Вивезти зерно з України дедалі важче. На що його можна переробити всередині країни, де використовувати та кому продати
Повоєнна відбудова – слушний шанс відійти від суто сировинного характеру агроекономіки
Темпи експорту з України зерна обома каналами – морем і наземним шляхом – продовжують знижуватися, а перспективи збереження торгових обсягів залишаються невизначеними. Через односторонню заборону з боку європейських країн, а згодом – обмеження, запроваджені Єврокомісією, прогноз агроекспорту на II квартал зменшено приблизно на $200 млн, за підрахунками Нацбанку. І такий сценарій уже починає збуватися: частка зернових у загальному навантаженні «Укрзалізниці» у квітні скоротилася майже до 21% проти 47% у березні. Показник середньодобового навантаження також планомірно знижується (73 000 тонн проти 77 000 тонн протягом позаминулого тижня). За 26 днів квітня залізницею відвантажено 1,9 млн тонн зернових, а на експорт через західні прикордонні переходи відправлено лише 458 000 тонн. За добу передається 341 вагон із зерновими, проти березня показник скоротився на 42%,або на 249 вагонів.
Морський експорт Чорноморським коридором у рамках Стамбульської угоди також стопориться через саботаж росії, чиї інспектори навмисно гальмують огляд українських суден у Босфорі, що є обов'язковою умовою їхнього проходу. Через систематичні затримки та простої, які в окремих випадках можуть перевищувати місяць, морська зернова торгівля також залишається неефективною. Це підтверджує її статистика: у найкращі періоди коридору за добу інспекцію проходило 5,5 судна – зараз цей показник ледве дотягує до двох. Загалом від початку роботи «зернового коридору» з 1 серпня 2022 року до 23 квітня 2023 року через нього було експортовано 28,8 млн тонн продукції АПК.
На жаль, усе це складно зарахувати до розряду тимчасових труднощів.
Радикальна позиція країн ЄС щодо української агропродукції наочно продемонструвала, що торгівля з європейськими партнерами будується в координатах жорсткого протекціонізму. Щодо морського експорту, то ризики його саботажу залишатимуться високими аж до повної демілітаризації у Чорному морі.
Ще один негативний чинник – категорія commodities завжди буде найбільш вразливою і схильною до змін ринкової кон'юнктури.
Як зазначає віцепрезидент Асоціації фермерів та приватних землевласників Віктор Шеремета, логічний вибір у цій ситуації – розвивати галузі, суміжні з виробництвом зерна, і реалізовувати його всередині країни, трансформуючи в товари з високою доданою вартістю. «Тоді не буде потреби везти зерно за кордон, і це було б вигідно як для людей, так і для держави. Це дозволило б убити відразу двох зайців – не експортувати зерно, оскільки це складно, і забезпечити власний ринок якісною органічною продукцією», – сказав Шеремета в коментарі «Українському радіо».
Повномасштабна війна та проблеми з вивезенням агропродукції, як би цинічно це не звучало, можуть прискорити трансформацію українського сектору від сировинної моделі на користь внутрішньої переробки. Під внутрішньою переробкою найчастіше мають на увазі використання зернових як кормової бази у тваринництві. Однак це хоч і очевидний, але не єдиний шлях, і навіть не завжди найприбутковіший, а в умовах воєнних дій – ще й високоризиковий.
Mind розбирався: на що можна перетворити українське зерно, щоб його дорого й без проблем продати.
Скільки становлять урожаї в Україні після ескалації 24.02.2022? Середній урожай зернових культур в Україні за останні п'ять років становив 71,4 млн тонн. У 2021 році було досягнуто рекорду у 86 млн тонн.
2022 року врожай знизився, але не радикально – переважно завдяки закладеній до ескалації озимій базі він становив 66 млн тонн. Урожай пшениці досяг майже 21 млн тонн – це дев'ятий результат у світі.
Очікування від 2023 року песимістичніші. Прогноз урожаю в діапазоні 48–55 млн тонн, що відповідає показникам роботи галузі десятирічної давності.
Читайте також: Друга воєнна: цьогоріч в Україні сіють рекордні обсяги соняшника, а кукурудза стає нерентабельною. Чого ще очікувати від посівної-2023
Якщо врожай впаде майже вдвічі, чи є надлишок для його переробки? Так, оскільки ринок залишається масштабно профіцитним. Нові баланси ще не озвучені, але з урахуванням відпливу населення та зменшення кількості переробних підприємств унаслідок окупації та руйнувань, імовірно, внутрішній попит просів більше, ніж зменшилася пропозиція.
При цьому для продовольчого ринку зараз використовуються переважно пшениця та жито, у незначних кількостях – борошно з ячменю та кукурудзи. І багато культур переробкою все не охоплено або охоплено незначно.
Які культури вирощує Україна та які мають потенціал для переробки? Україна вирощує шість основних культур – пшеницю, кукурудзу, ячмінь, соняшник, сою, ріпак. На них припадає близько 85% ріллі, загальна площа якої становить 27–28 млн гектарів (до 24.02.2022).
Теоретично всі вони можуть бути перероблені всередині країни. Але треба зважати на те, що деякі з них, насамперед ріпак, зберегли високий експортний потенціал.
Що гальмує розвиток переробки?
- відсутність інвестицій у розвиток підприємств;
- відсутність зрозумілих ринків збуту;
- труднощі з логістикою;
- дефіцит кадрів через відплив людей за кордон і мобілізацію;
- руйнування інфраструктури – зокрема, виробництв, складів тощо.
Наявних переробних потужностей нам не вистачить? Ні. Крім того, у деяких перспективних сегментах в Україні переробка зовсім відсутня. На підприємства, що залишилися, істотно зросло навантаження через припинення діяльності їхніх колег на півночі, сході, півдні країни. Ці області тепер замість самозабезпечення залежать від завезення продуктів з інших регіонів. Однак це й буде першим кроком до розвитку.
Після закінчення гострої фази війни експерти очікують на появу в регіонах мініпереробників, які в міру задоволення локального попиту розширюватимуть збут і за кордон.
Читайте також: Рік незламності: як АПК прожив минулі 12 місяців та з чим входить у новий агросезон. Погляди учасників ринку
Отже – у що може бути перероблене зерно?
Борошно. У 2021 році було вироблено близько 1,4 млн тонн борошна. Сумарно потужності виробництва борошна в Україні становили на той момент понад 7 млн тонн на рік і були завантажені майже наполовину.
Борошномели споживали близько 4 млн тонн пшениці за сезон; використання навіть наявних потужностей на 100% завантаження дозволить зняти з ринку 8 млн тонн зерна. Ця оцінка не враховує сірий ринок борошна, що оцінюється у 25% виробництва.
Нарощування переробки неможливе без паралельного розвитку експорту: до ескалації Україна продавала на зовнішні ринки лише близько 100 000 тонн борошна. Основні покупці – ПАР, СНД та Близький Схід. Основним імпортером багато років залишаються ОАЕ.
Крупи. Виробництво круп в Україні становить близько 300 000 тонн на рік, і цей показник слабко піддається коливанням. Оскільки внутрішній попит не збільшується, а в деяких категоріях круп навіть падає, драйвером переробки може лише експорт. А він сьогодні становить близько чверті виробленого – 50 000 – 80 000 тонн.
При цьому важливо розуміти, що власне класичні крупи на зовнішньому ринку все менш затребувані – споживачі переходять на пластівці, сплющене зерно та мюслі.
Беззаперечним лідером із споживання в Україні з усіх круп є гречка – близько 2,6 кг на рік на людину. Однак решта світу за рідкісним винятком цю любов не поділяє. Крім того, нарощуванню експортного потенціалу заважають перманентні складнощі з вирощуванням і дефіцитом гречихи. Гречка експортується до Ізраїлю та країн СНД; торгового прориву якщо й варто чекати, то лише в сегменті гречаних пластівців.
Виробництво круп допомогло б частково переробити кукурудзу, якою сформувався явний надлишок (особливо в останньому сезоні), а частина залишилася неприбраною в полі. Хоча споживання власне кукурудзяної крупи невелике – лише близько 0,5 кг на душу населення, падіння цін на сировину може підвищити її популярність. Також кукурудзяні пластівці – одна з найперспективніших категорій для експорту.
Стабільно зростає виробництво, споживання та експорт вівсяної крупи. Цьому сприяє тренд на ЗОЖ, і навіть варіативність форм готового продукту.
Читайте також: Обережно, ринки закриваються: як позначиться 130%-ве імпортне мито в Туреччині на українському агроекспорті
Крохмаль. Україна 2021 року виробила близько 150 000 тонн крохмалів, 90% виробництва зосереджено у Дніпропетровській області. Переважно виробляються кукурудзяний (близько 95% ринку) і картопляний крохмалі. Також у незначних обсягах є виробництво пшеничного крохмалю.
На внутрішнє споживання припадає 70 000 тонн різних видів крохмалів, на експорт йде близько 70% виробленого. Країни-імпортери – Індонезія, ЄС, СНД, Далекий Схід.
Виробництво крохмалю має комплексний позитивний ефект. Воно не лише дозволяє переробити кукурудзу, а й має широкий ринок збуту. Крохмаль асоціюється насамперед із харчовою промисловістю, проте застосовується і в целюлозно-паперовій індустрії, виробництві текстилю, фармацевтиці та інших галузях.
Перешкода для розвитку ринку крохмалю в харчовій частині – тренд на скорочення споживання глютену.
Кукурудзяний та інші сиропи. Панкейки з кукурудзяним сиропом – незмінний атрибут американського сніданку, але в Україні такий продукт у чистому вигляді майже невідомий. Сироп – продукт глибокої переробки кукурудзи та активно застосовується в харчовій промисловості.
Україна виробляє глюкозні, мальтозні та фруктові сиропи, експортуючи близько 50 000 тонн цих продуктів на рік. Покупці – країни Азії та Африки, Китай та СНД.
Ще одна експортна позиція – фруктоза, яка виробляється в процесі переробки крохмалю.
Комбікорми. Дуже специфічний ринок, який в Україні працює переважно на прямі замовлення під конкретного покупця – фермера чи тваринника з потрібною ним рецептурою. Комбікорми виробляють понад півтисячі підприємств із загальною потужністю понад 20 млн тонн на рік, яка на сьогодні є надмірною. Крім комбікормів ці гравці виробляють різні добавки та премікси.
Найефективніші виробники – структурні підрозділи вертикально інтегрованих холдингів, які виробляють комбікорми для спорідненої компанії. Експортуються переважно корми для свинарства і птахівництва, покупці – країни СНД та Туреччина.
Інше. До можливостей розвитку переробки можна віднести виробництво висівок, які активно застосовуються у тваринництві. В Україні здебільшого виробляють пшеничні висівки, але зростає і переробка ячменю, жита й вівса.
2021 року, виробивши близько 570 000 тонн висівок, Україна експортувала 90% цього обсягу (майже 500 000 тонн). Основний покупець – Туреччина, куди прямує понад 85% експорту.
Ще один напрям – виробництво екопосуду (контейнерів, склянок, приладів для кейтерингу та пікніків) із крохмалистих матеріалів. Ринок безпластикової упаковки, за прогнозами, сягне $4 млрд до 2027 року.
Зростає і ринок спеціалізованих та функціональних харчових продуктів, які поєднують у собі харчову й медичну функції. Це і різноманітні глютен-фрі номенклатури, і дієтичні товари насамперед для дитячого харчування, і вітамінізовані напої.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
