Смертоносні «квіти» війни: скільки коштуватиме розмінування Донбасу

Смертоносні «квіти» війни: скільки коштуватиме розмінування Донбасу

І якою на сьогодні є мінна спадщина військового конфлікту

Цей матеріал також доступний російською
Смертоносні «квіти» війни: скільки коштуватиме розмінування Донбасу
Боєць у селі Широкине
Фото: Пришутова Вікторія

Незмінним супутником війн, починаючи із Першої світової, є міни та боєприпаси, що так і не розірвалися. Війни закінчуються, а території на довгі роки залишаються небезпечними для проживання. На жаль, мінна небезпека є нині основною для мирного населення по обидві сторони лінії зіткнення і на Донбасі, відзначає в матеріалі для Mind військовий експерт Михайло Жирохов.

Загиблі й поранені: сумна статистика. Згідно з даними ООН, починаючи з 2014 року на Донбасі зареєстровано понад 1600 випадків підривів на мінах та інших саморобних вибухових пристроях (загинуло при цьому 250 осіб, решта отримали поранення різного ступеня). І це при тому, що ще в 1990-х роках інколи на полях виявляли вибухонебезпечні «подарунки» часів Другої світової війни – а відтоді пройшло понад 50 років.

Велика частина загиблих цивільних – це ті люди, що загинули внаслідок підривів автотранспорту на протитанкових мінах і саморобних фугасах, а також підривів на так званих розтяжках, коли звичайна ручна граната (як правило, оборонна Ф-1 з великою кількістю осколків) прив'язується до вбитого у землю кілка, а прикріплена до кільця чеки розтяжка – до іншого кілка.

Проблема таких саморобних пристроїв у тому, що вони встановлювалися військовослужбовцями обох воюючих сторін хаотично. Звичайно, щільність такого мінування значно нижче, ніж при установці штатними інженерними підрозділами, але це буде з лишком компенсовано значно вищим ризиком при розмінуванні таких пристроїв.

Карт мінних полів немає. Для мінних полів, створених армією та іншими збройними формуваннями у 2014–2018 роках, карт фактично не існує – відбувається постійна ротація підрозділів, документи просто губляться. А говорити про якісь карти мінних полів за літо 2014 року взагалі не доводиться – надто вже швидко змінювалася обстановка. Що вже згадувати про збройні формування «молодих республік», хоча вони й позиціонують себе як справжня армія.

Згідно з інформацією британської некомерційної організації HALO Trust, сьогодні найнебезпечнішими «мінними» ділянками Донбасу є 15-кілометрова зона поблизу Слов'янська, Маріуполя, Краматорська і Станиці Луганської.

Боєприпаси, що не розірвалися, всюди. Так, окрім мін та фугасів, є й інша, не менш серйозна проблема. Мова про артилерійські снаряди, мінометні міни та гранатометні постріли, що не розірвалися. За найскромнішими оцінками, близько 40% боєприпасів просто не вибухають. Адже ні для кого не секрет, що як наші армійці, так і бойовики переважно воюють боєприпасами, які перебували на зберіганні з часів Радянського Союзу – тобто понад 25 років. Росія теж у такий спосіб «рятується» від боєприпасів, які повинні були піти на утилізацію. Процес цей дуже дорогий (так, для утилізації одного артилерійського снаряда необхідно в середньому $200–300), тому набагато простіше завести їх на Донбас. А вибухне чи ні – це вже головний біль для майбутніх поколінь, і вже явно не росіян.

Смертоносні «квіти» війни: скільки коштуватиме розмінування Донбасу
Фото: УНІАН

На розмінування потрібна величезна кількість ресурсів. Після деокупації частин Луганської та Донецької областей на нас чекає вкрай неприємний момент – необхідність повного очищення досить великої степової території. Для цього потрібні величезні ресурси – як людські, так і матеріальні. Так, встановлення однієї міни коштує $0,20–1,20, а її зняття обходиться вже в $1000–5000.

І хоча за чотири роки на проекти із розмінування Донбасу донорські організації виділили $26 млн, поки це лише крапля в морі.

Міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України Вадим Черниш вважає, що на розмінування всього Донбасу треба понад $800 млн.

Процес не розпочнеться без прийняття потрібних законів. На сьогодні немає й юридичних підстав, щоб залучати до цих робіт закордонні організації та фінансування. Так, немає державної програми зі знешкодження вибухових пристроїв і розмінування територій, немає закону про протимінну діяльність. Наразі існують два законопроекти, однак жоден ще навіть не внесений на розгляд відповідних органів і комісій.

Зараз цією небезпечною роботою займаються сапери ДСНС, а також різні недержавні організації, і поки лишень на території Слов'янська та Слов'янського району. Результати, м'яко кажучи, не вельми обнадійливі – у 2015–2017 роках сапери очистили тільки близько 143 000 кв. м місцевості. Всього ж, за офіційними даними, на підконтрольній території Донбасу за чотири роки було перевірено лише 3,7% потенційно небезпечної території (близько 260 кв. км) і знищено понад 340 000 вибухонебезпечних предметів. Це пов'язано перш за все із застарілим обладнанням, елементарною нестачею людей у ДСНС та недостатнім державним фінансуванням – у країни, що веде війну, пріоритети зовсім інші, і це здається правильним.

Допомога міжнародних організацій. За останні роки велика допомога надійшла від різноманітних міжнародних організацій, які надають сучасні міношукачі та інше обладнання. Однак цього на сьогодні явно недостатньо.

Як відзначають зарубіжні експерти, Україні також необхідна більш чітка координація між відомствами і організаціями. Зараз 5-кілометрова зона від лінії зіткнення знаходиться у веденні саперів Міністерства оборони, все, що далі, – ДСНС.

У останні пару років як ОБСЄ, так й інші неурядові організації, наприклад, ЮНІСЕФ та Міжнародний Червоний Хрест, зосередили свої зусилля на інформаційній програмі – інформуванні дітей та підлітків прифронтових територій на підконтрольних Україні частинах Донецької та Луганської областей щодо правил мінної безпеки.

Але й тут все не безхмарно – позначається відмінність стандартів і практик протимінної освіти. Наприклад, за західними стандартами, категорично не можна давати в руки дітям муляжі мін, гранат або будь-яких вибухових пристроїв. Водночас всі наші документи прямо рекомендують це робити. І ще багато подібних моментів.

Скільки часу займе розмінування територій зони АТО. Різні думки існують і щодо того, скільки часу знадобиться для ліквідації мінної небезпеки на Донбасі. У саперів є негласне правило «1 рік війни = 5 років розмінування». Найбільш песимістичні оцінки укладаються в цифру 40 років, оптимістичні – 10. Якщо звернутися до міжнародного досвіду, то в Мозамбіку на аналогічні роботи з розмінування пішло 23 роки, у Хорватії – 20 років.

Але слід враховувати, що кожен день продовження війни тільки підвищує ставки у тихій протимінній війні в майбутньому.

Смертоносні «квіти» війни: скільки коштуватиме розмінування Донбасу
Протитанкові міни на виставці доказів причетності Росії до підтримки терористів-сепаратистів
Фото: УНІАН

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті