Голова Держінспекції архітектури та містобудування: «Наглядова функція ДІАМ не розповсюджується на рішення, ухвалені колись ДАБІ»

Під час повномасштабної війни будівельна галузь України зіткнулася з низкою специфічних викликів, спричинених воєнним станом: зупинка інвестпроєктів, потреба у відбудові великої кількості зруйнованих об’єктів і внутрішні інституційні кризи. Зокрема, проявилися розбіжності між держрегулятором і громадами щодо повноважень, складне запровадження нових стандартів (технічні та законодавчі неузгодженості), давалася взнаки суперечлива «спадщина» ДАБІ. І все це – на тлі мораторію на перевірки та обмеження контролю.

Mind обговорив з очільником Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ) Олександром Новицьким проблеми ринкового нагляду та долю найпроблемніших споруд, функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ), переваги цифровізації в будівельній галузі та тінь «людського фактора», найпоширеніші типи порушень забудовників і причини відмов із боку ДІАМ. А також те, чи відшкодовуватиме держава збитки бізнесу за незаконні адміністративні рішення.

Про спадок ДАБІ та що з ним робити

– 15 вересня виповнилося п’ять років, як ДІАМ почала працювати, фактично перебравши на себе повноваження ДАБІ, за якою тягнувся багаторічний шлейф корупційних скандалів. ДІАМ створювали як принципово новий орган, який мав звільнити будівельний ринок від непрозорих правил. Якщо залишити за дужками кількість електронних сервісів і подивитися очима девелопера, то в чому сьогодні полягає принципова різниця між роботою ДІАМ і колишньою ДАБІ?

– Різниця між нами у відкритості. Наприклад, мій особистий телефон знають усі власники профільного бізнесу. І це моя принципова позиція.

Ми загалом максимально розширили канали комунікації, щомісячно я проводжу відкритий прийом, куди може записатися кожен громадянин. Також запроваджено нову онлайн-послугу: якщо ви дістали відмову й не знаєте, що із цим робити, просто подайте нам заявку – і протягом 72 годин на зв’язок вийде наш фахівець для з’ясування проблеми та надання консультації.

– ДІАМ не є прямим юридичним правонаступником ДАБІ, але на ринку залишилися сотні об’єктів, історія яких починалася ще за старої системи: спірні дозволи, зміни проєктів, судові процеси, конфлікти з громадами. За яким принципом ДІАМ вирішує, де старий дозвіл є законно набутим правом забудовника, а де слід втручатися? І чи існує сьогодні повний аудит найпроблемніших об’єктів, дозволи на які були видані ДАБІ?

– Це питання постало перед нами, щойно ми запустили роботу ДІАМ у 2021 році. Тому що при законодавчій імплементації реформи умисно не заклали функцію щодо проведення такого аудиту. Тому наглядова функція ДІАМ не розповсюджується на рішення, прийняті колись ДАБІ. Тобто, вони не є об’єктом нагляду, з точки зору законодавства.

Інакше кажучи, ДІАМ несе відповідальність лише за видані саме нею документи. І не будучи правонаступником, ми навіть не маємо права трактувати логіку видачі/не видачі або ж перевірку того чи іншого документу. Тим паче, що цього органу вже не існує.

– Тобто, певного алгоритму, за яким ДІАМ апелює на предмет законності чи незаконності старих дозволів ДАБІ – немає?

– Загальна система контролю розповсюджується як на дозволи, які видаються сьогодні ДІАМ, так і на видані ще за часів ДАБІ або навіть раніше. У цьому випадку органи місцевого самоврядування (ОМС) звертаються до суду, де можна оскаржити будь-які документи. І в такі справи нас іноді залучають як третю сторону, бо ДІАМ є функціональним правонаступником ДАБІ.   

– А чи могли б ви назвати найпроблемніші об’єкти, дозволи на які були видані ще ДАБІ?

– Один з об’єктів – скандально відомий багатофункціональний ЖК «Avenue 50», розташований на столичному Берестейському проспекті (раніше – пр. Перемоги) 50-А поблизу метро «Шулявська». Там за фактом самочинного будівництва була перевірка розпочатих будівельних робіт.

У цьому випадку ДІАМ у законний спосіб вийшла на перевірку: ми зрозуміли, що там є певні невідповідності до самого проєкту, наші приписи і постанови оскаржували в суді. Розгляд справ про скасування постанов та приписів ДІАМ завершений, припис і постанова залишені в силі.

Ще приклад – столичний «Будинок-монстр» (скандальний ЖК на вул. Нижній Вал, 27-29). Але тут інша ситуація, бо він вже фактично побудований. І суд постановив ввести його в експлуатацію.

Про цифровізацію процесів і «вічний» людський фактор

– ДАБІ мала репутацію органу, де корупційним «товаром» могли бути не лише дозвіл чи сертифікат, а й прискорення їх отримання. Цифровізація, звісно, суттєво ускладнює такі схеми. Але не усуває ситуації, коли дві посадові особи можуть по-різному трактувати відповідність проєкту ДБН, містобудівній документації чи виданим містобудівним умовам та обмеженням (МУО). Якими механізмами ДІАМ гарантує, що два аналогічні об’єкти двох різних девелоперів отримають однакове рішення?

– Ви недооцінюєте важелі та вплив цифровізації в будівельному процесі. Насправді, це головний інструмент запобігання всім ризикам – від корупційних проявів до подвійних трактувань. Саме через цифрові інструменти ми намагаємось зменшувати дискрецію ДІАМ.

Якщо говорити про пришвидшення – ми почали реформу паралельно із ЄДЕССБ. Звісно, в пілотному режимі вона була впроваджена ще до створення ДІАМ, але саме ми її почали розвивати й зробили smart-системою (з власною логікою прийняття рішень, аби знизити рівень людського впливу).

– Отже, ви стверджуєте, що завдяки цифровізації не може бути випадків, коли щодо двох аналогічних об’єктів двох різних девелоперів ухвалюють протилежні рішення?

– Така ймовірність украй низька, і вона постійно знижується. Адже ми продовжуємо доробляти цю систему та працюємо над усуненням дискреційних факторів, пов’язаних із людиною.

Якщо говорити про початок будівельних робіт – ми досягли рівня, коли система самостійно приймає рішення для автоматичної реєстрації об’єктів за класом наслідків СС1. Тобто система проводить перевірки замість інспектора ДІАМ (завдяки доступу до даних у різних реєстрах, які звіряє й аналізує), і якщо процес пройшов успішно – приймає рішення про реєстрацію. Отже, усі аналогічні об’єкти реєструються за єдиною процедурою.

У разі неможливості проведення автоматичної перевірки заяви вона скеровується на інспектора. У нього (неважливо, що розглядається – дозвіл, повідомлення про початок робіт тощо) є так звані фіксовані чеклісти з базовими опціями, які потрібно перевірити та заповнити відповідну форму. Це зроблено, щоб унеможливити вільне трактування норм і вибірковий підхід.

Звісно, анулювати всі суб’єктивні чинники неможливо, бо коли є люди – присутній людський фактор. Але ДІАМ постійно аналізує свої рішення й відмови: ми доопрацьовуємо чеклісти та стежимо, аби наша практика була єдиною в усіх випадках. 

– Однією з головних ідей реформи була мінімізація особистого контакту забудовника з чиновником: ЄДЕССБ, автоматичні перевірки, електронний документообіг, цифровий слід. Але остаточне рішення щодо складних об’єктів все одно потребує втручання посадової особи. Бо електронна система не може встановити фактичний стан об’єкта – наприклад, наявність необхідних підключень до інженерних мереж, фактичну поверховість, виконання вимог щодо інклюзивності або відповідність побудованого об’єкта затвердженому проєкту. Окрім того, що ви вже озвучили, які ще процедури передбачені для перевірки таких параметрів безпосередньо на об’єкті? І де сьогодні пролягає межа між алгоритмом і людським фактором?

– Перше, що ДІАМ зробила для мінімізації ризиків різного роду трактувань та індивідуальних проявів інспекторів (саме на етапі прийняття об’єктів в експлуатацію), закупила й надала кожному інспекторові бодікамери, як у поліцейських. Це потрібно для того, щоб із будь-яких спірних питань ми могли відтворити маршрут, розмови на об’єкті тощо (для оцінки дій нашого фахівця).

Звісно, ця історія викликала у громаді надзвичайний резонанс і привернула увагу ДІАМ. Проте системи оскарження сертифікатів у межах держнагляду, на жаль, не існує, хоча в нас був навіть запит від СБУ, яка теж зацікавилася цим  випадком. Розгляд таких питань можуть ініціювати лише правоохоронні органи. Але, наскільки мені відомо, після масштабного розголосу в системі за окремими документами змінювався статус із «діючого» на «без розгляду», у тому числі після спливу встановленого строку їх розгляду.

Втім, ДІАМ використала цей кейс, щоб створити універсальний уніфікований цифровий інструмент у вигляді мобільного застосунку «Прозоре будівництво». І зараз у кожного інспектора окрім бодікамер є планшет, де вже є ця спецпрограма.

Перед кожним виїздом на об’єкт він авторизується: система починає записувати всі дані (час, дату, GPS-координати пересування тощо), які потім перевіряються. Також система дає можливість фотографувати через застосунок у режимі онлайн. Інакше кажучи, завантажити сторонню фотографію до чи після огляду об’єкта технічно неможливо.

Ще один запобіжник, який ми розробили й офіційно затвердили через постанову Кабміну (я вже про нього згадував) – це чекліст, який інтегровано в систему. І вона вже наприкінці огляду сама вимагає від інспектора (і місцевого, і ДІАМ), щоб на об’єкті були заповнені обов’язкові розділи (інженерія, пожежна безпека, інклюзивність тощо). Тобто вже неможливо сфотографувати будинок лише з однієї сторони – як у випадку в Ірпені. Отже, в інспектора є повний фотозвіт за результатами роботи.

Далі на основі чекліста заповнюється довідка. І, якщо вона є негативною чи містить якісь зауваження, система не дозволяє ухвалити позитивне рішення. У разі нестачі фотографій вона не дає можливість завершити цей огляд.

Ось такий наш єдиний цифровий стандарт для прийняття об’єктів в експлуатацію по всій Україні.  

Про вибіркове «правосуддя» у будівельній галузі

– Найсерйозніша претензія до будь-якого регулятора – не обов’язково прямий хабар, а вибіркове застосування правил. Один забудовник через певне порушення отримує відмову, іншому за схожих обставин погоджують коригування або видають сертифікат. Чи аналізує ДІАМ власну практику на предмет таких розбіжностей?

– Ми прискіпливо до цього ставимось. Але, власне, жодного такого спору з девелопером я не пригадую. І в принципі відразу можу апелювати, що немає, наприклад, жодного однакового ЖК та ще й в однаковому стані. До того ж можуть бути зовсім інші вихідні дані в документах чи старий дозвіл ДАБІ, який ми сприймаємо як чинний документ і саме за цим дозволом вводимо об’єкт в експлуатацію.

Якщо йдеться про документ, виданий уже ДІАМ, то застосовуються інші вимоги, і вони значно жорсткіші. Кожен випадок – індивідуальний, і знайти два ідентичних, де ми ухвалили полярні рішення – важко.  

Я думаю, що тут мова не про те, що одному забудовнику ми видали сертифікат, а іншому (за схожих обставин) – ні. Мабуть, тут більше інший акцент: що на одному огляді ДІАМ зафіксувала один пакет зауважень, а потім на іншому огляді (уже з іншим інспектором) – зафіксувала протилежний.

До того ж будівельний ринок досить маленький, і всі його гравці між собою тісно спілкуються. І ми добре усвідомлюємо, що будь-яке рішення ДІАМ потенційно може бути оскаржено в суді.

Втім, бувають «невизначені» питання, на які законодавство чи ДБН не дають прямої відповіді. Тоді ми користуємося своїм правом отримувати роз’яснення в Міністерстві громад і територій, яке як регулятор формує політику.

– А чи можна отримати відкриту статистику рішень у розрізі девелоперів, типів порушень, причин відмов і результатів повторних звернень?

– Вона відкрита https://e-construction.gov.ua/. Там опубліковано всі наші відмови. Ба більше, там ми публікували всі фотозвіти, про які я розповідав вище. Тобто можна передивитися фотографії інспектора та порівняти їх із відмовою, яку він зафіксував. До речі, ми робили окрему публікацію про найпоширеніші відмови ДІАМ.

Також у нас був проєкт, який ми ще не довели до кінця, – йдеться про фіксований перелік відмов. ДІАМ проаналізувала власну практику та виписала вичерпний перелік усіх можливих законних підстав відмов по всіх об’єктах. Його вже інтегровано в систему ЄДЕССБ, і сьогодні інспектори ДІАМ ним користуються. Мають користуватися й ОМС, але поки ми не затвердили вичерпний перелік законодавчо (через постанову Кабміну), вони воліють обирати опцію «інше». І це найпопулярніша відмова ОМС. Проте ми певні, що наш вичерпний перелік містить усі можливі випадки (на 99,99%).

Про незаконні дозволи і хто «платить за бенкет»

– А хто має відповідати за незаконний дозвіл – забудовник чи держава, яка його видала? Уявімо, що девелопер отримав МУО, пройшов експертизу, має дозвіл, вклав десятки мільйонів доларів, продав частину квартир, а за два роки суд встановлює, що один із вихідних документів видано з порушеннями. Хто в такому разі повинен нести фінансову відповідальність? І чи має посадовець, який погодив такий документ, відповідати персонально?

– Насправді стейкхолдерів у цьому процесі значно більше, ніж просто узагальнювальне поняття «держава». З обох сторін є різні повноважні особи, і кожна з них на своєму рівні приймає рішення.

Якщо земельна ділянка надається в оренду ОМС, то перший, хто санкціонує майбутній проєкт, – депутати ОМС. І вони вже розуміють, під яку мету відведена земля. Тим більше якщо ОМС змінює під це цільове призначення ділянки шляхом зміни Генплану, детальних планів територій (ДПТ) тощо. І коли вони це роблять, то теж несуть відповідальність за створення майбутнього об’єкта (ДІАМ у межах нагляду не може переглядати рішення ОМС щодо затвердження генпланів, ДПТ тощо).

Після того як вони впорядкували містобудівну документацію, є питання видачі МУО – за це несе відповідальність профільний департамент у певному ОМС. Після цього починається проєкт: і тут вже відповідальність за експертизу (перевірку відповідності проєктних рішень всім вимогам законодавства та ДБН), яка триває в середньому пів року, лежить на проєктанті. Далі – відповідальність операторів мереж (це газовики й електрики, коли вони погоджують техумови).

Наприклад, якщо депутати не мали права голосувати з якихось причин і надавати земельну ділянку – ДІАМ не може на це зважати. Тобто ми оцінюємо поданий пакет документів і МУО як доконаний факт.

І тут є певна колізія. З одного боку, ми є органом нагляду щодо видачі МУО, але в моменті, коли розглядаємо пакет документів на видачу дозволу на будівництво – ДІАМ не має права надавати їм оцінку. Ми їх сприймаємо вже як чинний документ.

Проте є окрема процедура, за якою в будь-який момент зацікавлені особи можуть ініціювати процедуру оцінки й нагляду та оскарження видачі МУО. Але вона не обов’язково застосовується в момент оцінки пакету документів при видачі дозволу. Тому кожен із фігурантів процесу і як кінцевий контролер – інспектор ДІАМ (якщо говорити про видачу дозволу), несуть свою міру відповідальності.

З боку замовника несуть відповідальність люди, яких він наймає за контрактом, – проєктанти, а під час здійснення робіт – це технагляд (головний архітектор, виконроби, підрядник тощо). Тобто всі несуть свою відповідальність перед замовником і державою. Тому на когось одного повісити все неможливо.

– Ситуація, як у приказці: «Де сто доглядачок, там дитина крива»…

– Чому? У кожній ситуації є конкретні винні. Якщо, наприклад, є питання порушення законодавства під час будівництва – ініціюється позаплановий захід контролю з боку ДІАМ, і тоді інспектор має визначити: хто і на якому етапі припустився помилки чи недопрацював. У такому разі ми виписуємо відповідні протоколи. Якщо це прогалина проєктної організації – з неї стягнуть значний штраф (кілька сотень тисяч гривень), інші фігуранти теж матимуть свої покарання. Але немає такого, що винуваті всі.  

– Тепер щодо фінансового аспекту. Наскільки я зрозуміла, держава не готова компенсувати бізнесу збитки за власне незаконне адміністративне рішення?

– Якщо суд скасовує ДПТ і, як наслідок, скасовується дозвіл – все одно всі фінансові збитки буде перекладено на бізнес. Адже, згідно із законодавством, фінансові компенсації бізнесу в таких випадках не передбачені.    

– Зараз обговорюється ідея не скасовувати дозвільну документацію, якщо будівництво вже розпочалося. Для бізнесу логіка зрозуміла: якщо за кілька років дозвіл буде анульовано, то зникає мотивація інвестувати десятки мільйонів доларів. Але є інший ризик: якщо первинний дозвіл видано незаконно, то після завершення строку оскарження порушення стає фактично незворотним. Де тут баланс між захистом інвестора й захистом інтересів міста та громади?

– Думаю, баланс – у справедливій системі контролю, яка залишається дієвою й активною навіть після спливу строків для оскарження дозволу. Ця практика наявна в країнах ЄС.

Ми збиралися на консультації з ринком ще за часів уряду Юлії Свириденко та пропрацьовували найболючіші питання. Одне з них – відсутність стабільності для інвестування у принципі. Йдеться як про залучення приватного капіталу (коли люди купують квартири на котловані), так і про забудовників і банки, які не беруть активної участі в будівництві.

І в законопроєкті, де ДІАМ є співавтором, ми пропонуємо обмежити строк шістьма місяцями. Наразі він ще на узгодженні в Кабміні. Маємо надію, що до кінця 2026 року його зареєструють у парламенті. Тим паче що в ньому враховано інтереси всіх сторін, у тому числі громад.     

– А можна конкретніше про норми цього законопроєкту?

– По-перше, строк не може відраховуватись, поки забудовник не поставить огородження і паспорт проєкту, аби було зрозуміло, що тут буде будівництво. Тобто не можна взяти дозвіл у полі й потім через шість місяців розпочати там будівельні роботи. І для таких недобросовісних забудовників ці строки не почнуть обраховуватись.

По-друге, контрольні заходи будуть дієвими протягом усього періоду будівництва. І якщо забудовник відхилився від першочергового проєкту (почав будувати вище чи ширше), його об’єкт ніколи не приймуть в експлуатацію.

Крім того, є ще низка запобіжників. Наприклад, якщо вже в суд пішла заява на скасування – строки зупиняються. Тобто поки суд чи орган контролю не винесе фінального рішення, строк застосовуватися не буде.

Я зараз хочу наголосити на тому, що ось у цей визначений шестимісячний період органи, відповідальні за будівництво чи його зупинення, мають право скасовувати дозвільну документацію. Але якщо контролюючі органи нічого протиправного не знайшли, то після шести місяців вони вже не мають права порушувати це питання. Тоді сам документ залишається чинним. Але чи буде об’єкт введено в експлуатацію, залежить від того, чи буде він побудований без порушень (до кінця будівництва).

Муніципалітети vs ДІАМ: хто головніший?

– Останнім часом виникало кілька публічних конфліктів між ДІАМ та органами місцевого самоврядування (ОМС) щодо будівельних проєктів. Зокрема, Львівська міськрада повідомила про оскарження в суді рішення ДІАМ щодо будівництва п’ятиповерхового будинку, наголосивши, серед іншого, на питанні підключення об’єкта до інженерних мереж. Асоціація міст України теж висловлювала застереження щодо нового механізму оскарження через ДІАМ відмов ОМС у видачі містобудівних умов та обмежень. Де сьогодні проходить межа відповідальності між ДІАМ і місцевою владою у питаннях контролю забудови? І яким має бути механізм вирішення спорів, коли оцінки законності одного проєкту ДІАМ і муніципалітетом принципово відрізняються?

– Хочу одразу заперечити, що Львівська міськрада не подавала на ДІАМ до суду. Це певна посадова особа зробила допис у фейсбуці стосовно намірів так зробити. Але це не було реалізовано, тому що держава не може позиватися до держави.

Два роки тому був позов до ДІАМ Одеської міськради щодо деяких документів, зареєстрованих нами, – і ця справа миттєво була закрита. Лише суб’єкт господарювання чи фізособа може позиватися щодо порушення власних прав. Тому, навіть якщо такий позов від Львівської міськради й буде мати місце, він взагалі безперспективний.

До речі, у цьому кейсі замовник скористався своїм правом, згідно з ДБН і статусності (стадійності) проєктної документації, і призначив об’єкту вищий клас наслідків СС3. Але це законна процедура за волевиявленням замовника. До того ж усі об’єкти СС3 завжди були, є і будуть лише під компетенцією ДІАМ. А отже, ніяк не стосуються повноважень Львівської міськради.  

– Тобто ви хочете сказати, що останнє слово – за ДІАМ?

– Абсолютно, бо так визначено законодавством. І ті повноваження у видачі дозволів, які зараз є в муніципалітетів – делеговані їм від центрального органу. Тобто це не їх самоврядні повноваження. Тому вони підзвітні ДІАМ, і саме ми можемо надавати правову оцінку рішенням ОМС, а не навпаки. І єдиний орган, який може ставити крапку щодо законності видачі дозвільних документів, – це суд. Так завжди було.

Акцентую, що систематичних конфліктів із громадами в ДІАМ немає. Лише окрема «історія» зі Львівською громадою. Точніше – з її керівниками, які мають, на мою думку, певні політичні амбіції щодо того, як усе має функціонувати у Львові.

І хочу наголосити, що ми не виділяємо жодних окремих підходів до тієї чи іншої громади. У нас стандартна політика для всієї території України. Не пам’ятаю схожих інцидентів з іншими громадами.

Щодо Асоціації міст України, то вона представляє інтереси лише деяких найбільших громад – власне, де ми і фіксуємо найбільшу кількість скарг на якість рішень ОМС щодо будівництва (особливо стосовно невидачі МУО). Зокрема, йдеться про Львів, Київ і Київську область.

У цілому зловживання концентруються у великих містах. Але з кінця серпня запрацював новий правовий режим, де ДІАМ може оскаржувати в особливому порядку такі відмови через систему ЄДЕССБ – і подальше проєктування вже буде здійснюватися без видачі МУО.               

– З 2 червня 2026 року набрала чинності постанова Кабміну №528, яка передбачає можливість вибору замовником будівництва між відповідним місцевим органом державного архітектурно-будівельного контролю та ДІАМ. Обраний орган здійснюватиме відповідні повноваження протягом усього циклу будівництва. Якою була мета запровадження такого механізму?

– Це результат аналізу скарг, що надходили до ДІАМ, а також неодноразових консультацій із ринком. Нам скаржилися, що неможливо отримувати документи без штучних перепон й озвучування off the record певних сум, які слід доплатити, аби отримати МУО. Іноді це питання не грошей, а видача МУО використовується як бар’єр, щоб не запустити на ринок нових учасників. Тобто хтось проплатив таку опцію – і опонент матиме відмову.

І це було правильне рішення. Коли воно запрацювало, колцентр ДІАМ буквально «розривали» дзвінками. Телефонував не лише бізнес, а й прості люди, які будують собі приватне житло: вони роками отримували десятки відмов. І в межах на той момент чинної системи нагляду ми не могли змусити ОМС переглянути рішення. Максимум – виписати символічний штраф (пару тисяч гривень). Відтепер люди можуть реалізувати своє законне право на забудову.

– А як ДІАМ планує запобігати ситуаціям, коли замовник обирає орган не з міркувань зручності чи ефективності, а з огляду на те, де простіше отримати необхідне рішення?

– Тобто простіше? У ДІАМ немає абсурдних чи абстрактних відмов на відміну від ОМС. Вони всі зрозумілі й обґрунтовані юридично. І подекуди в нас значно жорсткіші норми та вимоги, і звернення до ДІАМ не гарантує позитивного рішення. Але ми розглядаємо все об’єктивно. І завжди розтлумачуємо шлях усунення наших зауважень: що слід змінити у проєкті чи вихідних даних, аби отримати позитивне рішення ДІАМ.

– Чи аналізуватимете ви статистику такого вибору та чи буде вона публічною?

– Постановою №528 уряд зобов’язав нас робити статистику. Але для цього в системі потрібно провести певну модернізацію, а це не швидкий процес. Проте ми ініціювали це питання на рівні Міністерства громад та територій. Відповідні технічні адміністратори вже працюють над збором і вивантаженням такої статистики.

Тому чекаємо, коли систему буде модернізовано, і зобов’язуємося щомісячно публікувати всі статистичні дані. Наразі фіксуємо, що по деяких містах десь 40% заяв спрямовуються до ДІАМ замість ОМС. Проте в Києві та області цей показник сягає і 50%.

– Ви вже згадували про клас наслідків СС3 в нашій розмові щодо львівського кейсу. І представники ОМС звертають увагу на випадки, коли об’єктам присвоюється клас наслідків СС3, що впливає на визначення органу, уповноваженого здійснювати відповідні дозвільні та контрольні процедури. Хто і на якому етапі перевіряє обґрунтованість визначення класу наслідків об’єкта?

– Ми називаємо це явище «класова міграція». І тут йдеться не лише про СС3, а й про клас наслідків СС2. Замовники, аби уникнути корупційної складової у своїй громаді, де їм поставили умовою неможливість безоплатно отримати дозвільний документ (зміни в дозвіл) або ввестися в експлуатацію, почали проходити процес проєктування експертизи з підвищення класу наслідків. Як я вже казав, це передбачена законом можливість: завищувати клас наслідків дозволено, а занижувати – заборонено.

За встановлення класу наслідків відповідальність несуть замовник і проєктант. Замовник надає вихідні дані та вказує, яка кількість людей (за його намірами) має бути присутня постійно чи тимчасово на цьому об’єкті. Проєктант під ці дані має зробити розрахунки. Експертиза потім це перевіряє та видає свій звіт (якщо все в межах норми). Тому завищення класу наслідків доволі легко зробити, і це не вносить суттєвих змін у сам процес будівництва або оцінку проєкту.

– А чи виявляла ДІАМ випадки необґрунтованого віднесення об’єктів до СС3, скільки їх було та які рішення ухвалювалися в такому разі?

– У ДБН і статусності проєктної документації є окрема норма, яка не підлягає обґрунтуванню. У ній прямо сказано, що за бажанням замовника можна підняти до класу наслідків СС3 будь-який об’єкт. І скарг, де були б доведені факти штучного чи необґрунтованого завищення, у ДІАМ не зафіксовано. А спеціальних заходів контролю ми не проводили – не було таких кейсів, де фігурували б порушення щодо завищення класу наслідків.