Повернення проблемних боргів: як працює механізм суброгації
Для банків цей механізм означає перехід до більш активного управління проблемною заборгованістю
Робота з проблемною заборгованістю залишається одним із важливих напрямів для українських банків. Із січня 2025 року Національний банк повністю привів визначення непрацюючих кредитів (NPL) у відповідність до стандартів ЄС. Оновлений підхід розширив перелік активів, які банки мають відносити до непрацюючих, та підвищив прозорість оцінки якості кредитних портфелів.
Водночас банки мають не лише обліковувати проблемну заборгованість і формувати під неї резерви, а й визначати стратегію її врегулювання. Положення НБУ про управління проблемними активами прямо передбачає, що така стратегія має бути спрямована, зокрема, на скорочення рівня та обсягу непрацюючих активів і стягнутого майна.
На практиці для повернення проблемних боргів банки використовують різні інструменти: реструктуризацію, реалізацію застави, продаж права вимоги, судове та позасудове врегулювання. За відповідних правових підстав одним із таких механізмів може бути суброгація.
Що таке суброгація
Якщо спростити юридичну конструкцію, суброгація передбачає перехід права вимоги від одного кредитора (заміну кредитора у зобов’язанні) до іншої особи у випадках та на підставах, визначених законом.
Принциповий момент полягає в тому, що зобов'язання боржника при цьому не зникає. Якщо відповідне зобов'язання перед кредитором виконала інша особа і закон передбачає перехід до неї прав кредитора, надалі саме вона отримує право вимагати виконання зобов'язання від боржника у відповідному обсязі.
Для банку цей механізм є одним зі способів реалізації прав кредитора та захисту майнових інтересів.
«Суброгація – передбачений законом механізм реалізації прав кредитора та захисту майнових інтересів. Якщо говорити просто, у визначених законом випадках виконання зобов'язання іншою особою не означає, що боржник автоматично звільняється від боргу. Змінюється кредитор, який надалі реалізує відповідне право вимоги. Для UGB (Укрзагбанку) одним із практичних прикладів застосування такого механізму стало врегулювання заборгованості ТОВ «ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД», у межах якого в травні 2026 року Банк забезпечив повернення понад 1,14 млрд грн проблемної заборгованості», – пояснює Олег Кобець, заступник директора Департаменту економічного врегулювання непрацюючих активів UGB.
Суброгація і продаж права вимоги – не одне й те саме
На практиці ці два механізми іноді плутають, оскільки в обох випадках право вимагати повернення заборгованості може перейти до іншої особи. Однак юридична логіка різна.
При продажу права вимоги банк оплатно передає його іншій особі на підставі відповідного договору. Наприклад, право вимоги за проблемним кредитом може бути виставлене на відкритий аукціон. Покупець сплачує визначену за результатами торгів суму та після оформлення угоди отримує відповідні права кредитора.
При суброгації право вимоги переходить не внаслідок його продажу, а у зв'язку з виконанням відповідного зобов'язання відмінною від боржника особою та за наявності встановлених законодавством підстав, внаслідок чого відповідна особа набуває прав кредитора до боржника.
При цьому суброгація не створює для позичальника нового боргу і не передбачає можливості двічі стягнути одну й ту саму заборгованість. Йдеться про перехід уже наявного права вимоги.
Навіщо банкам кілька механізмів повернення боргу
Єдиного сценарію роботи з проблемним кредитом не існує. Інструмент залежить від фінансового стану позичальника, структури заборгованості, наявності та якості застави, судових перспектив і можливості фактично повернути кошти.
Якщо підприємство продовжує працювати та має перспективи відновити обслуговування боргу, економічно доцільною може бути реструктуризація. В іншій ситуації банк може звернути стягнення на забезпечення. Якщо самостійне стягнення потребуватиме значного часу або ресурсів – одним із варіантів може бути конкурентний продаж права вимоги.
Суброгація доповнює цей інструментарій у тих випадках, коли для її застосування існує відповідна правова конструкція.
«Професійна робота з проблемними активами полягає не в тому, щоб застосовувати один інструмент до всіх боржників. Для кожного активу потрібно визначити сценарій, який дозволить максимально захистити права кредитора та забезпечити повернення коштів. Це може бути реструктуризація, реалізація застави, продаж права вимоги, судове або позасудове врегулювання. Суброгація – один із таких механізмів, який ми можемо використовувати за наявності відповідних правових підстав», – зазначає Кобець.
Що отримує банк у результаті
Для банку проблемний кредит – це не лише заборгованість конкретного клієнта. Значний обсяг таких активів впливає на якість кредитного портфеля, потребує резервування та створює додаткове навантаження на баланс.
Тому результат роботи з проблемною заборгованістю оцінюється насамперед за тим, скільки коштів вдалося фактично повернути та наскільки вдалося знизити ризики.
За даними UGB, за 2023 рік – перше півріччя 2026 року Банк врегулював непрацюючі активи на суму понад 8,4 млрд грн – 67% від обсягу таких активів на початок 2023 року.
На рівні банківської системи робота з NPL також поступово дає результат. За даними НБУ, попри перехід на європейський підхід до визначення непрацюючих активів, тенденція до поступового зниження частки NPL збереглася. Регулятор також зазначає, що якість працюючого кредитного портфеля залишається високою.
Для банків це означає перехід від пасивного обліку проблемної заборгованості до активного управління такими активами. Реструктуризація, реалізація застави, відкриті торги, продаж прав вимоги, судові та позасудові механізми або суброгація мають одну практичну мету – повернути кошти та мінімізувати втрати кредитора.
Саме в цій системі суброгація є одним із законодавчо передбачених інструментів, який за відповідних обставин дозволяє банку реалізувати права кредитора та захистити свої майнові інтереси.
Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК». Ліцензія НБУ №123 від 21.07.1993. Реєстраційний номер у Державному реєстрі банків №183
