Режисерка Ася Ніколаєва: «Не готова проміняти результат на шлях»

Українська режисерка Ася Ніколаєва вже кілька років живе в Сан-Франциско. Ася знімає кліпи і фільми.

14 травня відбулася YouTube-прем'єра її документального фільму LEVGENIY («Левгеній»). Картина зібрала понад 100 000 переглядів. Режисерка не очікувала такого результату – для документального кіно це досить багато, вважає Ніколаєва. Водночас творці стрічки кажуть, що їхній фільм – своєрідна відповідь на стрічку Юрія Дудя про Кремнієву долину, що розповідає про успіхи IT-компаній, в яких працюють вихідці зі Східної Європи.

У той же час «Левгеній» – історія про інший бік американської мрії. Головний герой документального фільму, художник Євген Лапченко, кинув Київ, де йому не було чого втрачати, щоб спробувати реалізуватися в наймультикультурнішій країні світу – США. Але чи чекають там на нього?

Зараз творці фільму планують влаштувати онлайн q&a-сесію, щоб відповісти на запитання глядачів, які збирають на фейсбуці, – альтернатива стандартній пресконференції через карантин.

Mind поговорив з Асею Ніколаєвою про переїзд з України до США, фільм «Левгеній» і про те, як відкрити власний продакшен у Америці.

– Як на вас вплинув переїзд до США?

– У Сан-Франциско я стала конструктивніше дивитися на свої творчі плани. Зрозуміла, що круті та креативні ідеї є у ​​багатьох, а ось реалізовані та доведені до кінця можна порахувати по пальцях. Америка мотивує до реальних дій, а не просто до генерування потенційних планів. Тут країна нескінченних можливостей, тому єдине, до чого ти можеш себе тут привчити, це брати і робити!

– Фільм «Левгеній» показує інший бік американської мрії. З одного боку, нас там не чекають, а з іншого – всі в рівних умовах, і головне – це прагнення. Але якщо ваш фільм не про історію успіху, тоді про що має замислитися глядач?

– Було б здорово донести глядачеві думку про те, що короткого шляху до щастя не буває. І що найцікавіше, на цьому шляху важливий не результат, а сам процес. Левгеній йде навпомацки, слідуючи власним мірилам та інстинктам, і у нас теж є можливість пройти цей шлях разом з ним, зробити висновки, закохатися і закохати, придумати і реалізувати, розчаруватися і зробити вибір. Але головне в цьому всьому діапазоні випадкових подій – не втратити самого себе!

– Що потрібно, щоб відкрити свій продакшен у США, і скільки часу це забирає?

– Найголовніше для продакшена – це контент і чітке визначення своєї мети. Ми працювали над контентом понад три роки, ґрунтуючись на нашому попередньому кінематографічному досвіді та власних смакових відчуттях. А далі варто вимкнути будь-які забобони і рухатися назустріч поставленій меті.

Офіційне оформлення компанії (у нашому випадку LLC) забирає не більше двох тижнів. Добре, якщо є можливість найняти адвокатів-консультантів, які можуть допомогти з доречною порадою щодо оптимізації, виплати податків і з оформленням договорів з клієнтами.

Безумовно, у США все працює за іншими правилами, які непогано б вивчити заздалегідь. Нам, творчим людям, зазвичай непросто давати раду конструктивному і бюрократичному устрою бізнесу в Америці, але з цим можна працювати. Досвідчена і правильно мотивована команда – ось запорука успіху.

– Якими своїми роботами пишаєтеся найбільше?

– На сьогоднішній момент два головні проекти продакшену – це документальне кіно «Левгеній» і короткометражна драма «On a Whim». Друга стрічка зараз чекає на свою фестивальну історію, тільки-но ситуація у світі стане стабільнішою. Але після успіху «Левгенія» в онлайні ми не виключаємо можливості виходу нашого нового фільму на YouTube або на іншій професійній платформі.

Складно пишатися вже зробленими роботами. Ми ними задоволені, але кожну з них розглядаємо як чергову сходинку до нового проекту. Зараз я працюю над сценарієм повнометражного фільму і розумію, що для мене це серйозний Level up, до якого я йду вже впродовж багатьох років. А всі мої проекти, зроблені за цей час, кажуть про те, що ми дійсно вміємо насолоджуватися процесом, і жодний результат не готові проміняти на шлях. Бо саме на ньому народжується стільки правди і краси.