Час для нових механізмів у вітровій енергетиці: як Україні вийти на 6,1 ГВт до 2030 року

Вітрова енергетика стає одним із ключових драйверів відбудови України, проте в умовах війни галузь потребує нових підходів – традиційні моделі фінансування та реалізації проєктів більше не працюють. Саме цим питанням був присвячений Ukrainian Wind Energy Forum у Львові, що зібрав понад 250 учасників: девелоперів, інвесторів, банкірів і представників держави. На форумі говорили не лише про перспективи галузі, а й про її роль у відновленні країни. Які механізми допоможуть залучити інвестиції, сформувати локальну екосистему й втілити в життя амбітну мету уряду – 6,1 ГВт до 2030 року – досяжною, Mind розповів Іван Бондарчук, партнер, керівник практики Energy and Projects Юридичної групи LCF.

Ключові цифри: плани та перспектива

До війни Україна мала понад 1,5 ГВт вітрових потужностей, проте значна частина з них була зруйнована чи опинилася під окупацією. Уряд встановив мету – 6,1 ГВт до 2030 року. Вже у 2025–2026 роках очікується запуск понад 800 МВт нових потужностей, що стане переломним моментом для галузі. Символом цієї трансформації є Тилігульська ВЕС – перший великий проєкт, що продовжує розширюватись і до 2026 року може досягти 500 МВт. Компанії ОККО та «Вітропарки України» також активно будують вітроенергетичні потужності.

Фінансування: пошук нових моделей

В умовах війни фінансування стало головним викликом і водночас головною темою форуму. Міжнародні інститути, зокрема ЄБРР, IFC та EIFO, підтвердили готовність фінансувати українські проєкти на стадії ready-to-build. Йдеться не лише про кредитування, а й про гарантії та страхові інструменти, що знижують ризики та роблять сектор привабливим для приватного капіталу.

Важливим трендом є blended finance – поєднання пільгових ресурсів із приватними інвестиціями. Українські банки, попри обмежений ресурс, теж виходять на ринок, формуючи кредитні продукти для «зеленої» енергетики. При цьому існує певна межа: кредитування одного проєкту ВЕС в українських банках зазвичай обмежене рівнем 40–50 млн євро. Цього недостатньо для масштабних інвестицій, однак у практиці вже застосовуються синдикатні моделі фінансування, коли декілька банків об’єднують ресурси для підтримки одного великого проєкту. Це відкриває можливості для гнучкіших фінансових рішень і дає сигнал ринку, що внутрішня банківська система також готова працювати в секторі відновлюваної енергетики.

Технології та інновації: енергетика у складних умовах

Війна змінила контекст: логістика, доставка обладнання, будівництво в умовах ризиків і віддалений моніторинг стали такими ж важливими, як і фінанси. Українські компанії активно шукають інноваційні рішення – від модульних технологій будівництва до нових підходів у транспортуванні турбін. Це не лише здешевлює проєкти, а й створює передумови для появи локальних технологічних рішень із потенціалом експорту.

Сьогодні в Україні формується власна промислова та сервісна екосистема:

• Friendly Wind Technology – перший національний виробник вітрових турбін, який уже сьогодні має можливості виготовляти обладнання загальною потужністю до 500 МВт на рік. Це дозволяє поступово створювати локалізований ланцюг постачання та зменшувати залежність від імпорту;
• TAD – український виробник спеціального обладнання для транспортування турбін і комплексний провайдер логістичних послуг. Компанія здатна перевозити одночасно 2–3 комплекти турбін з лопатями до 80 метрів. У 2025 році TAD планує інвестувати 20 млн євро в розширення власного автопарку для обслуговування масштабних проєктів;
• Crane Ukraine – національний оператор вантажопідіймальної техніки, який спеціалізується на монтажі турбін. Компанія готує інвестиції у нові кранові комплекти, що дозволить прискорити темпи будівництва та зменшити залежність від залучення іноземних монтажних компаній.

Окремим напрямком розвитку є використання б/в турбін як більш доступного рішення для швидкого нарощування потужностей.

• MCL активно розвиває ініціативи з імпорту та відновлення турбін, що вже відпрацювали свій строк на європейських ринках, але можуть ефективно працювати в Україні. Це дозволяє суттєво знизити CAPEX і скоротити час реалізації проєктів;
• Siemens Energy також пропонує комплексні рішення з модернізації та повторного використання турбін, інтегруючи їх із новими системами управління й сервісного обслуговування. Такий підхід створює додаткові можливості для операторів, які шукають компроміс між інвестиційною вартістю та швидкістю введення потужностей.

Ці приклади свідчать, що Україна не лише відновлює втрачені можливості, а й формує нову промислову екосистему. Вона здатна забезпечити як виробництво та логістику, так і модернізацію та сервісне обслуговування вітрових станцій, що робить сектор більш стійким у довгостроковій перспективі.

Фіскальні бар’єри: запит на зміни

Податкові та митні правила залишаються суттєвим гальмом розвитку. ПДВ на імпорт турбін і комплектуючих суттєво збільшує капітальні витрати, а складні митні процедури затримують строки реалізації. Бізнес сформулював чіткий запит: потрібні прозорі та прості умови для інвесторів, щоб вітрова енергетика стала конкурентною в європейському контексті.

Висновки і виклики

Ukrainian Wind Energy Forum 2025 показав: вітрова енергетика стає одним із драйверів відбудови. Зрозумілі правила гри, доступ до фінансування та стратегічні партнерства можуть перетворити 6,1 ГВт до 2030 року з амбітної мети на досяжну реальність. Україна вже робить перші кроки, щоб закріпитися серед лідерів європейського ринку «зеленої» енергетики.

Ключ до успіху в реалізації таких проєктів – це швидкість і гнучкість. До 2022 року ринок мав зрозумілі типові алгоритми реалізації проєктів. Сьогодні старі моделі більше не працюють, а ведення переговорів протягом місяців і років є розкішшю, адже умови реалізації проєктів змінюються надзвичайно швидко.

Після повномасштабного вторгнення галузь адаптується до реалій воєнного часу. Девелопери, інвестори, сервіс-провайдери, їхні технічні та юридичні радники повинні демонструвати гнучкість і винахідливість у пошуку нових моделей співпраці, що забезпечать з одного боку прозорість та надійність інвестиційних договорів, а з іншого – достатню гнучкість у роботі з ризиками, що виникають у зв’язку з реалізацією проєктів у воєнний час.

З огляду на це три ключові меседжі форуму:

1. Час для нових механізмів: ринок вимагає справедливого та збалансованого розподілу ризиків між інвестором, девелопером і ключовими підрядниками – виробниками турбін, логістичними й монтажними компаніями.

2. Нове партнерство на українському ринку: сьогодні майже всі компоненти для успішної реалізації проєкту доступні від українських компаній, тож пошук партнерів усередині країни стає ключем до швидкого прогресу.

3. Фінансування можливе: ресурси доступні, але вимагають зусиль та гнучкості для формування оптимального комбінованого рішення – із залученням міжнародних фінансових інституцій, національних банків і внутрішнього співфінансування.