Корпоративне управління: як зміниться керування державними та приватними підприємствами
І що передбачає новий закон
Днями набув чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління» (відповідний законопроєкт №5593д). Документ, ухвалений Верховною Радою наприкінці лютого 2024 року, покликаний забезпечити ефективну та прозору діяльність державних підприємств. Чому останні потребують таких змін і як із цим допоможе новий закон, розповів Mind партнер-засновник і керівний партнер юридичної компанії Arzinger Тімур Бондарєв.
Читайте також: Реформа корпоративного управління держсектору: в очікуванні змін
Україна є класичним прикладом державного капіталізму, оскільки має велику присутність у багатьох секторах економіки. Ця присутність забезпечується не лише завдяки традиційно значному регуляторному впливу майже на всі сектора економіки, а й завдяки великій частці держави в багатьох секторах.
Так, приріст державної частки в банківському секторі країни протягом останніх років, за різними оцінками, впевнено перевищує 60%.
Попри те що значна кількість колишніх публічних активів змінила власника, держава продовжує залишатися великим гравцем майже в усіх секторах економіки. Не в останню чергу саме завдяки колишнім радянським державним активам.
Війна також зробила свій внесок: внаслідок санкційної політики держави значні активи, які належали підсанкційним особам, змінили власника й набули державного статусу.
Відповідно постали питання, як саме націоналізовані активи мають бути інтегровані, який саме державний орган має здійснювати роль власника щодо таких активів та яка їхня подальша доля – залишення в державній власності та подальше ефективне управління чи приватизація?
Зважаючи на те, що в деяких випадках йдеться про націоналізацію лише частки відповідних наявних бізнесів (найбільш відомий приклад – ТРЦ «Океан Плаза»), постає питання якісного структурування подальшого ефективного співіснування приватного та публічного власника, а в цій сфері, відверто кажучи, держава не має відповідного досвіду.
Читайте також: Вудка, а не риба: чому реформу корпоративного управління в держсекторі потрібно завершити якнайшвидше
Чи є держава ефективним власником?
На це запитання, напевно, важко знайти однозначну відповідь, адже присутність держави в деяких секторах економіки безсумнівно є виправданою.
Водночас важко спростувати той факт, що держава досі не спромоглася зарекомендувати себе ефективним власником.
Хоча корупція присутня у всьому світі як у приватному, так і в публічному секторі, міжнародний досвід показує, що саме в державному секторі це явище є найпоширенішим.
Навіть якщо ми не будемо згадувати корупцію як причину всіх проблем, через різні обставини державі як власнику важко ефективно конкурувати з приватним бізнесом.
Так, велика кількість підприємств державного сектору України, які ще декілька років тому становили унікальні активи, наразі втратили свою цінність і конкурентоздатність. Це відбулося не в останню чергу через їхнє виснаження, а також зміну структури економіки та процеси на глобальних ринках.
Усі роки незалежності України питання прозорості й ефективності управління державними активами завжди поставало дуже гостро.
Не є таємницею, що саме через оборудки з державною власністю та непрозоре управління держпідприємствами, в Україні з’явилися перші олігархічні групи, а рівень корупції впевнено зростав усі роки незалежності країни, тоді як державні підприємства чомусь нарощували свою збитковість. За різними оцінками, саме непрозорість управління державними підприємствами й низька ефективність державного сектору економіки були одними з основних драйверів зростання корупції в Україні.
Саме тому після Революції гідності в суспільстві виник чіткий запит на підвищення ефективності управління державним сектором економіки. Саме у відповідь на цей запит громадянського суспільства був задекларований курс на зменшення присутності держави в економіці, відновлення процесу приватизації та підвищення ефективності управління державними активами.
Зокрема, йдеться про те, що левова частка державних активів (які не мають стратегічного / оборонного значення) має знайти ефективного приватного власника. У державній власності мають залишитися незначна кількість, але дійсно важливих стратегічних активів, що гарантують нашу безпеку, і так звані національні чемпіони, які на певному етапі свого розвитку мають отримати приватних інвесторів.
Значне поліпшення якості й прозорості корпоративного управління та відповідно підвищення рівня боротьби з корупцією в державному секторі також є постійними темами для обговорення з міжнародними партнерами України й міжнародними фінансовими установами.
Читайте також: Ризики менеджменту: як суд визначає відповідальність за дії чи бездіяльність посадових осіб
Як змінить ситуацію новий закон?
Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління» як раз покликаний вирішити більшість питань, пов’язаних із цими трендами останніх років.
Хоча з назви закону витікає, що він стосується саме питань корпоративного управління загалом, основний фокус документа зосереджено саме на підприємствах державного сектору, а також тих, де частка держави перевищує 50%.
Питання формування та ефективності роботи органів управління, їхньої звітності та роботи, контролю, грошової компенсації, вдосконалення процедури розпорядження й використання відповідного майна, планування діяльності відповідних підприємств тощо – усі ці та інші питання наразі врегульовано на суттєво кращому рівні й надають державі та платникам податків більше комфорту й забезпечують їх інтереси.
Навіщо запроваджено політику державної власності?
Законом також надаються додаткові повноваження державним органам для виявлення активів, що належать санкціонованим особам, що дозволить більш ефективно реалізовувати санкційну політику й отримувати під контроль держави активи, щодо яких запроваджено відповідну санкцію.
Також документом вдосконалено сфери стратегічного бачення аспектів управління державною власністю – які активи підприємства мають бути приватизовані, а які мають залишатися в державній власності.
Саме із цією метою закон запроваджує новий важливий інструмент – політику державної власності. Остання покликана стати дорожньою картою, яка визначатиме політику / стратегію держави щодо управління державними активами, що є ключовим кроком у частині збільшення прозорості, ефективності та передбачуваності в цій сфері.
Політика стане в пригоді не тільки державному, а й приватному сектору, адже в деяких секторах економіки основними конкурентами приватного бізнесу є саме державні підприємства, з якими важко конкурувати на рівних. Тому держава має визначити чіткі правила гри й надати чітке розуміння своїх амбіцій у тій чи іншій сфері бізнесу.
Вона також покликана чітко обґрунтувати критерії та мету залишення в державній власності відповідних державних активів, особливості управління такими активами, плани щодо підвищення ефективності управління підприємствами, плани їх приватизації, критерії обов’язковості створення наглядових рад, вимоги щодо прозорості та розкриття інформації, політики винагороди органів посадових осіб відповідних підприємств, дивідендну політику тощо.
Розробка, імплементація та зміна політики має супроводжуватися консультаціями з громадськістю, водночас її перша версія має бути затверджена протягом 6 місяців із моменту набуття чинності законом і має стати досить цікавим документом.
Які норми закріплено новим законом?
Запроваджуються нові інструменти, завдяки яким кардинально вдосконалюються система та якість корпоративного управління в публічному секторі, а також підприємствами, у яких державна частка перевищує 50%, що також слугуватиме кращому захисту інтересів держави й допоможе вирішити питання, пов’язані з неефективним управлінням державною власністю.
Зокрема, втілюється процедура формального регулярного оцінювання діяльності наглядової ради державного підприємства / підприємств, у статутному капіталі яких понад 50% акцій / часток належать державі.
З’являється так званий лист очікувань власника, який має містити фінансові, операційні й нефінансові цілі підприємства та підлягає регулярному оприлюдненню й покликаний забезпечити ще більшу прозорість, передбачуваність і ефективність діяльності державного підприємства.
Закон вдосконалює питання дивідендної політики державних підприємств і підприємств, у яких державна частка перевищує 50%.
Документом передбачена також «легалізація» парламентського контролю ефективності управління корпоративними правами держави. Зокрема, Комітету ВР з питань державної економічної політики офіційно надано повноваження щодо здійснення контролю ефективності управління відповідними державними активами.
Загалом слід очікувати, що закон матиме позитивний вплив на економіку України та дозволятиме краще врегулювати деякі питання у сфері управління державною власністю, які цього потребували.
Ринок буде з великим інтересом очікувати на прийняття політики державної власності, адже саме цим документом Україна підтвердить свої довгострокові амбіції щодо присутності в тих чи інших сферах економіки, що дозволить приватному сектору краще зрозуміти правила гри.
Отже, почекаємо пів року…
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
