Трудові будні «вагнера»: з чим лишилося військове угруповання пригожина
І які ризики для України та Польщі несе його перебування на території білорусі
Кілька місяців поспіль, після заколоту приватної військової компанії «вагнер» і її невдалого маршу на москву, точаться дискусії щодо майбутнього підопічних пригожина. Як відомо, наразі вони облаштувалися на території білорусі і, як припускають військові аналітики, можуть здійснювати провокації на кордонах України та Польщі. З іншого боку, британська розвідка припускає, що бойовиків пригожина навряд чи фінансує москва, цей клопіт тепер звалили на плечі білоруської влади. Така ситуація навряд чи додає впевненості цьому військовому угрупованню країни-терориста. Так чи інакше, але кілька тисяч бойовиків зараз перебувають неподалік, зокрема, українських кордонів. Останні Україна планує додатково укріпити – на це уряд напередодні виділив понад 1,2 млрд грн із резервного фонду держбюджету. Чи існує загроза для України та Польщі через перебування у білорусі групи вагнера і які ресурси має остання, розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
Приватна військова компанія (ПВК) «вагнер» стала одним із символів російсько-української війни. Саме бойовики цієї незаконної, навіть за російськими мірками, організації брали активну участь у бойових діях літа 2014 року в Луганській області, зими 2015-го під Дебальцевим і, звісно, восени 2022 – навесні 2023 року під Соледаром і Бахмутом. Ще більше вони стали відомі після так званого «маршу справедливості», або спроби військового заколоту 23–24 червня 2023 року.
Читайте також: Заколот «вагнера»: навіщо «безумний гангстер» – пригожин лякає Захід
Однак, незважаючи на такий доволі неоднозначний шлейф, історія цього формування продовжується: вагнерівцям дозволили перебазуватися до білорусі. Розслідувальний проєкт «Білоруський Гаюн» стверджує, що основною базою для найманців ПВК «вагнер» став табір під Осиповичами Могильовської області – це за 100 км від Мінська.
Що привезли із собою вагнерівці до білорусі
Є різні дані про кількість та озброєння. Під час «маршу на Москву» польовий командир ПВК «вагнер» пригожин заявляв, що має у своєму розпорядженні 25 000 бійців.
Однак з огляду на фото та відео від 24 червня в нього не більше 5000 людей, добре озброєних стрілецькою зброєю та гранатометами, танками, БМП, легкою бронетехнікою та ППО (ЗРПК «Панцир-С1») та ЗРК «Стріла-10»).
Скільки з них відійшло в білорусь – невідомо, але є дані, що частина «заколотників» масово підписує контракти з міністерством оборони рф, інша – розриває контракт і повертається до цивільного життя.
Щодо техніки, то вся вона була повернута на склади російській армії (звідки й була передана свого часу). У колонах, які заходили на територію білорусі, були лише панцерники, більше ніякої суто військової техніки не було – лише джипи, мікроавтобуси та вантажівки.
Тобто можна говорити тільки про якийсь кадровий резерв, на базі якого потрібно буде заново формувати підрозділ. Звідки візьмуться добровольці – велике питання. Адже зараз неспокійно в Африці, і західні військові спостерігачі вже прямо говорять про появу «вагнера» в Нігере. А це все люди і ще раз люди – очевидно, що втрати в боях за Бахмут у них були колосальні.
Табір ПВК «вагнер» у білорусі станом на 23 липня 2023 року. За даними Інституту вивчення війни, ISW. Джерело: Maxar Technologies
Читайте також: Заколот завершено: підсумки та наслідки повстання ПВК «вагнер» для росії та України
Хто такі найманці ПВК
Треба сказати декілька слів про бойову цінність вагнерівців на сучасному етапі. Коли в травні 2014 року почалося формування цієї банди – це був такий собі «елітний клуб», куди потрапляли тільки після жорсткого відбору колишні десантники, спецпризначенці з бойовим досвідом (а після недолугих реформ нульових таких на гражданке було досить багато). Саме тому ПВК мала успіхи в Сирії, Лівії, та й на Донбасі показала себе з непогано.
Однак настав 2022 рік. Вони вперше зіткнулися не з місцевими ополченцами з автоматами Калашникова, а з повноцінною армією – з артилерією, танками й авіацією. І втрати почали зростати як на дріжджах. Тому спочатку в стрій поставили тих, хто свого часу не пройшов відбір, потім місцевих з окупованих територій Донецької та Луганської областей (причому всіх, хто бажав – до цього вони були у складі ПВК, але в досить обмеженої кількості). Ну і врешті-решт восени 2022 року перейшли до набору засуджених у в’язницях по всій території російської федерації. Звісно, усе це відбувалося при повній підтримці держави, яка фактично взяла на повний пансіон цю банду.
Той же путін у червні 2023 року заявив, що тільки за рік – з травня 2022-го до травня 2023 року – держава рф заплатила ПВК «вагнер» 86 млрд 262 млн рублів. Причому було наголошено, що ці кошти виділялися на грошове утримання бійців і стимулювальні виплати. Тобто паливо, набої і снаряди йшли прямо зі складів російської армії. Зрозуміло, що в таких умовах бойова цінність «вагнера» в білорусі мінімальна.
Також досі не має інформації про те, що білоруська влада надає їм важке озброєння. Та й взагалі фінансує. Водночас деякі джерела на Заході стверджують, що, добре порахувавши кошти, лукашенко вирішив, що бюджет його небагатої країни просто не витримає такого тягаря. І звісно ж, звернувся до Путіна.
Для чого «вагнер» потрібен кремлю в білорусі
Зараз ми бачимо, що найманці задіяні як інструктори для білоруської армії. Хоча залишається відкритим питання, чому вони можуть навчити – вмирати тисячами під ударами HIMARS?
Західні й вітчизняні військові аналітики відразу висунули декілька версій, основні з яких – вагнерівців використають для провокацій на польському або українському кордоні. Причому обидві версії мають право на існування.
Незважаючи на те, що Польща входить до складу Північноатлантичного альянсу, де діє стаття 5 основного договору НАТО, згідно з якою, якщо член Альянсу піддається нападу, то це вважається нападом на весь Альянс і всі країни НАТО зобов'язані прийти на допомогу, у тому числі направивши військову поміч.
путін у своєму баченні світу досі вважає НАТО таким собі «паперовим тигром» і вкрай забюрократизованою структурою. Тому й досі в генштабі зс рф існує план блискавичного захоплення так званого Сувальського коридору й пробиття сухопутного шляху в анексовану свого часу Калінінградську область. Тобто, поставивши НАТО перед фактом глобального ядерного армагедону, російські генерали планують залишити ці територіальні надбання за собою.
Звісно, це шизофренічні фантазії, і, найімовірніше, відповідь НАТО в такому разі буде швидкою та ефективною. Однак факт є фактом.
Своєю чергою і країни Балтії, і Польща стягують до кордону з білоруссю достатньо потужні сили. Так, уже відомо, що на схід Польщі відправлено 1000 військовослужбовців і 200 одиниць техніки. І це підсилення до 500 поліцейських, до 5000 прикордонників і 2000 солдатів, які вже охороняють цій кордон.
Щодо загрози українському кордону
По-перше, наші північні кордони – це вельми специфічна місцевість – ліс, причому ліс, який тягнеться на десятки кілометрів. Тому, для того щоб вдало діяти, тут потрібні не лише злагоджені малі групи з підготовкою та озброєнням, а й люди, які можуть вижити в лісі. А це зовсім непросто, наприклад, для людини, яка виросла в місті або має специфічний досвід вуличних боїв в урбанізованому Донбасі.
По-друге, принаймні за останні пів року кордон із білоруссю настільки прикритий у технічному плані (і це не тільки міни, а й купа пасток і систем спостереження), що такі «походеньки» дуже дорого обійдуться вагнерівцям та білоруським прикордонникам, якщо вони вирушать прогулятися місцевими лісами.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
