Підсумки-2017: в якому стані боєготовність українських сил стримування
І чому зарано говорити про повне переозброєння або перехід на новий якісний рівень української армії
Традиційно грудень – час підбиття підсумків у найрізноманітніших сферах. Вже четвертий рік поспіль пильна увага українського суспільства прикута до оборонного сектора, і перш за все до армії, задіяної у війні на Донбасі. Починаючи з осені 2014 року, уряд узяв курс на модернізацію наших збройних сил, причому процес час від часу коригується іноземними радниками і спрямований на поступовий перехід до стандартів підготовки та озброєння НАТО.
Але оскільки наш оборонний бюджет все-таки є досить скромним, щороку основне фінансування видається на якийсь певний рід і вид військ. У 2017 році акцент був зроблений на артилерійське озброєння і ППО, тому з проханням зробити невеликий огляд саме цих напрямків Mind звернувся до історика, військового експерта Михайла Жирохова.
Ракетобудування. Без сумніву, однією з основних програм, яка реалізується в останні роки військово-промисловим комплексом України, є ракетна. У рамках державного фінансування із залученням іноземного капіталу йдуть роботи відразу по декількох напрямках – тут і розробка високоточної РСЗВ «Вільха», і оперативно-тактичного ракетного комплексу «Грім-2», і протикорабельної ракети «Нептун», і крилатої ракети «Коршун».
Природно, більша частина робіт проходить під грифом «секретно» та «абсолютно секретно», проте деякі результати – у наявності. Перш за все це стосується проекту «Вільха», який починався як модернізація радянського «Смерча», а у підсумку виріс у повноцінну ракетну систему. Станом на кінець грудня 2017 року реалізовано всі необхідні роботи і пуски для передачі комплексу на державні випробування, які обіцяють провести швидко, і вже до кінця наступного року прийняти комплекс на озброєння ЗСУ.
З приводу характеристик є певні розбіжності, але можна говорити, що в Україні створені високоточні ракети, які можуть вражати цілі на відстані до 120 км із точністю не більше, ніж 10 м. І найголовніше – судячи з усього, вперше за історію країни створено повний цикл виробництва 300-мм коректованих некерованих снарядів, включаючи такий складний елемент, як корпус.
Артилерія. Серйозні зміни відбуваються і в артилерії, яка зарекомендувала себе під час активної фази війни на Донбасі як основний вогневий засіб ураження противника – за деякими даними, від дій артилерії противник поніс до 80% втрат.
Перш за все модернізації піддається реактивна артилерія. Найбільш масовою системою реактивного вогню в ЗСУ залишається 122-мм «Град», для якого Харківське конструкторське бюро машинобудування ім. А. А. Морозова (ХКБМ) запропонувало варіант модернізації «Верба». У 2017 році була показана не тільки сама машина, але й транспортно-зарядна машина на базі КрАЗ.
На цій же базі на черговій виставці «Зброя та безпека-2017» був продемонстрований і 220-мм «Ураган». Однак поки грошей у бюджеті немає, військові реалізують дешевший варіант модернізації – зі заміною двигуна і деяких інших основних компонентів шасі.
Цікавим напрямком є спроби використання 80-мм авіаційних некерованих ракетних снарядів С-8. Справа у тому, що на складах їх накопичилося досить велика кількість. Також освоєно переоснащення і виробництво на ДАХК «Артем» під назвою РС-80 ПО, тому не використовувати було б неправильно. У 2017 році були проведені випробування РСЗВ на базі гусеничного артилерійського тягача МТ-ЛБ, а на виставці «Зброя та безпека-2017» був представлений варіант і на базі польського вантажівки STAR 265M2 – ZRN-01 Stokrotka.
Причому цікаво, що в останньому випадку проект – спільний з польською WB Group, і позиціонується не тільки як піхотна система для знищення наземних цілей, а й, що більш цікаво, як засіб боротьби з безпілотними апаратами противника. За заявою виробника, система виявлення цілей, яка включає український радар, оптичні прилади і цифрову систему управління вогнем польського виробництва, дозволяє виявляти навіть малі безпілотні апарати, у тому числі з композитних «прозорих» матеріалів, на відстані до 10 км.
Новітня реактивна система залпового вогню «Верба»
За рахунок насичення мінометами серйозно зміцнюється міць підрозділів низової ланки рота – взвод. Так, тривають поставки 120-мм мінометів «Молот». У підрозділи Сил спеціальних операцій масово йдуть 60-мм міномети – поки що іноземного виробництва, а найближчим часом – і вітчизняного. Наразі немає повідомлень про роботи у напрямку виробництва вітчизняного аналога радянського 82-мм ПМ-37 – «Верби», про що було заявлено в 2016 році.
Абсолютно незрозуміла ситуація з модернізацією самохідної артилерії. Починаючи з 2015 року військові робили акцент на модернізації 122-мм САУ 2С1 «Гвоздика» і 152-мм САУ 2С3 «Акація» силами харківських підприємств, проте в 2017 році несподівано для всіх командування Сухопутних військ заявило про можливість прийняття на озброєння польської 155-мм САУ «Краб».
Такий вибір викликає масу запитань – так, в Україні є ще досить велика кількість снарядів калібру 152 мм і немає виробництва снарядів 155 мм. З іншого боку, в «Крабі» фактично занадто мало власне польських складових, щоб говорити про якусь продуктивну співпрацю із західним сусідом. Єдиним поясненням може бути бажання конструкторів накопичити досвід у розробці та виробництві самохідної гаубиці з картузним заряджанням (нагадаємо, що всі радянські зразки мають гільзове заряджання).
Боєприпаси. Ще одним важливим напрямком розвитку Сухопутних військ є виробництво боєприпасів – і тут у 2017 році стався серйозний прорив.
У листопаді «на камеру» були проведені стрільби боєприпасами українського виробництва. Були показані 30- і 152-мм снаряди, а також гранати ВОГ для підствольних гранатометів. Саме ці позиції на сьогоднішній день – у дефіциті, і закуповуються за валюту в низці східноєвропейських країн.
Не можна не відзначити, що в якійсь мірі «боєприпасний голод» обумовлений і негативними факторами, як-то регулярні вибухи складів. На жаль, дві великі пожежі сталися і в 2017 році – на артилерійських складах зберігання сектора під Маріуполем і в Калинівці Вінницької області.
Системи ППО. Ще одним напрямком розвитку й модернізації ЗСУ стало зміцнення системи протиповітряної оборони країни. За 2014-2017 роки заводський ремонт пройшли 65% ЗРК С-300П і 20% «Бук-М1». Крім того, лише за поточний рік були приведені до ладу шість дивізіонів таких комплексів. На озброєння також заново прийняті ЗРК С-300В1 і ЗРК «Тор» (виведені з бойового складу ще до 2014 року).
За 2017 рік, згідно з офіційними даними, до війська поставлені 16 відремонтованих і модернізованих РЛС, а також доведена до ладу автоматична система управління ППО.
Поступово укомплектовуються технікою чотири зенітно-ракетних полки Сухопутних військ – так, на святкуваннях на честь Дня Захисника України 15 жовтня було передано ще три модернізованих ЗРК ближньої дії «Оса-АКМ». У війська також поступово повертаються ЗСУ-23-4 «Шилка», є варіанти модернізації на новій елементній базі, хоча про прорив у цьому питанні говорити рано.
ЗРК ближньої дії «Оса-АКМ»
В інтересах іноземного замовника – Анголи – проведені роботи з модернізації хоча і застарілого, але все ще ефективного комплексу С-125. У перспективі за таким варіантом можлива модернізація всього наявного парку таких ЗРК в Україні, що значно посилить об'єктову ППО.
Ще один позитивний момент – підприємство «Візар» опанувало ремонт ракет 5В55 ЗРК С-300ПТ/ПС і 9М38М1 ЗРК «Бук-М1», що дозволяє говорити про часткову забезпеченість нашої ППО ракетами основних комплексів.
Поки немає ніякої конкретної інформації щодо продовження робіт з перспективного ЗРК «Дніпро». Оскільки, згідно з первинною інформацією, він створюється на основі ракети Р-27 класу «повітря – повітря», існує цілком обґрунтована думка, що «Дніпро» є проектом «Нарва», який був запропонований полякам.
Загалом можна говорити про те, що в 2017 році головна увага приділялася тим видам і родам військ, які є основним засобом купірування та стримування можливої масштабної агресії Російської Федерації – Повітряним силам, ракетним військам і артилерії Сухопутних військ.
Очевидно, що основним завданням наших збройних сил у разі такого вкрай негативного сценарію розвитку подій є нанесення противнику неприйнятного збитку – ні про який довгостроковий опір, а тим більше перемогу мова йти не може з огляду на непорівнянність сил і засобів. І на даний момент завдання посилення саме цього напрямку реалізується досить успішно, хоча говорити про повне переозброєння або перехід на новий якісний рівень поки не доводиться. Усе впирається у фінансування.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
