Знайти крила: які винищувачі може отримати Україна

російське вторгнення в Україну, яке триває вже шостий місяць, виявилось досить дивним для західних аналітиків. Багато довоєнних розрахунків не отримали ніякого підтвердження. І дуже характерний приклад – повітряна війна над Україною, яка для росіян майже від початку зайшла в глухий кут. Які можливості має Україна в цьому напрямку і які літаки може отримати, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов. 

Коли почалося вторгнення, аналітики очікували, що росія швидко захопить контроль над небом, знищивши як українську авіацію, так і систему ППО, і зможе безкарно завдавати ударів по наземних цілях. Натомість перші ж російські повітряні атаки були нескоординованими та неспроможними успішно протистояти протиповітряній обороні України.

І це не тому, що росіяни грались в людяність, як вони час від часу заявляють – наявність цивільної інфраструктури ніколи не приводила до зайвих вагань для російських пілотів, ба більше, значна кількість ударів з повітря наносилась по цілях без чіткого розпізнавання. Проте, незважаючи на чисельну перевагу 10 до 1, наступ російської авіації продемонстрував неспроможність виконувати завдання з підтримки наземних військ.

І це на перший погляд виглядає вкрай дивно, оскільки на озброєнні українських Повітряних сил знаходяться літаки радянських часів, а росіяни мають хоча в цілому теж радянські зразки, але модернізовані і оновлені.

Теоретично для росіян розгромити українські Повітряні сили було досить легким завданням, оскільки вони мали більше літаків, були знайомі з авіацією та обороною противника, а також мали передовіші технології. По суті, вони боролися зі старішою версією власних систем. 

Чому так сталося?

Але не все так просто. Не потрібно забувати про те, що... 

Інша проблема полягає в тому, що росія так і не освоїла стратегію сучасної війни. У перші дні вторгнення російські війська намагалися наслідувати високоскоординовану тактику Заходу зразка операції «Буря в пустелі» 1991 року. Остання передбачає, що багато різних наземних, морських, повітряних і космічних підрозділів діють як одне ціле в реальному часі. На практиці вони не впоралися з цим і були змушені відмовитися, наприклад, від планів швидкого захоплення аеропорту Гостомель та взагалі від будь-яких блискавичних атак.

До цього додалася відсутність достатньої кількості високоточних боєприпасів. Через все це росія не змогла придушити протиповітряну оборону чи знищити українські винищувачі на землі в такій кількості, як планувала, хоча, звісно, наші втрати були високими.

На додачу до цього, росія отримала війну набагато довшу, ніж планувала. Як наслідок, вона не може дозволити собі витрачати літаки чи навчених пілотів, яких вона не може замінити в боях із великими втратами.

Усе це може здатися гарною новиною для України, але ми страждаємо від серйозної нестачі запчастин, навчених пілотів і технічного персоналу. Наші винищувачі хоч і змогли відбити перші російські атаки, але не можуть завоювати перевагу в повітрі.

Про які літаки для України тривають суперечки?

Зараз Повітряні сили України літають на МіГ-29, Су-24, Су-25 і Су-27. 

Уже в березні почались розмови про відправлення Польщею власних МіГ-29 в обмін на американські винищувачі F-16. Це було негайно відхилено Міністерством оборони США на тій підставі, що це могло бути розцінене росією як акт війни та навіть спровокувати її на застосування тактичної ядерної зброї в Україні або навіть проти цілей на території НАТО.

Проте Польща та інші країни колишнього Варшавського договору почали надсилати Україні запчастини, що дозволили підтримувати в робочу стані наявні машини і навіть декілька «підняти від забору».

Коли війна розтягнулася аж до липня, уряд США почав змінювати свою думку щодо українських ВПС, але з великою різницею. На конференції з питань безпеки в Аспені в Колорадо начальник штабу ВПС США генерал Чарльз К. Браун заявив, що надання Україні старих радянських літаків навіть не розглядається, не в останню чергу тому, що проблема із запчастинами лише погіршиться.

Однак вже на початку серпня міністр оборони Словаччини Ярослав Надь заявив, що вже наступного місяця уряд Словаччини передасть Україні 11 винищувачів МіГ-29.

Підсумком усього цього є те, що США та НАТО серйозно розглядають можливість озброїти українські ВПС передовими західними винищувачами. Питання зараз полягають у тому, чи відбудеться це, які реактивні літаки можуть бути відправлені, і чи щось із цього матиме значення для ситуації на фронті?

Які крила може отримати Україна?

Перш за все варто сказати, що Україна не отримає ні F-35 Lightning II, ні F-22 Raptor, ні F/A-18 Super Hornet. Вони просто надто просунуті, надто дорогі, і їх надто мало, щоб розглядати їх як варіант передавання Україні. Такі поставки змусили б американців дуже нервувати через перспективу того, що щось на зразок F-35 і його технологія п’ятого покоління опиниться в руках росії.

Saab Gripen

Шведський літак має репутацію винищувача з вкрай низькою ціною, однак він пройшов через низку серйозних модернізацій з моменту свого першого польоту в 1988 році.

Останні варіанти реактивного літака мають новий турбовентиляторний двигун Volvo RM12, нову авіоніку, здатність працювати з різними системами зброї та максимальну швидкість 2 Маха. По суті, тепер це бойовий літак покоління 4,5.

Eurofighter Typhoon

Винищувач, який вперше піднявся в повітря в 1994 році, є продуктом консорціуму Британії, Німеччини, Італії та Іспанії. Це заміна різноманітним перехоплювачам малої дальності та штурмовикам. Хоча він не дотягує за можливостями до четвертого покоління типу F-22 Raptor, але він ефективніший за F-15 або російські варіанти Су-27. Здатний розвивати швидкість 1,5 Маха, знаходиться на озброєнні низки європейських та близькосхідних ВПС.

Dassault Rafale

Свого часу цей літак був частиною програми Typhoon, але Франція вийшла з консорціуму і почала самостійну розробку. Зараз це основа як морської авіації, так і ВПС Франції. Rafale активно поставляється на експорт і наразі використовується ВПС Індії, Об’єднаних Арабських Еміратів та інших країн.

McDonnell Douglas F-15 Eagle

Незважаючи на те, що F-15 літає вже півстоліття, але все ще залишається висококласним винищувачем для панування в повітрі, здатним розвивати швидкість 2,5 Маха. Понад 100 збитих повітряних цілей без жодної втрати в бою забезпечили йому репутацію найкращого винищувача часів холодної війни.

Військово-повітряні сили США планують продовжувати літати на цьому літаку до 2025 року. Також він знаходиться на озброєнні в Ізраїлі, Японії та Саудівській Аравії. До речі найближчим часом літаки F-15 планують масово знімати з озброєння в США і таким чином ці машини можуть бути доступні для передавання Україні.

F-16 Fighting Falcon

Ця машина 1970-х років є прикладом історії успіху в аерокосмічній галузі завдяки своїй низькій вартості та маневреності. Маючи максимальну швидкість 2,05 Маха, літак тепер використовується багатьма світовими ВПС як багатоцільовий бомбардувальник-винищувач.

Важливо, що саме F-16 може бути у найкоротші терміни поставлений в Україну – і не тільки тому, що українські пілоти виявили великий інтерес до літака, а й тому, що в США велика кількість надлишкових F-16 вже була знята з експлуатації, але ще не поставлена на довготривале зберігання.

Чому не А-10?

Одним із літаків, який постійно згадується в розмовах про Україну, є одномісний дозвуковий штурмовик Fairchild Republic A-10 Thunderbolt II. Широко відомий як Warthog, A-10 зарекомендував себе штурмовиком, побудованим навколо роторної гармати, встановленої в носовій частині літака з броньованою ванною замість кабіни.

Це літак, який викликає бурхливі пристрасті в колах військової авіації: одні хочуть відправити його в Україну через те, що це потужний «вбивця танків», а інші – аби позбутися його зі складу США.

Які ще питання потрібно враховувати?

Але які б літаки не вибирали для України, треба розуміти, що винищувачі потребують значних зусиль, щоб вони могли літати. Це означає відправлення запасних частин, боєприпасів (часто є важливішими за літаки), обладнання для технічного обслуговування, систем командування та управління, засобів захисту «земля – повітря», механіків та чималої кількості інструкторів.

На Заході розуміють, що просто надавати Україні літаки марно, якщо пілоти не лише не підготовлені, але й не мають практики навчальних польотів.

Це справжня проблема, бо давно минули ті часи, коли можна було навчити пілота якогось «Мустангу» з нуля за шість місяців. Сучасні літаки та все їхнє допоміжне обладнання надто складні для таких часових рамок. Нашім пілотом буде ще складніше, бо їм доведеться починати все з нуля.

Крім того, ці пілоти зараз потрібні на фронті, і вони не можуть взяти відпустку, щоб поїхати на навчання за кордон. У результаті може виявитися, що просто безглуздо відправляти нові літаки, тому що на них нема кому літати.

Чи не пізно?

Більш неприємне питання полягає в тому, чи вже не пізно відправляти більше літаків. Очевидно, що якщо б на початку російського вторгнення в ПСУ було щось на кшталт А-10, то їхня ефективність в боротьбі з російської бронетехнікою була б максимальною. Але зараз росіянам вже вдалось підтягнути величезну кількість засобів ППО, підрозділів радіоелектронної боротьби.

Крім того, є питання часу. Ніхто в світі не розуміє як довго триватиме війна. Якщо, як багато хто сподівається, війна скоро закінчиться, то західні політики говорять про те, що передавання винищувачів є спірним рішенням. Але якщо війна може тривати місяцями чи роками, тоді Україна зможе отримати свої літаки, але лише як спосіб вести затяжну війну на виснаження.