Ренесанс марксизму: навіщо читати книгу «Загадка капіталу. Чому капіталізм перемагає на Заході і ніде більше»
І чому ідеї півторастарічної давнини знову опинилися в тренді
150 років тому в Гамбурзі вперше був опублікований «Капітал» Карла Маркса – книга, яку за популярністю і впливом на світову історію можна порівняти з Біблією. Передбачення автора про неминучий крах капіталізму, вільного ринку та глобальне пришестя комунізму виявилися нежиттєздатними. Проте зараз популярність ідей «Капіталу» у всьому світі стабільно зростає.
Маркс повертається в моду на тлі економічного спаду, який змусив засумніватися в перспективності та вигодах вільного ринку. Його головними шанувальниками стають ті інтелектуали, які готові визнати, що ліберальні обіцянки щастя не виправдалися, а проблема соціальної нерівності, яку прагнув вирішити німецький соціолог, стає все більш гострою. Так зараз сприймається реальність. Через це в наші дні Маркс виглядає переможцем.
Причому не тільки тому, що його ідеї відроджуються в новому контексті. Досі кулінарний рецепт «юшки Румфорда», згаданий у «Капіталі», майже в незмінному вигляді використовується міжнародною благодійною організацією «Армія порятунку» для годування безхатченків.
Також серйозність проблем, з якими зіткнулася сучасна Україна на хвилі ринкових реформ, провокує сумніви щодо їхньої ефективності та доцільності в умовах нашої країни. У чому причина такого песимізму? Чи обґрунтований він?
Відповіді на ці питання можна знайти в книзі «Загадка капіталу. Чому капіталізм перемагає на Заході і ніде більше», вперше перекладеній українською в 2009 році. Цього року видавництво «Наш формат» випустило на ринок її нове перевидання.
Оригінальна назва: The Mystery of Capital. Why Capitalism Triumphs in the West and Fails Everywhere Else
Видавництво: «Наш Формат»
Наклад: 3000 прим.
Автор: Ернандо де Сото, перуанський економіст і реформатор.
Бекграунд: Попередня його книга «Інший шлях. Невидима революція в третьому світі» стала бестселером у 1980-і роки. Журнал Time включив де Сото до списку п'яти провідних політичних мислителів Латинської Америки XX століття.
З 1989 року, будучи особистим представником і головним радником президента Перу, де Сото ініціював політичні та економічні реформи в цій країні. Він багато їздить по світу, на власні очі спостерігає особливості економічного розвитку різних країн – не лише Латинської Америки й Африки, але й Західної та Східної Європи, США, Японії тощо. Під керівництвом де Сото проводяться численні емпіричні дослідження маловідомих явищ: тіньової економіки і корупції, роботи урядових і муніципальних чиновників, організацій малого бізнесу.
Сюжет: У 1990-х роках співробітники очолюваного де Сото дослідного Інституту свободи і демократії відірвалися від книг і вирішили дізнатися в реальних умовах, як функціонує економіка в країнах третього світу. Зібрані ними дані показали, що ці країни далеко не такі бідні, як прийнято вважати. Сума заощаджень їхніх громадян у багато разів більша за всю іноземну допомогу та іноземні інвестиції. Чому ж вони не в змозі перетворити цю власність на капітал, тобто створити з неї нове багатство?
Де Сото стверджує, що більшість економічних реформ у бідних і пострадянських країнах, де ще не утвердилася ринкова економіка, потрапляють в пастку, про яку попереджав ще Карл Маркс. Фатальне протиріччя капіталістичної системи полягає в тому, що вона сама створює передумови для власної загибелі, тому що капітал неодмінно концентрується в руках меншості. Відрізаючи більшу частину населення від широкого ринку, реформатори створюють родючий ґрунт для класової дискримінації.
Основною перешкодою на шляху успішних економічних реформ є слабкий захист права власності та відсутність законодавчої бази для легалізації приватної власності. У результаті величезна сума активів перетворюється на «мертвий капітал», що не приносить прибутку.
«Як правова система може претендувати на легітимність, якщо 80% населення живе поза її межами?», – задається питанням де Сото.
Західні країни, доводить він, знайшли вихід з цього становища близько 150 років тому і стали багатіти, створивши закони про власність та легалізацію дрібного бізнесу, що дозволило більшості населення відчути себе зацікавленими учасниками ринкового господарства.
Тому де Сото рекомендує таким країнам, як Україна, провести амністію капіталу, щоб легалізувати й інтегрувати його в національну економіку, а не шукати міжнародні кредити для її розвитку.
Чи справді рекомендації автора універсальні? З книги де Сото абсолютно неочевидно, що його рекомендації прийнятні для всіх країн, яким він їх адресує. Не у всіх державах погоджуються з тим, що саме приватна власність дозволяє їм краще вирішувати свої економічні та соціальні проблеми. Ринковий капітал для них – лише елемент системи суспільних відносин, в якій все взаємопов'язане.
Питання в тому, яка склалася система цих відносин і громадських інститутів. Сам де Сото зауважує, що «власність – це не активи самі по собі, а згода між людьми з приводу того, як слід цими активами володіти, як їх використовувати і як обмінюватися».
Вам сподобається, якщо: ви – поціновувач емоційної та яскравої мови викладу, а також вам цікаво дізнатися, в яких контекстах глобального дослідження згадується Україна.
Вам не сподобається, якщо: ви переконані в необхідності перемоги капіталізму і ліберальних цінностей по всьому світі. А вища економічна справедливість для вас є не що інше, як право сили в боротьбі за перерозподіл ресурсів.
Книгу можна придбати на сайті видавництва.
У тому ж дусі:
«Китайська модель. Політична меритократія та межі демократії»
Автор: Деніел Белл
Цю книгу в 2015 році Financial Times визнала книгою року. Її автор – політолог і викладач університету Ціньхуа в Пекіні, розвиває думку про те, що якщо на Заході політичні системи звикли ділити на «хороші» демократії та «погані» авторитарні режими, то в Китаї, економіка якого за останні роки активно розвивалася й інтегрувалася в світову систему, комунізм трансформувався в політичну меритократію. Саме меритократія, за якої керівні пости повинні займати здібні люди, дозволила Китаю вийти з економічного занепаду.
Однією з особливостей політичної меритократії Белл називає потребу в добропорядності для тих лідерів, які керують державою. У розділі, присвяченому цій темі, Белл згадує Україну нарівні з Індією як приклад країн, де багато політиків не відповідають «мінімальним стандартам» порядності. Отже, вони і не мають права обіймати високі державні посади.
«Цивілізація. Як Захід став успішним»
Автор: Ніл Ферґюсон
У своєму полемічному дослідженні відомий британський історик і журналіст намагається розібратися, завдяки яким факторам Захід зі своїми цінностями й ідеалами став домінувати у світі. І чи можуть інші країни, переймаючи цей досвід, успішно розвиватися.
Обов'язкових чинників еволюції Ферґюсон виділяє шість: конкуренція, наука, медицина, масове споживання, власність і етика праці.
Поряд з ними він також звертає увагу на головну ваду західного досвіду – це варварські завоювання, що по ходу історії дозволяли поневолювати інші народи і нав'язувати їм чужі цінності.
Тому, як зазначає британський історик, важливо усвідомити, що «як і тоді, сьогодні найбільшою загрозою західної цивілізації є не інші цивілізації, а наша власна малодушність та історична необізнаність, що живить її».
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
