить від участі в ШОС»
Газета Economic Time жартівливо називає ШОС «найстрашнішим угрупуванням, про яке ви ніколи не чули».
Індійське видання наголошує, що Китай домінував у цьому блоці, а росія – шукала в ньому можливості для збереження впливу на колишні центральноазійські радянські республіки: Казахстан, Киргизстан, Таджикистан та Узбекистан. Інші члени вступили до ШОС пізніше, щоб підвищити свій вплив, але мають сумнівну користь від членства.
Індія приєдналася до ШОС у 2017 році, що критики розцінили як відступ країни від багаторічної політики нейтралітету та перехід до стратегії егоїзму. З початку російсько-української війни Індія стала головним покупцем російської нафти, а також повідомляла про поліпшення відносин із Китаєм. Це посилювало напруженість із Вашингтоном і призвело до введення Штатами 50-відсоткових мит на індійські товари.
Economic Time зазначає, що за підсумками саміту в Тяньцзіні Нарендра Моді «мало втратить, бо мало ризикував». Блок ШОС, як пише індійське видання, «показав бажання рухатися від платформи для діалогу до повноцінного механізму практичної співпраці», але Китай «дає мало підказок, якого саме прогресу він очікує від ШОС».
Британська The Guardian: «тарифна війна» Трампа підвищила Китай
Білий Дім хотів, щоб Індія вклонилася. Замість цього Нарендра Моді вперше за сім років полетів у Китай потиснути руку Сі Цзіньпіну, пише Guardian.
Guardian принизливо називає блок ШОС – «паперовим тигром», який лише розсилав комюніке й нічого суттєвого не робив. Але спектакль, який розігрався на полях ШОС у неділю та понеділок має геополітичну значущість.
«Бачити, як Моді, Сі та путін посміхаються й жартують – це бачити падіння авторитету Вашингтону. Тарифна війна Трампа проти Індії зробила Тяньцзінь значущим. Тут був прем’єр-міністр Індії, яку США вважали за азійську противагу Китаю, і він стверджував, що Нью-Делі та Пекін партнери, а не суперники», – драматизує Guardian.
Трамп, за висновком британського видання, помилився й допоміг своїм супротивникам створити шоу. Китай прорекламував будування своєї системи поза досяжністю США. Кожним рукостисканням у Тяньцзіні москва підтверджувала, що санкції не зробили її ізгоєм. Туреччина присутністю на ШОС продемонструвала незалежність від НАТО. А Іран на саміті засудив удари США та Ізраїлю, від яких постраждав цим літом.
«Що більше цей театр нормалізує Китай і росію як лідерів незахідного блоку, то складніше буде Вашингтону зібрати глобальний консенсус – особливо щодо України – у майбутніх кризах», – застерігає Guardian.
Гонконзька Asia Times: це було всього лише «зібрання незадоволених»
Саміт ШОС може мати вигляд дипломатичного тріумфу Сі Цзіньпіна, але насправді він продемонстрував стратегічні обмеження Китаю, а не його силу, що зростає.
Так пише Asia Times, вказуючи, що Нарендра Моді з’явився на саміті в Тяньцзіні не тому, що раптом прийняв лідерство Китаю – індійський прем’єр-міністр вирішив розширити дипломатичні можливості у відповідь на введення Трампом 50%-вих мит. Так само присутність путіна обумовлена ізоляцією росії, а не магнітною привабливістю Пекіна.
«Москві потрібен Пекін більше, ніж Пекіну потрібна москва – ця залежність підриває будь-яке твердження про справжнє партнерство між рівними. Пекін скористався порушеннями Трампа, але це робить вплив Китаю таким, що паразитує, а не генеративним», – зауважує Asia Times.
Попри розмови на саміті про «дракона та слона, що танцюють разом» фундаментальні розбіжності у відносинах Пекіну та Нью-Делі не вирішені. Китай продовжує постачати Пакистану винищувачі J-10C, які цим літом були використані в боях проти Індії. Тому Нью-Делі навряд чи підтримає новий світовий порядок на чолі з Китаєм і, найімовірніше, повернеться до політики балансування XIX сторіччя.
Прагнення Китаю відібрати «гегемонію» у США створило умови, у яких Індія, Туреччина, Бразилія та подібні «середні країни» можуть отримувати концесії від декількох великих держав, не приєднуючись до жодної з них.
Сі Цзіньпін, за висновком Asia Times, зібрав у Тяньцзіні незадоволених лідерів, але це автоматично не створило полюс сили – ці лідери опиняться у Вашингтоні, як тільки вітер дуне в інший бік.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
