Олімпіада з мистецтва: 10 найцікавіших павільйонів Венеційської бієнале

Протягом наступних шести з невеликим місяців до Венеції варто завітати кожному, хто хоч трохи цікавиться сучасним мистецтвом. До 26 листопада тут триває 57-ма Венеційська бієнале – найстаріша у світі та найважливіша подія в цій галузі, яку ще за кількістю представлених тут творів та їхній розмах називають «Олімпійськими іграми» сучасного мистецтва.

Допрем'єрні презентації на бієнале розпочалися 10 травня й одразу по їх закінченні 12 травня стало відомо, що головний приз – «Золотого лева» – отримала німецька художниці Анне Імхоф. У німецькому національному павільйоні, розташованому в садах Джардіні, вона представила перформанс «Фауст»: центральний вхід загороджений колючим дротом і його охороняють собаки та дрони. А в середині під скляною підлогою молоді люди в чорному за допомогою складної хореографічної постановки, яка триває декілька годин, зображають пекло. Дивлячись на яке, глядачі, за задумом куратора Сюзанне Пфеффер, мають подумати над тим, до чого призводить втручання або невтручання у громадське життя.

Найкращим художником сезону журі визнало ще одного німецького митця – 77-річного Франца Ерхарда Вальтера. Він уперше бере участь у бієнале і в основній експозиції, розташованій у Арсенале, показав масштабні інсталяції зі сталевих пластин і тканини.

Саме в Арсенале, у найбільшій з трьох частин основної експозиції, куратор Крістін Масель з Центру Помпіду, яка темою бієнале обрала вислів Viva Arte Viva! («Хай живе мистецтво!»), зібрала найвидовищні проекти. Видовищні, при цьому масштабні та нерідко інтерактивні інсталяції на нинішній бієнале домінували. Німецька художниця родом з Польщі Алісія Кваде створила інсталяцію у вигляді лабіринту, частина стін якого – дзеркальна, що дозволяє по-новому подивитися на розкладені між ними об'єкти. Ліліана Портер, яка народилася в Аргентині, а працює в Нью-Йорку, представила композицію «Чоловік з сокирою» – декілька сотень дрібних фігурок людей, тварин та речей примушують задуматися над плинністю людського життя. Зірка сучасного мексиканського мистецтва Габріель Ороско показав серію приблизно на ту ж тему: його роботи зроблені з дерев'яних брусів та іграшкових машинок, в одній використана невелика фігурка Будди.

Класичного живопису в основній експозиції майже немає, дуже мало графіки. Трохи більше відео – однак значно менше, ніж зазвичай на міжнародних виставках такого масштабу. Художники, яких Крістін Масель запросила до своєї виставки, досліджують нові матеріали, зокрема текстиль: ткані полотна, вовняні нитки, килими.

Тема, яка домінувала в національних павільйонах, яких цього року на бієнале 85, – міграція. Найдотепніше її обіграли у туніському проекті: у дворі Арсенале, а також ще у двох місцях у місті розташувалися кабінки, в котрих, вистоявши чергу і зробивши відбиток пальця, кожний охочий має змогу отримати візу для подорожі будь-куди, а разом з нею – статус мігранта.

Mind побував у павільйоні Тунісу та ще у декількох десятках і обрав 10 найцікавіших.

---

Франція

Французьких художник Ксав'є Велан у рамках проекту «Мюзикл Мерцбау» перетворив павільйон Франції на студію звукозапису. Стіна та підлога виглядають як орігамі з фанери – у фірмовій манері Велана, якого називають «французьким Джеффом Кунсом». А в самому павільйоні розмістилися різноманітні музичні інструменти, деякі з яких – вигадані спеціально під проект. Протягом бієнале сюди приїжджатимуть різні музиканти і записуватимуть музику, яка одразу звучатиме в павільйоні.

---

Японія

Художник родом з Хіросіми Такахіро Івасакі представляє проект «Перевернутий знизу догори, це ліс». На другому поверсі виставка виглядає як декілька підвішених до підлоги моделей традиційних синтоїстських храмів та розкладені на підлозі речі: художник міркує над тим, як події на зразок вибуху в Хіросімі та цунамі змінюють усталені традиції. На першому поверсі павільйон виглядає як дірка, в яку глядач має просунути голову – і стати частиною експозиції, оскільки дірка насправді розташована посеред підлоги другого поверху. Таким чином Івасакі нагадує про те, що все в житті залежить від точки зору і перспективи, з якої ми дивимося.

---

Монголія

На вході в монгольський павільйон стоять декілька десятків бронзових фігур, які нагадують водночас журавликів та рушниці. Це інсталяція «Я – птах» Шагдаржава Чімеддоржа, частина проекту «Загублені в Тенгрі» (так у монгольській традиції називається рай). Друга частина проекту – динамічне відео, центром якого є стільчик-акваріум з золотою рибкою. Третя частина – скульптури черепів тварин у традиційному монгольському дусі, а також звуковий супровід, який поєднує етнічні мелодії, звуки природи та сучасну електронну музику. Всі частини разом розповідають про людську природу та її вплив на навколишнє середовище.

---

Румунія

Організатори румунського павільйону пішли шляхом найменшого спротиву та обрали для показу у Венеції ретроспективу Гети Братеску – 91-річної художниці, яка є класиком румунського концептуального мистецтва і роботи якої останніми роками стають все популярнішими на світовому арт-ринку.

---

Україна

Представити Україну на цьогорічній бієнале куратори Пітер Дорошенко та Лідія Куделя запросили Бориса Михайлова – головну зірку сучасної вітчизняної фотографії. Він зробив серію «Парламент»: знімки телеекранів з портретами політиків. Правда, впізнати жодного з них неможливо, оскільки зображення викривлені. У такий спосіб художник міркує над тим, наскільки правдива картина світу, яку подають глядачам і читачам ЗМІ.

---

Канада

Канадський павільйон цього року виглядає як фонтан, який то б'є з усієї сили з дерев'яних дощок, то тече кількома струменями, то зовсім зупиняється. Поряд з фонтаном розташована залізна, дещо сюрреалістична скульптура, з якої також тече вода – наприклад, з руків'я сокири. Ця життєствердна на перший погляд композиція під назвою «Вихід із дзеркала» насправді розповідає про трагедію, яку неможливо забути чи пережити: художник Джеффрі Фармер розмірковував над фотографією, що зафіксувала жахливу аварію (вантажівка врізалася у потяг), в якій загинув його дідусь ще до народження самого Джеффрі.

---

Фінляндія

Художники Натаніель Моллорс та Еркка Ніссінен завжди захоплювалися творчістю один одного, але лише на відстані. Обидва митці цінують гумор та сатиру, небайдужі до коміксів та анімації й знаються на історії мистецтва та архітектури власної країни. Тож у своєму першому спільному проекті «Уродженці Аалто» вони обігрують прізвище іменитого дизайнера та архітектора Алваро Аалто, який побудував фінський павільйон. А також глузують над сучасним суспільством – у своєму дотепному і водночас жорстокому анімаційному фільмі про візит сина вигаданого художниками бога до створеного ним світу.

---

Корея

У корейському павільйоні художники Коді Чой та Лі Ван у спільному проекті «Противага: камінь і гора» зібрали декілька сотень об'єктів, які описують сучасну корейську масову культуру й те, як у ній відбиваються традиції. Втім, завітати до павільйону варто заради кімнати, в якій розмістилася виставка «Правильний час»: 600 годинників відображають плин часу, як його сприймають 600 різних людей. Формула, за якою вираховується цей вірний час, написана над входом до кімнати.

---

США

Проект для американського павільйону зробив 55-річний каліфорнієць Марк Бредфорд – художник, який претендує на те, щоб за декілька років стати однією з головних зірок сучасного мистецтва США. Його мистецтво завжди було соціальним і політичним, наприклад, він уже певний час підтримує в'язнів однієї з венеційських тюрем. Його проект на бієнале, до речі, один з найочікуваніших, називається «Завтра – новий день» і присвячений аутсайдерам: художник, користуючись власною біографією, міркує над тим, як це – бути чорношкірим геєм у Америці. Він примушує глядачів заходити крізь бокові двері, як це колись мали робити темношкірі раби, а потім – іти, схиливши голову. У центральній кімнаті павільйону, який за його архітектуру ще називають «Білим домом», розмістилась композиція з покришок і шнурів «Медуза», щупальці якої простягаються аж під купол наступної кімнати.

---

Велика Британія

Проект 73-річної Філліди Барлоу називається «Дурниця» – і відсилає до мистецької гри, бо виставка складається з гігантських абстрактних фігур, частина з яких розфарбована в яскраві кольори, і водночас до «фоллі» – декоративного архітектурного напрямку, поширеного в Британії XVIII століття. Для художниці, популярність якої почала зростати лише сім років тому, а до того вона була досить маргінальним митцем, нинішня виставка – вершина кар'єри.