Святослав Зброй: «Хороший дизайн вирішує завдання найпростішим чином»

У 2012 році двоє випускників Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури – Дмитро Булгаков і Святослав Зброй – вирішили не йти в магістратуру, а замість цього запустити власний проект. Ним стало дизайн-бюро ODESD2. Головна ідея полягала в тому, щоб створювати сучасні меблі з українських матеріалів на місцевих промислових потужностях.

Наразі основне завдання бюро практично не змінилося: Булгаков і Зброй, як і раніше, прагнуть створювати оригінальний продукт високої якості. «Предмети інтер'єру можна умовно розділити на базові та акцентні, – пояснює Святослав Зброй. – Базові – це, припустимо, письмовий стіл або звичайний стілець для кухні. Акцентні речі – це те, що привертає увагу, у грамотно оформленому просторі їх не має бути багато. У нашому асортименті є й те, і інше. Спостереження за міжнародним попитом показують, що затребувані швидше акцентні речі. Складність з ними – у тому, що будь-який нестандартний хід вимагає дослідження, багаторазових прорахунків, тестування прототипу. Окрім того, що модель має бути оригінальною, вона повинна відповідати вимогам якості, ці стандарти досить високі. Ми даємо гарантію на продукти».

Ще одне завдання бюро – відкриття нових імен у дизайні. Чотири рази на рік проходить зустріч Open House ODESD2, на якій кожен бажаючий може презентувати свій проект у вигляді креслення, ескізу або прототипу. Команда бюро розглядає ідею, дає рекомендації з доопрацювання і затверджує кращі проекти для підготовки до запуску. Далі – робота з дизайнером, укладення контракту і запуск нового продукту.

За рік підприємство продає продуктів на 24 млн грн, причому 45% з них – на зовнішньому ринку. Сьогодні крісла виробництва дизайн-бюро стоять у техно-кампі The Dunes у передмісті Парижа, в офісі Dior, в американських коворкінгах, британських барах, а також – у кращих українських інтер'єрах. Про серійне виробництво меблів в Україні, про ціноутворення та китайські підробки Mind поговорив зі співзасновником дизайн-бюро Святославом Зброєм.

– Чи можна вже говорити про існування повноцінного ринку меблів українського виробництва?

– Якщо розглядати ринок як торговельні відносини, то в Україні вони є. Але у порівнянні з ринками інших європейських країн у нас все тільки починає розвиватися. За кордоном це відбувалося приблизно за такою ж схемою, але у середині минулого століття.

Частина українських фабрик нарешті прийшли до розуміння того, що потрібно співпрацювати з дизайнерами і створювати оригінальний продукт. Раніше багато хто копіював іноземні зразки, тепер прагнуть зрозуміти свого покупця, щоб створити продукт саме для нього. Дизайнери, зі свого боку, теж шукають співпраці з виробником.

У вітчизняних дизайнерів – величезний потенціал. У них народжуються дивовижні ідеї та глибокі думки, але часто не вистачає комплексного підходу. У більшості випадків співпраця дизайнера з фабрикою відбувається стихійно, а сам процес досить хаотичний. Ми вибудовуємо чітку та прозору структуру такої співпраці – формулюємо власні правила. Системна робота в дизайні забезпечує передбачуваний результат: зрозумілі терміни виконання роботи і затверджена якість фінального об'єкта.

Фото: прес-служба ODESD2

– Які передумови потрібні, щоб розвивався внутрішній ринок, і за якими ознаками можна визначити, що він сформувався?

– Щоб зрозуміти ситуацію на внутрішньому ринку, можна взяти один конкретний продукт, наприклад, офісний стілець, і проаналізувати пропозицію на ринку. Дивимося за трьома принциповими критеріями: стилістика, якість, цінова категорія. Скільки є українських офісних стільців з оригінальним дизайном (тобто без китайських підлокітників, кріплень і мультиблоків)? Кілька моделей, а іноземних – безліч.

На нашому ринку є чимало вільних ніш, якщо говорити про українських виробників: дитячі та офісні меблі, лінійки для готелів і ресторанів. Яку нішу не візьми – виявиться разюча діра. Про серйозну наповненість ринку можна буде говорити, коли в кожній з ніш товари українського виробництва будуть щільно конкурувати з іноземними.

– Наскільки затребувані меблі українського виробництва в Україні? 

– В країні є попит на якісну українську продукцію. У деяких стилістичних нішах пропозиція теж є. Наприклад, прихильнику класичного стилю є з чого вибирати. Ми створюємо сучасні дизайнерські меблі. В Україні цей напрям лише набирає популярності, а у світі відчутно зростає попит саме на таку продукцію.

Українські та зарубіжні архітектори ставлять наші предмети у свої проекти. Вони порівнюють наші крісла з кріслами від міжнародних компаній і все частіше вибирають саме нас. Як правило, ми конкуруємо в таких проектах тільки з іноземними брендами, які виробляють цікавий дизайнерський продукт.

– Чи можливо і чи є сенс налагоджувати в Україні масове виробництво дизайнерських меблів?

– В Україні варто налагоджувати всі види виробництва, як масове, так і індивідуальне – «під замовлення». Серійне виробництво починається від двох одиниць. Суть не в кількості, а у підході, у можливості багаторазового повторення того чи іншого предмета. Масове виробництво завжди прагне до економії та оптимізує процес. Серійні продукти були створені для задоволення попиту великої кількості людей і зниження ціни товару. Особливо актуальними вони були у післявоєнний період, коли потрібно було вирішити завдання забезпечення предметами і всім необхідним обладнанням десятків тисяч квадратних метрів житлової площі. Зараз все це теж потрібно, є потреба у якісних і різноманітних меблях. Масове виробництво відрізняється високими вимогами до якості технічної документації.

Собівартість кожного серійного продукту формується з суми всіх витрат, необхідних для виробництва: зарплат співробітників, обладнання, матеріалів і комплектуючих, комунальних послуг підприємства, податків, які воно платить. Чим детальніше прорахована ця формула, тим ефективніша робота компанії.

Ціна на продукт формується, виходячи з ринкових взаємин, тобто за підсумками дослідження ринку і умов торговельних взаємин – домовленостей з дилерами та торговими майданчиками. Сюди ж додаємо витрати на функціонування компанії, тобто прибуток. Необхідно враховувати, що для структури важливо не тільки заробляти «на хліб», а й отримувати прибуток для подальших інвестицій у дизайн. Це ключовий момент у побудові бізнесу. На основі цих грошей компанія зростає, їх вона інвестує в розробку нових моделей і збільшення обсягів виробництва.

Комерційна модель нашої компанії вибудовувалася на основі того досвіду, який мали всі учасники команди. На момент створення нашого дизайн-бюро мені був 21 рік, і достатніх знань з важливих напрямків я не мав. Тоді я мало що розумів у логістиці, управлінні фінансами, веденні бізнесу в Україні та на міжнародному ринку. Щоб розібратися, як правильно будувати компанію і розвивати її, я звертався до старших колег за порадою і переймав їх досвід.

Уже зараз зрозуміло, що модель, за якою працює бюро – ефективна, але ми йдемо шляхом безперервних поліпшень.

– Ви співпрацюєте з Олексієм Іскосом – дизайнером світового рівня. Як склалося співробітництво? Хто кого знайшов?

– Олексій Іскос у 1990-ті роки переїхав з Харкова до Копенгагена і відтоді встиг створити предмети для знакових компаній – Hey, Norman Copenhagen, Gubi та інших. Для нашого бюро честь співпрацювати з таким дизайнером.

Близько року тому Олексій виступив у наших колег в дизайнерському шоурумі Prostir86. Ми підійшли до нього після лекції, познайомилися, розповіли про нашу компанію та продукти. Олексій виявився відкритою людиною і через пару місяців прочитав іншу лекцію – тепер уже на нашому майданчику.

Ми почали через Skype обговорювати можливість спільної роботи. Олексій запропонував декілька проектів. Кожна з ідей була цікава і опрацьована з урахуванням технологій і матеріалів, доступних в Україні. Надалі Олексій приїжджав, разом дивилися прототипи і допрацьовували деталі продукту. Ми презентували серію його підвісних ламп «15.77» навесні 2017 року. З досвіду знаю, що першу оцінку успішності проекту можна давати через рік-півтора після запуску у виробництво.

Спочатку концепція нашого бюро передбачає співпрацю з багатьма дизайнерами. Вже зараз ми випускаємо продукти, створені 23 авторами різного віку і з різним досвідом роботи. В майбутньому я хотів би, щоб кожен професійний український дизайнер створив для нас свою лінійку об'єктів. Після того як ми презентували серію світильників від Олексія Іскоса, стало надходити більше пропозицій про співпрацю від закордонних колег.

– Чи є перспективи в українських дизайнерів за кордоном?

– Закордонний ринок відкритий для нас, і завжди був відкритим. Українські дизайнери можуть працювати на ньому, і є люди, які вже досягли успіхів. Бар'єр між українським і закордонним ринком в першу чергу психологічний.

Важливим є те, що українські дизайнери мають власне обличчя, їм добре вдається створювати образи. Є глибина думки і оригінальний погляд – це цінують у світі. Що потрібно підтягнути – це навички аналізу ринку, роботу з технічною документацією і розуміння технологій, які застосовують іноземні виробники. Хороший дизайн – нескладний, завдання не в цьому. Хороший дизайн вирішує завдання найпростішим чином.

Зараз український дизайнерський продукт привабливий і конкурентоспроможний на міжнародному ринку. 45% від загального обсягу продажів нашого дизайн-бюро – закордонні контракти. І є помітна тенденція до збільшення цього відсотка. У техно-хабі The Dunes, який знаходиться в передмісті Парижа – 72 крісла V1, в офісі Unilever USA HQ в Нью-Йорку – понад 50 таких крісел. Це модель, яка відмінно підходить для просторих опенспейсів, сучасних офісів, коворкінгу. Крісла Q1 стоять у курортному комплексі Moon Palace Jamaica Grande на Ямайці. Меблі ODESD2 є в Японії, Сінгапурі, на острові Тасманія.

Висока оцінка наших розробок – те, що їх копіюють китайські компанії. Репліки наших бестселерів, крісел Q1 і V1, вже давно продаються в інтернеті. Наприклад, на Alibaba.com пластикова репліка йде з описом «Культовий скандинавський стиль трикутне геометричне крісло Q1». А копія V1 у червоному оксамиті та з принтом на задній поверхні довгий час стояла в лаунж-зоні стамбульського аеропорту – друзі, які потрапляли до Туреччини, надсилали нам фото.