Три роки реформ: чим наповнювався бюджет
Реального зростання надходжень у фінансові фонди держави і територіальних утворень не спостерігається

Модель соціально-економічних відносин, яка сформувалася в пострадянській Україні, передбачає вагому участь держави в національній економіці. На жаль, даний фактор не став передумовою формування комплексу антикризових заходів щодо усунення вогнищ деструктивних процесів – як у сфері виробництва і споживання, так і в сфері розподілу та обміну.
Високий рівень корупції в секторі державного управління, коли в іноземні офшорні резиденції щороку виводиться до 30% державних коштів, призводить до підвищення тиску на бізнес, оскільки ці кошти формуються на 78% з податкових надходжень.
Основним джерелом приросту надходжень у фінансові фонди держави і територіальних утворень в 2014-2016 роках стала девальвація національної грошової одиниці, яка сформувала сприятливі передумови для зростання грошової маси державних фінансів і відповідно знецінення витрат і державних боргів. Зокрема, в 2015 році податкові надходження до Зведеного бюджету України збільшилися на 38% порівняно з 2014 роком, досягнувши рівня 507,6 млрд грн.
Іншою значущою статтею поповнення Зведеного бюджету України є неподаткові надходження, що формуються за рахунок чистого прибутку державних підприємств і фіктивних перерахувань Національного банку України. Так, у 2015 році неподаткові надходження збільшилися на 74% порівняно з 2014 роком і склали 140 млрд грн.
Зростання цієї складової загальних надходжень Зведеного бюджету України відбулося за рахунок збільшення розмірів перерахувань Національного банку України, які збільшилися майже втричі: з 23 млрд грн у 2014 році до 60 млрд грн за результатами 2015 року. У сумі податкові та неподаткові надходження становлять 99,3% усіх доходів Зведеного бюджету України.
Надходження до Зведеного бюджету України протягом 2005-2015 років

(Джерело – дані Державної служби статистики України)
Крім наведених вище статей доходів є ще доходи від операцій з капіталом і трансферти від урядів іноземних держав і міжнародних фінансових організацій, що надаються на безоплатній основі. Незначний обсяг і відповідно питома вага доходів від операцій із капіталом пояснюється надзвичайно неефективним використанням державного та комунального майна і тим, що найбільш ліквідні активи в більшості випадків продали ще до 2005 року. Варто відзначити зростання обсягів трансфертів від іноземних агентів протягом 2013-2015 років, що пов'язано з посиленням міжнародної підтримки України на тлі військового конфлікту з Російською Федерацією.
Офіційні трансферти від урядів зарубіжних країн
та міжнародних організацій протягом 2005-2015 років, млрд грн

(Джерело – дані Державної служби статистики України)
Незважаючи на активне зростання бюджетних доходів в Україні, державні фінанси продовжують залишатися дефіцитними, оскільки витрати збільшуються ще швидшими темпами. В першу чергу, це обумовлено рекордним зростанням бюджетної корупції, яка на різних рівнях розпорядників бюджетних коштів поглинає не менше 30% Зведеного бюджету України.
Іншою причиною зростання витрат державних коштів є збільшення витрат пенсійного фонду (кошти державного бюджету використовуються для усунення дефіциту Пенсійного фонду України). Багато в чому така ситуація обумовлена збільшенням питомої ваги пенсіонерів у структурі населення, що пов'язано з масовою міграцією людей працездатного віку за кордон на заробітки.
Функціонування державних фінансів із 2010 року пов'язане з рекордними значеннями бюджетного дефіциту, який у різні роки коливався в межах 10-17% і лише після девальвації і знецінення державних боргів зменшився до 4,5%. Високі значення бюджетного розриву призвели до формування державної боргової піраміди і збільшення витрат на обслуговування боргів.
Питома вага витрат на обслуговування боргу і дефіциту
в загальному обсязі видатків Зведеного бюджету України протягом 2005-2015 років

(Джерело – дані Державної служби статистики України)
Якщо до 2012 року витрати Зведеного бюджету України на обслуговування державних боргів коливалися в межах 4-5%, то, починаючи з 2013 року, вони почали швидко збільшуватися і в 2015 році вже склали 12,7%, продовжуючи зростати і далі. Зростання боргового навантаження на державні фінанси є наслідком значного бюджетного дефіциту в попередні періоди, який покривався за рахунок запозичень.
Так, дефіцит державних фінансів у 2005-2008 роках покривався в основному за рахунок внутрішніх запозичень, оскільки ємність сировинних ринків збільшувалася, і країна отримувала достатній розмір валютних активів, під які можна було профінансувати імпорт, в тому числі й за рахунок додаткової емісії національної грошової одиниці . Однак із настанням спадного тренда на сировинних ринках, перша хвиля якого припала на 2009 рік, Україна почала активно збільшувати розміри зовнішніх запозичень, найбільші значення яких припали на 2014 і 2015 роки.
Структура фінансування бюджетного дефіциту протягом 2005-2015 років

(Джерело – дані Державної служби статистики України)
Загалом протягом періоду 2005-2015 років доходи Зведеного бюджету України зросли в 4,8 рази, проте темпи зростання надходжень до Державного та місцевих бюджетів відрізняються. Якщо надходження до Держбюджету протягом аналізованого періоду збільшилися в 5,1 рази, то коефіцієнт зростання доходів місцевих бюджетів склав лише 3,9 рази.
Водночас, якщо питома вага ресурсів місцевих бюджетів протягом 2005-2010 років коливалася в межах 25%, то вже в 2015 році вона стала меншою 20%, а частка доходів Державного бюджету перевищила 80%.
Співвідношення доходів Державного бюджету України
і місцевих бюджетів протягом 2005-2015 років

(Джерело – дані Державної служби статистики України)
Фактично задекларована Президентом і Урядом децентралізація влади, яка реалізовувалася протягом 2014-2015 років, призвела до ще більшої концентрації фінансових ресурсів у Києві. Внаслідок чого збільшилася залежність регіонів від трансфертів із державного бюджету. За місцевими бюджетами на сьогодні закріплена недостатня кількість фіскальних інструментів, які могли б забезпечити їх фінансову самодостатність. Реальний стан справ показує, що надходження до місцевих бюджетів у 2015 році в цінах 2004 року виявилися нижчими за рівень 2005 року. Найбільш фінансово достатніми місцеві бюджети були в 2008 році.
Доходи місцевих бюджетів протягом 2005-2015 років

(Джерело – дані Державної служби статистики України)
Відсутність реального зміцнення фінансової самодостатності місцевих органів управління кореспондується зі збільшенням податкового навантаження на національну економіку. Загалом, відсоток фіскальних вилучень із валового внутрішнього продукту (ВВП), включаючи Зведений бюджет, власні доходи пенсійного та цільових фондів, активно наближається до 50% і, швидше за все, продовжить зростати в наступні періоди.
Разом з тим, питома вага доходів Зведеного бюджету у ВВП України протягом 2005-2008 років була відносно стабільною і навіть знизилася в 2009-2010 роках до 29-28%. Однак, починаючи з 2011 року, цей показник почав зростати.
Відсоток ВВП України, який розподілявся через бюджети протягом 2005-2015 років

(Джерело – дані Державної служби статистики України)
Збільшення відсотка перерозподілу ВВП України через Зведений бюджет відбулося в 2015 році, оскільки в 2014 році мала місце 300% девальвація національної грошової одиниці, яка знецінила суми податкових платежів. Крім того, в 2014 році ще не було цілого ряду нових податків і зборів, які ввели в 2015 році. Продовження тренду зниження ділової активності через зростання збитковості бізнесу в Україні і введення нових правил оподаткування агробізнесу призвели до різкого зростання податкового тиску, яке є рекордним за період 2005-2015 років.
Таким чином, зволікання в боротьбі з системною корупцією в державних фінансах і відсутність реальної децентралізації бюджетних потоків формують сприятливу основу для подальшого зростання податкового тиску на національну економіку, що вже в короткостроковій перспективі матиме згубні наслідки для розвитку малого і середнього бізнесу і нагнітатиме градус соціальної напруженості. На жаль, на даний момент фінансова децентралізація не дала відчутних результатів у зв'язку з відсутністю єдиних правил гри для всіх без винятку територіальних утворень і наданням преференцій для природних монополій і окремих бізнес-груп.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.