Зона контролю: митниця. Чи допоможе новий Митний кодекс розв’язати проблеми бізнесу
Як Україні перезавантажити модель митного регулювання
Відносини з Державною митною службою (ДМС) залишаються однією з найчутливіших і проблемних зон для бізнесу. Різна практика при оформленні вантажів на пропускних пунктах, спори щодо митної вартості, перекласифікація товарів, високий рівень бюрократизації та затягування процедур обертаються для імпортерів й експортерів додатковими витратами та корупційними проявами.
Бізнес покладає велику надію на проєкт нового Митного кодексу (МК), який був відправлений на оцінку в Єврокомісію ще восени минулого року. За даними Mind, у січні 2026 року ЄК надала українській стороні свою оцінку документа, а скоригований проєкт має бути поданий у парламент не пізніше квітня – Україна і так сильно відстає від обіцяних Євросоюзу термінів.
Ключове завдання нового МК не просто оновити чинні норми, а перебудувати митну систему за європейською моделлю: з акцентом на управління ризиками, цифровізацію, постаудит та інтеграцію зі спільним митного простору ЄС. Фактично йдеться про фундамент для майбутнього членства та синхронізації правил торгівлі.
Водночас очевидно, що лише ухвалення нового кодексу без якісної зміни практики його застосування не розв’яже системних проблем. Особливо, якщо нереформована митниця матиме правоохоронні функції, які будуть закладені в оновлене законодавство.
Саме тому паралельно із законодавчою реформою критично важливим є й інституційний чинник – призначення нового голови ДМС. Від того, хто займе крісло керівника митниці багато в чому залежатиме, чи стане нова модель системою, що реально працює, чи залишиться формальною адаптацією європейських норм.
Але тільки минулого тижня було визначено двох фіналістів конкурсу на обіймання посади голови Держмитслужби, після обрання якого може розпочатись якесь кадрове перезавантаження митниці (атестація, перевірка на доброчесність тощо). А це ще довгий шлях, якщо ми хочемо дійсно оновити держорган, а не поставити чергову галочку про реформи.
Mind у рамках серії публікації спеціального проєкту «Зона контролю: Митниця» розбирався, які саме зміни необхідні в регулюванні, щоб наблизити українську митницю до європейських стандартів і водночас знизити тиск на бізнес.
Системні проблеми: де «болить» найсильніше
Різні дослідження демонструють схожий зріз проблем і складнощів, які присутні у відносинах бізнесу та митниці.
Згідно з опитуванням «Моніторинг роботи митниці очима бізнесу – 2024», у підготовці якого брали участь Інститут економічних досліджень та політичних консультацій і фонд «Відродження», Індекс сприйняття роботи митниці (СРМ) становив 0,30 за шкалою від «-1» (погано) до «+1» (добре).
Цей індекс відображає те, як бізнес оцінює необхідність поліпшення роботи ДМС. Уточнимо, що в опитуванні брали участь 344 компанії, які займаються як експортом, так і імпортом.
Частка респондентів, які вважають митницю загалом ефективною, але виступають за її подальше реформування, перевищує 66%. А частка респондентів, які заявляють про максимальну неефективність митниці та необхідність її повного перезавантаження, сягає 20%.
Серед головних претензій, які висувають митниці експортери та імпортери, – черги на кордоні (49% респондентів), недостатня прозорість і відкритість (44%), недосконале митне законодавство (38%), корупція (30%) та слабка пропускна спроможність митних пунктів (29%). Близько 20% опитаних вважають проблемою наявність у ДМС повноважень щодо збору податків, а про зловживання у вигляді завищення митної вартості товарів заявляють 15% респондентів.
Рада бізнес-омбудсмена (РБО) на запит Mind повідомила, що за підсумками 2025 року митні питання посіли 4-те місце серед усіх звернень і скарг бізнесу до організації. Більшість складнощів виникає саме на етапі митного оформлення.
«Майже половина митних скарг (44,2%) стосується коригування митної вартості, ще третина (29,5%) – затримок чи карток відмови при митному оформленні. Це дві найгостріші теми», – йдеться в коментарі РБО.
Рада бізнес-омбудсмена зазначає, що почастішали випадки, коли митниця відмовляє в застосуванні зниженої ставки ПДВ (7%) при імпорті лікарських засобів і медичних виробів до України. Збільшилася кількість скарг щодо сертифікатів EUR.1 (вони оформлюються для ввезення українських товарів до Євросоюзу), які не вдається верифікувати у митних органах, внаслідок чого бізнес не може використовувати пільгові ставки мита.
Європейська бізнес асоціація (ЄБА) у коментарі Mind заявила про те, що найболючішим питанням для бізнесу залишається коригування митної вартості.
«У 2025 році 60% опитаних асоціацією компаній повідомили, що мають труднощі з коригуванням митної вартості. До того ж кількість респондентів, які повідомляють про цю проблему, щороку зростає – у 2023 таких було 46%, у 2022 – 37%», – пояснила Наталія Артемчук, менеджер податкового та митного комітетів ЄБА.
Зображення ілюстративне. Фото Український соціологічний портал
Бюрократія та процедури, які не працюють
Представники бізнесу підтверджують, що надмірна зарегульованість, формалізація та непрозорість процесів призводять до зловживань і провокують суперечки між бізнесом і митницею.
«Ми не маємо труднощів із митними органами в операційній діяльності з оформлення експорту / імпорту. Водночас є питання щодо забюрократизованості процесів, які покликані спрощувати митне оформлення та надавати більше відповідальності бізнесу, зокрема отримання / оновлення статусу уповноваженого експортера, а також процедур спрощення», – наводить приклад Олена Ломака, керівник із планування та логістики компанії «Сентравіс».
Генеральний директор Meest Cargo Олексій Сотніков зі свого боку розповів Mind, що, крім зайвої бюрократії, невдоволення бізнесу викликають багаторівневі перевірки на кордоні.
«Мова про додаткові суміжні органи, які дублюють контроль або проходження яких вимагається не завжди офіційно, такі, як ветеринарна, фітосанітарна, екологічна тощо. Через це відбуваються суттєві затримки в часі», – каже Сотніков.
Крім того, відсутність уніфікації багатьох митних процедур та незавершена диджиталізація ДМС розв'язує інспекторам руки, і вони ухвалюють рішення про перевірки вантажів на власний розсуд.
«Попри те що існує такий інструмент, як Автоматизована система управління ризиками (АСАУР), митник усе одно самостійно вирішує, проводити огляд чи ні. А через відсутність єдиного підходу до кодів товарів дуже складно аргументувати клієнтам, чому код, за яким пройшло оформлення на одній митниці, інша митниця вже не приймає», – говорить Олексій Сотніков.
Проблеми з «оцифруванням» митниці призводять навіть до того, що проходження кордону зависає через банальну паперову тяганину. Наприклад, представники Українського експортного альянсу (УЕА) розповіли, що від імпортерів митниця найчастіше вимагає оригінали документів із мокрими печатками та безліч інших паперів.
«Хоча європейські контрагенти вже давно відійшли від такої практики. Ба більше, іноді вони (контрагенти. – Mind) кажуть, що працюють взагалі без печаток, тоді як наша митниця навряд чи визнає хоча б один документ без мокрої печатки як оригінальний», – пояснюють представники УЕА.
За словами Валерія Луговця, заступника директора департаменту супроводження Конвенції МДП Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, затримки при оформленні також пов'язані з недостатнім професіоналізмом працівників митниць, особливо в міжнародних автомобільних пунктах пропуску.
«Це обумовлено частими ротаціями чи заміною персоналу, який уже встиг опанувати специфіку роботи на тому чи іншому напрямку», – уточнює Валерій Луговець.
Коригування цін і перегляд вартості на кордоні
Крім бюрократії та непрозорих процедур, великим «болем» бізнесу є перегляд митної вартості. За даними Українського центру європейської політики (УЦЄП), у 2024 році ДМС ухвалила 15,2 тис. рішень про коригування митної вартості, а у 2025-му – 12,5 тис.
«Коригування митної вартості – найпоширеніше питання у скаргах до нас. І в більшості скарг йдеться не про поодинокі, а саме про системні випадки», – уточнює Рада бізнес-омбудсмена в коментарі Mind.
При провезенні товару через кордон митниця збільшує його ціну, зазначену в супровідних документах, що призводить до зростання суми податків і зборів, які має сплатити імпортер. Хоча правозахисники вказують на те, що, на думку Верховного Суду, основним методом визначення митної вартості є ціна договору, і відступ від цього методу можливий виключно за умови, якщо митниця може чітко обґрунтувати свою позицію.
«Але ДМС замість ціни контракту іноді вдається до резервних способів визначення митної вартості з використанням деяких внутрішніх баз даних і закритих «профілів ризику». Як наслідок, бізнес змушений погоджуватися на коригування в бік збільшення податкового навантаження на 10–20% або вносити грошову заставу, яка заморожує обігові кошти на 6-–18 місяців», – розповідає адвокат адвокатського об'єднання Leschenko & Partners Ігор Биков.
Причому, як показує практика, намагання оскаржити рішення митників у центральному апараті ДМС далеко не завжди сприяє позитивному результату.
«В адміністративному порядку до центрального апарату надходять лише кілька сотень скарг на рішення стосовно митної вартості, водночас у судах щороку розглядається в десятки разів більше справ із того самого питання. Тобто бізнес переважно не вірить, що митна система здатна об’єктивно переглядати власні рішення», – розповідає Роберт Зелді, керуючий партнер адвокатського об'єднання Delta International Law.
Зображення ілюстративне. Фото: Depositphotos
Суди з митницею: коли інші методи не дають результату
У судах компанії досягають більшого успіху. Як пояснює аналітик Українського центру європейської політики Олександра Булана, багато рішень про коригування митної вартості суд скасовує через те, що митниця не змогла аргументувати свої сумніви та не обґрунтувала законність своїх дій.
Але судові розгляди можуть тривати місяці або навіть роки. Компанія-позивач при цьому не звільняється від зобов'язань, що виникли через коригування вартості, а вантаж залишається заблокованим на митному складі.
Для того щоб мати можливість реалізувати товар, імпортер повинен сплатити податки та збори, зважаючи на ту вартість, яку нарахувала ДМС, і внести фінансову гарантію. І тільки якщо рішення суду буде на користь імпортера, він зможе повернути гроші.
Іноді коригування вартості відбувається в межах постаудиту – документальної перевірки, яка проводиться вже після того, як товар було випущено у вільний обіг. Тоді до закінчення розгляду справи в суді податковий борг залишається «висіти» на компанії, а вона не може набути статусу авторизованого економічного оператора (АЕО) і проходити митне оформлення у спрощеному режимі.
«Коригування митної вартості – це втрата як часу, так і грошей. Бізнес реально може переплачувати за те, що купив дешевше, плюс витрачає час, щоб довести свою правоту. Це все відбивається на кінцевому споживачі: компанії не хочуть занижувати маржу, тому продають товар дорожче, ніж могли б», – констатує Олексій Сотніков.
Також митники для збільшення суми податкових зобов'язань, які має сплатити імпортер, використовують перекласифікацію – зміну коду товару (УКТ ЗЕД) на той, що передбачає вищу ставку мита або може позбавити експортера преференцій при ввозі товару на територію Митного союзу ЄС.
«Крім донарахування платежів, зміна коду автоматично призводить до оформлення протоколу про порушення митних правил за недостовірне декларування, що загрожує конфіскацією товару або накладенням штрафу в розмірі від 50 до 100% його вартості», – коментує Ігор Биков.
Як раніше зазначав генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Олег Хоменко, хоча відповідальний прозорий бізнес і не повинен стикатися з тяганиною на митниці, така практика, на жаль, розповсюджена.
«Хочу наголосити, що «білий» бізнес не має проблем із коригуваннями митної вартості, перекваліфікацією тощо. Ту ж кукурудзу, наприклад, не можна перекваліфікувати в кукурудзяні відходи. Або соняшник навряд перекваліфікують у пшеницю.
Водночас у процесах митного та податкового оформлення залишаються системні труднощі. Попри те що боротьба з «тіньовим» зерном є необхідною, на практиці митні та податкові органи часто діють за принципом презумпції порушення, змушуючи навіть прозорі компанії з багаторічною історією та публічною звітністю повторно доводити легальність походження продукції.
Звісно, є збіжжя сумнівного походження – і митниця має вживати заходів, аби виявити його та вивести у «білу» площину. Але чомусь від цього страждають сумлінні платники податків (зі стосами офіційних документів), які постійно повинні доводити, що саме вони – «білі» гравці», – пояснює Олег Хоменко.
Ключові проблеми у взаємовідносинах бізнесу та митниці
| Проблема | Суть | Наслідки для бізнесу |
| Черги на кордоні та слабка інфраструктура | Перевантажені пункти пропуску, низька пропускна спроможність, численні перевірки | Затримки постачання; зрив контрактів; зростання логістичних витрат |
| Непрозорість та дискреція рішень | Інспектори діють на власний розсуд (огляди, перевірки), немає єдиних підходів | Непередбачуваність рішень; ризики зловживань |
| Надмірна бюрократія та слабка діджиталізація | Паперовий документообіг, складні та довгі процедури оформлення (без статусу АЕО) | Додаткові витрати та втрати; бар'єри для торгівлі |
| Коригування митної вартості | Завищення вартості товарів без вагомих причин та обґрунтування | Зростання податкового навантаження (+10-20%); заморожування обігових коштів; судові позови |
| Перекласифікація товарів (УКТ ЗЕД) | Зміна коду товару на більш «дорогий» на розсуд митниці | Донарахування мит; штрафи до 100% вартості; ризик конфіскації |
| Неефективність адміністративного оскарження | Адміністративні скарги рідко дають результат: митниця не визнає помилок | Тривалі судові суперечки; додаткові витрати; недовіра до системи |
| Тиск через пост-аудит | Перевірки через роки після оформлення, донарахування заднім числом | Непередбачувані фінансові втрати; перенесення витрат на споживача |
| Проблеми з міжнародними документами (EUR.1) | Відмова у пільгах через формальні або технічні помилки | Втрата преференцій; зростання вартості експорту; ускладнення роботи з ЄС |
Контроль і перевірки заднім числом
Основною тенденцією у сфері митного контролю експерти називають зміну акцентів із перевірок на кордоні до постаудиту.
«Митниця дійсно починає використовувати цей інструмент, хоча ще недостатньо активно, щоб повністю прибрати контроль з кордону та нікого там взагалі не перевіряти», – погоджується старший науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Андрій Бутін.
У цьому є логіка, оскільки оформлення вантажів при ввезенні товарів на територію України відбувається простіше та швидше. Крім того, постаудит має концентруватися на тих компаніях, які мають підвищений профіль ризику – часто власноруч змінюють вартість товарів і коди УКТ ЗЕД, мають судові суперечки з митницею. Водночас «білий» бізнес з бездоганною репутацією (зокрема компанії, які мають статус АЕО) таких перевірок має бути практично позбавлений.
Але насправді багато компаній потрапляють під спонтанні позапланові ревізії, які можуть проводитися навіть через кілька років після того, як товар було продано. Якщо митниця знаходить порушення чи помилки (у визначенні митної вартості або кодів товару), вона може виставити такий рахунок, який в окремих випадках перевищує прибуток компанії.
«Через донарахування митних платежів під час постаудиту бізнес може нести значні додаткові витрати вже після завершення митного оформлення товарів. У підсумку ці витрати, як правило, перекладаються на кінцевого споживача», – каже адвокат, керуючий партнер адвокатського об'єднання «Марусяк та Партнери» Володимир Марусяк.
Постаудит у тому числі поширюється на сертифікати EUR.1, які, нагадаємо, забезпечують українським експортерам пільгове ввезення продукції на територію ЄС. За інформацією РБО, митні органи відмовляють бізнесу в застосуванні пільгових ставок мита через наявність питань щодо оформлення таких сертифікатів. Хоча це можуть бути технічні та несуттєві помилки. Але в результаті українська компанія, яка імпортує товар до ЄС отримує донарахування за повною ставкою мита.
«В одному з наших кейсів верифікувати сертифікат EUR.1 вдалося лише після залучення польського експортера на другому раунді листування між митними органами двох країн. До того ж українська компанія-імпортер уже встигла отримати акт постаудиту з донарахуванням, але, на щастя, донарахування вдалося скасувати через процедури адміністративного оскарження», – наводять приклад представники Ради бізнес-омбудсмена.
Перехід на правила ЄС: менше контролю – більше аналітики
За задумом уряду та експертів ЄС, оновлення українського законодавства повинно зняти частину проблем у відносинах бізнесу та ДМС. Насамперед йдеться про новий Митний кодекс, проєкт якого із зауваженнями від Єврокомісії зараз на коригуванні в Мінфіні та повинен бути поданий не пізніше квітня до парламенту.
На виході цей документ теоретично має бути гармонізований з європейським EU Customs Код (UCC), який регулює внутрішні процедури та структуру митних органів усіх країн ЄС. У такому разі українська митна система поетапно перейде на європейську модель, яка передбачає широке використання систем управління ризиками, цифровізацію процедур, електронне декларування, а також ширше застосування постмитного аудиту замість контролю на кордоні.
«Тобто товари мають проходити кордон швидше, а глибокі перевірки можуть проводитися вже після випуску товарів у вільний обіг. Це підхід, який давно працює в Європейському Союзі та вважається більш ефективним для міжнародної торгівлі», – коментує керуючий партнер адвокатського об'єднання Eternix Олександр Ромасєв.
Саме розвиток цифрової складової та перехід на ризик-орієнтовану модель є одними з ключових факторів, які дозволять уникнути ручного митного оформлення, знизити вплив людського фактору, який часто породжує корупційні ризики, і позбавити бізнес надмірних перевірок.
Крім того, Україні слід запозичити європейську практику перегляду митної вартості, яка докорінно відрізняється від того, як діє митниця зараз. Як розповів в інтерв'ю Mind один із ключових міжнародних експертів із митних питань програми EU4PFM Вітяніс Алішуаскас, у ЄС митниця не має права виправляти (коригувати) дані митної декларації, вони можуть бути змінені лише за заявою декларанта й лише самим декларантом. Якщо під час постперевірки митниця виявляє розбіжності – тоді вже можуть бути вжиті заходи та донараховані зобов'язання.
«Тому дуже важливо, щоб у новому кодексі були максимально чітко виписані процесуальні гарантії для бізнесу – прозорі правила визначення митної вартості, обмеження дискреції митних органів, єдність практики застосування норм та ефективні механізми оскарження рішень митниці», – вважає Олександр Ромасєв.
Що потрібно змінити в роботі української митниці (з орієнтацією на практику ЄС)
| Блок реформи | Як це виглядає зараз | Як це має бути |
| Роль митниці | Фіскальна функція домінує (мета – наповнення бюджету) | Сервіс та контроль ризиків, а не лише «збір грошей» |
| Контроль | Основний контроль – на етапі оформлення | Основний контроль – після проходження кордону (post-clearance audit) |
| Управління ризиками | Частково впроваджено, але часто є ручне втручання | Автоматизовані системи оцінки ризику, прозорий механізм призначення перевірок |
| Митна вартість | Часте коригування вартості на кордоні | Коригування в рамках пост-аудиту на підставі чіткої доказової бази |
| Оскарження рішень | Довго, складно, не завжди ефективно | Багаторівнева та реально працююча система адмін-апеляцій |
| Одноманітність практики | Різні рішення (вартість, коди) щодо однакових товарів на різних митницях | Єдина практика та централізований підхід до застосування норм при оформленні товарів |
| Швидкість та передбачуваність процедур | Часто затягнуті без підстав терміни оформлення | Швидкий пропуск товарів за рахунок автоматизації та впровадження KPI для співробітників |
| Цифровізація | Часткова, але з «ручними» елементами | Повне цифрове середовище, яке максимально позбавить бізнес від контакту з інспекторами |
| AEO та спрощення | Працюють слабко (низьке покриття бізнесу статусом АЕО) | АЕО – ключовий елемент системи, що забезпечить значне спрощення та прискорення процедур |
| Корупційні ризики | Зберігаються через широку дискрецію та тиск на бізнес | Мінімізація через кадрове очищення, оцінку профпридатності та персональну відповідальність |
Митниця без «ручного режиму» і непрозорих процедур
Важливо розуміти, що Митний кодекс – не панацея. Адже, на думку деяких експертів, є значний ризик, що цей кодекс зробить митницю сильнішою, але не зробить систему передбачуванішою для добросовісного бізнесу.
«Справді видно великий обсяг роботи з наближення до Митного кодексу ЄС, але проблема в тому, що ця імплементація є нерівномірною: швидше просуваються рішення, які посилюють контроль і дискрецію митниці, а механізми, що мали б підвищувати правову визначеність для добросовісного бізнесу, або послаблюються, або відкладаються», – пояснює Роберт Зелді.
У тому числі багато залежатиме від тих нормативних актів (постанов Кабінету Міністрів, внутрішніх наказів ДМС тощо), які супроводжуватимуть кодекс, і від імплементації правових норм у реальне життя.
«Без додаткового регулювання у нас усе одно залишаються ризики маніпуляції з боку митниці (зміна методів оцінки, коригування митної вартості, надмірне вимагання додаткових документів), розмиті строки, протягом яких митниця має ухвалювати свої рішення, та слабка відповідальність митників», – коментує Олексій Сотніков.
З ним погоджується й Наталія Артемчук, на думку якої співробітники митниці мають нести персональну відповідальність за неправомірно ухвалені рішення, у тому числі щодо коригування митної вартості, які були програні в судах на користь бізнесу.
Одним із завдань митної реформи має стати зняття бар'єрів, які обмежують можливості бізнесу з набуттям статусу авторизованого економічного оператора (АЕО), що своєю чергою дає право на максимально просте та швидке оформлення вантажів. За даними УЦЄП, на початок березня 2026 року в Україні налічувалося лише 117 компаній зі статусом АЕО, які забезпечують 7% експорту та 5% імпорту.
«Хоча в Євросоюзі ще на 2019 рік оформлення 92% імпорту та 82% експорту відбувалося протягом менш ніж однієї години. Фактично це і є автоматичне оформлення: коли не спрацювали ризики – європейський митник до декларації не підходить. Коли митна статистика України наблизиться до європейських цифр – це означатиме, що переважна більшість проблем, які турбували бізнес (і сповільнювали митне оформлення), розв’язана», – каже Олександра Булана.
Тобто глобально митниця мусить поступово трансформуватися в сервісний орган, який забезпечує швидкий і передбачуваний пропуск товарів через кордон, а контроль концентрує на дійсно ризикових операціях.
Інакше кажучи, фокус зміщується з тотального контролю на вибірковий та аналітично обґрунтований нагляд, де ключову роль відіграють цифрові інструменти, автоматизація та постаудит, який ґрунтується не на хаотичному призначенні перевірок, а на ризик-орієнтованому підході.
Але перехід до такої моделі неможливий без зміни самої логіки роботи митниці – від фіскально-каральної до партнерської. Це передбачає не лише оновлення законодавства, а й формування єдиних практик його застосування, кадрове очищення та підвищення кваліфікації співробітників, а також реальне зниження рівня дискреції під час ухвалення рішень.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
