facebook.com
mind
Американська зброя для України: реальність і мрії

Американська зброя для України: реальність і мрії

І чого найбільше потребує українська армія

Цей матеріал також доступний російською
Американська зброя для України: реальність і мрії
Фото: прес-служба президента

Черговий візит до CША українського президента Петра Порошенка і рішення Конгресу про надання значного фінансування для оборонних потреб України на 2018 фінансовий рік (який, нагадаємо, починається вже в листопаді) викликали шквал коментарів, зміст яких широко варіюється – від «завтра «Джевеліни» будуть на Донбасі» до «як завжди, Україна не побачить ані копійки американських грошей». Mind запропонував Михайлу Жирохову, військовому експерту, автору книг і статей з історії локальних конфліктів ХХ століття, внести ясність у такі питання: що до цього моменту Україні постачали США, на яких умовах, а також що вкрай необхідно нашій країні, виходячи з реалій війни на Донбасі.

У чому на сьогодні полягає військова допомога Україні? З 2014 року країни НАТО і США почали надавати допомогу нашій країні в протистоянні зовнішній загрозі. Загалом, за деякими оцінками, за три роки вона досягла цілком пристойної суми у $250 млн. Однак в цю цифру не входять більшість позицій, що проходять по інших відомствах або програмах.

Так, для Держприкордонслужби діє проект міжнародної технічної допомоги «Сприяння реформуванню і зміцненню потенціалу Державної прикордонної служби». За цим проектом за короткий час американці передали на безоплатній основі 569 КХ-радіостанцій виробництва компанії Harris на $21 млн. До речі, завдяки цьому наші прикордонники наразі мають найрозгалуженішу мережу закритого зв'язку, і, умовно кажучи, з якого-небудь острова Зміїний можна без перешкод поспілкуватися з абонентом у Києві або Маріуполі. Свої станції отримали і кораблі берегової оборони. І ця програма триває – буквально днями посольство США передало для потреб прикордонного спецназу «Дозор» 30 монокулярів на суму близько $150 000.

А, наприклад, фінансування будівництва американцями об'єктів для військово-морських сил (оперативний центр управління, ремонтна майстерня для катерів тощо) проходить за іншою програмою – Foreign Military Construction Sales. Чи варто говорити, що підготовка наших військових і реабілітація поранених фінансуються за зовсім іншими програмами? Так що, говорячи про допомогу США для Збройних Сил України, варто брати до уваги велику кількість її каналів. Однак все це на даний момент – поставки нелетальної зброї, за західною термінологією.

«Джевеліни» – Україні: міф чи реальність? Уже третій рік Україна на всіх рівнях говорить про те, що для захисту від домагань «північного сусіда» вона потребує оборонного озброєння. Але поки лише Литва поставила невелику партію великокаліберних кулеметів ДШКМ і патронів калібру 5,45 мм. Говорячи ж про озброєння цього типу, багато політиків і громадських діячів згадують насамперед про протитанкові ракетні комплекси «Джевелін». Але при цьому не говорять про дві речі – їхню вартість та кількість. Ці американські надефективні комплекси коштують від $250 000, а кожен постріл – $50 000. А тепер залишилося прикинути, скільки їх потрібно на фронт протяжністю 400 км і за наявності близько 300 танків у незаконних збройних формувань на окупованій частині Донбасу. Таких грошей нам ніхто і ніколи не дасть – і, на жаль, це реальність, хочемо ми цього чи ні.

Які потреби нашої армії в американській зброї? Аналізуючи досвід бойових дій на Донбасі, приблизно їх можна сформулювати. І тут у пріоритеті зовсім інші речі – перш за все це БМП «Бредлі». У ході бойових дій українська армія втратила з тих чи інших причин більшу частину парку БМП-2. Дійшло до того, що довелося масово залучити «стародавні» БМП-1. Армії на передовій дуже потрібні багатоцільові «Хамві» і бронеавтомобілі MRAP. Наші виробники намагаються перекрити ці потреби, але виходить не дуже – буквально «в годину по чайній ложці», а техніка для доставки особового складу потрібна вже сьогодні. І це американцям цілком під силу: «Хамві» масово знімаються з озброєння і сотнями відправляються на зберігання або стратегічним союзникам по всьому світу (від курдів до афганських силовиків).

Дуже потрібні контрбатарейні радари далекого радіусу дії, причому не ті малопотужні контрмінометні зразки, які постачалися наприкінці 2014 року і вже встигли повоювати під Дебальцевим. До того ж бажано, щоб ці зразки були без урізаних функцій, що дозволяло б коригувати вогонь у відповідь по позиціях далекобійної артилерії та РСЗВ противника. Можна відзначити і крайню нестачу на фронті армійських розвідувальних безпілотників далекого радіусу дії із захищеним каналом зв'язку. Отримані від США Raven RQ-11B з аналоговим каналом в умовах активного застосування російських засобів радіоелектронної боротьби виявилися малоефективними і нині виведені на «другу лінію».

І лише в кінці переліку варто поставити протитанкові комплекси, що будуть потрібні тільки в разі повномасштабного наступу, а зараз, в умовах позиційної війни, вони просто не приносять користі. А для моменту «великої війни» набагато важливіші інші інструменти гібридної війни у вигляді цільових грошових фондів для розвитку нашого військово-промислового комплексу. Адже Україна все ще в змозі виробляти протитанкові ракети, хоча і попереднього покоління, але дешевше і масово – були б гроші.

Що ще потрібно Україні для ефективної оборони? Багато хто забуває про інший аспект американської допомоги: крім безпосередніх постачань, для нас набагато важливіший, наприклад, обмін даними з американською розвідкою в реальному часі або підготовка наших військових за стандартами НАТО. У цьому напрямку зроблено дуже багато. Так, лише в рамках британської операції Orbital на початок 2017 року було навчено 3000 українських військових. А є ще як мінімум канадська і американська програми, що вже довели свою ефективність.

Причому наших військових вчать не тільки наступати і оборонятися, а й, наприклад, таким вкрай потрібним речам, як розмінування території, оперативне планування, а також багатьом іншим моментам, що кардинально відрізняються від радянських стандартів, за якими навчалася левова частка офіцерів середньої та старшої ланки.

Що в підсумку отримаємо? Судячи з усього, найближчим часом ми не побачимо масових постачань американської зброї, але як мінімум прийде велика партія «Хамві» (про що побіжно вже згадувалося в ЗМІ), пара катерів берегової охорони типу «Айленд». Цілком можливо, партія засобів радіоелектронної боротьби.

І це тільки з США. Але не варто забувати ту саму Канаду – адже не обговорювати ж «вільну економічну зону» туди поїхав наш президент одразу після Вашингтона. Є ймовірність, що ми побачимо в степах Донбасу й інше європейське озброєння. З останніх прикладів – іспанські компоненти для мобільного мінометного комплексу (про що ще у 2015 році ми могли тільки мріяти).

Загалом і в цілому можна говорити про те, що співпраця із США і Заходом у військовій сфері переходить на абсолютно новий рівень, і це не може не радувати.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Viber та Telegram