Гра у захисті: як відшкодувати збитки, завдані директором компанії

Гра у захисті: як відшкодувати збитки, завдані директором компанії

І як директору доводити свою невинуватість

Гра у захисті: як відшкодувати збитки, завдані директором компанії
Фото: pixabay

Власникам бізнесу часто доводиться довіряти управління найманим топ-менеджерам. Директор чи інша посадова особа має право ухвалювати рішення і діяти від імені компанії. Юридичною мовою – у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діє певна людина, через яку і вчиняються юридично значимі дії.  Але, на жаль, не завжди – в інтересах компанії. Керівник може припускатися суттєвих помилок – часом внаслідок недбальства, а часом – і через злі наміри.

Як уже писав Mind, у такому випадку власник підприємства може розраховувати на відшкодування. Яким саме чином притягнути до відповідальності таку посадову особу, яка допускає  недбайливе керування або зловживає своєю посадою, пояснює адвокат Юлія Курило.

Що призводить до збитків?

Треба відрізняти необачне та недбайливе керування від звичайного підприємницького ризику. Йдеться про те, коли на результати діяльності компанії впливають певні зовнішні фактори або коли директор вчиняє все правильно та розумно, проте результат все одно негативний. У цьому випадку відповідальність директора не настає, і збитки покриваються у спосіб, визначений статутом.

Проте якщо допускаються порушення основних принципів корпоративного управління – діяти розумно, добросовісно та в інтересах компанії, і це завдає збитків, суд неодмінно стане на захист інтересів акціонерів.

Збиток як фінансовий результат діяльності компанії, розрахований за даними фінансового та бухгалтерського обліку, сам по собі не є підставою для стягнення та основною для прорахунку відшкодування. Тож як його прорахувати?

Відповідно до закону збитками в широкому сенсі цього слова  є:

  • вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
  • додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
  • неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Звернемося прикладів із практики. Так, у одній судовій справі розмір збитків був визначений як балансова вартість витрат на придбання спеціального майнового права – дозволу на користування надрами. За обставинами справи директор товариства подав відповідну заяву та здійснив відмову від спеціального дозволу на користування надрами на користь іншої компанії, в якій він був кінцевим бенефіціарним власником. При цьому, оскільки спеціальний дозвіл товариство придбало на аукціоні, і ці витрати були відображені в балансі товариства, втрата дозволу спричинила прямі збитки, які у грошовому вимірі дорівнювали витратам із придбання такого дозволу компанією.

А от у іншій справі розмір збитків визначили як суму боргу, сплаченого на користь кредитора у справі про банкрутство юридичної особи. Директор товариства уклав із перевищенням повноважень низку договорів, які призвели до виникнення боргу перед приватним підприємством. Суд визнав ці договори недійсними вже після здійснення розрахунку між ТОВ та ПП. Тож сума, що безпідставно була сплачена за недійсним правочином, і стала збитком ТОВ. І цю суму в судовому порядку стягнули саме з директора.

Можна наводити ще приклади, проте, загалом аналіз судової практики демонструє, що прямі збитки суди стягують охоче, а от втрачену вигоду (як і у договірних спорах) стягнути значно складніше.

Як довести провину топ-менеджера?

Окрім самих збитків необхідно умовою відповідальності директора буде наявність доказів, що збитки виникли безпосередньо через неправомірну або необачну поведінку посадової особи. Як уже зазначалося, окремі дії та рішення директора можуть призводити до збитків, проте наслідки у вигляді відповідальності настають лише тоді, коли вказані дії та рішення є або неправомірними, або необачними (очевидно нерозумними – чи такими, що не мають логічного обґрунтування).

У справі про збитки через відмову від спеціального дозволу на надрокористування директор знехтував вимогами статуту і з перевищенням повноважень відмовився від імені товариства від права спеціального користування надрами на користь іншої юридичної особи, в якій він був кінцевим бенефіціаром. Він порушив порядок погодження правочинів та наявний конфлікт інтересів. У цій ситуації збиток у вигляді балансової вартості втраченого майнового права знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку із неправомірними діями директора. Такий збиток є звичайним наслідком таких незаконних дій директора.

Зворотній приклад був у іншій справі. Аудит компанії показав, що з корпоративної банківської карти були зняті готівкові кошти, але звіту про те, на що саме вони були використані, нема. Картка відповідно до договору про обслуговування була випущена на ім’я директора компанії. Тим не менш, доказів, що ці кошти з корпоративної карти витрачав саме директор, не було. Суд встановив, що компанія зазнала збитків, але притягнути до відповідальності директора не вдалося.

Хто саме має відповідати?

Інший аспект, який також варто брати до уваги, – чи винуватий у збитках саме директор, або інша посадова особа. Приміром, у компанії діє колегіальний орган (правління, дирекція), яким ухвалено рішення, що завдало компанії збитків.

Якщо хтось з членів правління голосував проти такого рішення або взагалі не брав участі в обговоренні питання, він відповідальності за настання збитків зазвичай не несе. Так само, коли, наприклад, укладав правочин один директор, а виконання (наприклад, із необґрунтованим порушенням строків) допустив його наступник. У такому випадку винним буде не той, хто уклав правочин, що потенційно став причиною збитку, а той, хто допустив ситуацію, за якої договір не був виконаний належним чином.

У таких розглядах позивач, зацікавлений у відшкодуванні, має ретельно обґрунтувати свою позицію: зазначити, які саме дії вчинив директор, чому він вважає, що дії вчинені із порушенням принципів розумності та/чи добросовісності, як саме підтверджується, що негативні наслідки (збитки) сталися саме через порушенням директором своїх обов’язків. А директор, у свою чергу, якщо бажає захиститися, має обґрунтовувати чи то правомірність своїх дій, чи то їх розумність. Або оскаржувати розмір збитків чи доводити, що вони зумовлені іншими факторами, бажано, які сам директор не контролює.  

Директори ще не досить часто є відповідачами у спорах. Проте відповідна практика набирає обертів, а суди – досвіду. Найцікавіше, що позиватися до директора може не лише саме товариство, а і його акціонер/учасник. Це дозволяє ефективніше захищати права власників бізнесу, запобігаючи зловживанням та іншим порушенням з боку посадових осіб або ж забезпечуючи відновлення майнового стану компанії у судовому порядку.

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті