Ера вітроенергетики: чому Європа робить недостатньо для кліматичної нейтральності
І коли в Україні постане аналогічне питання
У 2020 році спостерігалася майже повна стагнація розвитку вітроенергетичного сектору в Україні. За рік було введено лише 144,2 МВт нових вітроенергетичних потужностей, частку з яких було фізично побудовано ще 2019 року. Натомість у Європі сучасна частка вітрової генерації становить 16% у споживанні електроенергії. Але вважається, що навіть цього недостатньо для досягнення ЄС кліматичної нейтральності. Причини розбіжностей в політико-енергетичних дискурсах України та Європи спеціально для Mind описав голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков. Цей матеріал є першим у серії публікацій під загальною назвою «Як розвивається сектор вітрової енергетики в Україні».
Яким був 2020 рік для вітроенергетичного сектору Європи?
Коронавірус став безпрецедентною світовою кризою, яка підірвала стійкість енергетичного сектору більше, ніж будь-яка інша подія сучасної історії. Введені країнами правила безпеки та обмеження мобільності призвели до порушення глобальних ланцюгів постачань, тимчасово сповільнили будівництво об’єктів відновлюваної енергетики, особливо проєктів наземної вітроенергетики, та скоротили фінансову активність на ринку. Проте навіть попри ці виклики європейський вітроенергетичний ринок продемонстрував свою стійкість.
За даними WindEurope (Європейської вітроенергетичної асоціації) минулого року Європа ввела в експлуатацію 14,7 ГВт нових вітроенергетичних потужностей (80% з яких припало на наземну вітроенергетику) і досягла 16% виробництва електроенергії з енергії вітру в загальній енергетичній системі ЄС. При цьому в окремих країнах ЄС та Сполученому Королівстві цей показник значно вищий: Данія – 48%, Ірландія – 38%, Німеччина та Сполучене Королівство – 27%, Португалія – 24%, Іспанія – 22%.
Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що вітер стане джерелом енергії №1 в Європі вже до 2027 року; за даними ж Європейської комісії, 2050 року вітрові електростанції, які зростуть із сьогоднішніх 220 ГВт до 1300 ГВт, генеруватимуть аж 50% спожитої країнами ЄС електроенергії.
Економічна перевага вітрових технологій є беззаперечною. 300 000 робочих місць, створених вітроенергетичним сектором, додають 37 млрд євро до ВВП ЄС, тоді як кожна нова вітрова турбіна генерує в середньому 10 млн євро економічної активності. Минулого року виключно вітроенергетичний сектор сплатив до місцевих бюджетів країн Європи 5 млрд євро податків.
Попри такий стрімкий розвиток вітрової енергетики, Європа досі переконана, що будує недостатньо нових вітрових електростанцій (ВЕС) для досягнення мети Європейської «зеленої» угоди (англ. European Green Deal) та вуглецевої нейтральності як такої. Саме тому Європейський Союз поставив собі за мету будувати щорічно мінімум 15 ГВт нових вітроенергетичних потужностей протягом наступних п’яти років для досягнення своїх кліматичних амбіцій.
Передбачається, що 2021-й стане рекордним для вітроенергетичного сектору Європи, коли за рік буде введено 19,5 ГВт нових вітроелектростанцій.
Чого досягла Україна?
2020 рік ознаменувався зниженням темпів реалізації вітроенергетичних проєктів в Україні. На відміну від Європи, причини цього криються не лише в пандемії COVID-19. Дійсно, у зв’язку з тим, що станом на початок запровадження карантинних обмежень в Україні вже існувала низка проєктів, які розпочали будівництво, кожен новий тиждень простою для яких створював нові бізнес-ризики пов’язані, зокрема, із збоєм у ланцюгах постачань вітроенергетичного обладнання, тимчасовою забороною будівництва та неможливістю приїзду іноземних спеціалістів на будівельні майданчики ВЕС.
Проте значно сильніше на вітроенергетичний сектор України вплинули внутрішні ринкові проблеми й перманентний політичний тиск. У липні 2019 року Україна перейшла на нову лібералізовану модель ринку електроенергії. Запуск нової моделі ринку мав створити можливості для забезпечення прозорості та конкуренції в різних сегментах ринку.
На практиці ж він відбувся без врегулювання проблем попередньої централізованої моделі ринку. Так, не було ліквідовано перехресне субсидіювання, не усунені причини накопичення боргів та зарегульованість, не погашено стару заборгованість ДП «Енергоринок», що утворилася на оптовому ринку електроенергії (30 млрд грн).
До старих проблем додалися нові у вигляді заборгованості ДП «Гарантований покупець», який прийшов на зміну ДП «Енергоринок», перед виробниками електроенергії з ВДЕ, яка станом на 1 березня 2021 року становить 19,4 млрд грн, та пов’язану з цим неможливість виробників з ВДЕ платити по кредитах.
Жару ринковим проблемам додали також політичні колізії навколо теми «зеленого» тарифу, неструктурованість законодавчого процесу, затримка введення аукціонної моделі підтримки сектору, звинувачення «зеленої» генерації в несплаті податків, позивання 47 народних депутатів України до Конституційного Суду України для визнання «зелених» тарифів неконституційними тощо.
Як наслідок, 2020 року в чотирьох областях було введено в експлуатацію лише 144,2 МВт нових вітроенергетичних потужностей, а загальна потужність вітроенергетичного сектору країни сягнула 1176,1 МВт. Це без урахування потужностей, які розташовуються на тимчасово окупованій території і виробляють всього 2,2% від сукупного річного обсягу генерації електроенергії в Україні.
Чи станемо ми частиною європейського вітроенергетичного дискурсу?
Сьогодні в Україні згадують про розвиток вітроенергетики в Європі здебільшого при маніпулюванні на темі «зеленого» тарифу або ж при обговоренні цінових колізій навколо електропостачання населенню. Натомість майже ігноруються європейські політичні підходи Європи до «зеленої» генерації.
Для Європи вітрова енергетика – це значні інвестиції, нові робочі місця, найдешевше та найдоступніше джерело енергії, дієвий розвиток сталої економіки. Це політично стратегічна галузь ЄС, яка сприяє енергетичній незалежності країн.
А головне, в Європі вітрова енергетика – це шлях для поліпшення добробуту. Саме тому Європейська комісія та національні уряди ЄС спрямовують свою політику на підвищення своїх національних вітроенергетичних цілей, постійне розроблення нових та удосконалення вже наявних стратегій. В Україні ж вітроенергетичний сектор розвивається в системі координат традиційної енергетики й олігархічних амбіцій, і кожного дня має доводити своє право на існування та прозорість функціонування.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
