Європейські перестороги: чому в ЄС раптом занепокоїлися фінансами «Укртрансгазу»

Розвиток конкуренції на газовому ринку Європи став ключовим компонентом протистояння США та Росії. Про це свідчить конфлікт Москви і Вашингтона навколо «Північного потоку – 2». А українська газотранспортна система й умови транзитного співробітництва «Нафтогазу» з «Газпромом» після 2019 року – важливий сюжет у цій історії, результат якої вплине не лише на стійкість державного суверенітету України, а й на якість загальноєвропейського газового ринку. Йдеться, по суті, про те, наскільки успішно в Євросоюзі будуть реалізовані стратегічні плани щодо лібералізації торгівлі газом, мета яких – посилення енергобезпеки та формування здорового конкурентного середовища, в якому вплив політичних спекуляцій на бізнес буде зведено до мінімуму.

Саме в такому сценарії, теоретично, більше за всіх мають бути зацікавлені європейські енерготрейдери. Але саме вони опинилися залученими у велику політику, чим зрештою ризикують нашкодити самі собі. Вони вирішили ситуативно підіграти «Газпрому», який прагне до посилення впливу в Європі. Такий висновок можна зробити з листа Європейської Федерації енерготрейдерів (EFET) до голови «Нафтогазу України» Андрія Коболєва, про який стало відомо цього тижня.

У ньому висловлюється стурбованість фінансовим становищем компанії «Укртрансгаз», яка накопичила значні борги перед постачальниками технічного газу. «Ситуація вкрай делікатна і викликає занепокоєння. Це загрожує стабільному функціонуванню «Укртрансгазу» і порушує серйозні питання про безпеку поставок газу», – йдеться в листі EFET, копію якого також отримали в Кабміні.

Чого побоюються європейці?

Автори листа попереджають про можливі наслідки хиткої фінансової ситуації «Укртрансгазу»: падіння довіри до співпраці з компанією і зниження інвестиційної привабливості української енергетики, перебої з транспортуванням газу через Україну і ризики для європейських компаній, що розглядають варіанти оренди українських підземних газових сховищ. Також фінансові проблеми «Укртрансгазу» можуть послабити позиції України на транзитних переговорах з ЄС і Росією, продовження яких заплановано на вересень.

З одного боку, такі побоювання обґрунтовані. Але вони ігнорують ширший контекст, у якому опинилася Україна. Зокрема – «особливе значення» українського газового транзиту на тлі загострення політичних відносин Києва і Москви. Тому реальну серйозність ризиків, що згадуються в листі EFET, можна буде оцінити лише після міждержавних домовленостей на вищому політичному рівні, і коли буде досягнуто визначеності в питанні про майбутнє української ГТС.

Додатковий, але не менш важливий фактор – ситуація з монополією Дмитра Фірташа в газорозподілі на українському внутрішньому ринку. А також правила, задекларовані в Кодексі ГТС – вони створюють умови для несанкціонованого відбору газу, що і призводить до збільшення фінансових проблем «Укртрансгазу».

Реальність така, що «Нафтогаз» і «Укртрансгаз» зараз опинилися в ситуації міжсезоння і невизначеності, поки відбувається перестановка багатьох фігур усередині України після президентських і парламентських виборів, що значно змінили політичний ландшафт у країні.

У цей же період відкрилося «вікно можливостей» для реваншу інтересів Росії і «Газпрому» в Україні та країнах ЄС, де також відбуваються зрушення в системі влади після травневих виборів до Європарламенту.

За що відповідає Європейська Федерація енерготрейдерів?

EFET, від імені якої було направлено листа до Кабміну і «Нафтогазу», – це профільна організація, яка займається лобіюванням інтересів енергетичних трейдерів. Вона об'єднує близько 120 компаній, пов'язаних з ринком енергоносіїв у Європі, які вважають для себе вигідною участь у такому галузевому об'єднанні комерційних структур і погодилися сплачувати за певний «пакет послуг» щорічний внесок у 5400 євро при асоційованому членстві або 18 000 – у разі повного членства.

З українських компаній до EFET приєдналися «Нафтогаз» і ДТЕК. Представлений у цій організації й основний опонент українського держхолдингу – російський «Газпром». А також багато європейських енергохолдингів, які є партнерами російського газового монополіста, лояльно ставляться до його експансії, але можуть і без особливого ентузіазму сприймати його бізнес-методи, орієнтовані не лише на прибуток, але і просування специфічних інтересів Кремля на міжнародній арені.

Чому з'явився «лист із пересторогами»?

Серед документів, що відображають офіційну позицію EFET, на сайті організації у відкритому доступі відсутня будь-яка згадка щодо зауважень до «Нафтогазу» або «Укртрансгазу». Це може свідчити про те, що лист із критикою на адресу українських компаній, про який стало відомо цього тижня, не більше ніж внутрішній документ, що вимагає додаткового обговорення і отримання нових відомостей про ситуацію на українському газовому ринку, аби нівелювати можливі побоювання європейських енерготрейдерів.

Також не можна виключати зрежисованих конфронтацій «Газпрому» і його партнерів всередині EFET. Ймовірна мета таких дій – навмисно нашкодити репутації України як держави і «Нафтогазу» з «Укртрансгазом» як комерційних суб'єктів на європейському газовому ринку. Напередодні важливого етапу в перемовинах про транзит газу, який вийде на новий рівень активності з початком осені, українська сторона особливо вразлива до таких нападів опонентів. Києву це ускладнює процес переговорів і посилює ризики недоброзичливих інформаційних атак.

У дискредитації України як надійного партнера Євросоюзу в транзиті російського газу зацікавлений не лише «Газпром», а й його впливові європейські партнери по «Північному потоку – 2», який планувався як альтернатива українським газопроводам. До цього ж табору можна віднести і політичні сили, які грають на повернення України в орбіту політичного впливу Кремля.

Чого чекати далі?

Важливим фактором, який у перспективі вплине на позиції України в переговорному процесі про газовий транзит, стануть рішення США щодо санкцій відносно «Північного потоку – 2». Від їх посилення Вашингтон не відмовлявся, але і не поспішає реалізовувати такі плани, підкріплені законодавчими рішеннями.

Приватна розвідувально-аналітична організація Stratfor під керівництвом впливового політолога Джорджа Фрідмана, до рекомендацій якого дослухаються в американській розвідці, минулого тижня спрогнозувала три сценарії розвитку ситуації навколо «Північного потоку – 2»: повне введення санкцій проти учасників проекту, відмова від санкційного тиску і часткове використання санкційних обмежень, щоб уповільнити будівництво газопроводу.

Аналітики Stratfor найбільш імовірним назвали останній варіант, за якого не посилюватимуться протиріччя США з Євросоюзом і, перш за все, з Німеччиною. Свою думку вони аргументували зацікавленістю Сполучених Штатів у стримуванні російських енергетичних проектів в Європі з одночасним прагненням уникнути «серйозних протиріч з Німеччиною». Крім того, така «дипломатична» політика надасть Вашингтону важелі тиску на Росію, зокрема – під час переговорів про умови транзиту російського газу через Україну після 2019 року, коли спливе наявний транспортний контракт між «Нафтогазом» і «Газпромом».

«Будівництво «Північного потоку – 2», ймовірно, просуватиметься, хоча і розтягнеться в часі, а також зробить проект більш дорогим, ніж передбачалося спочатку. Тим часом Сполучені Штати стримуватимуть енергетичний вплив Росії в інших країнах Європи, підтримуючи проекти з диверсифікації і збільшуючи власний експорт природного газу на континент», – підсумували аналітики Stratfor.

Така «політика обмежень» з боку Вашингтона на адресу «Газпрому» і його партнерів у країнах ЄС дозволить зменшувати негатив і можливі недружні дії стосовно України на європейському газовому ринку.

Триваліші терміни будівництва «Північного потоку – 2» стають гарною підмогою, щоб утримати цінність української ГТС для Кремля, інтерес якого зав'язаний на збереженні поставок до ЄС і валютних доходів від експорту. На користь України вже зіграли Польща і Данія. Спільними зусиллями вони створили бюрократичні перепони, щоб ускладнити реалізацію нового російського проекту в обхід України.

Отже, у Києва є перспективи узгодити з «Газпромом» той обсяг і вартість транзитних послуг, які гарантують рентабельність і надходження прийнятних доходів від експлуатації ГТС, здатних забезпечити до 3% ВВП України.

Telegram-канал автора: ROTHSCHILD QUEST: ENERGY TRENDS