Побороти кризу: що потрібно для розвитку підприємництва в Україні

Днями Кабінет Міністрів зняв обмеження щодо максимальної суми кредиту за програмою «Доступні кредити 5–7–9%», а також розширив доступ підприємців до цієї програми.

Проте експерти, як і підприємці, наголошують, що цих заходів недостатньо й потрібно налагодити комплексну підтримку малого та середнього бізнесу (МСБ) в Україні.

Чого саме не вистачає і які можливості вже зараз може використовувати МСБ, зокрема стартапи, розповів Mind adjunct professor KMBS, засновник проекту n.cubator та компанії Start Global Дмитро Швець.

Карантин та неминуча криза призвели в Україні до скорочення робочих місць та збільшення безробітних майже на 50%. Кількість вакансій зменшилася майже на 60%. Така ситуація спостерігається не тільки в Україні, а й в усьому світі. Для її виправлення, поряд з підтримкою великого бізнесу, розвинуті країни світу приділяють достатню увагу розвитку підприємництва, що позитивно впливає на розвиток економіки.

Так, підприємці не тільки позитивно впливають на продуктивність, інноваційність та збільшення ВВП країни, а й набагато частіше, ніж великі компанії, створюють нові робочі місця.

Водночас одним із перших обмежень під час створення нового бізнесу є страх почати та відсутність розуміння перших кроків.

Тільки в США, за даними бюро  Bureau of Labor Statistics, перші два роки не переживає майже половина бізнесів. А Міністерство та Комітет цифрової трансформації України вказує навіть цифру у 80% (у світі).
Саме тому дуже важливо, щоб підприємці отримували максимальну підтримку та допомогу на початку своєї діяльності.

Разом із загальною державною підтримкою створення та розвитку нового бізнесу, основною базою для розвитку є розвинута екосистема в країні. Це співпраця держави, інвесторів, освітніх установ, коворкінгів, інкубаторів та акселераторів.

Про інкубатори у світі

У світі, за даними International Business Innovation Association, налічується понад 7000 інкубаторів та акселераторів, більшість з яких є неприбутковими та сфокусовані на економічному розвитку суспільства.

Серед основних моделей є такі.

Інкубатори та акселератори при університетах. Наприклад, The Venture Incubation Program при Гарвардському університеті.

Програми від інституційних інвесторів. Такі установи дуже тісно співпрацюють з інвесторами, як приватними, так і інституційними. При цьому венчурні інвестори у стартапі зацікавлені не стільки в отриманні частини його майбутнього прибутку, скільки в масштабуванні та продажу своєї частки наступному інвестору. Наприклад – всесвітньо відомий акселератор Y-combinator.

Інноваційні центри, що співпрацюють із великими корпораціями для пошуку інновацій та розробки нових продуктів. Наприклад, Epicenter Stockholm у Швеції. У такому разі найчастіше корпорація виділяє свою команду, що працює всередині інкубатора та має доступ до креативності та енергії стартапів та ресурсів корпорації одночасно.

Корпоративні інкубатори та акселератори. Програми відбирають стартапи, чиї продукти та сервіси можуть додати цінності корпорації. Наприклад, акселератор Shell GameChanger.

Державні програми в країнах, де підприємництво та МСБ знаходяться в пріоритеті держави. Наприклад, Uppsala innovation centre у Швеції.

При цьому кількість таких установ у розвинутих країнах дуже велика й постійно зростає.
Наприклад, у США існує понад 1900 інкубаторів та акселераторів, близько 150 – у Канаді, понад 70 – у Швеції.

Безліч державних фондів у ЄС та США наповнюють грошима галузь, корпорації використовують інкубаційні площадки для аутсорсу розробки інноваційних продуктів та напрямів, інвестори вкладають гроші в компанії, що зростають.

Інкубатори в Україні

Майже 100 років в Україні знищувалася культура підприємництва. Проте нова генерація українців поступово захоплюється духом підприємництва, надихаючись прикладами успіху з Кремнієвої долини.
Так, в Україні починають з'являтися приватні та університетські програми з розвитку підприємництва.
Більшість із них короткострокові – наприклад, 1-2-денні хакатони, буткемпи.

Серед факторів, що стримують ріст кількості та якості організацій з розвитку підприємництва, – низька підприємницька культура в країні та обмежений доступ до фінансування таких установ. Отже організації, що запускаються,– це в основному або театр інновацій, або приватна ініціатива ентузіастів.

Активних інкубаторів та акселераторів сьогодні в Україні небагато.

Програми, що базуються на університетах:

• YEP – мережа – академічні стартапи-інкубатори при українських університетах. На сьогодні найбільша мережа в Україні;
• Sikorsky Challenge – інноваційна екосистема, включно зі стартап-школою, підтримується НТУУ «КПІ» і Науковим парком «Київська політехніка»;
• Центр підприємництва УКУ.

Приватні програми:

• n.cubator – нова платформа з розвитку підприємництва та інкубаційною програмою Adventure|easy start від ідеї до перевірки гіпотез;
• Startup Ukraine – один з найстаріших гравців, що досі працює та розвивається в офлайн- та онлайн-форматах як приватна інкубаційна програма зі старту власної справи;
• Startup Depot – інкубатор та коворкінг у Львові.

Програми корпорацій та венчурних інвесторів:

• Програми UNIT. Школа МСП, акселераційний хаб Sector X;
• Blue Lake Accelerator – акселератор від венчурного фонду VimesVC;
• FeelGoodLabs – бізнес акселератор в онлайн-форматі;
• Radartech – корпоративний акселератор;
• Intecrator – акселераційна програма для hitech-стартапів від EY

Міжнародні програми: Demium – мережа іспанських інкубаторів з представництвом в Києві.

Соціальні програми за ініціативою та підтримкою міжнародних фондів

• eō Business Incubator – інкубатор в Києві та Харкові за підтримки USAID;
• 1991 Open Data Incubator – некомерційний інкубатор зі спеціалізацією на відкритих даних.

Чого не вистачає українським підприємцям

Україна – одна з лідерів світу з експорту талантів. Підприємці відчувають себе непотрібними в рідній країні, не мають доступу до екосистеми, яка б могла надати ресурси, інструменти та середовище для розвитку. Тому ми продовжуємо з гордістю писати та говорити про видатні українські стартапи, що запускають роботів на місяць, але зареєстровані та працюють у США, Великобританії, Польщі.

За індексом GEI 2018 (The Global Entrepreneurship Index), який вимірює «здоров'я» підприємницької екосистеми, Україна посідала 73 місце з 137.

При цьому одним із найбільш недорозвинутих «м'язів» української екосистеми вказується «Сприйняття можливостей» підприємцями, а однією з найрозвинутіших характеристик – «Навички стартапів». Як у тому анекдоті: «Бач, яка людина розумна, а що це їй дало».

За даними GEDI (The Global Entrepreneurship and Development Institute), для розвитку «сприйняття можливостей» серед підприємців держава має знижувати податкове навантаження, освітлювати успіх підприємців та організацій з розвитку підприємництва, корпорації мають сприяти партнерствам з підприємцями, створювати культуру внутрішніх підприємців, створювати політику оплати сторонніх проектів співробітників (як це робить Google), приділяти увагу підприємницьким якостям своїх співробітників.

Що може зробити держава й корпорації для підтримки підприємництва

Деякі кроки держава почала робити кілька років тому на прикладі програми «Дія. Бізнес».

Було також запущено кілька корпоративних програм, націлених на пошук інновацій через залучення підприємців.

Проте цього замало, і без чітких пріоритетів держави, бізнесу та суспільства щодо розвитку підприємництва в країні ми й надалі спостерігатиме відтік талантів у більш розвинені екосистеми світу.

Перспективи розвитку підприємництва в Україні дуже великі. Ресурси країни, великий внутрішній ринок, інтерес корпорацій, що постійно зростають, до інновацій, відкриті кордони та міжнародна співпраця, доступ до світових знань через освітні онлайн-платформи, збільшення конкуренції серед університетів та нові підходи до їхньої акредитації можуть стати гарним поштовхом до зростання зацікавленості у розвитку власної справи.