СЕО Exxon Mobil: «Інституції та підприємства в усьому світі повинні перейти від бізнесу пропаганди до бізнесу математичних розрахунків»
Даррен Вудс – про шкідливість популізму в нафтогазовій галузі та досвід, який із нинішньої реальності може винести «Нафтогаз»
Суперечки щодо ефективності держхолдингу «Нафтогаз України» перебувають у центрі уваги українських політиків навіть під час війни. За напруженістю їм не поступаються закордонні дискусії про те, чи виправдані багатомільярдні інвестиції в нафтогазові проєкти, коли уряди посилюють кліматичні вимоги та створюють стимули для «зелених» технологій.
Управлінські інтриги, геополітична напруженість, економічна нестабільність, спекуляції на ринку – все це не додає зрозумілості щодо оцінки ситуації, яка пов'язана з російською агресією. Але це саме та реальність, у якій зараз будують бізнес нафтогазові компанії багатьох країн. Водночас вони намагаються визначитися зі своїми стратегічними перспективами, причому часом роблять це методом спроб і помилок.
Кейс «Нафтогазу» – не виняток. Держхолдинг, основна діяльність якого за корпоративним статутом пов'язана з нафтогазовою галуззю, намагається вийти за межі традиційних інтересів, щоб розбагатіти.
Наприклад, НАК у попередні роки інвестував у сонячну генерацію. Цього року його дочірня компанія «Нафтогаз тепло», яка отримала в управління вісім ТЕЦ, вирішила відмовитися від використання дорогого газу на цих підприємствах і замінити його біосировиною – соломою, щоб «виробляти тепло з максимальною часткою відновлюваних джерел енергії». Не маючи достатньої компетенції в управлінні такими активами, «Нафтогаз» зіткнувся з критикою за неефективне використання ресурсів. Паралельно компанія вела перемовини із закордонними інвесторами щодо реструктуризації боргів і шукала фінансування для створення запасів газу.
Голова «Нафтогазу» Олексій Чернишов, якого уряд призначив на цю посаду в листопаді, зосередив зараз усю свою увагу на опалювальному сезоні та перемовинах із західними партнерами. Поточна непроста зима лише на певний час відкладає ухвалення рішень щодо того, як реформувати ключову для української нафтогазової галузі держкомпанію і якою має бути її роль на ринку, щоб зміцнювати національну енергобезпеку та не заважати конкуренції. Відповідь на це питання залежить від завдань, які для НАК окреслить уряд (Кабмін керує його корпоративними правами й затверджує стратегію розвитку нафтогазової галузі. – Mind).
Нинішня енергетична криза, посилена повномасштабним вторгненням росії в Україну, спровокувала жорсткі суперечки щодо перспектив нафтогазових компаній навіть на американському ринку, знаному обмеженим втручанням держави. Адміністрація президента США Джо Байдена хоче, щоб енергетичні гіганти сплачували більше податків, більше виробляли вуглеводнів, обмежували споживчі ціни на викопне паливо та інвестували насамперед у відновлювані джерела енергії.
СЕО Exxon Mobil Даррен Вудс – один із найбільш непримиренних критиків такої політики.
Під його керівництвом найбільша нафтова корпорація Америки цього року отримала історичні прибутки та стрімке здорожчання акцій, переважно завдяки зростанню цін на енергоносії після пандемії і повномасштабного вторгнення росії в Україну. Але, як і багато інших аналогів, вона також стикається з питаннями щодо свого далекого майбутнього, оскільки багато країн прагнуть відійти від викопного палива до чистіших джерел енергії.
В інтерв’ю під час The Wall Street Journal’s CEO Council Summit Даррен Вудс розповів про своє бачення енергетичної безпеки й політики, а також пояснив, чому Еxxon Mobil уникає інвестицій у відновлювані джерела енергії та нарощує інвестиції в газ і нафту разом зі стратегією скорочення викидів вуглецю.
Mind пропонує адаптований переклад цього інтерв’ю.
Коли прагнення зустрічаються з реальністю
WSJ: Війна в Україні показала вразливість світового енергопостачання. Як ця криза змінила підхід Заходу до енергетики?
Д. Вудс: Ще до російського вторгнення в Україну ми спостерігали політичний підхід, у якому домінували ідеологія, прагнення та надія, які тепер стикаються з реаліями глобальної енергетичної системи, що є складною, багатовимірною, критично важливою для економічного зростання та процвітання.
Тепер політики роблять крок назад і звертають увагу на управління кліматичними загрозами та скорочення викидів вуглецю в такий спосіб, щоб ефективніше вирішувати питання національної безпеки. Надійність і доступність енергії в достатній кількості та за прийнятними цінами також є критично важливими чинниками. І сподіваюся, політики знайдуть кращі варіанти для врегулювання проблем.
– Як вони зараз справляються, на вашу думку?
– Інституції та підприємства в усьому світі повинні перейти від бізнесу пропаганди до бізнесу математичних розрахунків і по факту виконати роботу, щоб зрозуміти, як ми збираємося віднайти необхідний баланс.
Уже було приділено велику увагу вітровій та сонячній генерації, електричним транспортним засобам. Вони відіграють важливу роль і необхідні, але, звичайно, недостатні. Тож ми починаємо наразі визнавати, що потрібен набагато ширший набір рішень і що критично важливим гравцем у цьому просторі буде наша [нафтогазова] галузь.
Тепер у пошуку ефективних рішень визнається важлива роль уловлювання та зберігання вуглецю, водню і біопалива.
– Цілком очевидно, що викопне паливо грає певну роль в енергопереході. Під час нинішньої кризи москва фактично використовувала поставчання природного газу як зброю. Європа зараз докладає зусиль, щоб отримати його достатню кількість. Як, на вашу думку, ця ситуація змінила роль зрідженого газу?
– Навіть до війни ми завжди бачили потребу в розширенні ЗПГ-галузі. Було очевидно, що роль зрідженого газу посилюватиметься. Розрахунки показували зростання попиту, зумовлене необхідністю задовольняти потреби суспільства в енергоресурсах, особливо в країнах, що розвиваються. Ці країни дивилися на прогрес у скороченні викидів, якого ми в США досягли, і тому відмовляються від використання вугілля на користь ЗПГ.
Ми віримо, що ЗПГ продовжуватиме відігравати цю надважливу роль, доки не з’являться альтернативні технології, які забезпечать доступність енергоносіїв для людей у всьому світі.
– Отже, ви змінюєте свій інвестиційний портфель на користь ЗПГ через те, що бачите зараз на ринку?
– Ні. Ми визнали роль ЗПГ з погляду довгострокової стратегії. Отже, у нас є портфоліо, і ми його продовжуємо розвивати.
Під час пандемії, коли всі відмовилися від своїх інвестицій, ми інвестували в дуже великий експортний ЗПГ-термінал у США. Тепер, коли в Європи наявна гостра потреба в газі, ми маємо вдалу позицію для того, щоб запустити ЗПГ-термінал і задовільнити попит європейських споживачів у ЗПГ.
– У короткостроковій перспективі Європа спалює більше вугілля та намагається створити умови для постачання природного газу в достатній кількості. Як ви думаєте, чи можна побудувати таку інфраструктуру, щоб Європа отримала достатньо блакитного палива, особливо напередодні зими 2023-2024 року?
– Країни ЄС виконують надскладну та важливу роботу дуже швидкими темпами, намагаючись максимально використати весь потенціал. Але, на нашу думку, у світі буде дефіцит ЗПГ, ймовірно, до 2026 року. Тому що просто потрібен час, щоб запустити нові дуже великі, капіталомісткі проєкти.
– Головно через підвищення цін ExxonMobil мала серію рекордних кварталів, ціна ваших акцій зросла приблизно на 70% порівняно з минулим роком. Ви здійснюєте викуп і збільшуєте дивіденди. Але в що ви інвестуєте для зростання? Як виглядатиме ExxonMobil через 20 років?
– Ми інвестуємо в нові великі проєкти. Маємо дуже агресивний план із видобутку вуглеводнів у Пармському басейні. Активно розробляємо ресурси в Гайані. У нас є ЗПГ-проєкти в Бразилії та Папуа-Новій Гвінеї. Тобто наше портфоліо щодо розвідки є досить плідним. Тож якщо подивитися в майбутнє, ми фактично нарощуємо виробництво.
У даунстрімі І кварталу наступного року ми розпочнемо розширення нафтопереробного заводу в Сполучених Штатах – це найбільший такий проєкт за останні понад десять років. Також доволі агресивно інвестуємо в наш хімічний бізнес.
Є в нашому портфоліо й новий бізнес, який ми вже розпочали, – це рішення для скорочення викидів парникових газів. Тепер, коли уловлювання та зберігання вуглецю визнано важливою технологією у боротьбі з СО2, ми зосереджуємося на цьому напрямі. У нас є великий досвід у цій сфері, тож виводимо її на комерційний рівень задля скорочення викидів.
– У вашому портфоліо немає відновлюваних джерел енергії. Чому?
– Наші технології та досвід мають безпосереднє відношення до управління викидами CO2. Це сфера, у якій ми маємо конкурентну перевагу в нафтогазової галузі, що дуже потребує таких технологій.
Сонце та вітер – це виробництво електроенергії. Це не є напрямом нашого бізнесу. Ми з повагою ставимося до галузі відновлюваної генерації, але як компанія ми не здатні привнести в неї багато цінності порівняно з тим, що можемо зробити в інших сферах.
– Це інша стратегія, ніж у деяких ваших конкурентів.
– Ми зосереджуємося на тому, що знаємо найкраще. Це не означає, що ми залишаємося лише в нафті та газі. У міру того як світ змінюється, у міру розвитку політики, ринкових стимулів і технологій ми можемо опинитися в ситуації, де в нашому портфоліо буде дуже мало нафти й газу, але замість цього ми дуже ефективно керуємо молекулами вуглецю. Нам це дуже зручно.
Вершини не видно
– Чи достатньо зробила адміністрація Байдена для підтримки буріння в США?
– Необхідно докласти ще більше зусиль і стимулювати видобуток нафти та газу в США. Це виробництво вуглеводнів із найнижчим рівнем викидів та один із найбільш перевірених і прозорих видобувних ринків у світі. Отже, якщо світові потрібні нафта й газ, хто краще їх видобуватиме?
І, відверто кажучи, це філософія нашої компанії. Поки будуть потрібні нафта й газ, поки будуть потрібні дизельне паливо й нафтопродукти, ми хочемо бути тими, хто має найкращі можливості для забезпечення споживачів цими ресурсами з найменшою кількістю викидів.
– Коли ви бачите пік попиту на сиру нафту?
– Ще минуть десятиліття.
Коли люди думають про попит на нафту та газ, вони думають про розвинений світ і ту ефективність, яку ми всі бачимо навкруги. Але не можна забувати про країни, що розвиваються. Є ще великі частини світу, де живе значна кількість людей, які мають пройти цю криву економічного розвитку, і для цього їм потрібні енергоносії.
Поки світ не отримає більш доступні та надійні джерела альтернативної енергії, нафта й газ відіграватимуть ключову роль.
– Точиться багато розмов про додаткові податки для надприбутків нафтових компаній. Що ти думаєш про це?
– Я думаю, що такий підхід ігнорує циклічність нашої галузі.
Багато людей пов’язували високі нафтові ціни з вторгненням в Україну. Але постачання нафтопродуктів і нафти з росії не скоротилися, але ціни [з 24 лютого] зросли. Чому так?
Ми пройшли через пандемію, і нафтогазова галузь у той період була змушена відмовитися від своїх інвестицій через брак доходів. Оскільки інвестиції були відкликані, пропозиція скоротилася. Коли після пандемії попит знову зростає, пропозиції недостатньо, і ви бачите високі ціни.
Високі ціни зараз є наслідком наднизьких цін і поганого середовища кількох попередніх років. Якщо усереднити всі показники протягом повного циклу, наші прибутки як галузі будуть на середньому рівні, і це в найкращому разі.
Отже, коли ви починаєте відрізати верхній кінець циклу [період зростання], не підтримуючи нижній [галузевий спад], ви перешкоджатимете інвестиціям, що лише посилить проблему [дефіциту на ринку та високих цін].
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
