Оптимізація чи скорочення армії: що готує генерал Хомчак

Оптимізація чи скорочення армії: що готує генерал Хомчак

Обидва ймовірні сценарії вплинуть на функціонування ЗСУ та розвиток ситуації на Донбасі

Цей матеріал також доступний російською
Оптимізація чи скорочення армії: що готує генерал Хомчак

Менше ніж за місяць після свого призначення начальником Генерального штабу генерал Руслан Хомчак вже планує реформи у Збройних силах України, зокрема оптимізацію їхньої чисельності. Як ці зміни позначаться на військовому конфлікті на Донбасі і загалом на функціонуванні ЗСУ, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.

Плани «нового генерала». Вибори нового президента очікувано призвели і до зміни військового командування. Поки найбільш яскравий приклад змін – раптове призначення начальником Генерального штабу генерала Руслана Хомчака. На якого, судячи зі змін у кадровому складі, і покладено функцію формування нової військової доктрини держави.

Зрозуміло, що зараз йде непростий процес «вичавлювання» людей Віктора Муженка (начальник Генерального штабу ЗСУ  –  головнокомандувач Збройних сил України у 2014–2019 роках. – Mind) з провідних посад і призначення нових. Причому, судячи з усього, основним критерієм є особиста образа на попередню владу або особисте знайомство з Хомчаком у період до 2014 року.

Поки абсолютно незрозуміло, як саме розвиватиметься армія, однак перші дзвіночки вже пішли. Так, у четвер, 13 червня, Руслан Хомчак розповів у інтерв'ю «Радіо Свобода» про плани реформування армії та оптимізацію чисельності ЗСУ.

«Я вже віддав відповідні вказівки, працюють відповідні структури для того, щоб привести чисельність, штати військових частин до оптимальної кількості, яка повинна бути. Звичайно, не знижуючи боєздатність, не знижуючи готовність до відповіді на ті загрози і виклики, які стоять перед державою», – заявив Хомчак.

Зрозуміло, що говорити відкрито, що саме буде зроблено, у прямому ефірі ніхто не буде, тому генерал багатослівно і невиразно заявив: «Я порушив проблему, поставив завдання вивчити її, доповісти мені пропозиції, як треба зробити. Або це за рахунок того, щоб штат військової частини уніфікувати, зробити оптимальнішим. Сьогодні не має такого, що я сказав: скоротити військові частини. Якщо їх розгортали, значить, це було викликано якимись розрахунками. Тому зараз це питання обґрунтовується, вивчається. Це йде процес».

Варіантів подальшого розвитку вбачається два: Хомчак або збирається скорочувати чисельність армії (що в умовах триваючої війни просто неприйнятно), або розбиратися зі штатною структурою армійських підрозділів.

Як змінилась армія з початку війни на Донбасі? Ще навесні 2014 року, коли почалися бойові дії на Донбасі, стало очевидно, що структура ЗСУ, побудована за радянським зразком, виявилася надто повільною та вимагає величезної кількості ресурсів, які до того ж витрачалися вкрай неефективно. Для величезного мілітаризованого Радянського Союзу постачання ніколи не було великою проблемою, а ось для невеликої України проблем виявилося більш ніж достатньо. Причому і з управлінням теж.

Тому і з'явилося нове поняття – батальйонні тактичні групи (БТГ). Їх створювали на базі танкових, механізованих і десантних бригад. Фактично це був штатний батальйон, посилений розвідувальною ротою, ротою важкої зброї (якщо основний батальйон – піхотний) або парою рот піхоти (якщо в основі – танковий батальйон), артилерійською батареєю, взводом зв'язку, тиловиками, ремонтниками і медиками. Таким чином механізована бригада, що має за штатом 4200 осіб, виставляла дві БТГ чисельністю 1400 осіб.

При цьому були особливості й у цих формуваннях – так, на базі механізованих бригад формувалися переважно «тяжкі» БТГ з танками і чотирма батареями ствольної і реактивної артилерії. Однак це були напрацювання часів літа 2014 року, коли війна була переважно мобільною.

Після березня 2015 року бойові дії на лінії зіткнення на Донбасі набули позиційного характеру. І тоді повернулися до бригадної системи та ротаційної основи. Тобто кожна бригада висувалася на певний час «на війну». Спочатку діяли за принципом 12:12, а потім це було 7:5, тобто 7 місяців на фронті і 5 місяців у ППД і на полігонах.

Однак така система вимагала створення нових бригад і залучення додаткової кількості контрактників. А ось це вже за якийсь час призвело до певних проблем. Зокрема, найчастіше під час виходу на Донбас вакансії в мотопіхотній або механізованій бригаді доводилося «закривати» шляхом відрядження людей з тилових частин і навіть інших родів військ. Так на фронті з’явилися, наприклад, солдати і сержанти аеродромного обслуговування з Повітряних сил.

Як може змінитися ситуація на кордонах України? Тут виникає ще одне закономірне питання – чому взагалі в угрупованні на Донбасі може не вистачати людей? Адже за своїм розміром воно значно менше, ніж штатна чисельність ЗСУ.

Але тут варто враховувати відразу кілька факторів. Так, на фронт не відправляють солдатів і сержантів строкової служби – і це прописано у відповідних документах. До того ж командування ВСУ не може оголити інші напрямки можливого удару по Україні. Характерний приклад – Білорусь. Для прикладу, навесні 2014 року все нечисленне угруповання ВСУ було спрямоване «вістрям» проти російських частин у Брянській і Курської області, від Мінська не чекали ніяких агресивних дій, і кордон фактично був відкритим.

Зрозуміло, що північний кордон вкрай невдалий для наступу – суцільні ліс і болото, мало того, річка Десна не дозволяє – навіть чисто гіпотетично – швидко вийти на оперативний простір. З іншого боку, від кордону до Києва лише 150 км трасою Е95.

І поки режим Олександра Лукашенка намагався балансувати на грані – одночасно перебуваючи в союзній державі з РФ і надаючи серйозну допомогу Україні в зміцненні обороноздатності – все було нормально, і наші військові в прикордонних районах відчували себе безпечно.

Однак влітку 2019 року українське військово-політичне керівництво, здається, відчуло дихання Кремля і його спрямованість на створення не декоративної, а реальної союзної держави шляхом поглинання Росією Білорусі. Тому зараз у північних областях розпочато формування відразу декількох частин з явною спрямованістю проти можливої агресії з боку Білорусі. Лише за останні два місяці стало відомо про формування 3-ї окремої танкової бригади в Чернігівській області та 61-ї окремої єгерської – у Житомирській.

Ймовірні наслідки змін у армії. Повертаючись до планів Хомчака, варто сказати, що якщо буде змінено штатно-організаційну структуру бригад за фактом наявності особового складу шляхом зменшення кількості посад і відмови від деяких структур, то вони явно стануть менш чисельними і більш керованими. Але в такому випадку «на повен зріст» постане питання з ротаціями на Донбасі. Адже зменшеній у чисельності бригаді доведеться «нарізати» під відповідальність меншу кількість кілометрів фронту, отже – замість умовних п'яти бригад за ротацією доведеться висувати сім або вісім.

А оскільки кількість бригад – число незмінне, то в цьому випадку доведеться збільшувати час перебування підрозділу на фронті. Наприклад, повертатися до схеми 12:12, яка зовсім не виправдала себе минулими роками – не можна ж почати формувати нові бригади і зменшувати час перебування на Донбасі.

Та й будь-яка зміна структури вимагає наукового підходу – в мирний час на це працювали десятки штатних теоретиків і практиків. Можна, звичайно, списати на воєнний час і ввести нові штати директивою Генштабу або наказом міністра оборони України. Але тоді вже точно ніхто не знатиме, як такий крок відіб’ється у середньостроковій або довгостроковій перспективі. Чи не буде «просідання» в бойовій ефективності військ? На всі ці питання відповідей поки немає, але будемо сподіватися, що вони з'являться найближчим часом.

Про що говорять перші кадрові рішення Володимира Зеленського у військовій сфері, читайте у попередній колонці експерта, спеціально для Mind.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті