Аферисти з фантазією: як клієнти страхових компаній намагаються облудним шляхом отримати виплати

За статистикою, кожен з 10 страхових випадків пов'язаний з обманом страхової компанії або має ознаки шахрайства. Безумовно, дані дуже усереднені, й у деяких страховиків цей показник сягає 25-30%, а у когось, навпаки, становить лише 3-5%. Багато що залежить від того, наскільки ретельно компанія розслідує страхові випадки, і чи «фільтрує» вона неблагонадійних клієнтів з «підмоченою» репутацією ще на етапі укладання страхового договору.

Але страхова індустрія втрачає через зловмисників величезні суми. За даними організації Coalition against insurance fraud, у США шахрайство коштує страховим компаніям $80 млрд на рік в усіх напрямках страхування. Як підрахували в компанії KPMG, у Великобританії за 2018 рік у судах опинилися справи про страхове шахрайство на суму понад 17 млн ​​фунтів стерлінгів. А за даними Британської асоціації страховиків (ABI), загальна кількість страхових випадків і претензій до страхових компаній, які пов'язані з різного роду махінаціями, в 2018 році у Великобританії склала 469 000.

В Україні ситуація трохи спокійніша. Це пов'язано з тим, що страховий ринок ще не наскільки розвинений, як в Європі та США, тому й шахраїв у нас менше. «Частка страхових подій, що мають ознаки страхового шахрайства, становить близько 1,5-2% від усіх заявлених збитків», – каже Ольга Левченко, перший заступник голови правління СК «Альфа Страхування».

Проте, зловмисники еволюціонують, винаходячи все нові й нові схеми обману страхових компаній. Як саме це відбувається і чи можна протистояти таким махінаціям, вивчив Mind.

Які бувають види шахрайства?

Основним полем діяльності страхових шахраїв було і залишається автострахування – КАСКО й ОСЦПВ. Український ринок у цьому плані не унікальний. В окремих країнах Європи 80% випадків махінацій зі страховкою пов'язані саме з моторними видами. У той же час, спроби нажитися на страховиках трапляються і в страхуванні нерухомості (як з боку клієнтів-фізосіб, так і бізнесу), і в особистих видах страхування (від нещасних випадків, у ДМС тощо).

«Дві третини випадків підробки – завищення суми збитку, а решта – інсценування страхової події», – говорить Марина Авдєєва, керуючий акціонер СК «Арсенал Страхування».

Основна ознака спланованого шахрайства – ґрунтовна підготовка, іноді за участю цілої групи осіб і за сприяння співробітників страхової компанії. Договір страхування спочатку укладається з метою здійснення протиправних дій. Це може бути страхування автомобілів- «двійників», страхування авто в пошкодженому стані з подальшим оголошенням страхової події (часто в цьому задіяний працівник страхової компанії, який виписує поліс на розбитий автомобіль, вказуючи в договорі, що машина не має пошкоджень), страхування майна в декількох різних СК з метою отримання кількох страхових виплат одночасно, інсценування страхових випадків (ДТП, викрадення, підпалів і затоплення приміщень, пограбувань).

«У ситуативному шахрайстві зазвичай замішані страхувальники, які уклали договір з метою класичного страхового захисту. Але при настанні страхової події з їхнього боку можуть мати місце дії, пов'язані, як правило, з приховуванням справжніх причин і обставин події з метою уникнути відмови у виплаті або штучно завищити суму збитку», – розповідає Ольга Левченко.

Наприклад, це приховування факту нетверезого стану водія, недостовірні відомості про страховий випадок, спроби видати отриманий раніше збиток за нові пошкодження.

Як це відбувається?

Припустимо, страхова компанія отримує заяву на виплату за полісом ОСЦПВ від власника авто, яке постраждало в аварії з вини іншого водія. Але в ході розглядів за даним випадком, страховик з'ясовує, що сторони – з метою проведення ремонту пошкодженого автомобіля за рахунок грошей страхової компанії – інсценували ДТП.

Насправді, аварія відбулася не на тому місці, де заявляли учасники, та ще й набагато раніше. Фактично пошкоджений автомобіль був доставлений за допомогою евакуатора, після цього шахраї викликали співробітників поліції, які, не розбираючись у ситуації, оформили ДТП та й поїхали, а нібито «потерпілий» звернувся за страховим відшкодуванням.

Є ще один варіант обману, на цей раз за КАСКО. Страхова компанія поштою отримує від клієнта повідомлення про те, що у нього викрали застрахований автомобіль. При цьому телефонного зв'язку зі страхувальником немає. Від правоохоронних органів страховик дізнається, що заяву про викрадення авто поліція теж отримала поштою. І заявник про викрадення – не страхувальник, а інша фізособа. Пізніше, в процесі страхового розслідування, з'ясовується, що страхувальник вже не перший місяць перебуває за межами України, а своє авто віддав у користування другові, який вирішив удати «викрадення» машини і отримати за нього виплату.

«Випадки і дійсно є цікаві. Один з найяскравіших – за участю відомого автогонщика. Під час вечірніх перегонів хлопець розбив Audi R8 вартістю близько $300 000, перебуваючи, за свідченнями очевидців, в нетверезому стані. Потім він навмисне надав у поліцію і страховикам неправдиву інформацію про дату і час аварії, а після намагався підкупити свідка. На щастя, свідок зафіксував наслідки ДТП на мобільний телефон і виявився непідкупним. Пізніше час і місце аварії було також підтверджено дослідженням електросистеми автомобіля, яке провів офіційний дилер Audi. А ось поліцію на місце аварії організатори викликали лише наступного дня. В ході врегулювання і розслідування ситуації гонщик надав завідомо неправдиву інформацію Нацполіціі, страховій компанії про дату і час ДТП, змістивши цю дату майже на добу», – розповідає Марина Авдєєва.

Або ж шахрайство за полісом страхування від нещасних випадків. Страховик одержує інформацію про те, що застрахований від НВ клієнт отримав тяжкі тілесні ушкодження під час бійки, в результаті чого йому було присвоєно 3 групу інвалідності. Сума виплати – приблизно 1 млн грн. Компанія проводить розслідування і встановлює, що страхувальник має великі борги перед банками і спробував таким нетривіальним способом вирішити свої фінансові проблеми.

Як страховики розкривають шахрайські схеми?

Досвідчені фахівці з врегулювання збитків можуть навіть візуально визначити і запідозрити, що заявлені пошкодження не відповідають реальним обставинам події. Наприклад, на схемі ДТП зображено авто, що стоїть на парковці і пошкоджене нібито невстановленим транспортним засобом, що зник з місця події. Але при аналізі фото і характеру пошкоджень стає очевидним, що вони не могли бути отримані при нерухомому стані транспортного засобу.

А коли замість пошкодженого автомобіля шахраї намагаються застрахувати абсолютно новий, перенісши на нього номерні знаки, схема розкривається за допомогою ідентифікації VIN-коду автомобіля.

«Крім того, багато великих СК мають у своєму арсеналі скорингові системи. Вони побудовані на основі аналізу big data і дозволяють за допомогою комбінації «підозрілих» ознак сортувати події, що підлягають детальнішому аналізу. До уваги береться, наприклад, час і місце страхового випадку, вік клієнта, його страхова історія, наявність заявлених подій раніше в цій або інших СК, зв'язок з особами, які вже були замішані в розслідуваних фактах шахрайства», – пояснює Ольга Левченко.

Етапи розслідування та їх послідовність залежать від виду страхового договору і характеру страхового випадку. Скажімо, крадіжка вантажу в іншій країні розслідується інакше, ніж пошкодження майна в результаті пожежі. Але якщо говорити уніфіковано, то основні етапи:

1. Збирання всієї інформації про особу страхувальника, про застраховане майно або особу, про співробітника, який оформляв договір страхування.
2. Отримання детальних пояснень від заявника, страхувальника, вигодонабувача і т.д.
3. Аналіз наявних матеріалів: договорів, заяв, пояснень, накладних, бухгалтерських документів, актів і висновків компетентних органів.
4. Виїзд співробітників СК на місце події для опитування свідків, пошуку матеріальних слідів, які підтверджують або спростовують факт настання страхового випадку, вивчення записів камер відеоспостереження, які дозволять змоделювати можливість настання інциденту в конкретному місці в конкретний час.
5. Перемовини з представниками компетентних органів: поліція, пожежники, лікарі.
6. Консультації з експертами, в разі необхідності – проведення різних експертиз.
7. Отримання матеріальних і документальних доказів шахрайства.

«Якщо сумніви страховика підтверджуються, подія вноситься до єдиного реєстру досудових розслідувань – страхова компанія звертається в поліцію, потім поліція, за наявності підозр, порушує кримінальне провадження», – говорить Марина Авдєєва.

Втім, до суду справи про шахрайство, особливо у фінансовому секторі, майже не доходять. Це пов'язано з тим, що розслідувати і довести подібні факти без «щиросердного» зізнання вкрай складно.