Чому в Україні дорогий та неякісний бензин

Останні два місяці на українському ринку автомобільного пального відчутна нестача бензину марки А-92. Причина – різке скорочення імпортних надходжень із сусідньої Білорусі у зв'язку з плановим ремонтом Мозирського нафтопереробного заводу. Зокрема, у жовтні поставки цього бензину знизилися на 91% порівняно із середньомісячним показником поточного року і склали 4000 тонн. Це, у свою чергу, призвело до дефіциту А-92 в обсязі 30 000–35 000 тонн, або близько 40% від споживання цієї марки. Експерти ринку прогнозують, що така нестача може спровокувати подорожчання моторного пального в Україні.

Як уже писав Mind, за підсумками першого півріччя 2017 року Білорусь вкотре стала лідером серед постачальників нафтопродуктів до України. На цю країну припадає 83,9% всього імпорту бензинів, 52,2% – дизпалива, 63,3% – зрідженого газу. Також значний вплив на внутрішній ринок палива продовжує справляти Росія: на неї припадає 29,1% дизпалива, імпортованого до України.

За таких умов питання енергонезалежності України набуває вкрай важливого значення. Особливо враховуючи тривале політичне протистояння з РФ і «паливні війни», які Росія час від часу використовує як важель впливу на сусідні держави. Європейські партнери нашої країни наполягають на найскорішому створенні стратегічного резерву нафти та нафтопродуктів. А українські експерти наголошують на необхідності відродження вітчизняної нафтопереробки. Василь Голян, директор громадської організації «Європейський аналітичний центр», спеціально для Mind пояснив, у чому причини цінових перегинів на ринку пального в Україні, та яким чином можна знизити тотальну імпортозалежність цієї галузі.

Уряд «реформаторів» досі не зумів виробити дієвий інструментарій регулювання енергоринку за лекалами передових країн. Особливо загрозлива для енергетичної безпеки України ситуація склалася в секторі виробництва та продажу нафтопродуктів. Причина в тому, що імпортери опустили надійні «шлюзи» перед розбудовою вітчизняної нафтопереробної індустрії.

Скільки імпортуємо, а скільки виробляємо? У 2016 році (на 25-му році незалежності країни) питома вага імпортованого бензину в структурі загального споживання становила 67% (1,5 млн тонн), а бензину внутрішнього виробництва – 33% (0,738 млн тонн). У структурі споживання дизельного пального (ДП) питома вага імпорту складала 89%, а внутрішнє виробництво – лише 11%.

Структура споживання бензину та дизельного пального в розрізі внутрішнього виробництва та імпортних поставок у 2016 році

Джерело: Державна служба статистики України, розрахунки European Analytical Centre

Тому й не дивно, що в останні роки уряду не вдалося подолати рецидиви такого ганебного явища, як тендерна закупівля державою нафтопродуктів (переважно імпортних) за завищеними цінами, що є своєрідною дотацією іноземним виробникам. Ціна нафтопродуктів зафіксована «для преси» лише на момент проведення торгів, а насправді вона постійно переглядається і, як правило, у напрямку збільшення – залежно від «окремих обставин», що прописуються «дрібним шрифтом у примітках» таких контрактів.

Чому імпортуємо так багато? Основна причина значної залежності національної економіки від імпорту нафтопродуктів полягає в тому, що діючі вітчизняні нафтопереробні заводи (НПЗ) не здатні задовольнити попит на внутрішньому ринку. Функціонує лише Кременчуцький НПЗ, глибина переробки нафти на якому сягає понад 80%. Продукція Кременчуцького НПЗ є відносно якісною, але все ж вона поступається імпортній. Дефіцит вітчизняних нафтопродуктів значною мірою компенсується шляхом імпорту продукції з Білорусі та Литви.

Чи відповідає ціна якості? Імпортовані нафтопродукти «бодяжаться» із низькопробними фракціями, різними присадками та сурогатними домішками – і на виході отримується пальне низької якості. За оцінками окремих експертів, собівартість такого пального становить не вище 15 грн/л, але на вітчизняних АЗС воно продається за 25–30 грн/л.

Лише таким чином можна отримати надприбутки, оскільки, продаючи якісне імпортоване пальне, багато не заробиш – маржа не та. Але найгірше те, що через елементарне порушення техніки безпеки та використання вибухонебезпечних домішок і речовин, якими розводили відносно якісне пальне для збільшення його кількості, на деяких нафтобазах та АЗС в останні роки трапилися великі пожежі. Ці надзвичайні пригоди не лише завдали значної шкоди довкіллю, а й винищили певну частку вже придбаних та ввезених до країни нафтопродуктів.

Скільки виробляємо? Якщо у 1990 році Україна виробляла 8,4 млн тонн моторного бензину, то у 2004 році обсяг виробництва даного енергетичного продукту склав 5  млн тонн, у 2013 – 1 млн тонн, а у 2016 – 0,74 млн тонн.

Високі темпи падіння спостерігаються й у виробництві дизельного пального для автомобільного і залізничного транспорту. У 1990 році обсяг виробництва даного виду продукції складав 12,7 млн тонн, у 2004 – 6,3 млн тонн, у 2013 – 1 млн тонн, у 2016 – 0,63 млн тонн.

За аналізований період значно скоротилась й первинна переробка нафти. Якщо у 1990 році її обсяг становив 59  млн тонн, у 2004 – 22 млн тонн, то у 2013 – 3,5 млн тонн, а у 2016 – 2,8 млн тонн.

Виробництво бензину моторного, дизельного пального для автомобільного і залізничного транспорту та первинна переробка нафти в Україні

Джерело: Державна служба статистики України, розрахунки European Analytical Centre

Цей різкий спад переробки й виробництва можна вважати квінтесенцією послаблення енергетичної самодостатності національної економіки.

Чому так відбувається? Низхідна тенденція в динаміці первинної переробки нафти значною мірою зумовлена зменшенням обсягів капітальних інвестицій у продукти нафтопереробки. За період 2001–2016 років у питанні капітальних інвестицій у виробництво коксу та продуктів нафтопереробки спостерігалось два основних тренди (у 2001–2007 – висхідний; у 2008–2016 – низхідний). Номінальне збільшення обсягу капітальних інвестицій у виробництво коксу та продуктів нафтопереробки у 2002–2007 роках пов’язане із стабілізацією розвитку національної економіки, а також із частковим наведенням ладу в паливно-енергетичному комплексі. У 2007-му порівняно з 2002-м обсяги капінвестицій у виробництво коксу та продуктів нафтопереробки зросли у 3,7 раза.

Джерело: Державна служба статистики України, розрахунки European Analytical Centre

Світова фінансова криза деструктивним чином вплинула на фінансування  виробництва коксу та продуктів нафтопереробки. Зокрема, у 2016 році порівняно з 2008 роком обсяги капітальних інвестицій у цю галузь знизилися у 2,8 раза. А це, у свою чергу, призвело до зменшення їх питомої ваги в загальному обсязі капітальних інвестицій у переробну промисловість. Якщо у 2001 році частка капітальних інвестицій у виробництво коксу та продуктів нафтопереробки в загальному обсязі інвестицій в переробну промисловість складала 10,8%, у 2008 – 4,28%, у 2013 – 1,46%, то у 2016 – 1,33%.

Чому продукувати вітчизняне пальне – «невигідно»? На тлі масштабної стагнації української переробної промисловості торгівля імпортними нафтопродуктами стала одним з найприбутковіших видів бізнесу, а інвестування в модернізацію матеріально-технічної бази нафтопереробних підприємств відійшло на другий план. Очевидно, що імпортери нафтопродуктів мали і мають потужне лобі у вищому законодавчому та виконавчому органах країни, тому й спускають на гальмах усі ініціативи стосовно фінансування проектів з відновлення вітчизняної нафтопереробки.

За період 2001–2008 років спостерігалося щорічне збільшення обсягів імпорту мінеральних палив, нафти і продуктів її перегонки у зв’язку із збільшенням потреби окремих ланок національного господарства в енергетичних ресурсах у зв’язку із зростанням економіки. Так, у 2008-му порівняно з 2001-м імпорт мінеральних палив, нафти і продуктів її перегонки збільшився у 3,6 раза.

У 2009 році порівняно з 2008 внаслідок «рикошету» світової фінансової кризи на національну економіку, обсяг імпорту перерахованих паливно-енергетичних ресурсів зменшився на $8,2 млн. У проміжку 2009–2011 років знову відновилося зростання обсягів імпорту – у зв’язку із відносною макроекономічною стабілізацією. Зокрема, у 2011 році порівняно із 2009 роком обсяг імпорту збільшився на $14 млн.

Імпорт мінеральних палив, нафти і продуктів її перегонки та його питома вага в загальному обсязі українського імпорту

Джерело: Державна служба статистики України, розрахунки European Analytical Centre

З 2012 по 2016 рік спостерігалася низхідна тенденція. У 2016 році обсяг імпорту порівняно з 2012 роком зменшився у 3,3 раза. У зв’язку зі значним падінням абсолютної величини імпорту мінеральних палив, нафти і продуктів її перегонки, значно зменшилася його питома вага в загальному обсязі українського імпорту.

У 2001-му частка імпорту згаданих товарних груп становила 39,6%, у 2008 – 26,7%, у 2013 – 27,6%, а у 2016 – 20,0%. Низхідний тренд у динаміці імпорту значною мірою зумовлений згортанням потреби в енергетичних ресурсах у більшості галузей виробництва. Він був спричинений спадом ділової активності у зв’язку із загостренням військового конфлікту на сході країни та неврахуванням імпорту енергетичних ресурсів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

З чого складається маржа при продажі нафтопродуктів? Особливо вагомим чинником впливу на ділову активність, у першу чергу малого та середнього бізнесу, є роздрібна вартість нафтопродуктів. Кінцева вартість виробленого в Україні моторного бензину включає ставку акцизного податку, що становить 0,17 євро/л. Крім того, цінову кон’юнктуру на ринку нафтопродуктів України визначає імпортний товар, вартість якого прямо пропорційна котируванням на світових сировинних біржах щодо різних марок нафти. І до цього додається курс національної валюти.

Протягом 2011–2013 років відбувалось постійне підвищення цін на нафту у світі, що тягнуло за собою і вартість внутрішніх нафтопродуктів в Україні. А от у 2015–2016 роках відбулося падіння вартості нафти на більш ніж 50%, та даного ефекту виявилось недостатньо, щоб перекрити більш як трикратне зростання вартості долара.

У результаті зросла як ставка акцизного податку в гривневому еквіваленті, так і митна вартість бензину в перерахунку на гривню. Це, в свою чергу, відбилося збільшенням вартості бензину.

За період 2001–2016 років доволі цікавим у динаміці є співвідношення темпів зростання середньої вартості нафти Brent та середньої вартості бензину А-95 на АЗС України. У цілому ці два показники кореспондувалися між собою, що зумовлено значною залежністю вітчизняної економіки від імпорту саме світлих нафтопродуктів. Підвищення цін на нафту Brent на світовому ринку виступає одним з основних аргументів продавців імпортних нафтопродуктів стосовно підняття ними цін, що кінець кінцем підвищує рівень затратності виробництва продукції в переважній більшості галузей і фактично означає зниження її конкурентоспроможності.

Чому ціни на АЗС майже однакові? Млява діяльність Антимонопольного комітету України в частині упередження картельних змов на оптовому та роздрібному ринку нафтопродуктів фактично призводить до перманентного підвищення цін. У основних українських операторів вартість пального, як правило, ідентична «копійка в копійку» чи не щодня. Це закономірно зумовлює певні цінові перегини на даному ринку.

Зокрема, у 2007 році при середній ціні нафти Brent 75 $/бар. вартість бензину А-95 становила $0,77/л;  у 2015 році при середній вартості нафти Brent $45/бар. середня вартість бензину А-95 на АЗС України становила $0,73/л; у 2016-му при ціні нафти $48/бар. середня ціна вказаного виду бензину сягнула $0,93/л; а e 2017-му відповідні показники становили $55/бар. та $0,97/л.

Джерело: Державна служба статистики України, розрахунки European Analytical Centre

Чи варто відновлювати вітчизняну нафтопереробку? В умовах загострення зовнішніх ризиків важливою передумовою зміцнення господарської самодостатності України було б якісне підвищення рівня енергетичної незалежності. Але практика господарювання та реальний стан справ у енергетичному секторі економіки засвідчують зворотне: внаслідок відсутності позитивних змін стосовно зменшення енергомісткості готової продукції та збереження негативних тенденцій у виробництві енергоносіїв не забезпечено проривних зрушень у питаннях послаблення залежності від зовнішніх джерел енергозабезпечення.

Девальвація гривні з кожним роком робить ціну нафтопродуктів все більше непідйомною для суб’єктів господарювання та громадян й закладає потенціал для зростання собівартості продукції в переважній більшості видів господарської діяльності. Для поліпшення ситуації держава від ліберальної моделі регулювання вітчизняного ринку нафтопродуктів має перейти до дирижистської, щоб забезпечити захист вітчизняного виробника та поступово долати багаторічну хронічну залежність від імпорту нафтопродуктів.

Тим більше, що корпоративні структури, що працюють в енергетичному секторі національного господарства, володіють достатньою концентрацією інвестиційного капіталу для масштабної модернізації, реконструкції та технічного переоснащення техніко-технологічної бази вітчизняних нафтопереробних виробництв і суттєвого збільшення виробництва на них нафтопродуктів.