facebook.com
mind
8 ілюзій лідерства: як навчитися вести за собою людей

8 ілюзій лідерства: як навчитися вести за собою людей

Та які пастки чекають на шляху до лідерства

Цей матеріал також доступний російською
8 ілюзій лідерства: як навчитися вести за собою людей
Особистий архів Александроса Сайкойоса

Александрос Сайкойос є професором Бірмінгської Бізнес Школи Університету міста Бірмінгем (Великобританія). Він спеціалізується на таких темах, як Лідерство і Комплексність, Нейро-лідерство, Міжнародне управління HR та управління системою оцінки результатів. Професор Сайкойос має великий досвід у консультуванні з питань розвитку лідерства, а також викладає лідерство та нейропідхід у лідерстві для керівників в різних країнах.

Александрос Сайкойос є співавтором книги «Нейробіологія для лідерів: адаптивний лідерський підхід», виданої у Лондоні, а також є одним із спікерів заходу Playing with the Brain, який відбудеться 14 грудня в Києві.

«Немає гірших людей, ніж ті, які вірять, що завжди праві», – так колись говорив мені дідусь. Я пам’ятав ці слова з дитинства, але лише згодом зрозумів, що вони означають, особливо під впливом сім’ї та школи, які змушують нас завжди бути «правильними». Правильною особистістю, правильним школярем, правильним громадянином. Але це середовище не дає нам шансу прийти до «правильності» через власні досвід та судження. Ми вчились на власних помилках. Через намагання розпізнати і зрозуміти природу людської поведінки та як вона може впливати на наше вміння знаходити сенс у всьому, що нас оточує, а також на те, як ми приймаємо рішення. Ніхто не готує нас до людських ілюзій – ситуацій, коли наша свідомість (включаючи знання, досвід, емоції, переконання та цінності) вважає щось правильним і приводить до суджень, рішень і дій,  далеких від того, щоб бути «правильними».

Ілюзії завжди ведуть до обмеження нашого вміння аналізувати і справлятися з емоціями «правильно». Ілюзії є частиною щоденного життя лідерів і людей, які приймають рішення, пов’язані з іншими людьми. Протягом близько вже 15 років роботи науковцем і консультантом я зустрів більше ніж 3000 людей, що займають лідерські посади. З багатьма із них у мене були професійні, академічні і (з декількома) особисті відносини. Більшість із цих людей надихали мене продовжувати досліджувати феномен, який ми називаємо «лідерством». Вони також надихали мене власним прикладом (у деяких випадках), даючи шанс спостерігати за їхньою поведінкою та розуміти їх.

Спостерігаючи за ними, мені згадалися слова мого дідуся. Хоча більшість із цих лідерів мали такі позитивні лідерські якості, як енергія, інтелект та впевненість, в той же час я помічав і величезне невміння брати до уваги людей, лідерами яких вони є, а також контекст, в якому вони знаходяться. У багатьох випадках їхнє відношення було надто зарозуміле, хоча вони так не вважали, нехтуючи реальними потребами підлеглих, а також не беручи до уваги контекст ситуацій. Аналізуючи, що відбувається, а також чому люди себе так поводять, я зрозумів, що причиною цього є ряд ілюзій, які на них впливають. Я зміг визначити загалом вісім із них, хоча вважаю, що щось могло і пройти повз мою увагу, оскільки я також людина, і так, я також не завжди правий. Нижче наведено список, який можна використати, щоб зрозуміти, чи потрапляєте ви під дію цих ілюзій. Також наступного разу можна спробувати уникнути їх, хоча тут також немає ніяких гарантій.

Ілюзія, що ви все розумієте

Перша ілюзія – це хибна думка лідерів про те, що вони завжди розуміють, що відбувається навколо них. Чи це через те, що так раніше відбувалось. Чи це пов’язано з їхньою впевненістю, що вони можуть читати між рядків. Чи ще щось. Немає значення, в чому причина, проблема у тому, що ця ілюзія присутня. Чим більше ми віримо в те, що розуміємо, що відбувається і чому, тим більше ми піддаємось впливу цієї ілюзії, і тим більші шанси неправильно трактувати, або загалом не розуміти ситуацію.

Ілюзія достатніх знань

Часто лідери думають, що їхніх знань достатньо, для того щоб приймати будь-які рішення. У більшості випадків причиною цього є технічні знання та експертний досвід. Звичайно, що вони мають велике значення, ніхто не пропонує їх ігнорувати. Але це також і пастка, оскільки через надмірну впевненість у цих знаннях, разом із нехтуванням складного середовища, в якому ми живемо, вона веде нас до невірних висновків. Лідери базують свої рішення і вчинки на технічних знаннях і досвіді, не беручи до уваги те, що іноді (не хочу говорити що часто, хоча так і насправді є) їх недостатньо для того, щоб приймати хороші рішення. Нам слід навчитись використовувати наші практичні судження, які згодом стають нашими вчинками, щоб усвідомити, що наших знань і досвіду може бути недостатньо.

Ілюзія важливості цифр і прорахунків

Ця ілюзія існує через феномен довгого керівного підходу, який ще досі користується популярністю. В основному лідери спілкуються і приймають рішення на основі цифр. Рішення приймаються на основі цифрових доказів, закриваючи очі на те, що далеко не всі важливі речі в нашому житті можна прорахувати. Я бачив лідерів у своєму житті, які говорили мені, що цифри завжди говорять правду і ніхто не зможе посперечатись з математикою, або, що ще гірше, зі статистикою. Звичайно, це неправда. Я не говорю, що цифри нам шкодять, але вести за собою людей, керуючись тільки такими принципами, абсолютно точно призведе до демотивації, деморалізації, зниження результативності і відтоку кадрів.

Ілюзія переваги та самостійності

Четверта ілюзія пов'язана із впевненістю, що всього можна досягнути самим, без інших людей. І найдивнішим у цій ситуації є те, що ніхто не визнає, що від цього страждає. За моїми спостереженнями, це вже змінюється на краще, але все ще присутнє в поведінці лідерів. Вони все ще діють і приймають рішення на основі власних можливостей, і переконанні, що вони самі знають, як краще. Така поведінка дає подвійний ефект. По-перше, більшість із таких людей швидко вигорають. Причина – в їхній манії все контролювати, яка не дозволяє їм звертати увагу на важливі речі, а тільки змушує їх витрачати свою енергію на велику кількість непотрібних деталей. По-друге, вони демотивують своїх підлеглих, оскільки показують їм, що вони їм не довіряють, втручаючись у кожну деталь. Таким чином вони залишаються самі.

8 ілюзій лідерства
Особистий архів Александроса Сайкойоса

Ілюзія отримання більше і більше інформації

Дана ілюзія полягає в тому, що лідери впевнені, що мають доступ до якіснішої інформації, ніж інші. Ми живемо у світі, де інформація всюди і в неймовірній кількості. Але не вся інформація цінна. І тут у нас дві проблеми. Перша, будучи людськими істотами, у нас немає вміння критично аналізувати велику кількість інформації раціонально і рухатись у напрямку правильного рішення. Друга полягає в тому, що чим більше ми збираємо і аналізуємо інформацію, тим більше заплутуємось і не можемо прийняти рішення. Я зустрічав лідерів, які розглядали надто багато варіантів, уникаючи прийняття рішень, і тим самим збивали з пантелику свої команди. На відміну від інших, які зосереджувались на декількох опціях, володіючи лише певною частиною інформації. Вгадайте, хто із них був успішнішим?

Ілюзія передбачень

Дуже популярна ілюзія, яка полягає у впевненості в тому, що ми можемо передбачити майбутнє на основі лише інформації з минулого. Я вже писав раніше, що в більшості випадків ми використовуємо цифри для прийняття рішень. А ці цифри – це, як правило, історична інформація про те, що вже колись відбувалось. Автоматично лідери думають, що те, що траплялось колись, обов’язково повториться знову. Це велика помилка! Це загальна помилка, яку кожен із нас повторює. І лідери тут не виняток. Лідери, будуючи людськими істотами, також люблять передбачувати. Передбачення рятують нас від страху невідомого. І нам, як правило, вельми комфортно відчувати впевненість у тому, що ми знаємо, що буде далі. Мабуть, у цьому немає нічого страшного, але чи можемо ми насправді щось передбачати? Відповідь скоріше «так», але з дуже маленькою ймовірністю. Отже, що трапляється, коли лідери впевнено, базуючись на минулому досвіді, передбачають майбутнє? Мабуть, ви вже знаєте відповідь – вони знову потрапляють у пастку.

Ілюзія контролю

Наступна ілюзія виникає тоді, коли лідери вірять у те, що у них все під контролем (проекти, департаменти, підрозділи, організації). Ця ілюзія не нова. Її природа пов’язана з людською потребою передбачати і контролювати наше навколишнє середовище, збільшуючи шанси на людське виживання. У більшості випадків лідери намагаються контролювати поведінку підлеглих, встановлюючи правила, і саме в момент встановлення нових правил виникає ілюзія контролю. Іншими словами, лідери встановлюють правила, багато правил, для того щоб привести все в порядок і встановити контроль. Вони вірять у те, що людям потрібні ці правила і що вони будуть їх дотримуватись.

Це хибне судження. Встановлення правил стає рутинним. Це трапляється не тому, що ми погані, а тому що все, чим займаються люди кожного дня, стає рутинним. Проблеми починаються тоді, коли хтось починає трактувати рутинні правила на свій розсуд. Саме тоді виникає хаос і плутанина, а безлад бере гору над порядком. Я не проти правил, принаймні у більшості випадків. Я веду до того, що лідери потрапляють у пастку ілюзії контролю тоді, коли вірять у те, що людську поведінку можна обмежити певною «коробочкою повною правил». Контроль – це ілюзія, особливо тоді, коли це стосується запровадження правил. Лідери повинні пам’ятати про це.

Ілюзія наслідування «справжніх лідерів»

Останню ілюзію я називаю «матір’ю всіх ілюзій». Лідери, як правило, багато читають і володіють достатньою кількістю інформації. Також вони намагаються слідувати прикладам поведінки їхніх «прототипів справжніх лідерів». Часто на моїх лекціях MBA я пропоную студентам назвати приклади хороших лідерів. У більшості випадків я отримую у відповідь імена відомих людей з бізнесу або політики. Тоді я запитую: «А звідки ви знаєте, що вони хороші лідери?» Після цього, як правило, тиша. Деякі відповідають, що вони просто це знають. Так. «Але звідки?» – я наполягаю. І тоді вони відповідають, що з книжок, преси, і останнім часом з соціальних мереж. Вони ніколи не зустрічали цих людей, у них ніколи не було можливості оцінити, що насправді вони зробили, вони не розуміють контексту їхньої поведінки.

Насправді немає нічого поганого в тому, щоб наслідувати когось. Проблема в тому, що у намаганні імітувати когось ми можемо не звертати увагу на інших людей і контекст кожної із ситуацій. А ще більша помилка – виправдовувати свою поведінку лише наслідуванням когось. Тоді, коли ця ілюзія захоплює нашу свідомість (я багато разів спостерігав це), люди перестають помічати власні обмеження і помилки, а також звинувачують інших людей у власних провалах. Я люблю говорити на лекціях, що нам як лідерам є набагато більше чого повчитись у людей, які не змогли чогось досягти (суспільство, як правило, не дуже любить про це слухати). Окрім цього, нам варто більше вчитись у людей, які знаходяться поряд, хто є частиною нашого рутинного життя і перебуває у тому ж контексті, що й ми.

Повертаючись до слів мого дідуся, мушу визнати, що він був правий. На жаль, я не розумів його тоді, але мій досвід спілкування з людьми допоміг мені до цього прийти. Суспільство, в якому я виріс, не захистило мене від цих ілюзій, але дозволило розвинути практичне мислення. Саме практичне мислення може допомогти вам уникати вищенаведених ілюзій. Отож, тепер у вас як лідерів є два виходи. Перший, пам’ятати, що такі ілюзії існують, і не дозволяти їм впливати на ваші рішення і дії. Другий – не звертати на них уваги і продовжувати свою модель поведінки. Другий варіант також непоганий, оскільки дозволить мені продовжити дані дослідження, збільшити перелік ілюзій і написати про це в наступних статтях.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Viber та Telegram