Не дорогами єдиними: топ-3 інфраструктурних проєктів, яких потребує Україна
Про альтернативу «метро на Троєщину» та іншу інфраструктуру для міст
Нова Дорожня стратегія – 2020 передбачає об’єднання країни якісними дорогами. На ремонт доріг державного значення планується залучити 86,5 млрд грн. За словами прем’єр-міністра Олексія Гончарука, цьогорічний бюджет на дорожнє будівництво – безпрецедентний в історії України.
Водночас розвиток нових технологій формує й нові виклики і варто вже сьогодні замислитись над стратегічним плануванням і розвитком міст.
Яких інфраструктурних проєктів бракує Україні і з чого варто почати, розповів Mind СEO і керуючий партнер девелоперської компанії DC Evolution Андрій Рижиков.
Уявімо, що не тільки заявлені 6000 км, а всі дороги державного та місцевого значення відремонтовані і побудовані, і Україна розпочинає нове масштабне будівництво інфраструктурних проєктів. Що це може бути?
Підвісний транспорт
Напевно, це ідеальний міський транспорт – займає мало місця, швидкий, красивий, зручний і коштує дешевше, ніж метро або повноцінна лінія швидкісного трамвая. Крім того, його можна прокласти навіть в умовах сформованої інфраструктури і навіть там, де використовувати інші види транспорту неможливо.
Азійські приклади виглядають футуристично і від того здаються недосяжними. Тоді як одна з найвідоміших монорейок у світі – Вуппертальська підвісна дорога – була відкрита у 1901 році. Тільки уявіть – майже 120 років тому! Сьогодні дорога протяжністю 13,3 км складається з 20 станцій і обслуговує 65 000 пасажирів на день. Може, варто перейняти досвід?
Кияни вже давно не сприймають серйозно новини про «метро на Троєщину», а нові станції метро в Харкові і Дніпропетровську «будуються» десятками років, міста ж поменше і про таке мріяти не можуть.
Саме підвісний транспорт може легко і недорого вирішити проблему пересування. Вартість будівництва метро на Троєщину оцінюється в $3 млрд, спорудження естакади для монорейки – від $20 млн до $100 млн, 30 вагонів під нього – ще близько $140 млн. З центру Києва до кінця Троєщини – 15–20 км залежно від обраного шляху. Рахуйте самі.
Може, витратимо ці гроші з користю і розумом?
Каналізація
Ця комунальна мережа України просто в жахливому стані. Японія має намір профінансувати реконструкцію Бортницької станції аерації на майже мільярд доларів під 0,1% терміном на 40 років. Вважайте, Київ спіймав джек-пот.
А як бути з каналізаційною інфраструктурою в інших, менш багатих, містах, якщо навіть у столиці другу нитку колектора будували 24 роки? Не хочеться нікого лякати, але незабаром Україна просто може потонути.
Згідно з даними Держстату, в Україні тільки 10 млн квартир з 17 млн обладнані каналізацією. Так, понад 40% українців живуть як європейці – тільки не як сучасні, а як у XIX столітті. При тому, що навіть у Стародавньому Єгипті ще за 2500 років до нашої ери була каналізація.
У нас дві глобальні проблеми:
- Мережі на межі прориву.
- Половина країни – зовсім без мереж.
Кілька років тому Єврокомісія пригрозила оштрафувати Литву за те, що 28% жителів країни не підключені до централізованої системи водовідведення. За директивою ЄС, у населених пунктах з населенням понад 2000 осіб повинна діяти центральна каналізація. Відтак, Литва прийняла необхідні закони, щоб уже в 2021 році виконати всі вимоги.
А населення Литви та України непорівнянні: 2,8 млн проти 37,3 млн. Але скільки ж нам буде потрібно років і грошей, щоб досягти хоча б планки Литви?
Альтернативна енергетика
Вона стає все більш поширеною та доступною. Минулої весни Європейський парламент підтримав повну відмову від використання вугілля для отримання енергії вже до 2030 року. Крім того, у Європі існує план зі збільшення частки альтернативної енергетики в енергогенерації регіону до 32% до того ж 2030 року.
Наприклад, в енергобалансі Ісландії частка відновлюваної енергії вже зараз становить понад 70%. І хоч це виняток, але частка зеленої енергетики тільки зростатиме – у тому числі і в Україні. Попри те, що зараз наша країна виробляє трохи більше 5% «зеленої» енергії.
Проблема в тому, як зберігати цю енергію. Так, певна станція безперервно виробляє енергію, але за рахунок того, що вночі немає споживання, її потрібно десь акумулювати. Нам потрібні акумулятори – дешеві, надпотужні, екологічні та ємні.
Зараз піки споживання згладжуються за рахунок вугільних станцій, але незабаром з ними доведеться щось робити і Україні. Нам потрібні станції зберігання. Це найперспективніша ніша, в яку нам потрібно вкладати кошти, сили та розум. Є ідеальна мрія, що у нас буде настільки точкове генерування енергії, що за рахунок постійних перетоків система сама себе вирівнюватиме і місця зберігання не знадобляться. Але поки це виглядає ще більш футуристично, ніж політ на Марс без скафандра.
За оцінками McKinsey Global Institute, світові витрати на інфраструктуру сьогодні складають близько $2,5 трлн на рік, а соціально-економічна прибутковість створеної інфраструктури оцінюється 20%. Тобто кожен інвестований в інфраструктуру долар може підвищити ВВП на $0,2 у довгостроковій перспективі. Номінальний ВВП України сьогодні становить 1105,5 млрд грн, або $44,22 млрд. Що як не розвиток інфраструктури дозволить нам досягти зростання ВВП на 40%? А потрібно для цього ні багато ні мало – $88,44 млрд.
Давайте починати нове масштабне будівництво.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
