Теорія форс-мажорів: як довести обставини непереборної сили у різних країнах

Теорія форс-мажорів: як довести обставини непереборної сили у різних країнах

Яким чином це питання регулює англійське, французьке та українське право

Этот материал также доступен на русском
Теорія форс-мажорів: як довести обставини непереборної сили у різних країнах
Фото: pixabay

Бізнес, що веде зовнішньоекономічну діяльність, періодично стикається з різними форс-мажорними ситуаціями: міжнародні санкції, двосторонні економічні обмежувальні заходи, масові заворушення, блокування кораблів, захоплення територій, військові конфлікти, природні катаклізми. Як усі ці обставини можна врахувати в договорах з партнерами та яким чином вони впливають на правові відносини у діловому середовищі, Mind розповіла Юлія Курило, адвокат, партнер Адвокатського об'єднання «СК ГРУП».

Що є форс-мажором?

Про форс-мажор йдеться лише в контексті неналежного виконання чи невиконання зовнішньоекономічного контракту. Цей аргумент використовує саме та сторона, яка бажає уникнути передбаченої відповідальності.

Відповідно до статті 79 Конвенції ООН «Про міжнародну купівлю-продаж товарів» від 1980 року, компанія не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов’язань, якщо доведе, що це було викликано перешкодою поза її контролем. Також передумовою для форс-мажору є неможливість передбачити настання такої обставини/події під час укладення договору або уникнути чи подолати цю перешкоду та її наслідки.

Здавалося б, нічого складного: наприклад, міжнародні економічні санкції – від сторони за договором не залежать, отже є перешкодою для виконання договірних обов’язків, що звільняють від відповідальності.

Проте судова практика свідчить про дещо інше. У справі, де право на товар (разом із ризиками) за умовами контракту перейшло від продавця покупцю, а міжнародні санкції відносно країни продавця не дозволяли покупцю негайно вступити у володіння товаром (вивезти його зі складу продавця), суд не знайшов  підстав звільнити покупця від відповідальності за несплату товару,  встановивши, що за контрактом ризик втрати майна вже перейшов до покупця.

Одночасно за таких самих обставин на підставі статті 79 Конвенції від відповідальності було звільнено продавця, який передав товар перевізникові (та разом з ним право власності та ризики за умовами договору перейшли покупцю), в той час коли перевізник через міжнародні економічні санкції не зміг вчасно виконати зобов’язання з постачання товару.

Ще в одному рішенні вказано, що заборона на експорт, що була впроваджена в країні продавця, є перешкодою в розумінні статті 79 Конвенції, проте суд відмовив стороні у звільненні від відповідальності. Підставою стало те, що таку перешкоду з огляду на розвиток подій на момент укладення договору можливо було передбачити.

Проте не тільки міжнародні конвенції встановлюють правила торговельних відносин за зовнішньоекономічними контрактами. Часто застосовується національне законодавство. Його особливості слід також враховувати.

Англійське право

70% трейдингу агропромислових товарів відбувається із застосуванням права саме Англії. Аби не потрапити в халепу та точно розуміти правові наслідки певних обставин, що унеможливлюють виконання договору, слід пам’ятати про таке.

Англійське право вирізняє два основних засоби захисту стороною, яка допустила невиконання договору через непередбачувані події. Ці обставини, хоча і мають наслідком звільнення сторони від відповідальності, але від форс-мажору принципово відрізняються тим, що вони є позадоговірними інструментами, тоді як форс-мажор запроваджується саме договором.

Отож, обставинами, що можуть звільнити сторону від відповідальності за неналежне виконання зобов’язання, є:

Неможливість виконати контрактні зобов’язання

Іноді після укладання договору настають обставин, що не залежать від волевиявлення зобов’язаної сторони за договором, проте роблять виконання договору нерозумно дорогим – непрактичним. Ось приклад. У справі Taylor vs Caldwell позивач орендував у відповідача приміщення концертного холу. Внаслідок випадкової пожежі приміщення стало непридатним для концерту, відповідач порушив договір. Суддя, що розглядав справу, зазначив: оскільки пожежа не була спричинена жодною зі сторін та вони не відповідають за її виникнення, виконання договору є неможливим. Існування речі є важливою складовою, яка впливає на можливість виконати договір. З цих підстав суддя звільнив обидві сторони від відповідальності за невиконання договору та визнав договір припиненим.   

Недосяжність мети укладання договору (frustration), що її мали сторони, укладаючи контракт

Ці обставини виключають відповідальність за порушення контракту, коли вони настають після укладення контракту, проте роблять неможливим досягнення цілі, яку сторони мали, укладаючи контракт. У цьому випадку виконання договору однією стороною втратило цінність для іншої сторони. Продемонструвати приклад такої події можливо на справі Krell vs Henry. Відповідач орендував кімнату в позивача з метою спостерігати з цієї кімнати за коронацією короля Едуарда VII. Проте король захворів, коронацію відклали. У зв’язку із тим, що єдиною метою оренди кімнати було спостерігання за коронацією – суд визнав договір таким, що втратив сенс для відповідача (frustrated), та звільнив сторони від виконання зобов’язання.

Позадоговірні засоби захисту від відповідальності за неналежне виконання договору внаслідок непереборної сили за англійським правом не працюють, коли сторони включають у договір форс-мажорне застереження. Так, у справі Aquila, Inc vs C.W. Mining суддя не погодився з аргументами відповідача, який базував свій захист на позадоговірних доктринах, за наявності в договорі форс-мажорного застереження, яке відображало домовленості сторін щодо умов, за яких невиконання договору не тягне відповідальності.

Іншим цікавим прикладом, коли позадоговірні непереборні обставини не працюють як захист у спорі про відповідальність, є справа Trs. Of Conneaut Lake Park, Inc. vs Park Restoration, LLC. За договором відповідач мав забезпечити сервісне обслуговування певного будинку. В контракті сторони передбачили зобов’язання відповідача звільнити приміщення після розірвання договору, повернувши його чистим та неушкодженим. Проте приміщення було знищене внаслідок пожежі невідомого походження. Відповідач послався на неможливість виконати договір внаслідок обставин, що від нього не залежали. Проте суд відкинув цей аргумент, зазначивши, що контракт складений таким чином, що сторони досить чітко розподілили між собою ризики випадкового знищення речі, поклавши їх на відповідача. Отже, відповідач позбавлений можливості посилатися на обставини непереборної сили, та має відповідати за неналежне виконання договору.

В англійському праві перелік обставин, які сторони зазначають у договорі як такі, що звільняють від відповідальності, трактується судом дуже вузько. Тобто ці обставини мають бути прямо передбачені договором: це може бути як певна подія, так і група обставин, яку можливо охарактеризувати певними родовими ознаками.

Навіть більше, на відміну від континентального права, форс-мажорні обставини за контрактом, що підпорядкований англійському праву, та які можуть звільняти сторони від відповідальності, не мають бути непередбачуваними, такими, що унеможливлюють виконання договору, або роблять досягнення правової мети договору неможливим.

Свобода договору надає сторонам право самостійно розподіляти між собою ризики та домовлятися про те, в якому випадку сторона буде звільнена від відповідальності про неналежне виконання. Тож учасникам зовнішньоекономічного контракту за англійським правом слід бути надзвичайно уважними до змісту пункту про форс-мажор та пам’ятати про баланс ризиків.

Французьке право

Дуже часто, згадуючи про форс-мажор, посилаються на французький цивільний кодекс Наполеона як на першоджерело цієї концепції. Проте в самому кодексі визначення поняття не знайти. Отже порядок застосування цього захисту від відповідальності за неналежне виконання напрацьовувався у Франції доктринально та судовими органами.

Французьке цивільне право, що наслідує Римське право, сповідує принцип відповідальності за порушення контрактного зобов’язання за наявності вини (за певними виключеннями). Посилання на форс-мажорні обставини не потребується, якщо невиконання контракту сталося за відсутності вини з боку сторони контракту, що його порушила.

Договірне право розрізняє два основних типи контрактних зобов’язань:

  1. Контрактні зобов’язання, де сторона має діяти з розумною обачністю, проте досягнення результату не є обов’язковим.
  2. Контрактні зобов’язання, де сторона зобов’язана забезпечити настання певного результату.

Прикладом першого є медичні послуги, де доктор не зобов’язаний досягти певного результату, він його не гарантує, тож відповідальність настає, якщо доктор не доклав розумних зусиль та не виявив розумної обачності під час лікування. Приклад другого – контракт на перевезення вантажів, що передбачає безпечну доставку вантажу з одного визначеного місця в інше, та передачу вантажу отримувачу. Тут відповідальність виключається лише за наявності форс-мажорних обставин.

У останньому випадку на сторону, що посилається на форс-мажорні обставини, покладається обов’язок довести їх настання. Це особливо важко, коли причина, з якої зобов’язана сторона не досягла обумовленого договором результату, невідома.

Слід пам’ятати, що у французькому праві форс-мажор звільняє від відповідальності за неналежне виконання тимчасово. Вище розглядався приклад англійського права, там наслідки настання форс-мажорних обставин мають повною мірою бути передбачені сторонами в договорі, а якщо застосовуються позадоговірні засоби захисту, швидше за все договір буде взагалі припинено.

Для того щоб форс-мажорне застереження повноцінно спрацювало, необхідно піддати фактичні обставини, що стали його причинами та наслідками, чотирирівневому тесту.

Чи були події невідворотними? Причому запитувати необхідно стосовно тих наслідків події непереборної сили/форс-мажору, чи можливо було їх уникнути, вживаючи розумні заходи застороги, прийнятні у відповідному торговельному обігу.  

Чи були події непередбачуваними? Відповідаючи на це питання, необхідно дуже ретельно вивчати факти. У показовій справі Chais d’Armagnac 1962 року суд відмовив у застосуванні форс-мажорного застереження, оскільки відповідач посилався на непередбачуваність повені, яка спричинила неможливість виконання комерційного договору. Суд зазначив, що повінь трапляється в цій місцевості досить регулярно (остання мала місце 69 років тому), отже критерій «непередбачуваності» був провалений. Так само у 1974 році у справі Dame Bosvy суд відмовився визнати сходження лавини форс-мажорною обставиною через те, що вірогідність її настання підтверджується відповідною історією спостережень.

Українське право

Умови звільнення від відповідальності за неналежне виконання договору передбачені статтями 617 Цивільного кодексу України та 219 Господарського кодексу. Проте безпосереднє значення останнім часом набуло визначення форс-мажору, що його містить частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислову палату».

У свою чергу Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) передбачає, що для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) надані заявником документи повинні свідчити про:

  • надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);
  • непередбачуваність обставин (їх настання та наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов'язання або до настання податкового обов'язку);
  • невідворотність (непереборність) обставини (неминучість події та/або її наслідків);
  • причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Український суд вже неодноразово вставав на позицію, що встановлення форс-мажорних обставин у договірних правовідносинах є саме компетенцією Торгово-промислової палати України, а отже сертифікати про настання обставин непереборної сили є їх належним доказом. Проте такі докази оцінюються судами у їх сукупності, та навіть за наявності сертифікату ТПП суди відмовляють у застосуванні цього захисту, якщо будуть встановлені, наприклад, або фактична (навіть теоретична) можливість виконати господарські зобов’язання, або можливість передбачити настання таких обставин, на які сторона посилається як на підставу звільнення від відповідальності.

Дуже цікавою є також позиція суду стосовно неможливості посилання на форс-мажорні обставини, за відсутності відповідного застереження в договорі, якщо спір пов'язаний саме з договірними правовідносинами. При цьому Верховний суд виходить з того, що суб’єкти господарювання відповідно до статті 219 Господарського Кодексу України мають відповідні знання та компетенції, аби передбачити в договорі ті обставини непереборної сили, чи події надзвичайного характеру, з якими пов’язується настання відповідного наслідку – звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.

З огляду на різноманітність підходів різних правових систем, на практиці під час складання зовнішньоекономічних договорів узагальнено використовуються наступні варіанти вкладання форс-мажорного застереження:

Контракт містить узагальнюючий перелік обставин, з настанням яких пов’язується звільнення від відповідальності у випадку невиконання договору. Дуже часто сторони використовують сталі формулювання з міжнародних конвенцій, зокрема, ст. 79 Віденської конвенції. У такому випадку стороні, яка посилається на дію обставин форс-мажору, необхідно довести, що певна обставина представляє собою перешкоду поза контролем для сторони, або відповідає ознакам форс-мажору відповідно до права, що застосовується за згодою сторін до контракту.

Сторони домовляються про невиключний перелік обставин (так званий catch-all clasue), які звільняють сторони від відповідальності.

Отже, при проектуванні зовнішньоекономічного договору дуже важливо обрати таку редакцію форс-мажорного застереження, яка відповідатиме праву країни, що регулює правовідносини за контрактом, адекватно розподіляє ризики випадковостей між сторонами та визначає порядок взаємодії сторін, коли такі обставини матимуть місце. У протилежному випадку форс-мажорне застереження не матиме очікуваного правового ефекту.

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті