Обібрали до нитки: як подорожчання бавовни позначиться на легкій промисловості
Крім солі та макаронів, до списку необхідних запасів варто включити бавовняну білизну, футболки та джинси
Бавовна – базова сировина для виготовлення тканин – з початку 2022-го подорожчала вдвічі, перевищивши ціновий максимум за 11 років. Це подорожчання наклалося на торішнє зростання цін, яке склало ще 40%. Нині вартість волокна досягла приблизно $3000 за тонну – і це не межа, оскільки навіть після масового призупинення роботи глобальних швейних та ткацьких виробництв зростання цін продовжується.
Для порівняння: якщо рік тому трикотажні підприємства Індії могли придбати кілограм пряжі за $2,5, то зараз на цю суму можна купити лише 400 грамів. Як це позначиться на вітчизняному легпромі та українських споживачах, розбирався Mind.
Чимдалі дорожче
За даними Світового банку, ціни на бавовну почали зростати від травня 2020 року. При цьому з останніх 23 місяців ціни підвищувалися у 20 з них.
Підвищення цін пов'язане з несприятливими погодними умовами в найбільших країнах – виробниках та експортерах бавовни, а також опосередковано – із вторгненням росії в Україну, що спричинило зростання вартості фрахту та палива.
У США, на які припадає 20% експорту бавовни, урожай був підірваний надспекотною погодою. Індія, провідний виробник бавовни, зіткнулася з неврожаєм через слабкий початок мусону минулого року і тривалі зливи згодом.
Збільшення цін на пальне на тлі війни в Україні призвело до подорожчання доставки – витрати зросли вчетверо порівняно з рівнем 2020 року. Неминучий результат цих чинників уже у найближчій перспективі – подорожчання одягу та розгін інфляції.
Остання сорочка
Проблеми Індії та Бангладеш здаються надто далекими, аби бути відчутними в центрі Європи. Але насправді це не так. У вартості утилітарної пари джинсів Levi's витрати на сировину становлять п'яту частину. Кожна пара містить близько 0,9 кг бавовни.
Бангладеш, В'єтнам і Таїланд імпортують дешеву бавовну з Індії. Ці країни – глобальні швейні фабрики, де відшивається одяг провідних світових брендів, зокрема таких масових, як H&M, Gap Inc, Nike. Експорт готового одягу з Індії у 2022 фінансовому році зріс на 30% – до $15,9 млрд порівняно з $12,3 млрд роком раніше.
Азія вже повною мірою відчуває подорожчання бавовни: великі фабрики скорочують виробництво одягу і тканин, тоді як дрібніші підприємства взагалі припинили свою роботу, збільшивши безробіття і посилюючи кризу. У Південній Індії – столиці текстильного експорту країни – прядильні фабрики у травні призупинили виробництво пряжі.
Щоб компенсувати подорожчання сировини, частина виробників, що залишилися на плаву, замінюють бавовну синтетичним волокном, яке вдвічі дешевше за натуральне: $0,6–1 за фунт порівняно з $1,4 за бавовну-сирець.
У середині травня в Індії почало дискутуватися питання щодо введення ембарго на експорт бавовни – його лобіюють місцеві виробники тканин та одягу. Рішення не ухвалено, але з огляду на те, що минулого місяця Індія вже обмежила експорт пшениці, цукру і замислюється про держрегулювання постачання рису, то можливість бавовняних обмежень теж не варто ігнорувати. Якщо їх буде запроваджено, це ще більше підвищить ціни на світовому ринку.
Світовий банк прогнозує, що ситуація стабілізується нескоро: очікується, що подорожчання фіксуватиметься весь рік, а у 2023 році, у міру покращення погодних умов, ціни знизяться на 6%.
Глобальний попит на бавовну цього сезону оцінюється в 26,2 млн тонн, що на 2% вище, ніж у 2020–2021 роках.
Ближче до тіла
Українська легка промисловість залежить від імпорту та давальницької сировини. Ці потреби кратно зросли через радикальне збільшення оборонного замовлення – виробництва військової форми, обмундирування, наметів, спальних мішків тощо.
Подорожчання бавовни – це проблема, яку ще доведеться відчути Україні. Тут на початок року було понад 2500 підприємств легкої промисловості, переважно невеликого або навіть мініформату. З понад 130 000 працівників галузі 75% складають жінки.
Зараз швейні підприємства – ті, які не закрилися або зуміли передислокуватися, більше переймаються дефіцитом давальницької сировини. А її не завжди ризикують відправляти в Україну: складно гарантувати виконання замовлення, а також передбачити стрибки курсу долара.
Основні покупці продукції українського легпрому – країни Євросоюзу, на нього припадає понад 80% експорту галузі.
Однак, незважаючи на зовнішню затребуваність, український споживчий ринок повністю імпортозалежний з часткою імпортного товару на рівні 87%. На жіночі групи товарів припадає 40% одягового імпорту. Це означає, що подорожчання не уникнути – причому глобальні чинники підсилюються специфічно українськими: зростанням витрат на доставку та складностями з логістикою – зокрема, відсутністю можливості контейнерних доставок морем.
Зауважимо, що брендовий одяг в Україні ще й до війни коштував дорожче, ніж аналогічний юніт у Європі. Причина – високі ставки ввізного мита і високі орендні платежі в ТРЦ. За приблизними оцінками, у Києві на оренду припадає до третини виручки магазину брендового одягу.
З початку війни імпорт одягу скоротився більш ніж удвічі. Низка магазинів не встигли отримати або не повністю отримали замовлені на початку року партії товару. Нові поставки – коли вони відновляться – приїдуть уже за новими цінами.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
