Чужі тут не заправляють: чи введуть в Україні квоти на імпортний бензин

У той час як великі мережі АЗС, що реалізують переважно імпортне паливо, ще не встигли оговтатися від найбільших у галузі штрафів, накладених наприкінці 2016 року Антимонопольним комітетом, на них чекає ще один неприємний сюрприз. ПАТ «Укртатнафта» звернулося до Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) із заявою про проведення спеціального розслідування щодо імпорту бензинів і дизельного палива, про що стало відомо в кінці березня. Мета – квотування імпорту нафтопродуктів, що надходять на український ринок. Фахівці адвокатського об'єднання Arzinger спеціально для Mind проаналізували передумови такого кроку і той історичний досвід, який Україна вже має у розв'язанні подібних суперечок. А також те, чи дійсно подібні обмеження здатні захистити інтереси вітчизняного споживача.

У чому справа? Вимоги ПАТ «Укртатнафта» полягають у триетапному (з травня по жовтень нинішнього року) введенні квот на безмитний імпорт бензинів залежно від країни походження. Так, на паливо з Росії та Білорусі передбачається ввести обмеження в розмірі 50% (з подальшим зниженням до 30%) від обсягу українського ринку; для бензинів, що надходять з території інших країн – у розмірі 30%. Аналогічний режим квотування за тими ж ставками і джерелами походження пропонується запровадити і для дизельного палива.

Імпортовані обсяги пального понад встановлених квот пропонується обкласти загороджувальним митом у 29,3% від митної вартості для бензинів і 30,7% – для дизеля.

На думку «Укртатнафти», протекція держави необхідна, оскільки імпорт бензинів і дизельного палива, який зростає і на сьогодні становить близько 60-80% обсягу українського ринку, не дозволяє відновити вітчизняну нафтопереробку. А поступове зниження залежності України від імпортних енергоресурсів відповідає національним інтересам держави.

При чому тут СОТ? Процедура проведення торгових спецрозслідувань щодо висхідного імпорту регулюється Законом України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» з урахуванням міжнародних торгових угод, стороною яких є Україна, а також правилами і практикою Світової організації торгівлі (СОТ), членом якої Україна є з 2008 року.

Таким чином, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) як спеціальний орган, уповноважений на порушення торгових розслідувань і прийняття відповідних рішень, у своїй діяльності зобов'язана керуватися принципами і підходами, які склалися в системі розгляду міжнародних торговельних суперечок у рамках СОТ.

Проведення будь-яких торгових розслідувань національними органами членів СОТ ретельно моніториться цією організацією. Більш того, рішення МКМТ щодо введення захисних торгових заходів в інтересах вітчизняного виробника може бути в подальшому оскаржене зацікавленою стороною («постраждалою» країною експорту в Україну) в рамках органів СОТ.

А чи був уже подібний досвід? Сьогоднішня ініціатива представників вітчизняної нафтопереробки ввести протекціоністські заходи від імпортного палива є далеко не першою спробою в новітній історії України.

Так, у грудні 2011 року МКМТ припинила без застосування спеціальних захисних заходів раніше почате спецрозслідування щодо бензинів, дизельного палива і деяких інших продуктів нафтопереробки. У своєму повідомленні Комісія вказала, що імпорт нафтопродуктів не здійснювався в тих обсягах, які завдали або могли завдати істотної шкоди вітчизняним виробникам. Крім того, національні інтереси України не вимагають застосування до такого імпорту спеціальних захисних заходів.

Після проваленої спроби ввести спеціальні захисні заходи, в 2013 році послідувала спроба почати антисубсидиційне розслідування відносно нафтопродуктів з Білорусі. МКМТ відмовилася навіть починати цю справу, враховуючи, що для початку розслідування наданих доказів було недостатньо. Крім того, МКМТ прийняла до уваги існуючі на той час проблемні питання з постачанням в Україну сирої нафти, а також відсутність підтримки таких заходів з боку найбільших нафтопереробних підприємств країни.

Ці прецеденти можуть істотно вплинути на подальший розгляд заяви ПАТ «Укртатнафта». У той же час, в українській практиці існують і негативні приклади проведення спецрозслідування, які набули широкого світового розголосу і ввійшли до підручників з торговельного права.

Українські «граблі» – кейс автопрому. Найбільш резонансний приклад стосується розслідування і подальшого рішення МКМТ, ухваленого в квітні 2013 року, про введення спеціальних мит щодо імпортних автомобілів незалежно від країни походження товару терміном на три роки.

За результатами розгляду цієї справи спеціальною панеллю арбітрів при СОТ, було встановлено низку порушень міжнародних угод, стороною яких є Україна, при прийнятті Комісією свого рішення. Україна не оскаржила висновок панелі арбітрів в апеляційному порядку, і, з огляду на істотний міжнародний тиск, МКМТ в 2015 році добровільно скасувала введення мит щодо імпортного автопрому.

Серед іншого, під час перегляду кейса автопрому панеллю арбітрів при СОТ, Україні нагадали основні підходи, які стосуються правових стандартів проведення спеціальних торгових розслідувань, а саме:

• При розгляді фактів зростаючого імпорту потрібно довести, що таке зростання в нещодавньому часі було несподіваним, різким і значним. Цей стандарт доведення чітко відображає основну концепцію та ідеологію, яка закладена в міжнародному торговому праві – спеціальні захисні заходи є надзвичайними заходами захисту, які вводяться у виняткових випадках «непередбаченого розвитку» (критичного імпорту, який загрожує зростанню).
• Шкода (або потенційна шкода) національному виробнику не повинна приписуватися імпорту, якщо є інші фактори, що перешкоджають розвитку вітчизняного виробництва. Наприклад, навряд чи можливо звинувачувати імпорт у відсутності інвестицій з боку власників у модернізацію застарілого обладнання та активів, у низькій інвестиційній привабливісті галузі, з огляду на глобальні тренди, тощо.

Що відбувається зараз? До появи «кейса автопрому» серед вітчизняних виробників часто існувала думка, що процедура спеціальних розслідувань – найлегший шлях до того, аби перекрити одним махом імпорт конкуруючого товару відразу по всіх каналах. А стандарти доведення нібито найнижчі в порівнянні з суміжними антидемпінговими та антисубсидиційними розслідуваннями. У той же час, як показала практика, це далеко не так.

Міжнародний резонанс, який викликала «справа автопрому», на деякий час дійсно знизив юридичну привабливість інструменту спеціальних розслідувань. Однак за останні 2-3 роки, як показує практика МКМТ, «попит» на спецрозслідування знову зріс – у 2016 році Комісія ухвалила рішення про введення спеціальних заходів щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків і листів з поліуретану, а в 2017 році розпочато спеціальне розслідування щодо імпорту сірчаної кислоти і олеуму.

Чи враховуються на сьогодні попередні «стусани», отримані МКМТ у кейсі автопрому – питання відкрите.

На необхідність скорочення залежності від російських нафтопродуктів посилається і ПАТ «Укртатнафта» – і, очевидно, це важливий фактор, який може вплинути на подальшу позицію МКМТ у цій справі.

Також на сьогодні все більше міцніє позиція споживача в торговельних розслідуваннях – його думка може мати істотний вплив на остаточне рішення. А з огляду на величезну соціальну важливість ринку нафтопродуктів – будь-який ціновий сплеск на заправках як результат можливого введення квот і загороджувальних мит на імпортне паливо, а також подальше неминуче підвищення цін на паливо вітчизняних виробників як результат дедалі більшого попиту – може спричинити серйозні соціальні і економічні потрясіння в країні.

Чого чекати далі? З огляду на викладене, можна резюмувати, що процедура проведення спеціального розслідування, при об'єктивному і правильному підході з боку регуляторів, вимагає найвищих юридичних стандартів доведення і грамотного правового балансування інтересів багатьох учасників. А виходячи з існуючих правових прецедентів і фактичного стану речей на ринку – навряд чи є панацеєю і адекватним рішенням існуючих об'єктивних проблем у вітчизняній нафтопереробній галузі.

Поки ж у Комісії є 30 днів з моменту отримання заяви від ПАТ «Укртатнафта», щоб розглянути питання і прийняти рішення про наявність чи відсутність достатніх підстав для проведення спеціального розслідування.