Знайти собі «сеньйора»: як IT-компанії долають дефіцит кадрів
І як має змінитися українська освіта, аби допомогти їм у цьому
Потреба в ІТ-фахівцях зростає надшвидкими темпами, починаючи з 1990-х. Згідно з прогнозами, така тенденція продовжиться і в наступному десятилітті. Дослідження SlashData виявило, що кількість розробників ПЗ у світі зростає зі швидкістю 20%.
Щодо України, то на червень 2021 року кількість вакансій для айтішників на третину перевищила кількість фахівців «у пошуку». На українському порталі Djinni, який дозволяє розробникам анонімно шукати роботу, опубліковані 32 000 вакансій. Таку кількість потенційних IT-спеціалістів за два роки випускають усі українські університети разом взяті. Але випускають вони навіть не «джунів», тоді як ринку здебільшого потрібні «сеньйори», або хоча б «мідли». Як високотехнологічним вітчизняним компаніям втамувати кадровий голод, і як вишам встигати за вимогами часу, спеціально для Mind розмірковує віцепрезидент Асоціації «ІТ Ukraine» з питань освіти, Chief Software Officer в Sigma Software Group Максим Почебут.
На наявні в українських вишах тенденції вплинули, крім тиску підвищеного попиту, пандемія та перехід на онлайн-навчання.
Те, що кваліфікованих кадрів для IТ вже не вистачає й у найближчі п'ять років ситуація не зміниться, розуміють і українські чиновники. Саме тому проголошено пріоритет освітньої реформи IТ-навчання. Мінцифри та Міністерство освіти і науки активно працюють над формуванням дорожньої карти з реформ IТ-освіти. Слушний крок – залучення до цієї роботи широкого кола фахівців із ІТ-компаній різних напрямів, зокрема сервісних, продуктових тощо. Також хочеться відзначити високий рівень підготовки дидактичних матеріалів.
Визначено низку першочергових завдань реформи, які можна коригувати і допрацьовувати. Однак уже зараз можна говорити, що світові тенденції трансформації освіти вплинули на локальний ринок.
Позитивні тенденції на ринку ІТ-освіти
Компанії частіше, ніж у доковідний період, стали звертати увагу на те, що відбувається у сфері освіти. Це означає, що український ринок переходить в нову реальність і на запитання «Де взяти кадри?» відповідає: «Потрібно готувати їх самостійно».
Отже, IТ-компанії частіше стали інвестувати у власні освітні програми – почасти через невисоку гнучкість системи освіти, почасти через розуміння, що вже в найближчій перспективі очікується катастрофічна нестача співробітників початкового рівня. До того ж з'явилася велика кількість технологій, для яких необхідна вузька спеціалізація. Це змушує IТ-компанії самостійно здійснювати підготовку таких фахівців та інвестувати в їхнє навчання великі кошти.
За моєю оцінкою, кількість компаній з IТ-сфери і не тільки, що пропонують освітні послуги, зросла на 30–50%. І якщо раніше багато хто з керівників вважав, що їхні компанії сплачують податки, отже держава має забезпечити високий рівень підготовки кадрів, то зараз риторика змінилася. З'явилися нові цікаві гравці на ринку освіти, які інвестують у навчання молодих фахівців.
Дедалі більше компаній йдуть безпосередньо до університету. Вони відправляють своїх експертів як гостьових лекторів і покривають велику кількість предметів своїми представниками. Відповідно ресурси витрачаються на фінансування такого роду програм.
І хоча нічого поганого в цьому немає, але сам факт свідчить про те, що освітня система не здатна готувати викладацькі кадри, які б покривали актуальні для бізнесу теми. Ринок же швидше реагує на власні зміни і регулює, яких фахівців потрібно готувати.
У здобувача або студента набагато ширший вибір альтернатив для кар'єри. Раніше можна було виділити п'ять або 10 гравців, на яких орієнтувався студент, стажист або світчер у виборі майбутнього місця роботи. Зараз же вибір у претендента набагато ширший.
Формується тенденція більш жорсткої конкуренції за здобувача з боку компаній. Якщо раніше він проходив кілька етапів відбору, то зараз на одного здобувача може претендувати кілька провайдерів освітніх послуг.
Усе більше часу й ресурсів витрачається на маркетинг, PR, діджитал-маркетинг, присутність у різних соцмережах і на заходах. Це робиться для того, аби привернути увагу потенційного здобувача, учня або стажиста, щоб він витратив свій час чи ресурси на цю компанію або ж обрав навчання в ній.
З'явилися абсолютно нові форми співпраці та взаємодії в межах ринкових відносин на освітньому ринку. Дедалі популярнішою стає форма так званих income sharing agreements, яка прийшла до нас з американського ринку.
За такої форми інвестиції у власну освіту формуються завдяки поверненню коштів, які будуть зароблені в майбутньому. Все більше компаній і приватних шкіл пропонують таку взаємодію. Це відмінний соціальний і фінансовий інструмент для людей, у яких на момент старту немає можливості проінвестувати у свою освіту й отримати якісні знання.
Конкуренція на освітньому ринку. Насамперед це «змагання» серед університетів. Ми довго чекали, коли в публічній площині, у дописах лідерів думок з'явиться конкурентна боротьба за абітурієнтів між університетами. Нарешті це сталося. Університети почали звертати увагу на свій імідж, на те, з ким вони співпрацюють, як залучають роботодавця до формування своїх програм навчання.
Конкуренція породжує якість, і низка програм вже досягли високого рівня. Відповідно, наш абітурієнт отримує більший вибір варіантів навчання. І хоча варіант поїхати на навчання в умовну Польщу, як і раніше, присутній, перевагу вже можна віддати українським навчальним програмам, які університети розробляють спільно з компаніями.
На ринку освіти все більше спільних або дуальних програм, хоча ця форма все ще не формалізована й має цілий низку протиріч. Проте компанії все активніше беруть участь у таких програмах. Sigma Software також проводить навчання з вузами-партнерами за дуальною формою з 2019 року.
Негативні тенденції
Однак у будь-якому процесі є й низка негативних чинників, які хочеться зазначити та на які, можливо, вплинути в майбутньому.
Зниження вхідного порога для рівня Trainee або Junior. Багато компаній намагаються швидше закрити вакансію кандидатами, які мають базові знання або навички, таким чином загалом знижуючи і вхідний поріг в IТ-галузь, і вимоги.
У підсумку ми бачимо, що те, чим виділяється український ринок – високий рівень інженерії та інженерної культури, може бути нівельовано внаслідок таких кроків. Якщо ми хочемо зростати на ринку кількісно, то маємо приділяти багато уваги високій інженерній культурі та підготовці кадрів всередині компанії для того, щоб наші інженерні рішення були комплексними і конкурентними.
Необхідно вкладатися не лише в базову підготовку, а й у підвищення кваліфікації. Інвестувати в розвиток інженерних навичок, якісних і цікавих знань будуть швидше за все компанії на рівні роботи з персоналом. Тут потрібні правильні освітні стратегії на рівні тренінг-сервісів.
Компанії змушені здійснювати базову підготовку. Раніше вони брали на стажування людей для отримання вузькоспеціалізованих знань – «доточували» їх до прийнятного рівня проєктної роботи. Зараз же все більше інвестицій приходить у базові знання та навички, які необхідні майбутнім інженерам.
Отже, знижується загальний рівень освіченості молодих кадрів, що, як і раніше, мало уваги приділяють математиці, STEM-наукам. Ця тенденція має змінитися на краще після впровадження низки ініціатив реформи ІТ-освіти, про яку згадувалося вище.
Парадигма освіти, що будується, має на меті формування виконавця. Ми готуємо інженера, який створює рішення за заздалегідь заданим переліком робіт. Мало уваги приділяється підприємництву як такому – коли студенти, закінчуючи навчання, готові відкрити власну справу. Адже, чим більше малого бізнесу та стартапів у країні, тим краще для індустрії.
Проте спроби стимулювання стартап- і підприємницького руху робляться. Один із прикладів – конкурс стартапів IT_EUREKA, який відбувається за підтримки Міністерства освіти і науки. Цей конкурс дає можливість студентським і нестудентським командам привернути увагу потенційних інвесторів, отримати професійні консультації експертів і позмагатися за грошовий приз.
Посилюється тенденція вимивання викладачів з університетів самими ж ІТ-компаніями. Високі зарплати і привабливі умови в ІТ-індустрії вносять ще більший дисбаланс в освітню систему. Молоді люди, які викладали або хотіли викладати, все частіше віддають перевагу роботі в ІТ-компанії. Така тенденція спостерігалася останні п'ять років, але зараз вона багаторазово посилилася.
Яка стратегія краща?
Наразі ми закладаємо основи для ринку праці на п'ять-сім років. Дуже важливо не згаяти переваги і примножити позитивні тенденції. Ось кілька можливих підходів.
Залучення ширших кіл потенційних компаній і ресурсів в освітній процес дозволить розробити більш гнучкі освітні траєкторії. Яскравий приклад – спеціальність full-stack-розробника, яка більш вигідна для бізнесу й відкриває широкі можливості з погляду кар'єри інженера.
Отже, усім, хто пропонує навчання в сфері ІТ, варто замислитися про переформатування курсів і розробку програм із більш комплексними напрямами підготовки. Ця тенденція вже помітна, особливо у світових лідерів онлайн-освіти.
Вироблення консолідованої думки, як навчати і як мотивувати викладачів за допомогою галузевих асоціацій та інших організацій. Багато компаній, і Sigma Software зокрема, через ІТ-кластери та Асоціацію ІТ України беруть участь у проєктах із підтримки викладачів. Вони намагаються виробити правильний шлях щодо підвищення якості викладання базових дисциплін в університетах. І це має робитися спільними зусиллями. Тоді воно матиме масштабований ефект у межах країни.
Також гравцям ринку варто більше уваги звернути на просування вивчення STEM-дисциплін, починаючи зі школи. Через ІТ-спільноту необхідно впливати на те, щоб вивчення математики, фізики, інформатики, англійської мови в школах було більш затребуваним і популярним.
Але найважливіший посил – це зміна ставлення держави та суспільства до педагога. Не важливо, вчитель у школі або викладач у вишу – вони мусять бути професіоналами своєї справи. Для цього реформа має бути спрямована на підвищення популярності та престижу викладання, особливо для молодих випускників. Для держави це непросте завдання, тому що воно завжди впирається в фінансування, але разом з індустрією його можна розв'язати через створення додаткових інструментів фінансового й морального стимулювання.
Але головне в битві за таланти – роботодавцям не можна забувати, що в цій «війні» не всі засоби годяться.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
