Міністр агрополітики та продовольства: «Кількість суден, які пропускаються через Босфор, не дозволяє навіть Одесу завантажити, не кажучи вже про Миколаїв»

Міністр агрополітики та продовольства: «Кількість суден, які пропускаються через Босфор, не дозволяє навіть Одесу завантажити, не кажучи вже про Миколаїв»

Микола Сольський – про масштаб втрат АПК через війну, можливі компенсації аграріям, а також про нюанси роботи «зернового коридору» та його продуктивність

This material is also available in English
Міністр агрополітики та продовольства: «Кількість суден, які пропускаються через Босфор, не дозволяє навіть Одесу завантажити, не кажучи вже про Миколаїв»
Фото: пресслужба Мінагро

Після року військової агресії росії український агропромисловий комплекс посідає друге – після металургії – місце в рейтингу найбільш постраждалих секторів вітчизняної економіки. Масштаб втрат є похідним від довоєнного масштабу галузі, її залежності від основного ресурсу – землі, значна частина якої опинилась в тимчасовій окупації, а також експортоорієнтованості, реалізувати яку було важко в умовах блокади портів Чорного моря. У 2023 році, попри часткове розблокування морського експорту та деокупацію частини територій, проблеми галузі поглибляться. Подальше падіння врожайності, дефіцит обігових коштів, доступ до електроенергії, логістичні проблеми, мінне забруднення – ось неповний їх перелік.

Mind обговорив із міністром агрополітики України Миколою Сольським шляхи розв’язання цих проблем і те, чи можливо це взагалі.

Про перспективи зернового експорту і страхування вантажів

– Аграрна продукція завжди була для України однією з основних статей експорту з часткою на рівні 40% у зовнішній торгівлі. Виходячи з поточних темпів та організаційного статусу-кво, дайте прогноз на поточний сезон – скільки буде експортовано аграрної продукції до 1 липня 2023 року?

– Ми всі розуміємо, що похибка будь-яких прогнозів значно більша, ніж у стандартні роки, і вони можуть сильно коригуватися через війну. Орієнтовно, десь 50 млн т зерна, включно з олією і шротом (продукти переробки олійних культур – переважно соняшника та сої. – Mind), ми очікуємо вивезти до липня-2023.

Звісно, ця цифра може коригуватися як угору, так і вниз. Усе залежить від обсягу внутрішнього споживання. А він в Україні впав по зерну на 3–4% порівняно з попередніми роками через відтік населення з країни та певних змін раціону у зв’язку з війною (стало більше продуктів швидкого приготування та тих, що не потребують термічної обробки або потребують її мінімально, а також більше консервованих продуктів. – Mind).

Також на показник додатково може ще вплинути активність і продуктивність роботи «зернового коридору». Але, як орієнтир, названа мною цифра цілком прийнятна.

– Наразі з початку року фіксується суттєве просідання темпів зернового експорту. Наскільки визначальною для цього тренду була зміна правил перестрахування та виключення регіону Чорного моря з покриття ризиків? Чи мова лише про традиційне сезонне зменшення навігації? 

– Дійсно, такі хвилювання були у грудні: частина трейдерів піднімали це питання, і ми та Міністерство інфраструктури мали з ними зустрічі. Частина страховиків, з якими ми та учасники ринку контактували, повідомили, що будуть не готові страхувати ризики, пов’язані з війною, по збитках, завданих третім особам, – це один з видів обов’язкового страхування в сфері торгівлі зерном.

Проте після Нового року нічого суттєво не змінилось. Наразі ми не зафіксували якогось просідання страхових послуг (у плані зменшення пропозиції й збільшення ціни), так само як і коливання цін на них та умов фрахту. Все працює – кожен, хто хоче зафрахтувати судно й має можливість сплатити страховку, проблем не має.

 – Страхові премії до війни складали 0,025% від вартості судна. Які вони зараз і хто покриває ці видатки?

– Тепер ми говоримо про інший вид страхування – аналогічний до КАСКО по автомобілях.

Міністр аграрополітики  та продовольства: «Кількість суден, які пропускаються через Босфор, не дозволяють навіть Одесу завантажити, не кажучи вже про Миколаїв»

Через високі ризики пошкодження самого судна страхові компанії віднесли наші води до небезпечних зон і беруть додаткову плату за ризик. Звісно, вона перекладається на фермера.

Читайте також: Правила страхування воєнних ризиків стали суворішими. Чим це загрожує морському експорту з України?

Взагалі, всі видатки по всьому логістичному ланцюгу – і зокрема страховка – на сьогодні в кінцевому підсумку відображаються на ціні зерна, яке купляється у фермера. Наприклад, кукурудза стандартної якості коштує $300/т. Але якщо за судозахід до Німеччини чи Аргентини, умовно, страховка складає $1, то для українських портів – $10, це не означає, що наша кукурудза коштуватиме $310/т. А лише те, що український фермер заробить менше.

Чи насправді «голодна Африка» – голодує?

– Продовжуючи тему роботи «зернового коридору», не можна не згадати, що опоненти постійно докоряли Україні, мовляв, багато суден із портів Великої Одеси прямували не до «голодної Африки», а переважно до «багатих країн». Дайте географічну розбивку – скільки суден та який відсоток експортних вантажів пішли до Африки, скільки зерна поїхало до ЄС, арабських країн, Азії?

– Тут треба розуміти кілька важливих речей. Африка, в першу чергу, купує пшеницю. 80–90% нашого експорту туди в попередні роки складала саме ця культура.

Експорт пшениці й експорт кукурудзи має різні співвідношення по регіонам. Якщо говорити про пшеницю, то близько половини експорту (47–48%) за весь час функціонування «зернового коридору» припадає на Африку, Близький Схід і Туреччину.

– Чому до цього переліку включено Туреччину?

– Тому що останній рік Туреччина дуже часто використовувалась як зерновий хаб для перевалки вантажів, у першу чергу, до країн Африки та Близького Сходу. Але як процес там відбувався надалі – це вже інша інформація, яка є лише в Туреччини, і ми її окремо не аналізуємо.

Другий момент. Значні обсяги української пшениці традиційно переробляються в турецьких портах на борошно. Турецький борошномельний бізнес – один із найпотужніших у світі, потужності розташовані в усіх найбільших портах. Отже, частина нашої пшениці, вже у вигляді борошна, йшла також до африканських регіонів.

Міністр аграрополітики  та продовольства: «Кількість суден, які пропускаються через Босфор, не дозволяють навіть Одесу завантажити, не кажучи вже про Миколаїв»

Щодо Азії – то туди відправлено приблизно 20% пшениці, а до Європи – близько третини. Крім того, якщо українська кукурудза не потрапить до Європи, то тамтешні тваринники будуть використовувати для годівлі тварин власну пшеницю, чим скоротять можливість її експорту до тих же країн Африки.

– А який географічний розподіл по кукурудзі?

– Тут співвідношення протилежне: до Африки направлено близько 10% загального експорту цієї культури. Традиційно основними покупцями української кукурудзи є Європа (близько 40%) і Азія (32%), Близький Схід і Туреччина – приблизно 15%.

Тобто спекуляції на темі напрямків зернового експорту – це чиста демагогія. Адже проблемою була не відсутність зерна на глобальному ринку, а його вартість.

Навіть якщо припустити теоретично (а такого ніколи не було!), що все українське зерно пішло лише до Європи або лише до Китаю чи до будь-якої іншої країни, – це так само впливає на ціну в бік її зменшення, оскільки глобально змінюється співвідношення попиту та пропозиції. Але й без цього слід розуміти, що Африка завжди була нашим великим клієнтом і залишається ним.

– А якщо говорити по кількості суден: скільки їх і куди пішло?

– Станом на 20 лютого, до Африки, Близького Сходу й Туреччини попрямувало 130 суден з пшеницею, до Азії – 23 судна, до Європи – якісь одиниці (дуже мало). Статистика по вантажах з кукурудзою: Африка, Близький Схід і Туреччина – 96 суден, ЄС – 139 суден, Азія – 53.

Але кількість суден дає дещо викривлену картину, оскільки, наприклад, кораблі, які прямують до Азії – це, в основному, балкери Panamax, які вантажать на борт від 50 000 т зерна, а ті, що йдуть до Туреччини ,беруть 5000–25 000 т зерна. Але в цілому щодо африканських країн у нас хороша статистика – і за суднами, і за об’ємом.

Читайте також: 10 фактів із річного звіту холдингу Kernel, які характеризують стан українського АПК під час війни

Про майбутнє «зернової угоди»

– Днями вчергове з’явилася інформація, що рф має великі сумніви щодо продовження угоди по «зерновому коридору» з середини березня. Наскільки для нас такий меседж є загрозливим, зокрема з огляду на те, що Україна постійно фіксує штучні затримки інспекції вантажів росіянами?  

– Закиди росіян зводяться до сумнівів у доцільності продовження цієї угоди. Як на мене, сторона, яка озвучила таке формулювання, щось хотіла би отримати за це.

Загалом, робота з продовження «коридорів» дуже активно ведеться за всіма каналами – з української сторони, з боку союзників, Туреччини й ООН. Усі намагаються, аби ця угода була продовжена. Думаю, найближчі декілька тижнів будуть дуже активними в цьому плані.

– Тобто можлива певна перерва в роботі «зернового коридору», поки сторони з’ясують свої умови…

– Ми в умовах війни, коли можливо все що завгодно. Але ми намагаємося не допустити цієї перерви.

Читайте також: Троє в човні, не рахуючи росії: чи зможе Україна експортувати зерно поза Стамбульською угодою

Чи стане Миколаїв частиною «зернового коридору»? 

– Ще влітку ексміністр інфраструктури Олександр Кубраков заявляв про наміри включити торговельний порт Миколаєва до списку тих, звідки вивозитимуть експортний урожай безпечним «зерновим коридором». Очевидно, що наразі принциповим чинником є звільнення Кінбурнської коси. Чи має Україна якісь інші важелі впливу на залучення порту Миколаєва?

– Важелі впливу є різні, але більшість із них, на жаль, не публічні. І тому все, що залишається, – чекати результатів переговорів по цих напрямках.

Міністр аграрополітики  та продовольства: «Кількість суден, які пропускаються через Босфор, не дозволяють навіть Одесу завантажити, не кажучи вже про Миколаїв»

Миколаїв нам потрібен, аби збільшити логістичні можливості України та здешевити логістику. Але разом із тим, слід розуміти, що першочергове питання – це все ж таки кількість суден, які пропускаються на Босфор. Бо зараз інтенсивність інспекції не дозволяє навіть Одесу завантажити, не кажучи вже про Миколаїв.

– Ви зазначили, що якщо б залучити до «зернової угоди» Миколаївський порт, відбулося б здешевлення логістики. Наскільки?

– Суттєво, щонайменше удвічі. Але у разі, якщо б не було проблем з кількістю суден, які проходять через Босфор. Якби так сталося і долучився б ще порт Миколаєва, то це означало б, що кількість суден, яка не обмежена певними штучними заборонами/перешкодами, входила б до акваторії українських портів – вантажилась там і вільно вивозила б зерно.

Читайте також: Миколаївський порт може приєднатися до «зернового коридору». Що для цього потрібно і що це дасть Україні?

Про воєнну посівну – 2023

– Давайте переключимо увагу на посівну. Озвучте прогнози на кампанію під врожай-2023 щодо посівних площ та їх структури. Експертні прогнози – це просідання площ під пшеницею, ячменем – понад 30% до 2023 року. Ви згодні з цією оцінкою?

– Згоден. У нас відбулося просідання озимого ячменю й озимої пшениці. По озимому ріпаку практично немає зменшення площ.

Щодо культур цього року ми очікуємо просідання посівів по кукурудзі. Це дорога культура в посіві, вона потребує багато азотних добрив, більших затрат на логістику. І фермери враховують ці нюанси при посіві нинішнього року.

Але тут важливо, що з чим ми порівнюємо. У цьому випадку ми порівнюємо цей рік із 2022-м, тобто співставляємо площі, які контролювали тоді й зараз. А наразі ми контролюємо більші площі, ніж минулоріч, завдяки деокупації в Харківській, Херсонській областях. Тому є нюанси по корегуванню.

Буде певне збільшення або як мінімум збереження посівних площ соняшнику. Допускаю збільшення на 25% посівів сої порівняно з 2021 роком. Вона не потребує азотних добрив, зокрема, таких як карбамід, селітра тощо, і менш затратна в посіві.

Міністр аграрополітики  та продовольства: «Кількість суден, які пропускаються через Босфор, не дозволяють навіть Одесу завантажити, не кажучи вже про Миколаїв»

Тобто, підсумовуючи: ми очікуємо збільшення посівів сої та, напевно, соняшника (за рахунок зменшення посівів кукурудзи). Але зміни не будуть кардинальними.

Також ми допускаємо цьогоріч збільшення посівів цукрового буряку порівняно з 2022-м. Адже цукор зараз у хорошій ціні: його багато зробили і він добре експортується в Європу, тому що нам зняли обмеження в доступі на цей ринок.

Загалом 2023 рік можна вважати фінансово успішним для виробників цукру і тих, хто вирощує цукровий буряк. Тому існує ймовірність збільшення площ посіву, як і площ під нішовими культурами (гірчиця, льон, кольза, гречка чи бобові).

Але воєнні роки непередбачувані. Певен, що цього року фермери часто ухвалюватимуть рішення в останній момент – зі зрозумілих усім причин.

– Яка ситуація з добривами? Ціна все ще «непідйомна»?

– Стандартно всі добрива перед Новим роком починають рости в ціні й досягають свого піку в лютому–березні. У грудні 2022 року на них вже встановлювалися рекордні ціни. І це було однією з причин, чому багато аграріїв виключали для себе можливість сіяти кукурудзу. Але перед Новим роком ситуація неочікувано розвернулася в інший бік – і добрива вже третій місяць падають в ціні. Деякі категорії подешевшали вже на 25%. І ще є запас по часу – два місяці, коли вони можуть дешевшати.

Синхронно ми помітили зміну настроїв у аграріїв. Спілкувалися з компаніями, які продають насіння кукурудзи – вони це одразу відчули. І протягом місяця кількість дзвінків і резервів по насінню кукурудзи під новий сезон зросла на 10%.

І якщо тенденція по здешевленню добрив продовжиться та з’являться інші позитивні моменти – такі як продовження «зернового коридору» й відповідно підйом ціни на збіжжя і зменшення вартості логістики, то багато фермерів продовжуватимуть сіятись і не зменшуватимуть обсягів кукурудзи. Вони більше вкладатимуться в добрива, тож просідання стане меншим, ніж прогнозувалося.

Читайте також: Рік незламності: український АПК спромігся не лише вистояти, а й навіть дати показники, дивовижні для «мирних» країн

Про те, чи чекати навесні дефіциту продуктів

– З урахуванням спеціалізації тимчасово неконтрольованих територій, а також зруйнованих підприємств – у частині яких культур/продуктів цьогоріч може виникнути дефіцит чи потреба у заміщенні імпортом?

– У нас на окупованих територіях традиційно було багато озимої пшениці та соняшнику, а кукурудзи – дещо менше. Проте дефіциту за цими культурами не бачимо, бо завжди експортували із запасом.

Щодо ранніх овочів і фруктів, то вони завжди були дорожчі. Минулого року ми мали трохи більше дефіциту, бо ситуація була несподіваною й непрогнозованою. Але цьогоріч бізнес і аграрії вже до цього готові. Регіони Одеської області, наприклад, засіяли дещо більше овочів, які – вони впевнені – зможуть продати, зокрема, на експорт.

Ми очікуємо стандартного сезонного підвищення цін. Але критичних історій не передбачаємо, якщо, звісно, не буде якихось форс-мажорних обставин.

Читайте також: Що будемо їсти: 7 головних споживчих трендів харчопрому в 2023 році

Про компенсації аграріям і збитки в АПК

– Чи відпрацьовано алгоритм компенсації збитків для аграріїв, завданих агресією рф? Якщо ні – чи передбачається він, коли може бути сформований і коли (хоча б приблизно) розраховувати на компенсації?

– Алгоритм є. По ньому юрособи йдуть за цією процедурою. Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затверджено постановою Кабінету Міністрів від 20 березня 2022 р. №326. Наказом Мінекономіки та Фонду держмайна від 18.10.2022 №3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв’язку із збройною агресією рф, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Для врегулювання питання щодо визначення шкоди та збитків, завданих особистим селянським господарствам та/або фермерським господарствам, що зареєстровані як фізособи-підприємці, Мінагрополітики направило на розгляд уряду проєкт постанови Кабміну «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації». Тобто алгоритм компенсації збитків фізособам-фермерам і одноосібникам зараз затверджується.

Також Мінагрополітики затвердило наказ «Про затвердження Методики визначення шкоди та збитків, завданих земельному фонду України внаслідок збройної агресії Російської Федерації». Документ зареєстрований у Мін’юсті 30 травня 2022 року за № 586/37922.

Міністр аграрополітики  та продовольства: «Кількість суден, які пропускаються через Босфор, не дозволяють навіть Одесу завантажити, не кажучи вже про Миколаїв»

Але лише цим справа не обмежиться. Я певен, що буде безліч різних інструментів (зокрема, позадержавних), які можна буде реалізувати, аби стягувати з рф збитки. Цей процес вже почався минулого року і буде продовжуватися. Наразі ми проводимо з цього питання семінари з асоціаціями та донорами. Тому радимо аграріям вже зараз по максимуму фіксувати свої збитки та бути готовими, коли всі ці процедури запрацюють після закінчення війни.

– Назвіть загальну цифру втрат АПК через війну.

– Ми порахували її спільно з Київською Школою Економіки (KSE Institute): прямі збитки в нашому сільському господарстві внаслідок агресії рф станом на 15 вересня 2022 року складають $6,6 млрд. Також внаслідок повномасштабного вторгнення знищено/викрадено 2,8 млн т зернових та 1,2 млн т олійних культур. Але це лише попередні дані.

Читайте також: Mind nominations 2022: компанії та люди, які вразили протягом року. Ч.1. Агропромисловий комплекс

Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло