7 найкращих фільмів Каннського кінофестивалю
Які стрічки варто запам'ятати і обов'язково подивитися
На минулих вихідних назвали переможців 72-го Каннського кінофестивалю. Головний приз отримала комедія «Паразит» корейця Пон Чжун Хо, але це не єдиний гідний «каннський» фільм. Mind провів на Лазурному березі півтора тижні та відібрав найвражаючі прем'єри фестивалю.
«Біль та слава»
Здавалося б, що нового може сказати Педро Альмодовар у 2019 році? Виявилося, може – його «Біль та слава», яку критики назвали найособистішим фільмом іспанця, розповідає історію хворого (тілом і душею) режисера, який подумки повертається в часи свого дитинства і перших сильних почуттів.
Альмодовар говорить як ніколи тихо, будує емоцію не на киплячих пристрастях, а на півтонах і поглядах Антоніо Бандераса. Результат – зрілий фільм головного іспанського майстра про примирення з самим собою.
Вам сподобається, якщо: ви любите «неепатажного» Альмодовара.
Вам не сподобається, якщо: вам не подобаються спокійні діалоги і фільми без особливого конфлікту.
«Озеро диких гусей»
Попереджаємо відразу: «Озеро диких гусей» – не з тих фільмів, які сподобаються всім. Це фактурний китайський неонуар про грізного, але благородного гангстера, який рятується від інших грізних і неблагородних мотовикрадачів (і від поліції водночас). Тут є все, що має бути в нуарах: гарна жінка, куріння під дощем, погоня. Хіба що немає канонічного жанрового сюжету.
Вам сподобається, якщо: ви здатні оцінити потужну візуальну культуру фільму навіть без очевидного сюжету.
Вам не сподобається, якщо: ви віддаєте перевагу трилерам, де все послідовно і зрозуміло.
«Тайне життя»
Мабуть найметафізичніший сучасний режисер Терренс Малік знову зняв фільм майже потайки від всіх, але цього разу – за чітким сценарієм.
Думки критиків (як завжди буває з Маліком) розділилися. І є через що. «Таємне життя» – глибокодумна християнська притча про те, як австрійський фермер відмовляється служити у вермахті та не визнає Гітлера. Стрічка триває три години. З одного боку, вражає фірмова маліковська гармонія природи, на тлі якої розгортається драма. З іншого – це довгий і складний для сприйняття фільм про страждання декількох людей, що йдуть за совістю проти системи. І так далі.
Вам сподобається, якщо: ви шукайте в кіно не тільки розваги та задоволення, але і нелегкої глядацької роботи.
Вам не сподобається, якщо: вам складно всидіти на одному місці більше двох годин.
«Портрет дами у вогні»
Якщо стрічка «Таємне життя» складна для сприйняття, то «Портрет дами у вогні» Селін Ск'ямми – навпаки. Фільм розповідає історію художниці XVIII століття, що приїздить на острів намалювати портрет якоїсь дівчини (її, до речі, грає партнерка Ск'ямми Адель Анель). У них не так багато часу – дівчину незабаром відвезуть до Мілана, щоб видати заміж за міланського купця. Тому художниця намагається зблизитися з дівчиною, вдаючись до різних хитрощів.
Вам сподобається, якщо: вам хочеться спокійного красивого кіно. У Селін Ск’ямми для цього є все: гарні жінки, ефектні (хоча і холодні) пейзажі, розкиданий по стрічці влучний і зрозумілий символізм.
Вам не сподобається, якщо: ви не любите мелодрами (і у вас немає серця).
«Одного разу в Голлівуді»
Новий фільм Квентіна Тарантіно однозначно став найгучнішою прем'єрою фестивалю – і за кількістю публікацій, і за хайпом у соцмережах, і за довжиною черг, що вишикувалися за 2,5 години до показів. Тарантіно не підкачав (хоча взагалі-то й не сказав нічого нового). Його «Одного разу в Голлівуді» – визнання в любові 1960-м, старому (і не завжди хорошому) кіно, а ще – повсюдні цитати на все на світі. Серед іншого – на самого себе. Це не докір: за 25 років, що минули з часу показу в Каннах «Кримінального чтива», він цілком заслужив на таке право.
Вам сподобається, якщо: ви хочете подивитися (а хто не хоче?), як Леонардо ДіКапріо зображує питущого актора старих вестернів і разом зі своїм водієм-каскадером (Бред Пітт) потрапляє в різноманітні колотнечі.
Вам не сподобається, якщо: ви не готові до більш зрілого, дорослого і спокійного Тарантіно (втім, це не стосується кінцівки – нічого спокійного в ній немає).
«Паразит»
Корейського режисера Пон Чжуна Хо у нас знають в основному завзяті сінефіли, а даремно: його новий фільм «Паразит» став, мабуть, найяскравішою подією фестивалю і чи не єдиним, на якому кричали «Браво!». Це історія безробітної сім'ї, що живе в напівпідвальному приміщенні. Син несподівано для себе влаштовується репетитором англійської в багатий будинок і потихеньку перетягує туди на роботу всіх своїх родичів. Далі відбувається абсолютне божевілля.
Вам сподобається, якщо: ви любите зрозуміле жанрове кіно, але при цьому хочете отримати щось більше, ніж просту сімейну комедію.
Вам не сподобається, якщо: ви не любите ексцентрики, особливо помноженої на азійський колорит.
«Маяк»
«Маяк» не був у основному конкурсі, але це не завадило йому стати великою фестивальною подією. Це естетський, чорно-білий, знятий на 35-міліметрову плівку хоррор про маяк, його доглядача (Віллем Дефо), помічника (Роберт Паттінсон) і душі померлих моряків у тілі чайок. До речі, цікавий факт: у ролі русалки тут з'являється українська модель Валерія Караман.
Вам сподобається, якщо: ви не проти подивитися, як Роберт Паттінсон з вусами намагається не зійти з розуму в компанії демонічного Віллема Дефо з трубкою.
Вам не сподобається, якщо: чесно кажучи, важко уявити, в якому випадку це може не сподобатися.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
