Фінанси в нюансах: як ліквідація латвійського банку ABLV позначиться на українському бізнесі

У 2018 році український бізнес, що традиційно й довго використовував у своїй діяльності офшорні структури і транзитні компанії, змушений стрімко змінювати схеми роботи. По-перше, європейські банки посилили вимоги до процедури комплаєнсу, вимагаючи від клієнтів не просто відкритості щодо структури власності, кінцевого бенефіціара, загальних відомостей про те, що являють собою їхні компанії. Фінустанови все суворіше проводять комплаєнс окремих банківських операцій, домагаючись від клієнтів повної прозорості їхнього бізнесу. По-друге, офшорні і транзитні компанії стали паріями на ринку банківських послуг. Тим болючішим виявився відхід з ринку латвійського ABLV, орієнтованого на обслуговування іноземного бізнесу походженням з пострадянських територій.

Юлія Курило, адвокат, партнер Адвокатського об'єднання «СК ГРУП», спеціально для Mind пояснила, які підводні камені можуть спіткати українські компанії – колишніх клієнтів цього банку; на які аспекти варто звернути особливу увагу, і чому не слід піддаватися паніці та проектувати негативні сценарії української банківської системи на ситуацію з латвійською фінустановою.

12 червня 2018 Комісія ринку фінансів і капіталу затвердила рішення акціонерів АБЛВ банку про його самоліквідацію. З моменту офіційної публікації повідомлення про ліквідацію банку, тобто з 18 червня цього року, кредитори банку отримали право пред'явити свої майнові претензії до підприємства, що ліквідується.

Хто першим отримає виплати з банку? За аналогією з українськими законами, задоволення претензій кредиторів відбуватиметься поетапно. Зокрема, згідно зі статтею 192 Закону Латвії «Про кредитні установи» після покриття витрат процесу неплатоспроможності або ліквідації, грошові кошти, що залишилися, розподіляються на задоволення кредиторських вимог основних сум (вкладів) без відсотків у такому порядку:

1. Гарантоване відшкодування в розмірі 100 000 євро.
2. Виплати вкладникам, які є фізичними особами, мікропідприємствами, маленькими або середніми підприємствами, в розмірі, що перевищує покритий внесок.
3. Вимоги працівників.
4. Податки і інші виплати (заборгованості) до державного бюджету.
5. Ті зобов'язання перед кредиторами, які утворилися у кредитної установи після прийняття до виконання, але не виконані; переказ грошей клієнта на рахунки державного бюджету або бюджету самоврядування.
6. Вимоги держави про виплату кредитів, гарантованих державою.
7. Інші кредитори.

Ця правова норма регламентує, що пріоритетний порядок виплат основних сум внесків до всіх юридичних осіб не відноситься. Черговість виплат юридичній особі (вкладнику) залежить від того, чи є юрособа мікропідприємством, маленьким, середнім або великим підприємством. Критерії, за якими поділяються підприємства, встановлені в 1 додатку до Регули Європейської комісії (ЄК) № 800/2008 від 06.08.2008, яка, застосовуючи ст. 87 і 88 Договору про створення Європейського Союзу, розподілила підприємства на групи за такими показниками:

Однак визначити точну «категорію» підприємства можливо тільки в разі, якщо надана повна інформація про конкретний юридичну особу, пов'язаних з ним осіб і багатьох інших факторах.

Як визначатиметься черговість? Щоб розділити кредиторів на групи – для подальшого розподілу їх по чергах – ліквідатори ABLV банку вимагають від своїх кредиторів додати до заяви на задоволення кредиторських вимог свій звіт про фінансові результати, який був поданий в фіскальні органи країни, за місцем реєстрації юридичної особи – кредитора. На цій стадії у великої кількості компаній-кредиторів виникнуть очікувані труднощі.

По-перше, деякі підприємства не подавали свої звіти, оскільки були нещодавно створені й про обороти за рік не звітували. Інша частина кредиторів (вельми значна) не зможе надати річний звіт з тієї причини, що не подає його у певній юрисдикції в силу норм місцевого законодавства. Очікувано, кредитори, які не надали річний звіт, незалежно від оборотів потрапляють в останню чергу і сподіватимуться, що активів банку вистачить і на них.

Нюанси очікують і тих кредиторів, у яких були кілька рахунків або кілька видів рахунків в ABLV банку. Пункт 1 статті 192 латвійського закону «Про кредитні установи» говорить, що якщо у вкладника в кредитній установі відкрито декілька рахунків, то вважається, що у нього є один внесок на суму всіх внесків, і він має право претендувати на гарантійну винагороду в розмірі 100 000 євро лише один раз.

Як бути з цінними паперами? Багато компаній є власниками облігацій банку. Рішенням ліквідаторів ABLV його облігації будуть погашені, тобто сума грошових коштів, еквівалентна їхній вартості, підлягає включенню до кредиторських вимог заявників. Ліквідатори погашатимуть ці вимоги в порядку і нарівні з іншими вимогами, відповідно до черговості погашення, встановленої законом. Інакше кажучи, якщо компанія-кредитор, крім вимог на суму вкладу (залишку по поточному рахунку) є ще і власником облігацій, то номінальна вартість цих цінних паперів буде «приплюсувано» до кредиторських вимог, і після визначення приналежності кредитора до відповідної черги, буде виплачуватися аналогічно до вимог по вкладах.

Чи доступні поступки? Останнім часом все активніше виникають чутки про те, що активів банку недостатньо для покриття всіх кредиторських вимог. Пам'ятаючи про те, як виводяться з ринку українські банки і до яких хитрощів вдаються кредитори, щоб забезпечити собі виплату, хочеться їх застерегти від необдуманих рішень.

Схема, коли вимоги кредитора банку йдуть у залік за вимогами банку за кредитом, вельми популярна в Україні, в умовах Латвії може бути реалізована з великою кількістю застережень і припущень. Нормативні акти Латвійської Республіки не забороняють будь-якому суб'єкту (кредитору) укладати угоди (договори), спрямовані на поступку прав вимог на користь інших осіб, у тому числі і до такого банку, який знаходиться в процесі ліквідації за рішенням власника (самоліквідації).

Такі договори укладаються в загальному порядку, встановленому Цивільним законом (ст. 1793 – 1810), з огляду на обставини, пов'язані з конкретним боржником. Відповідно до статті 1801 Цивільного закону Латвійської Республіки, договір відступлення права вимоги між цедентом і цесіонарієм може полягати в будь-якій формі – як усній, так і письмовій.

Згода боржника на укладення такої угоди не потрібна, тому договір поступки вимоги залишається в силі, навіть якщо боржник не поінформований про таку угоду. Стаття 1804 Цивільного закону постановляє, що первісний кредитор, незважаючи на поступку вимоги, продовжує вважатися таким до тих пір, поки фактор не отримає задоволення від боржника, або не пред'явить до нього позов, або щонайменше не повідомить його належним чином про уступку вимоги.

Як оформлюються взаємозаліки? Відповідно до Цивільного закону під взаємозаліком слід розуміти погашення вимоги зустрічною вимогою. Боржник може всупереч волі кредитора скористатися своїм зустрічною вимогою лише в тому випадку:

1) якщо предмети обох вимог належать до одного роду;

2) коли по обох вимогам уже настав термін.

Цивільний закон постановляє, що при визначенні однорідності взаємних вимог не мають значення підстави їх походження. Зустрічна вимога боржника не погашає його борг саме по собі, але лише в тому випадку, коли він пред'явив його саме з цією метою.

Боржник має право вимагати заліку в будь-який час, навіть і після рішення суду, виконуючи його або здійснюючи оплату вимоги, якщо тільки їм буде представлено доказ, що для виконання або оплати його зустрічної вимоги не існує ніяких перешкод.

Заліком, який пред'явлений в належному порядку і визнаний, вимога погашається, повністю або частково, так само, як і за допомогою оплати, з усіма побічними вимогами – з того часу, з якого йому протистояла зустрічна вимога як підмет заліку.

Наприклад, термін вимоги за вкладом у кредитора настав 19 липня 2018 року, в той час як термін вимоги банку до боржника за кредитом визначається умовами кредитного договору. Тобто залік теоретично можливо зробити тільки тоді, коли у банку настане термін вимоги по кредиту або його частини. Закон про кредитні установи не забороняє виробляти угоди взаємозаліку, однак чи буде залік відображений в балансі банку – залежить повністю від рішення його ліквідаторів.

Слід окремо сказати, що заліки виключені в разі, якщо банк перейде з процедури ліквідації за рішенням власника в процедуру неплатоспроможності. Норми закону прямо забороняють взаємозалік між виданою клієнтові позикою і зробленим внеском у банку в процесі неплатоспроможності.

Кому можуть відмовити? Рішення ліквідаторів у рамках процедури самоліквідації, зокрема, про включення до відповідної чергу або про відмову в кредиторській вимозі, або в її частині, відмова визнати залік – можуть бути предметом тривалого судового розгляду.

Нюансів, пов'язаних з виплатою гарантованих сум і кредиторських вимог, виходячи із законів Латвії і сформованої практики, дуже багато. Кожен банк має свою історію і свої правила здійснення виплат. Але загальну тенденцію можна назвати вже зараз. Виплата як гарантованої суми, так і суми кредиторських вимог залежить від здатності кредитора довести, що компанія не задіяна у відмиванні грошей, отриманих злочинним шляхом; походження коштів законне, і компанія не причетна до фінансування тероризму.

За прогнозами латвійських юристів і виходячи з наявної у них практики, значна частина вкладів виявиться незатребуваною. Це пов'язано з ретельністю процедури ідентифікації кредитора і його перевіркою ліквідаторами банку для того, щоб не допустити виплату на користь осіб, які ухиляються від податків, які проводили незаконну підприємницьку діяльність, або причетних до відмивання і розкрадання грошових коштів.

Таким чином, робота кредиторів банку на пред'явлення вимог до нього не закінчиться. Попереду ще серйозний шлях з пояснення походження грошей на своєму рахунку.