Довіряй, але перевіряй: навіщо бізнесу потрібен integrity due diligence

Євросоюз уніфікує і централізує вимоги до розкриття бізнесом інформації про кінцевих бенефіціарів. У 2020 році держави ЄС повинні скласти реєстри із зазначенням фізичних осіб, які мають істотну участь у капіталі або справляють істотний вплив, які отримують прибуток з підприємств і трастів, зареєстрованих в їхніх юрисдикціях. Це передбачено п'ятою директивою Європейського Союзу по боротьбі з відмиванням грошей (AMLD 5), яка була опублікована у офіційному журналі ЄС 19 червня 2018 року. Центральний загальноєвропейський реєстр дозволить отримати доступ до цієї інформації податківцям, митникам, поліції та іншим контролюючим органам. Такі заходи потрібні для того, щоб припиняти відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом. На бізнес у цьому контексті теж лягають додаткові зобов'язання за принципом «не хочеш заплатити величезний штраф – проведи внутрішню перевірку, надай інформацію і т. д.». Адвокат Юлія Курило спеціально для Mind роз'яснює, як ці тенденції позначаться на українських підприємцях.

У чому виявляється ризик-орієнтований підхід?

Україна не залишилася осторонь від європейських нововведень – зміни правил гри для фінансового ринку поступово вводяться регуляторами кілька років поспіль. Наприклад, постановою від 25 травня 2017 року Нацбанк формально зняв з себе відповідальність за виявлення ознак відмивання коштів та фінансування тероризму, поклавши її на комерційні банки. НБУ змінив Положення про здійснення банками фінансового моніторингу: якщо раніше для підтвердження походження доходів було достатньо декларації про доходи, то «ризик-орієнтований підхід» надав банку право вимагати від клієнтів необмежений обсяг інформації.

Минулого року Міністерство фінансів розробило законопроєкт «Про деякі зміни у сферах протидії відмиванню доходів, фінансування тероризму...», який зобов'язує фінустанови повідомляти контролюючим органам про великі перекази, клієнтів, які роблять перекази без відкриття рахунку, беруть у оренду сейфи та інше.

Подібні зміни в законодавстві змушують банкірів ставати прискіпливішими до клієнтів і озиратися на НБУ, який може покарати за неефективну оцінку ризиків, а бізнес – бути більш обачним у проведенні фінансових операцій, роботі з контрагентами, виборі партнерів тощо.

Гроші часто «відмиваються» за допомогою фіктивних операцій, коли компанії оплачують фірмам-«одноденкам» неіснуючі послуги. Якщо через банк оплачуються товари або послуги, фінансова установа перевіряє контрагента, з яким його клієнт підписав контракт.

Які складнощі можуть виникнути?

Ризики не здійснити операцію через санкції для компаній, що працюють на міжнародних ринках, сьогодні особливо високі. Наприклад, у нашій юридичній практиці був випадок, коли компанія потрапила під індивідуальні санкції, які ввели США і Євросоюз у зв'язку з військовим конфліктом в Україні. Обмеження стосувалося придбання цінних паперів, зокрема боргових, емітованих компанією та її дочірніми структурами, за умови, що термін обігу такого цінного паперу перевищував 30 днів.

В угоді купівлі/продажу акцій, яку ця юридична особа вирішила здійснити, брали участь її дочірні структури. Держава, в якій вони зареєстровані, цих санкцій не вводила, але банки вирішили, що ризики для них занадто високі, та відмовили суб'єктам угоди в забезпеченні розрахунків.

Як уникнути проблем?

Одним з ефективних способів уникнути складнощів у взаємодії з контрагентами є Integrity Due Diligence – комплексна перевірка благонадійності компанії або фізособи. Саме вона дозволяє зібрати достовірну інформацію про ділового партнера або постачальника, з'ясувати його реальний фінансовий стан, неформальний контроль над ним з боку інших фізосіб, можливу участь у сумнівних операціях, відмиванні грошей або причетність до бізнес-структур, що можуть перебувати під юридичними санкціями. Перевірка виявляє ризик таких санкцій або репутаційних втрат. Цей інструмент можна застосовувати як під час планування фінансових операцій, так і для контролю поточних трансакцій.

Звичайно, сьогодні є ресурси, які дозволяють швидко отримати інформацію про контрагентів і зважити ризики невиконання ними в майбутньому договору: відкриті реєстри, які адмініструють державні органи, чат-боти, сайти-агрегатори, платні інформаційні бази даних.

Так, інформація, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, дозволяє з'ясувати, чи не знаходиться потенційний контрагент у стані припинення господарської діяльності та чи не припинив він її вже. У ньому також є дані засновників контрагента, види діяльності, контакти, розмір статутного капіталу. Але, наприклад, дані про те, чи є стосовно контрагента незавершені виконавчі провадження, у реєстрі не завжди коректні – інформація може бути застарілою.

Дані на офіційному сайті ДФС дозволяють перевірити наявність свідоцтва платника ПДВ або його анулювання. А дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – дізнатися, чи володіє контрагент землею і нерухомістю і чи не арештовані вони. Можливо, з'ясується, що нерухомість оформлена неналежним чином або не зареєстрована, що підвищує ризики для укладення угоди. Важливі документи (договір поручительства, закладене майно і т. д.) можуть бути приховані.

Але звичайною практикою для українського бізнесу стало залучати для IDD сторонніх compliance-консультантів, які працюють як з відкритими джерелами інформації, так і з такими, які можуть бути не доступні замовнику – залежно від юрисдикції досліджуваного об'єкта та специфіки регіону залучають потрібних експертів. Виявивши ризики, консультанти пропонують оптимальні шляхи для їх мінімізації.

До сторонніх консультантів звертаються навіть великі компанії, у яких є власна служба безпеки і юристи – найняті професіонали зуміли довести свою гнучкість і здатність зібрати необхідну інформацію в короткі терміни, при цьому штат компанії-замовника не відволікається від іншої не менш важливої ​​поточної роботи.

Фахівці залежно від виду операції, сторін, залучених юрисдикцій і т. д. аналізують потенційні ризики. Вони перевіряють угоди зі своїми конкурентами з точки зору цих ризиків, користуються міжнародними базами даних, з'ясовують, чи немає ознак корпоративної корупції (об'єктивність вибору контрагента, ринкові умови, економічна доцільність) або ознак «відмивання» грошей, враховують санкційні та податкові чинники.

Навіть якщо контрагент постійний, таку перевірку варто проводити раз на 2–3 місяці. Але якщо є дані, що ситуація в його бізнесі/структурі власності змінилася, то може знадобитися більш ретельна і часта верифікація.

У чому плюси роботи із зовнішнім консультантом?

Впровадження всебічної перевірки контрагентів – це данина тим змінам, що відбувається в усьому світі. Глобальні зусилля держав по боротьбі з ухиленням від сплати податків, відмиванням грошей, здобутих злочинним шляхом, вимагають все більше зусиль від приватного сектору. Уже недостатньо самому просто вести діяльність відповідно до закону, потрібно бути впевненим, що співпраця відбувається з благонадійним партнером. Багато великих компаній уже оцінили впровадження подібного підходу і вбачають у впровадженні IDD не просто витрати, а додану вартість.

По-перше, це допомагає прорахувати і спрогнозувати витрати на операцію (з урахуванням можливих суперечок, а це зумовлює процес ціноутворення). По-друге, дає можливість заощадити на сплаті штрафних санкцій, а іноді і оберігає від кримінально-правових ризиків. Ну а по-третє, стратегічне планування бізнесу змушує шукати більш надійних контрагентів і менш небезпечні юрисдикції.

Яке є підводне каміння такої експертизи?

Безумовно, невеликим компаніям іноді доцільніше провести дью-ділідженс власними силами – це дешевше, ніж залучати зовнішніх спеціалістів. Щоправда, такий варіант можливий лише за наявності хороших фахівців у різних відділах і можливості відволікти їх від поточних операційних завдань.

А при взаємодії зі сторонніми консультантами потрібно чітко ставити задачі та погоджувати технічне завдання. Сторони повинні мати подібні цілі, і кожна зі сторін має однаково добре розуміти, що отримає в результаті.