Сергій Корецький: «У Кабмін? Точно не моя історія»
CEO НАК «Нафтогаз» фактично заперечив чутки про можливість призначення його міністром енергетики
Відколи Сергій Корецький очолив НАК «Нафтогаз України» (це сталося у травні поточного року) він максимально уникає публічності. Обійнявши посаду СЕО найбільшої державної енергетичної корпорації, топменеджер тільки двічі спілкувався оффрек із профільними журналістами – і за умов, які унеможливлюють використання почутої інформації без додаткових погоджень.
Питань до Сергія Корецького вже зібралося чимало. Вони стосуються не лише того, як Нафтогаз під його керівництвом виживає на четвертому році повномасштабної війни або як він будує стосунки з Кабміном чи Офісом президента. «Не під запис» усе більше обговорюють «метод Корецького», який отримав визнання на ринку паливного ритейлу, але всередині спільноти газовиків провокує якщо не обурення, то чимале здивування.
Оскільки все більше зростає суспільний інтерес до Сергія Корецького, Mind звернув увагу на те, як нещодавно він виступив у ролі «таємного учасника» на конференції міжнародної консалтингової фірми Deloitte (є давнім підрядником Нафтогазу).
Минулого місяця в Україні вибухнув гучний корупційний скандал навколо «тіньових мільярдів» в енергетиці. Серед його фігурантів, за повідомленнями Національного антикорупційного бюро, виявився Олексій Чернишов, який до Сергія Корецького очолював НАК, а тепер ще й прославився «революційним» прізвиськом Че Гевара.
Основою матеріалів, оприлюднених детективами НАБУ, стала кримінальна історія, що в попередні роки вирувала навколо ще однієї національної корпорації – Енергоатом. А Нафтогаз, яким керував Олексій Чернишов, виявився поза увагою публічних дискусій. Це не могло не викликати інтерес, оскільки за НАК тягнеться довжелезний шлейф найгучніших корупційних скандалів за всю історію незалежної України.
Тому Mind поцікавився в НАБУ, чи потрапило це стратегічне держпідприємство під слідство. «Запитувана інформація становить таємницю досудового розслідування і не може бути розголошена на цьому етапі», – так лаконічно відповіли у пресслужбі антикорупційного відомства.
Нагадаємо: у 1990-ті роки ідеологом створення Нафтогазу виступив Ігор Бакай, керівник Державного управління справами в адміністрації першого президентства Леоніда Кучми. Офіційний мотив – зібрати під єдиний «дах» чималі галузеві активи, щоб убезпечити їх від зловживань в українську добу «початкового незалежного капіталізму». Але на практиці втілення ідей Бакая створило умови для політичної корупції та, зокрема, акумуляції Банковою державних коштів під вибори президента.
Враховуючи весь бекграунд, Mind хотів дізнатися безпосередньо від Сергія Корецького, чи вдається йому уникати неформальних завдань від урядовців чи Офісу президента, який спадок «Нафтогазу» залишився від колишнього керівника та про причини, які спонукали його погодитися на квест з управління цим вельми специфічним і масштабним державним холдингом.
Крім того, цікавило ставлення Сергія Корецького до постійних чуток, що влада може саме йому передати портфель міністра енергетики
Наше прохання про підготовку і публікацію інтерв’ю Нафтогаз наразі залишає без відповіді.
Та повз увагу Mind не пройшли відвідини Сергієм Корецьким останнього форуму «Диригенти змін», який у листопаді організувала аудиторська компанія Deloitte.
Викликало подив, що залученість відомого топменеджера не було публічно анонсовано серед інших «важковиків», щоб підкреслити статус учасників, залучених до форуму. Інформація про участь Сергія Корецького з’явилася тільки в підсумкових матеріалах Deloitte, оприлюднених через деякий час після проведення самого заходу.
Не втрачаючи сподівань на ексклюзивну зустріч для інтерв’ю, Mind вирішив опублікувати окремі думки СЕО Нафтогазу, якими він поділився на дискусії «Архітектура нового лідерства», модеровану гендиректором Korn Ferry Ukraine Романом Бондарем. Фактично Сергій Корецький заперечив, що збирається працювати в Кабміні.
Далі пропонуємо цитати Сергія Корецького, підготовлені на основі відеозапису та відредаговані для ясності й лаконічності.
Де знайти ефективних лідерів, коли в державі відсутні традиції «династичного управління»
– Лідери можуть «ховатися» будь-де, що й підтверджує досвід України. Визначати якийсь один кластер – це безглуздя.
Коли я збираю команду, то спільних цінностей недостатньо. Ключовим критерієм для мене є те, щоб людині була властива самомотивація, внутрішнє бажання. Якщо цього немає, то ніякі бонуси, опціони чи KPI не дадуть такому співробітнику розправити крила й досягти результатів.
Мій професійний шлях свідчить, що тільки самовмотивовані працівники спроможні отримувати надзвичайні результати. Самомотивація – це саме той найпотужніший двигун, що спонукає прагнути змін, рухатися вперед, створити згуртовану команду однодумців, які беруть на себе відповідальність, ухвалюють рішення, спільно досягають мети. І за таких умов абсолютно не важливо, звідки хто потрапив у команду.
Наскільки військовий досвід може бути корисним для корпоративного управління
– Безкінечна честь і хвала нашим військовим, які сильні тримати фронт, щоб ми мали можливість дискутувати про майбутні перспективи країни. Але це не означає, що кожному з них досвід бойових дій забезпечує також навички, потрібні на рівні корпоративного менеджменту.
Справді, у нас є військові бригади, підрозділи, де задіяні талановиті й ефективні керівники. Це також свідчить, що самовмотивовані лідери, яким не байдуже, присутні в будь-яких галузях, кластерах. Українська армія – не виняток. Цим і пояснюється, чому ми четвертий рік тримаємо фронт, не віддаємо ворогу нашу землю та навіть досягаємо певного прогресу на полі бою. Проте лише військового досвіду недостатньо, щоб ефективно керувати корпорацією.
Звідки береться внутрішня самомотивація і прагнення змін
– Основа самомотивації – комплексна. Це внутрішні сенси, особисті переконання, ціннісні орієнтири.
З власного досвіду розумію, що не треба намагатися перестрибнути кілька етапів в еволюції керівника. Тому що, крім професійних навичок, також має значення досвід життєвих помилок і здобутків конкретної особистості. Це той досвід, про який навряд прочитаєш у книжках, він не впаде з неба. Його треба тільки самому пережити, щоб навчитися на помилках. А якщо ще й внутрішня самомотивація підштовхує рухатися далі, то це додає згуртованості, робить більш системним, зрілим. І так поступово, крок за кроком, можна професійно зростати.
Я, здається, пройшов уже всі етапи: керував приватним бізнесом, займався підприємництвом, потрапив у державний корпоративний сектор.
На цьому моменті модератор Роман Бондар припустив, що в Сергія Корецького попереду ще є можливість попрацювати в уряді. Відбувся такий діалог:
Роман Бондар: Кабмін ще попереду мабуть.
Сергій Корецький: Точно не моя історія.
Фото: пресслужба «Deloitte Україна»
Все це для мене важливий, цікавий досвід, який абсолютно різний і кожний по-своєму важкий. Але, маючи мікс набутих знань, закарбованих у пам’яті, для мене завжди залишаються нагальними питання про пошук людей, які можуть діяти, брати на себе відповідальність, кожний день приймати рішення.
Про переваги «незнання» і сміливість визнавати помилки
– Чому ми змогли – перші – досягти, як на мене, доволі непоганих результатів в Укрнафті? Тому що я просто не знав, що інакше не можна.
Я також не знав, що не можна, наприклад, швидко ухвалювати рішення, тому що потрібні численні узгодження, треба враховувати всілякі регламенти. Зараз за це трішки «прилітає». Але коли ти не розумієш, що за щось тебе можуть вдарити по рукам, то просто береш і робиш справу, оскільки зовсім не відчуваєш якогось бар'єра.
Потім коли до тебе починають приходити з обшуками, то якісь справи вже починаєш відкладати, ставити на паузу. Проте вже за тиждень-два можна з новими силами повернутися до робочого ритму та знову всіх підіймати на бій.
Я до чого все веду. Треба діяти відповідально, не чекати мовчки, розраховуючи на інших, які створять належні умови. Це повна нісенітниця. Як то кажуть: «Владу не дають, владу беруть».
Навчити команду визнавати помилки – це також мегазавдання. Щоб кожний міг розповісти, що влучив у штангу, міг пояснити, чому справи пішли «не так», що це не з власної дурі. Щоб могли, зрештою, спільно розв’язати проблему. Захист від цих помилок, особливо в державному секторі, – це ще той квест!
Та головне – це розуміння, що, коли ти зробив правильні кроки, але на якомусь етапі помилився, поряд є твої люди, які будуть тебе підтримувати й захищати, коли необхідно.
Про власний досвід державного менеджменту і «сувору правду життя»
Ще одна провокативна ремарка від модератора стосувалась жорсткого стилю Сергія Корецького в менеджменті, який полягає у тому, щоб заохотити вмотивованого працівника працювати в доволі агресивному корпоративному середовищі, як приклад – Укрнафти чи Нафтогазу, і якщо він випливе – молодець, а якщо – ні?
Відповідь Сергія Корецького: Значить, не випливе. Дійсно, така сувора правда життя. Але ж це чесно. По суті і я в Укрнафті опинився за таким самим принципом.
Якщо людина зможе впоратись, то буде рухатися далі. Відтоді її вже можна і мотивувати, і просувати в кар’єрі.
Кадровий внутрішні резерв – це, до речі, цінна корпоративна практика. Нескінчений пошук «зірок» в інших місцях – то зайве. У самій компанії, як правило, є достойні кандидати, яким тільки треба дати шанс.
Загалом Україна – це вже зовсім не радянщина. Ми пройшли значний реформаторський шлях і багато чого досягли. Але й те, що залишилися зони для вдосконалення – теж беззаперечний факт. У країні були відсутні капіталістичні засади, як на Заході, та й звідки ж йому було взятися? Нам досі відгукуються залишки від спадку планової економіки, яка будувалася за принципом «у всіх все забрати й поділити». Та поступово, крок за кроком, Україна вдосконалюється і поглиблює інтеграцію з Європою.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук:
- Про реальний газовий бізнес, спираючись на здоровий глузд.
- Як торгують енергоресурсами під час війни в Україні та світі.
- Факти, тренди, коментарі про енергетику та зміни клімату.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
